Доброго ранку, мої любі учні! Вітаю вас на уроці географії. Ми продовжуємо мандрувати дивовижним материком під назвою "Євразія.",  занурюючись в цей  материк ви пізнаєте багато нового та цікавого. 

Пустелі помірного поясу займають значну частину Центральної Азії. Це пустелі Каракуми, Кизилкум (рис. 1), Гобі, Такла-Макан. Для пустель помірного поясу характерна різка контрастність кліматичних умов: виснажлива спека влітку й сильні морози з вітрами взимку. Коливання температури повітря за рік можуть становити близько 100 °С. Зимові морози в пустелях помірного поясу Євразії охолоджують повітря до -50 °С, клімат відрізняється різкою континентальністю. У напівпустелях переважають світло-каштанові й бурі ґрунти, у пустелях — сіро-бурі з дуже малою кількістю перегною, багато солончаків. Рослинність дуже бідна, подекуди й зовсім відсутня. Зустрічається окремими кущиками трав’янистий покрив із полину, солянки, твердих колючих трав. Типова рослина цих пустель — деревоподібний чагарник саксаул. Тваринний світ тут добре пристосований до перепадів температур і постійного дефіциту води. Багато гризунів — ховрашків, тушканчиків, пищух; із великих травоїдних водяться антилопи, кулани, двогорбі верблюди. Особливо багато плазунів — ящірок, змій, черепах і павукоподібних — скорпіонів, тарантулів. 

У субтропічному поясі зона напівпустель і пустель розташована на оточених горами плоскогір’ях і нагір’ях — Малоазійському, Іранському тощо. Тут на малородючих сіроземах і сіро-бурих ґрунтах росте ефемерна рослинність, яка бурхливо розвивається у весняний період.

Аравійський півострів, північні береги Перської затоки, Аравійського моря й область нижньої течії річки Інд займає зона пустель тропічного поясу. Повсюдно розташовані піщані та кам’янисті пустелі (Великий та Малий Нефуд, Руб-ель-Халі тощо), іноді напівпустелі. Рослинність тут вкрай бідна: пустельна осока, астрагал, полин, акація, тамарикс, а на сипучих пісках вона взагалі відсутня. У місцях неглибокого залягання підземних вод зустрічаються оазиси (рис. 2). У тропічних пустелях водяться різні гризуни, дикий віслюк, лисиця фенек, смугаста гієна. У цілому природні умови тропічних пустель Євразії багато в чому схожі з африканськими.

Південний захід і південний схід Євразії в межах субтропічного поясу займають зони з вічнозеленою рослинністю.

Зона твердолистих вічнозелених лісів і чагарників розташована на узбережжі Середземного моря, що захищене горами від холодних північних вітрів. В умовах субтропічного клімату з м’якою вологою зимою й жарким посушливим літом ростуть рослини, які пристосувалися до тривалої літньої посухи: кам’яний і корковий дуб, суничне дерево, лавр, олеандр, маслинове дерево, кипарис. У них товста кора, блискуче воскове листя, сильна коренева система. У наш час вічнозелених лісів поблизу Середземномор’я збереглося небагато, але поширені зарості вічнозелених чагарників — маквіс. Диких тварин також залишилося мало. Зустрічаються лань, шакал, дикий кролик, на заході — білохвостий макак. Багато ящірок, змій і черепах.

На південному сході Азії розташована зона субтропічних мусонних лісів. Вона займає південну частину Великої Китайської рівнини, південь Корейського півострова й південь Японських островів. Кліматичні умови тут інші, ніж поблизу Середземномор’я: опади випадають переважно влітку. їх приносить літній мусон з океану. Зима прохолодна й відносно суха. У лісах на жовтоземах і червоноземах ростуть вічнозелені дерева: магнолії, камфорний лавр, камелії, тунгове дерево, низькорослі пальми, бамбук. До них домішуються листопадні: дуб, бук, граб і південні хвойні (особливі види сосни, кипариси). Дикі тварини збереглися переважно в горах. Зустрічаються чорний гімалайський ведмідь, бамбуковий ведмідь — панда, леопарди, мавпи — макаки й гібони. Багато птахів із яскравим оперенням — фазанів, папуг, качок. 

Рівнини півостровів Індостан, Індокитай та острова Шрі-Ланка, де добре виражений посушливий період, у субекваторіальному поясі займають савани й рідколісся. Для них характерне переважання трав’янистого покриву, де розкидані зарості чагарників та окремі ділянки рідкостійних лісів, під якими сформувалися червоно-бурі й червоні ґрунти. Тваринний світ саван досить різноманітний: багато копитних, особливо антилоп, велика кількість мавп. Уздовж річок Індостану полюють тигри й леопарди. На Індостані та Шрі-Ланці дотепер живуть дикі слони

Узбережжя морів і схили гір півостровів Індостан та Індокитай займають субекваторіальні перемінно-вологі ліси. Тут на червоно-жовтих ґрунтах ростуть пальми, папороті, бамбук, багато високих трав. Тваринний світ саван і субекваторіальних лісів багатий і різноманітний. Із хижаків поширені тигр, чорна пантера, гепард, смугаста гієна. У лісах живуть олені, буйволи, у заростях річкових долин — дикі кабани. Повсюдно водяться мавпи, багато отруйних змій, у річках є крокодили.

Зона вологих екваторіальних лісів Євразії охоплює південь півострова Індокитай, майже повністю Великі Зондські острови й південний захід острова Шрі-Ланка. Як і для екваторіальних лісів на інших материках, для них характерна пишна багатоярусна вічнозелена рослинність і різноманітний тваринний світ.У зоні євразійських екваторіальних лісів мешкають носороги, дикі бики, тигри, малайські ведмеді, тапіри. На Великих Зондських островах поширені людиноподібні мавпи — орангутанги та гібони. Є величезні ящірки — варани , пітони, багато птахів, метеликів. 

У Євразії гірські системи розташовані в усіх географічних поясах та на різній відстані від океанів. Тому тут представлені всі відомі типи вертикальних поясів.

У Європі найбільш чітко вертикальна поясність проявляється в Альпах, де п’ять вертикальних поясів закономірно змінюють одне одного (рис. 5). Найбільша кількість вертикальних поясів спостерігається на південних схилах Гімалаїв. Водночас для південного схилу характерні розбіжності у складі вертикальних поясів вологої й жаркої східної та більш сухої й прохолодної західної частини. На північних схилах гір лише два вертикальні пояси. Це пояснюється сусідством із нагір’ям Тибет, якому властиві суворі кліматичні умови.

У Гімалаях — найвищих горах світу — через їхнє географічне розташування в субекваторіальному й тропічному поясах та грандіозну висоту спостерігається планетарний максимум вертикальної поясності. Це означає, що, піднімаючись південними схилами від підніжжя до вершин, можна побувати в усіх природних зонах світу: від вологих субекваторіальних лісів до високогірної тундри.