Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням

Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку:

• Навчальна: сформувати знання про об’єкти текстового документа та їхні властивості, ознайомити з основними форматами текстових файлів і режимами роботи текстового процесора.

• Розвивальна: розвивати логічне мислення, цифрову грамотність, уміння аналізувати властивості документів і обирати відповідний формат для збереження файлів.

Актуалізація опорних знань

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

• Що таке текстовий документ?

• Які програми використовують для створення текстів?

• Які об’єкти, крім звичайного тексту, можуть міститися в документі?

• Для чого потрібно зберігати документ у певному форматі?

Інтерактивна вправа «Так чи ні»

• Текстовий документ може містити таблиці та зображення. 

• Усі текстові файли мають однакове розширення. 

• Властивості документа впливають на його вигляд і структуру.
  
  Формат файлу не має значення під час відкриття документа в іншій програмі.
  
  Вивчення нового матеріалу

Об’єкти текстового документа та їхні властивості

Текстовий документ складається з різних об’єктів, кожен із яких має певні властивості.

• Символ: шрифт, розмір, колір, накреслення.

• Абзац: вирівнювання, відступи, міжрядковий інтервал, інтервали перед і після абзацу.

• Сторінка: розмір, орієнтація, поля, колонтитули.

• Зображення: розмір, розташування, обтікання текстом, межі.

• Таблиця: кількість рядків і стовпців, розміри комірок, межі та заливка.

• Список: тип маркерів або нумерації, відступи, рівні вкладеності.

Зміна властивостей дає змогу покращити читабельність, структуру та зовнішній вигляд документа.

Формати файлів текстових документів

Формат файлу визначає спосіб збереження даних і можливості подальшої роботи з ними.

• DOCX — поширений формат документів Microsoft Word, підтримує форматування, таблиці, зображення та інші об’єкти.

• ODT — відкритий формат текстових документів, який використовують, зокрема, у LibreOffice Writer.

• TXT — звичайний текст без більшості засобів форматування, зручний для простих текстових записів.

• PDF — формат для перегляду, поширення та друку зі збереженням вигляду сторінок. Зазвичай його використовують як готовий документ, а не для звичайного редагування тексту.

Під час вибору формату потрібно враховувати призначення документа, необхідність подальшого редагування та сумісність програм.

Режими роботи в середовищі текстового процесора

Текстові процесори можуть пропонувати різні режими роботи залежно від програми та її версії.

• Режим редагування — створення, видалення та зміна тексту й об’єктів.

• Режим розмітки сторінки — перегляд документа з урахуванням полів, сторінок, колонтитулів та розташування об’єктів.

• Режим читання — зручний перегляд документа з мінімумом інструментів редагування.

• Режим вебдокумента або веброзмітки — відображення документа як суцільного вмісту без звичайного поділу на сторінки, якщо програма підтримує цей режим.

• Режим попереднього перегляду друку — перевірка вигляду документа перед друкуванням.

Назви та набір режимів залежать від конкретного текстового процесора.

Інтерактивна вправа «Установи відповідність»

Визначити, яка властивість або формат найкраще відповідає ситуації:

• Потрібно змінити розмір і колір літер — властивості символів.

• Потрібно встановити відступ першого рядка — властивості абзацу.

• Потрібно передати готовий документ для перегляду й друку зі збереженням вигляду — PDF.

• Потрібно зберегти звичайний текст без складного оформлення — TXT.

• Потрібно продовжити редагування документа у Word — DOCX.

Інтерактивна вправа «Знайди помилку»

Визначити помилкові твердження та виправити їх:

• Формат TXT зберігає всі зображення, таблиці та складне форматування.

• Властивості сторінки не впливають на друк документа.

• PDF завжди є найкращим форматом для подальшого редагування.

• Усі текстові процесори мають однакові режими роботи.

Практична робота «Дослідження властивостей і форматів текстового документа»

Мета: навчитися визначати властивості об’єктів документа, змінювати форматування та зберігати файл у відповідному форматі.

Послідовність виконання:

1. Відкрити текстовий процесор і створити новий документ.

2. Увести заголовок і два короткі абзаци тексту.

3. Змінити шрифт, розмір і колір заголовка.

4. Відформатувати абзаци: встановити вирівнювання та відступи.

5. Вставити невелике зображення або просту таблицю.

6. Перевірити властивості сторінки: орієнтацію, розмір і поля.

7. Переглянути документ у доступних режимах роботи текстового процесора.

8. Зберегти документ у форматі DOCX або ODT.

9. За можливості експортувати чи зберегти копію в PDF.

10. Порівняти призначення форматів і визначити, який зручніше використовувати для редагування, а який — для поширення готового документа.

Закріплення знань

Інтерактивна вправа «Продовж речення»

• Властивості символів визначають…

• До властивостей абзацу належать…

• Формат DOCX використовують для…

• Формат PDF зручний для…

• Режим попереднього перегляду друку потрібний для…

• Формат TXT відрізняється від DOCX тим, що…

Вправа «Обери правильне рішення»

Який формат і режим роботи доцільно використати, якщо потрібно:

• змінити текст і його оформлення;

• перевірити розташування об’єктів на сторінці;

• підготувати документ до друку;

• надіслати готову роботу, вигляд якої має залишатися незмінним?

Рефлексія

Вправа «Три результати»

Завершити речення:

• Сьогодні я дізнався / дізналася…

• Тепер я можу…

• Найбільше мені знадобиться вміння…

Домашнє завдання

• Створити в текстовому процесорі документ на тему «Мої цифрові навички», використати заголовок, два абзаци та список, зберегти файл у форматі DOCX або ODT і підготувати копію у форматі PDF.

Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com

Термін виконання до наступного уроку.

Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням

Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку:

• навчальна: сформувати практичні навички використання технології голосового введення тексту; навчити вмикати та використовувати голосовий ввід, диктувати текст, використовувати голосові команди для введення розділових знаків і редагування тексту;

• розвивальна: розвивати цифрову грамотність, уважність, швидкість роботи з інформацією, уміння аналізувати та виправляти результати автоматичного розпізнавання мовлення;

Актуалізація знань

Вправа «Введення без клавіатури»

Визначити способи введення інформації до комп’ютера:

• клавіатура;

• миша;

• сенсорний екран;

• мікрофон;

• камера;

• сканер.

Проблемне запитання:

«У яких ситуаціях голосове введення може бути швидшим за набір тексту з клавіатури?»

Практична робота №1

«Використання голосового введення тексту»

Завдання 1. Перевірка мікрофона

• Перевірити, чи розпізнається голос.

• Відкрити текстовий редактор.

• Увімкнути інструмент голосового введення.

• Продиктувати коротке речення.

• Перевірити результат.

Завдання 2. Диктування тексту

Продиктувати текст обсягом приблизно 5–7 речень.

Під час диктування звернути увагу на:

• чіткість вимови;

• паузи;

• правильне проголошення розділових знаків;

• правильність розпізнавання власних назв та чисел.

Після диктування перевірити текст і виправити помилки.

Завдання 3. Голосове введення розділових знаків

Продиктувати речення з різними розділовими знаками:

• крапкою;

• комою;

• знаком питання;

• знаком оклику;

• двокрапкою;

• тире.

Порівняти отриманий результат із продиктованим текстом.

Завдання 4. «Голосовий редактор»

Продиктувати текст із навмисно різною довжиною речень.

Після завершення:

• знайти помилки розпізнавання;

• виправити неправильні слова;

• перевірити розділові знаки;

• виправити великі та малі літери;

• перевірити абзаци.

Мінічелендж «Точність понад швидкість»

Спроба продиктувати 2–3 речення максимально швидко, а потім — у спокійному темпі.

Порівняти результати:

• кількість розпізнаних слів;

• кількість помилок;

• правильність розділових знаків.

Висновок: найвища швидкість мовлення не завжди забезпечує найкращу якість розпізнавання.

Контрольне завдання

Вправа «Голосовий марафон»

Продиктувати невеликий текст із:

• кількома складними словами;

• числами;

• власною назвою;

• комами;

• питанням;

• окличним реченням.

Після завершення виконати повну перевірку тексту.

Рефлексія

Вправа «Голосовий термометр»

Оцінити власний результат:

🟢 Впевнено — можу самостійно користуватися голосовим введенням.

🟡 Потрібна практика — основні дії зрозумілі, але виникають помилки.

🔴 Потрібна допомога — поки складно правильно використовувати технологію.

Вправа «Продовж речення»

• Голосове введення корисне, коли…

• Я навчився/навчилася…

• Найскладнішим було…

• Щоб зменшити кількість помилок, потрібно…

• Надалі я використаю голосове введення для…

Підбиття підсумків практичної роботи

Обговорення:

• Що таке голосове введення?

• Які переваги воно має?

• Які недоліки можуть виникати?

• Від чого залежить точність розпізнавання?

• Чому обов’язково потрібно перевіряти текст після диктування?

Оцінювання: враховуються правильність запуску голосового введення, якість диктування, використання розділових знаків, уміння знаходити та виправляти помилки розпізнавання, самостійність і дотримання правил роботи з цифровими пристроями.

Домашнє завдання

Підготувати невеликий текст на 5–7 речень, який можна буде використати для наступного тренування голосового введення.

Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com

Термін виконання до наступного уроку.

Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням

Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку

Навчальна: сформувати уявлення про можливості налаштування інтерфейсу програм і операційної системи для забезпечення доступності; ознайомити з параметрами масштабу, шрифтів, контрастності, кольорів, вказівника та інших елементів інтерфейсу.

Розвивальна: розвивати цифрову грамотність, уміння самостійно знаходити потрібні налаштування та добирати їх відповідно до потреб користувача.

Актуалізація знань

Інтерактивна вправа «Зручний чи незручний?»

Розглянути декілька ситуацій:

• текст на екрані дуже дрібний;

• фон і текст мають майже однаковий колір;

• вказівник миші важко помітити;

• відео не має субтитрів;

• для виконання команди потрібно використати лише мишу.

Обговорення: що саме може заважати користувачеві та як це можна виправити?

Мотивація навчальної діяльності

Вправа «Один комп’ютер — різні користувачі»

Уявіть, що одним комп’ютером користуються:

• людина зі слабким зором;

• людина, якій складно розрізняти певні кольори;

• користувач, якому незручно працювати з мишею;

• людина, яка краще сприймає інформацію через звук або текст.

Запитання: чи можуть однакові налаштування бути однаково зручними для всіх?

Висновок: доступний інтерфейс дає змогу налаштувати цифрове середовище відповідно до потреб конкретної людини.

Опрацювання нового матеріалу

Інклюзивність у цифровому середовищі означає створення умов, за яких різні люди можуть повноцінно користуватися цифровими технологіями.

Доступність — можливість користувача сприймати інформацію, виконувати дії та працювати з програмами незалежно від особливостей його зору, слуху, рухових можливостей або способу сприйняття інформації.

Основні параметри доступності:

• масштабування — збільшення елементів інтерфейсу;

• розмір і тип шрифту — підвищення зручності читання;

• контрастність — краще розрізнення тексту та елементів;

• кольорові режими — використання зручних кольорових схем;

• розмір і вигляд вказівника — полегшення роботи з мишею;

• екранна клавіатура — введення тексту без фізичної клавіатури;

• екранний диктор — озвучення інформації з екрана;

• субтитри — сприймання аудіовізуальної інформації через текст;

• керування клавіатурою та спеціальні комбінації клавіш — альтернативний спосіб взаємодії з програмами.

Важливо: налаштування доступності можуть відрізнятися залежно від операційної системи, програми та її версії.

Інтерактивна вправа «Налаштуй для користувача»

Для кожної ситуації визначити, які налаштування можуть допомогти:

Ситуація 1: текст погано видно через малий розмір.
Ситуація 2: важко помітити вказівник миші.
Ситуація 3: текст і фон мають недостатній контраст.
Ситуація 4: відео містить важливу інформацію лише в аудіодоріжці.
Ситуація 5: користувачеві складно виконувати дії за допомогою миші.

Після кожної відповіді коротко обґрунтувати вибір налаштування.

Практична робота «Створюємо доступний інтерфейс»

1. Відкрити налаштування доступності операційної системи або використовуваної програми.

2. Знайти параметри, пов’язані з відображенням інформації.

3. Змінити розмір тексту або масштаб інтерфейсу.

4. Перевірити можливості зміни контрастності та кольорової схеми.

5. Налаштувати розмір або вигляд вказівника.

6. Знайти доступні засоби керування клавіатурою.

7. За можливості перевірити роботу екранної клавіатури, екранного диктора або субтитрів.

8. Повернути налаштування до початкового стану або залишити найбільш зручну конфігурацію.

Правило: змінюються лише ті параметри, які доступні в конкретній системі, без встановлення невідомого програмного забезпечення.

Інтерактивна вправа «Знайди рішення»

Запропонувати спосіб покращення доступності:

• «Не можу прочитати дрібний текст».

• «Не бачу, де знаходиться курсор».

• «Не розрізняю деякі кольори».

• «Не можу добре сприймати інформацію лише на слух».

• «Мені складно користуватися мишею».

Учні називають відповідний інструмент або налаштування.

Вправа «Так чи ні?»

1. Доступність потрібна лише людям з інвалідністю.

2. Масштабування може зробити інтерфейс зручнішим для користувача.

3. Контрастність впливає на зручність читання.

4. Субтитри можуть бути альтернативою сприйманню звукової інформації.

5. Налаштування доступності однакові в усіх програмах.

6. Клавіатурні способи керування можуть бути альтернативою миші.

Рефлексія

Вправа «Три кроки»

Завершити речення:

• «Сьогодні я дізнався/дізналася…»

• «Для доступності інтерфейсу важливо…»

• «У реальному житті я можу використати…»

Підбиття підсумків

Доступність цифрових технологій залежить не лише від самої програми, а й від можливості налаштувати її відповідно до потреб користувача. Зміна масштабу, шрифтів, контрастності, кольорів, способів керування та використання допоміжних технологій робить цифрове середовище зручнішим і доступнішим.

Домашнє завдання

Знайти у використовуваній операційній системі або програмі 3–5 налаштувань доступності, описати їх призначення та зазначити, для яких користувачів вони можуть бути корисними.

Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com

Термін виконання до наступного уроку.

Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням

Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку

Навчальна: сформувати уявлення про цифрові технології та засоби доступності, призначені для людей з різними потребами; ознайомити з можливостями налаштування комп’ютерів і мобільних пристроїв для комфортної роботи.

Розвивальна: розвивати цифрову грамотність, уміння аналізувати потреби користувача та добирати відповідні технології.

Актуалізація знань

Інтерактивна вправа «Як допомогти користувачу?»

Ситуації:

• користувач погано бачить дрібний текст;

• користувач не може користуватися мишею;

• користувач має порушення слуху;

• користувачеві складно читати текст із екрана;

• користувач не може тривалий час працювати зі звичайною клавіатурою.

До кожної ситуації учні пропонують можливе цифрове рішення.

Вивчення нового матеріалу

Цифрова доступність

Цифрова доступність — це можливість користуватися цифровими пристроями, програмами, сайтами та іншими технологіями людям із різними фізичними, сенсорними або когнітивними особливостями.

Доступність важлива не лише для людей з інвалідністю. Вона може бути корисною літнім людям, людям із тимчасовими травмами, користувачам у шумному або дуже освітленому середовищі тощо.

Основні засоби доступності

Для користувачів із порушеннями зору:

• збільшення масштабу та розміру шрифту;

• екранний диктор;

• висококонтрастний режим;

• збільшувальна лінза;

• голосове озвучення тексту;

• спеціальні клавіатури та дисплеї Брайля.

Для користувачів із порушеннями слуху:

• субтитри;

• текстові повідомлення замість звукових сигналів;

• візуальні сповіщення;

• транскрибування мовлення в текст.

Для користувачів із порушеннями рухових функцій:

• керування голосом;

• спеціальні клавіатури та миші;

• екранна клавіатура;

• керування за допомогою перемикачів;

• налаштування швидкості повторення клавіш.

Для користувачів, яким складно сприймати або опрацьовувати інформацію:

• спрощений інтерфейс;

• збільшення часу для виконання дій;

• озвучення тексту;

• чітка структура інформації;

• візуальні підказки та зрозуміла навігація.

Інтерактивна вправа «Знайди технологію»

Називаються функції, а учні визначають, для якої ситуації вони можуть бути корисними:

• екранний диктор;

• субтитри;

• голосове керування;

• екранна клавіатура;

• збільшення масштабу;

• високий контраст.

Після кожної відповіді коротко обґрунтовується вибір.

Інтерактивна вправа «Технологічний детектив»

Ситуація:

«Користувач не бачить текст на екрані, але може чути звук».

Потрібно визначити:

1. яка функція доступності може допомогти;

2. де її доцільно застосувати;

3. який результат отримає користувач.

Далі аналогічні ситуації пропонуються для слуху та керування пристроєм.

Практична робота

Тема: «Налаштовуємо цифровий пристрій для доступності»

За можливості учні працюють за комп’ютером або смартфоном.

Завдання 1. Знайти розділ налаштувань «Спеціальні можливості» / «Доступність».

Завдання 2. Ознайомитися з доступними функціями.

Завдання 3. Перевірити роботу 2–3 функцій, наприклад:

• збільшення тексту або масштабу;

• екранного диктора;

• високої контрастності;

• субтитрів;

• голосового керування;

• екранної клавіатури.

Завдання 4. Визначити, для якої потреби користувача кожна функція може бути корисною.

Завдання 5. Повернути налаштування до початкового стану, якщо вони змінювалися на навчальному пристрої.

Інтерактивна вправа «Ситуація — рішення»

Учням пропонуються ситуації:

1. Людина не може добре розрізняти дрібний текст.
2. Людина не чує звукового повідомлення.
3. Людині складно користуватися мишею.
4. Потрібно прочитати текст, не дивлячись на екран.

Учні називають відповідну технологію або налаштування.

Інтерактивна вправа «Доступний сайт»

Уявімо, що потрібно створити сайт для максимально широкого кола користувачів.

Учні визначають, які характеристики зроблять сайт доступнішим:

• достатній розмір шрифту;

• зрозуміла навігація;

• достатній контраст тексту і фону;

• альтернативний текст для зображень;

• субтитри до відео;

• можливість керування з клавіатури;

• зрозумілі підписи до кнопок.

Запитання для обговорення:
«Чому доступність цифрового продукту залежить не лише від спеціальних налаштувань пристрою, а й від того, як його створили?»

Вправа «Правда чи помилка»

Учні визначають, чи правильні твердження:

1. Цифрова доступність потрібна лише людям з інвалідністю.

2. Субтитри можуть бути корисними людям із порушеннями слуху.

3. Екранний диктор може озвучувати інформацію з екрана.

4. Голосове керування може полегшити взаємодію з пристроєм.

5. Доступність цифрових технологій допомагає створювати рівні можливості для користувачів.

Після виконання — коротке обговорення.

Рефлексія

Вправа «Три відкриття»

Учні завершують речення:

• «Сьогодні я дізнався/дізналася…»

• «Мене здивувало…»

• «Тепер я розумію, що цифрова доступність…»

Вправа «Одна технологія — багато можливостей»

Кожен називає одну функцію доступності та пояснює, кому вона може допомогти.

Підсумок уроку

Цифрові технології мають бути доступними для максимально широкого кола користувачів. Спеціальні можливості операційних систем, програм і вебресурсів допомагають адаптувати цифрове середовище до різних потреб людини. Важливо не лише знати про такі технології, а й уміти правильно їх застосовувати.

Домашнє завдання

1. Знайти на власному смартфоні або комп’ютері розділ «Доступність» / «Спеціальні можливості».

2. Записати 3 функції, які там доступні, та коротко зазначити, для чого кожна з них призначена.

3. За бажанням — підготувати приклад технології, яка допомагає людям з інвалідністю користуватися цифровими пристроями.

Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com

Термін виконання до наступного уроку.

Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням

Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку

Навчальна: сформувати поняття про інсталяцію та деінсталяцію програмного забезпечення, сумісність програм і драйвери; навчити визначати умови, необхідні для коректної роботи програм.

Розвивальна: розвивати логічне мислення, уважність, уміння аналізувати системні вимоги та встановлювати причинно-наслідкові зв’язки.

Актуалізація знань

Інтерактивна вправа «Що відбувається?»

Розглянути ситуації:

• Завантажили програму та запустили файл встановлення.

• На комп’ютері з’явився ярлик нової програми.

• Програму видалили через системні засоби.

• Під’єднали новий принтер, але комп’ютер не може з ним нормально працювати.

Визначити, з якими поняттями пов’язані ці ситуації.

Інсталяція → встановлення програми.

Деінсталяція → видалення програми.

Драйвер → забезпечення взаємодії операційної системи з пристроєм.

Вивчення нового матеріалу

Інсталяція програмного забезпечення

Інсталяція — це процес встановлення програмного забезпечення на комп’ютер для подальшого використання.

Під час інсталяції можуть:

• копіюватися файли програми;

• створюватися необхідні папки;

• встановлюватися додаткові компоненти;

• створюватися ярлики;

• вноситися необхідні налаштування в операційну систему.

Для встановлення програми зазвичай використовується спеціальна програма — інсталятор.

Перед встановленням важливо перевірити:

• чи сумісна програма з операційною системою;

• чи відповідає комп’ютер мінімальним вимогам;

• чи достатньо вільного місця;

• чи походить програма з надійного джерела.

Деінсталяція програм

Деінсталяція — це процес видалення встановленого програмного забезпечення з комп’ютера.

Правильне видалення програми передбачає використання штатних засобів операційної системи або спеціального деінсталятора.

Просте видалення ярлика не означає видалення самої програми.

Інтерактивна вправа «Встановлення чи видалення?»

Визначити процес:

• встановлення нового текстового редактора — інсталяція;

• видалення непотрібної гри — деінсталяція;

• встановлення графічного редактора — інсталяція;

• видалення програми через налаштування операційної системи — деінсталяція.

Додаткове запитання:

«Що станеться, якщо просто видалити ярлик програми з робочого столу?»

Програма, як правило, залишиться встановленою.

Сумісність програмного забезпечення

Сумісність програмного забезпечення — це можливість програми правильно працювати з певною операційною системою, апаратним забезпеченням та іншими програмними компонентами.

Наприклад, програма може бути призначена лише для певної версії операційної системи або потребувати певної кількості оперативної пам’яті.

Основні чинники сумісності:

• версія операційної системи;

• розрядність системи;

• процесор;

• обсяг оперативної пам’яті;

• вільне місце на накопичувачі;

• наявність необхідних компонентів;

• підтримка певних драйверів.

Інтерактивна вправа «Чи запрацює програма?»

Умова:

Програма потребує:

• операційну систему Windows 11;

• 8 ГБ оперативної пам’яті;

• 10 ГБ вільного місця.

Комп’ютер має:

• Windows 11;

• 16 ГБ оперативної пам’яті;

• 50 ГБ вільного місця.

Чи відповідає комп’ютер вимогам?

Так.

Інша ситуація:

Програма потребує 8 ГБ оперативної пам’яті, а комп’ютер має лише 4 ГБ.

Чи відповідає комп’ютер вимогам?

Ні.

Висновок: перед встановленням програми варто перевірити її системні вимоги.
Драйвери

Драйвер — це спеціальна програма, яка забезпечує взаємодію операційної системи з певним апаратним пристроєм.

Драйвери потрібні, наприклад, для:

• принтера;

• відеокарти;

• звукової карти;

• мережевого адаптера;

• вебкамери;

• сканера;

• інших пристроїв.

Без відповідного драйвера операційна система може не розпізнати пристрій або не зможе використовувати всі його можливості.

Наприклад, після під’єднання нового принтера може знадобитися встановлення відповідного драйвера.

Інтерактивна вправа «Хто кому допомагає?»

Визначити, для якого пристрою потрібен драйвер:

Принтер → драйвер принтера.

Відеокарта → драйвер відеокарти.

Звукова карта → аудіодрайвер.

Мережева карта → мережевий драйвер.

Вебкамера → драйвер вебкамери.

Запитання:

«Чи є драйвер фізичним пристроєм?»

Ні. Це програмне забезпечення.

Інтерактивна вправа «Так чи ні?»

• Інсталяція — це встановлення програми. —

• Деінсталяція — це встановлення програми. — 

• Видалення ярлика повністю видаляє програму. — 

• Перед встановленням бажано перевірити системні вимоги. —

• Драйвер є фізичним пристроєм. — 

• Драйвер забезпечує взаємодію ОС із пристроєм. — 

• Усі програми працюють на будь-якій операційній системі. — 

• Принтер може потребувати драйвера. — 

Закріплення знань

Вправа «Поясни одним реченням»

Дати коротке пояснення:

Інсталяція — це...

Деінсталяція — це...

Сумісність — це...

Драйвер — це...

Системні вимоги — це...

Фізкультхвилинка «Комп’ютерний алгоритм»

• Встановлення — крок уперед.

• Налаштування — руки в сторони.

• Запуск — підняти руки вгору.

• Робота — рухи пальцями, ніби набираємо текст.

• Видалення — крок назад.

• Перезавантаження — поворот навколо себе.

 Рефлексія

Вправа «Продовж речення»

• Сьогодні я дізнався/дізналася…

• Інсталяція потрібна для…

• Деінсталяція потрібна для…

• Перед встановленням програми потрібно…

• Драйвер потрібен для…

• Тепер я знаю, чому програма може не запускатися…

• Найважливішим для мене було…

Підсумок уроку

Для правильної роботи програмного забезпечення важливо не лише встановити програму, а й переконатися в її сумісності з комп’ютером та операційною системою. Інсталяція забезпечує встановлення програми, деінсталяція — її правильне видалення, а драйвери допомагають операційній системі взаємодіяти з апаратними пристроями.

Домашнє завдання

Обов’язкове: повторити поняття «інсталяція», «деінсталяція», «сумісність програмного забезпечення», «драйвер», «системні вимоги».

Творче: обрати будь-яку відому програму та з’ясувати, які системні вимоги потрібні для її встановлення й роботи.

Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com

Термін виконання до наступного уроку.

Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням

Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку

Навчальна: сформувати поняття про операційну систему, її призначення та основні функції; ознайомити з видами операційних систем.

Розвивальна: розвивати логічне мислення, цифрову грамотність, уміння аналізувати та порівнювати.

Виховна: виховувати відповідальне ставлення до використання комп’ютерної техніки та програмного забезпечення.

Мотивація 

«Уявіть комп’ютер, на якому є процесор, пам’ять, клавіатура та монітор, але немає операційної системи. Чи зможемо ми зручно ним користуватися?»

Учні висловлюють припущення.

Проблемне запитання

«Чому комп’ютеру потрібна операційна система?»

Вивчення нового матеріалу 

Що таке операційна система?

Операційна система (ОС) — це комплекс програм, який керує роботою комп’ютера, забезпечує взаємодію користувача з пристроєм та створює умови для роботи інших програм.

Основні функції операційної системи

• керування процесором;

• керування оперативною та зовнішньою пам’яттю;

• робота з файлами та папками;

• керування пристроями;

• запуск і завершення програм;

• забезпечення взаємодії користувача з комп’ютером;

• забезпечення безпеки та доступу до ресурсів.

Приклади операційних систем

Для персональних комп’ютерів:

Windows, macOS, Linux.

Для смартфонів і планшетів:

Android, iOS.

Для серверів використовують спеціалізовані серверні ОС, наприклад Linux або Windows Server.

Інтерактивна вправа «ОС чи не ОС?» 

називається програма або цифровий сервіс, а учні визначають, чи є це операційною системою.

• Windows — ОС

• Android — ОС

• Linux — ОС

• iOS — ОС

• Microsoft Word — не ОС

• Google Chrome — не ОС

• Photoshop — не ОС

• YouTube — не ОС

Після кожної відповіді учні коротко пояснюють свій вибір.

Інтерактивна вправа «Що робить операційна система?» 

описується ситуація, учні визначають функцію ОС.

1. Учень відкриває текстовий редактор.
→ Запуск програми.

2. Користувач створює папку та переміщує до неї файл.
→ Керування файлами та папками.

3. До ноутбука підключили принтер.
→ Керування пристроями.

4. Комп’ютер одночасно запускає кілька програм.
→ Керування ресурсами комп’ютера.

5. Користувач вводить команди за допомогою клавіатури та миші.
→ Забезпечення взаємодії користувача з комп’ютером.

Інтерактивна гра «Впізнай операційну систему»

описується ОС, не називаючи її.

1. «Ця операційна система широко використовується на персональних комп’ютерах. Її розробляє Microsoft».

→ Windows

2. «Ця ОС використовується на смартфонах і планшетах Apple».

→ iOS

3. «Ця операційна система використовується на багатьох смартфонах різних виробників».

→ Android

4. «Це сімейство операційних систем із відкритим кодом, яке має багато дистрибутивів».

→ Linux

Практична вправа «Моя операційна система» 

Учні працюють за комп’ютерами або в парах.

Завдання:

Визначити операційну систему пристрою, яким вони користуються.

За можливості знайти:

• назву ОС;

• версію ОС;

• тип пристрою;

• обсяг оперативної пам’яті.

Після цього учні відповідають:

«Яка операційна система встановлена на моєму пристрої та для чого вона потрібна?»

Якщо немає доступу до комп’ютерів, завдання виконується усно на прикладі знайомих пристроїв.

Закріплення

Вправа «Продовж речення»

• Операційна система — це…

• Основне призначення ОС —…

• Прикладом ОС для ПК є…

• Прикладом ОС для смартфона є…

• Операційна система керує…

• Без операційної системи користувачеві було б складно…

• Файли та папки операційна система…

Рефлексія 

Вправа «Три слова»

Учні називають три слова, які найкраще характеризують сьогоднішню тему.

Наприклад:

ОС — програми — керування.

Або завершують речення:

«Тепер я знаю, що операційна система…»

Підсумок уроку

Операційна система є основним програмним забезпеченням комп’ютера або іншого цифрового пристрою. Вона керує ресурсами пристрою, файлами, програмами та забезпечує взаємодію користувача з технікою.

Домашнє завдання

Дізнатися, яка операційна система встановлена на домашньому комп’ютері або смартфоні, записати її назву та 3 основні функції.

Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com

Термін виконання до наступного уроку.

Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням

Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку

Навчальна: сформувати поняття про інформаційні системи та інформаційні процеси; ознайомити з видами програмного забезпечення персонального комп’ютера та основними типами ліцензій.

Розвивальна: розвивати логічне мислення, цифрову грамотність, уміння аналізувати інформацію та робити висновки.

Виховна: формувати відповідальне ставлення до використання програмного забезпечення, дотримання авторських прав і ліцензійних умов.

Мотивація 

запитання:

«Що відбудеться, якщо на комп’ютері немає жодної програми?»

«Чи є смартфон інформаційною системою? А банкомат? Онлайн-магазин?»

Учні висловлюють свої думки.

Висновок: інформаційні системи оточують нас і забезпечують роботу з інформацією.

Вивчення нового матеріалу 

Інформаційна система

Інформаційна система — це сукупність засобів, методів і людей, які забезпечують збирання, зберігання, опрацювання, передавання та використання інформації.

Приклади:

• персональний комп’ютер;

• банківська система;

• електронний щоденник;

• пошукова система;

• система керування підприємством.

Інформаційні процеси

Основними інформаційними процесами є:

збирання → зберігання → опрацювання → передавання → пошук → використання інформації.

Програмне забезпечення

Програмне забезпечення (ПЗ) — сукупність програм, призначених для роботи комп’ютера та виконання завдань користувача.

Основні види:

Системне ПЗ — забезпечує роботу комп’ютера.
Приклади: операційні системи, драйвери.

Прикладне ПЗ — допомагає користувачу виконувати конкретні завдання.
Приклади: текстові редактори, браузери, графічні редактори, відеоредактори.

Службове ПЗ — допомагає обслуговувати та налаштовувати комп’ютер.
Приклади: архіватори, антивірусні програми, засоби очищення диска.

Ліцензія на програмне забезпечення

Ліцензія визначає умови, за яких користувач має право використовувати програму.

Основні типи:

• комерційна — використання програми зазвичай потребує придбання ліцензії;

• freeware — програма доступна для безкоштовного використання, але умови визначає автор;

• shareware — програма може поширюватися для ознайомлення, часто з обмеженнями;

• open source — програмний код відкритий, а права на використання та зміну визначаються відповідною ліцензією;

• пропрієтарне ПЗ — права на програму контролює власник, а користувач має лише визначені ліцензією права.

Інтерактивна вправа «Що це за процес?»

Описується ситуація, учні визначають інформаційний процес.

• Учень фотографує документ — збирання.

• Файл збережено на флешці — зберігання.

• Програма змінює розмір фотографії — опрацювання.

• Учень надсилає файл електронною поштою — передавання.

• Користувач знаходить потрібний сайт у пошуковій системі — пошук.

Інтерактивна вправа «Визнач програму»

програма або її призначення, учні визначають вид ПЗ.

• Windows, Linux — системне.

• Google Chrome — прикладне.

• Microsoft Word — прикладне.

• Антивірус — службове.

• Архіватор — службове.

• Драйвер принтера — системне.

• Графічний редактор — прикладне.

Після кожної відповіді учні коротко пояснюють свій вибір.

Інтерактивна вправа «Можна чи не можна?»

Учні відповідають «можна» або «не можна» та пояснюють чому.

1. Завантажити програму з офіційного сайту та використовувати її відповідно до ліцензії.

2. Скопіювати платну програму та передати її друзям, якщо це заборонено ліцензією.

3. Використовувати програму з відкритим кодом відповідно до умов її ліцензії.

4. Ігнорувати ліцензійні умови програми.

5. Прочитати умови ліцензії перед встановленням програми.

Висновок: використовуючи ПЗ, потрібно поважати авторські права та дотримуватися умов ліцензії.

Практична вправа «Комп’ютер майбутнього»

Учні працюють у парах.

Завдання:

Уявіть, що ви створюєте комп’ютер для школяра. Яке програмне забезпечення ви встановите?

Учні повинні запропонувати:

• операційну систему;

• браузер;

• текстовий редактор;

• графічний редактор;

• антивірус або інші засоби захисту;

• програму для роботи з мультимедіа.

Після обговорення кілька пар презентують свої варіанти.

Закріплення 

Вправа «Продовж речення»

• Інформаційна система — це…

• Основними інформаційними процесами є…

• Програмне забезпечення поділяють на…

• Операційна система належить до…

• Ліцензія визначає…

• Open source означає…

• Використовуючи програмне забезпечення, потрібно…

Рефлексія 

«Одним реченням»

Учні завершують:

«Сьогодні я зрозумів/зрозуміла, що…»

«Для мене було новим…»

«Відтепер під час використання програм я буду…»

Підсумок уроку 

Інформаційні системи забезпечують роботу з інформацією, а програмне забезпечення дає змогу комп’ютеру виконувати різноманітні завдання. Використовуючи програми, важливо враховувати їхні ліцензійні умови та поважати права авторів.

Домашнє завдання

Знайти на своєму комп’ютері або смартфоні 5 програм і визначити їх призначення та, за можливості, тип ліцензії.

Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com

Термін виконання до наступного уроку.