8 клас
8 клас
Вчитель Манойленко Костянтин Вячеславович
Скачати підручник з інформатики ТУТ
Як завантажити та встановити OBS Studio
Процес завантаження та встановлення OBS Studio можете переглянути тут https://youtu.be/HZI86yw-YQQ
Як це зробити дивіться ТУТ
Безплатну програму для роботи з АРХІВАМИ звантажити ТУТ
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
навчальна: сформувати поняття про структуру текстового документа, ознайомити з принципами побудови документа за рівнями заголовків; сформувати вміння використовувати стилі заголовків та автоматично створювати зміст документа;
розвивальна: розвивати логічне та структурне мислення, уміння аналізувати інформацію, визначати ієрархію документа та працювати з текстовим процесором;
Інтерактивна вправа «Документ без структури»
Уявити великий текст без заголовків, абзаців і поділу на розділи.
Запитання для обговорення:
Наскільки легко знайти потрібну інформацію?
Як швидко перейти до певного розділу?
Що потрібно змінити, щоб документ став зручнішим?
Висновок: структурований документ легше читати, редагувати та переглядати.
Структура документа
Структура документа — це впорядкована організація його частин, розділів, підрозділів та інших елементів.
Наприклад:
назва документа;
вступ;
розділ 1;
підрозділ 1.1;
підрозділ 1.2;
розділ 2;
висновки;
додатки.
Чітка структура допомагає швидко орієнтуватися в документі.
Ієрархія заголовків
Для створення структури використовують різні рівні заголовків:
Заголовок 1 — основний розділ;
Заголовок 2 — підрозділ;
Заголовок 3 — підрозділ нижчого рівня.
Важливо дотримуватися логічної послідовності рівнів.
Інтерактивна вправа «Хто головний?»
Визначити рівень заголовків:
«Інтернет» — основний розділ;
«Пошук інформації» — підрозділ;
«Пошукові системи» — підрозділ другого рівня;
«Правила безпечного пошуку» — ще один підрозділ другого рівня.
Відновити правильну ієрархію.
Для автоматичного створення змісту недостатньо просто зробити заголовок жирним або збільшити його розмір.
Потрібно застосовувати вбудовані стилі заголовків.
Послідовність:
Виділити назву розділу.
Відкрити галерею стилів.
Обрати відповідний рівень заголовка.
Повторити для інших заголовків.
Перевірити структуру документа.
Інтерактивна вправа «Стиль чи форматування?»
Визначити, який варіант правильний для створення структури:
зробити заголовок жирним;
збільшити розмір шрифту;
застосувати стиль Заголовок 1;
змінити колір тексту;
застосувати стиль Заголовок 2.
Висновок: для автоматичного змісту потрібно використовувати саме стилі заголовків.
Зміст документа — перелік заголовків із зазначенням сторінок, на яких вони розміщені.
Основна послідовність:
Оформити заголовки відповідними стилями.
Встановити курсор у місце для змісту.
Відкрити інструмент створення змісту.
Обрати автоматичний варіант.
Перевірити сформований зміст.
Автоматичний зміст створюється на основі заголовків документа.
Інтерактивна вправа «Чарівний зміст»
Установити відповідність:
стилі заголовків → структура документа;
структура документа → автоматичний зміст;
зміна заголовків → оновлення змісту.
Після редагування документа можуть змінитися:
назви заголовків;
кількість розділів;
порядок розділів;
номери сторінок.
У такому випадку автоматичний зміст потрібно оновити.
Основні варіанти оновлення:
оновити лише номери сторінок;
оновити весь зміст.
Інтерактивна вправа «Що потрібно оновити?»
Ситуації:
змінився номер сторінки розділу;
додано новий розділ;
змінено назву заголовка;
текст документа залишився без змін.
Визначити, чи потрібно оновлювати зміст і який варіант оновлення доцільно використати.
Завдання:
Відкрити запропонований текстовий документ.
Визначити основні розділи та підрозділи.
Застосувати до них стилі Заголовок 1, Заголовок 2 та, за потреби, Заголовок 3.
Перевірити правильність ієрархії.
Створити автоматичний зміст.
Додати або змінити один із заголовків.
Оновити зміст.
Перевірити відповідність змісту структурі документа.
Мінічелендж «Зроби документ розумним»
Додати до документа новий підрозділ, застосувати відповідний стиль і перевірити, чи з’явився він в автоматичному змісті після оновлення.
«Розділ» — руки в сторони.
«Підрозділ» — руки вперед.
«Заголовок» — руки вгору.
«Сторінка» — долоні перед собою.
«Зміст» — рух очима ліворуч і праворуч.
«Оновити» — круговий рух руками.
Гра «Так чи ні»
Структура допомагає впорядкувати документ.
Для автоматичного змісту достатньо зробити заголовок жирним.
Стилі заголовків допомагають створювати структуру документа.
Заголовок 1 може використовуватися для основного розділу.
Автоматичний зміст формується на основі заголовків.
Після додавання нового розділу зміст може потребувати оновлення.
Зміст документа неможливо оновити після його створення.
Вправа «Тепер я знаю»
Завершити речення:
Структура документа — це…
Стиль заголовка потрібен для…
Автоматичний зміст створюється на основі…
Якщо до документа додати новий розділ, потрібно…
Найкориснішою для мене була можливість…
Вправа «Ланцюжок»
Скласти послідовність:
Заголовки → Стилі → Структура → Автоматичний зміст → Оновлення.
Запитання:
Що таке структура документа?
Для чого використовують рівні заголовків?
Чому простого форматування заголовка недостатньо для автоматичного змісту?
Як створити автоматичний зміст?
Коли потрібно оновлювати зміст?
Оцінювання: враховуються правильність визначення структури документа, застосування стилів заголовків, створення та оновлення автоматичного змісту, охайність документа та активність під час інтерактивних вправ.
Створити план невеликого текстового документа з 3–4 розділами та підрозділами. Визначити для кожного заголовка відповідний рівень стилю.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
навчальна: сформувати поняття про стильове оформлення текстового документа; ознайомити з принципами використання стилів та їхнім призначенням; сформувати вміння застосовувати стилі до заголовків, основного тексту та інших елементів документа;
розвивальна: розвивати структурне мислення, увагу, уміння аналізувати оформлення документа та обирати доцільний стиль;
Бесіда:
Що таке форматування тексту?
Які параметри символів можна змінювати?
Які параметри абзацу можна форматувати?
Для чого використовують заголовки?
Чому однакове оформлення всіх заголовків документа є важливим?
Інтерактивна вправа «Знайди помилку»
Розглядаються два умовні документи: один має чітку структуру та однакове оформлення заголовків, інший — різні шрифти, розміри та кольори без системи.
Учні визначають, який документ зручніше читати, і пояснюють чому.
Проблемне запитання:
«Як швидко оформити великий документ так, щоб усі заголовки, підзаголовки й основний текст мали єдиний вигляд?»
Якщо форматувати кожен елемент окремо, це займає багато часу. Використання стилів допомагає швидко та послідовно оформити документ.
Поняття стилю
Стиль — це набір заздалегідь визначених параметрів форматування, які можна застосувати до текстового фрагмента.
Стиль може містити параметри:
шрифту;
розміру та накреслення;
кольору;
вирівнювання;
відступів;
інтервалів;
інших параметрів оформлення.
Основні види стилів
У текстових процесорах використовують стилі для:
основного тексту;
заголовків різних рівнів;
підзаголовків;
назв;
цитат та інших елементів документа.
Принципи стильового оформлення
Під час оформлення документа важливо:
дотримуватися єдиного стилю;
використовувати обмежену кількість шрифтів;
чітко виділяти заголовки;
дотримуватися ієрархії заголовків;
не перевантажувати документ кольорами та декоративними ефектами;
забезпечувати достатній контраст тексту й фону;
зберігати однакове оформлення однотипних елементів.
Інтерактивна вправа «Стильний чи хаотичний?»
Учням пропонуються характеристики документа. Потрібно визначити, чи відповідає кожна з них принципам стильового оформлення:
усі заголовки одного рівня оформлено однаково;
кожен абзац має інший шрифт;
для заголовків використано різні кольори без системи;
між розділами збережено однакову структуру;
важливі елементи виділено помірно;
у документі використано 5–6 різних шрифтів.
У текстовому процесорі можна:
Виділити потрібний текст.
Відкрити галерею стилів.
Обрати відповідний стиль.
Перевірити результат.
За потреби змінити або налаштувати стиль.
Наприклад:
назва документа — стиль для назви;
назва розділу — Заголовок 1;
назва підрозділу — Заголовок 2;
основний текст — Звичайний.
Переваги використання стилів:
швидкість форматування;
єдність оформлення;
зручне редагування;
легка зміна зовнішнього вигляду документа;
створення чіткої структури документа.
Інтерактивна вправа «Знайди пару»
Учням пропонуються елементи документа та відповідні стилі:
назва документа → Назва;
основний текст → Звичайний;
назва розділу → Заголовок 1;
назва підрозділу → Заголовок 2.
Завдання — правильно поєднати елемент і стиль.
Завдання: «Оформи документ за допомогою стилів»
Відкрити текстовий документ із кількома абзацами та заголовками.
Визначити структуру документа.
Застосувати стиль Назва до назви документа.
Застосувати Заголовок 1 до назв основних розділів.
Застосувати Заголовок 2 до підрозділів.
Для основного тексту використати відповідний стиль.
Перевірити однаковість оформлення однотипних елементів.
Оцінити читабельність документа.
Інтерактивна вправа «Редактор документа»
Учні працюють у парах: один учень перевіряє структуру та стильове оформлення документа іншого.
Потрібно знайти щонайменше:
один добре оформлений елемент;
один елемент, який потребує виправлення;
одну рекомендацію щодо покращення документа.
«Шрифт» — рухи пальцями.
«Заголовок» — руки вгору.
«Абзац» — руки вперед.
«Вирівнювання» — нахили ліворуч і праворуч.
«Стиль» — кругові рухи руками.
«Зберегти» — імітація натискання клавіші.
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
Стиль — це набір параметрів форматування.
Кожен заголовок документа бажано оформлювати по-різному.
Стилі допомагають швидше форматувати документ.
Для однотипних елементів доцільно використовувати однаковий стиль.
Використання великої кількості шрифтів завжди покращує документ.
Стилі допомагають підтримувати єдність оформлення.
Вправа «Мікрофон»
Учні завершують речення:
Сьогодні я дізнався/дізналася…
Тепер я вмію…
Стилі потрібні для того, щоб…
Найкориснішим для мене було…
Під час оформлення документа я буду пам’ятати про…
Обговорення:
Що таке стиль?
Чим стиль відрізняється від звичайного форматування?
Які переваги дає використання стилів?
Чому однотипні елементи документа бажано оформлювати однаково?
Яких правил потрібно дотримуватися, щоб документ був зручним для читання?
Знайти або створити невеликий текстовий документ із заголовком, кількома розділами та підрозділами. Продумати, які стилі доцільно застосувати до його елементів.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати практичні навички пошуку та заміни фрагментів тексту в текстовому документі; навчити використовувати команди пошуку, заміни одного та всіх знайдених фрагментів.
Розвивальна: розвивати уважність, логічне мислення, цифрову грамотність, уміння аналізувати та редагувати текстову інформацію.
Інтерактивна вправа «Пригадай команди»
Назвати призначення команд:
Ctrl + F;
Ctrl + H;
«Знайти»;
«Замінити»;
«Замінити все».
Обговорити, чим пошук відрізняється від заміни.
Вправа «Швидкий редактор»
Уявити документ обсягом 8–10 сторінок, у якому потрібно замінити одне слово, що зустрічається 30 разів.
Запитання:
Чи доцільно шукати кожен випадок вручну?
Як швидко виконати таке завдання?
Чому автоматичну заміну потрібно перевіряти?
Відкрити підготовлений текстовий документ.
Викликати засіб «Пошук».
Увести задане слово або словосполучення.
Перейти до всіх знайдених фрагментів.
Визначити, скільки разів потрібний фрагмент зустрічається в тексті.
Перевірити контекст використання знайдених слів.
Відкрити засіб «Знайти й замінити».
У полі пошуку ввести заданий фрагмент.
У полі заміни ввести новий текст.
Виконати заміну лише одного знайденого фрагмента.
Перевірити результат.
Перейти до наступного збігу.
Визначити слово, яке потрібно замінити в усьому документі.
Увести його в поле «Знайти».
Увести новий варіант у поле «Замінити на».
Перевірити правильність написання обох фрагментів.
Виконати команду «Замінити все».
Переглянути документ і перевірити результат.
У підготовленому тексті виконати заміну слова або словосполучення, але врахувати, що воно може зустрічатися в різному контексті.
Після заміни:
переглянути всі змінені місця;
знайти можливі помилки;
за потреби скасувати неправильну заміну;
виправити результат вручну.
Під час виконання практичної роботи розглянути ситуації:
замінено слово, яке в одному реченні мало залишитися без змін;
у полі «Знайти» допущено помилку;
команда «Замінити все» виконана без попередньої перевірки;
після заміни документ не переглянули;
зміни внесено, але файл не збережено.
Визначити помилку та запропонувати спосіб її виправлення.
Ctrl + F призначено для пошуку.
Ctrl + H може відкривати засіб пошуку та заміни.
Перед використанням «Замінити все» бажано перевірити фрагменти.
Після автоматичної заміни документ перевіряти не потрібно.
Пошук особливо корисний у великих документах.
Неправильна заміна може змінити зміст документа.
Перевірити:
усі задані фрагменти знайдено;
заміни виконано правильно;
зайві фрагменти не змінено;
текст не втратив змісту та форматування;
документ збережено під правильною назвою.
Продовжити речення:
«Сьогодні я навчився/навчилася…»
«Найзручнішою командою для мене є…»
«Перед використанням “Замінити все” потрібно…»
«Під час автоматичного редагування важливо…»
Пошук і заміна дають змогу швидко редагувати великі текстові документи. Автоматизація роботи економить час, але потребує уважності та обов’язкової перевірки результату.
Знайти будь-який текстовий документ і визначити, які фрагменти в ньому можна було б швидко знайти або замінити за допомогою відповідних інструментів текстового процесора.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати вміння використовувати засоби пошуку та заміни фрагментів тексту в текстовому редакторі; навчити швидко знаходити потрібні слова, словосполучення та замінювати їх у документі.
Розвивальна: розвивати уважність, логічне мислення, цифрову грамотність, уміння аналізувати текст та ефективно працювати з текстовими документами.
Інтерактивна вправа «Знайди слово»
На екрані подається невеликий текст із кількома повтореннями певного слова.
Завдання:
знайти всі повторення;
визначити, скільки разів зустрічається слово;
подумати, як виконати таке завдання швидше, якщо текст містить кілька сторінок.
Підведення до використання інструмента «Пошук».
Вправа «Редактор за хвилину»
Уявити, що в документі на 10 сторінок потрібно замінити слово «комп'ютер» на «пристрій».
Запитання:
Чи доцільно шукати кожне слово вручну?
Скільки часу це може зайняти?
Як переконатися, що не пропущено жодного потрібного фрагмента?
Висновок: пошук і автоматична заміна значно прискорюють опрацювання великих текстів.
Пошук фрагмента тексту
Команда «Пошук» дає змогу швидко знайти слово, словосполучення або інший фрагмент у документі.
Під час пошуку можна:
ввести потрібне слово;
перейти до наступного знайденого фрагмента;
переглянути всі збіги;
перевірити контекст, у якому використано слово.
У більшості текстових процесорів вікно пошуку можна викликати комбінацією Ctrl + F.
Заміна фрагмента
Команда «Заміна» дає можливість знайти певний фрагмент і замінити його іншим.
Наприклад:
Знайти: «Інтернет»
Замінити на: «мережа Інтернет».
Для відкриття засобу заміни в багатьох текстових редакторах використовується Ctrl + H.
Заміна може виконуватися:
по одному знайденому фрагменту;
одразу для всіх відповідних фрагментів.
Перед використанням «Замінити все» потрібно перевірити правильність пошукового та нового фрагментів.
Визначити, яку команду доцільно використати:
знайти в документі слово «Україна»;
змінити слово «учень» на «учасник»;
перевірити, де в тексті згадується певний термін;
замінити всі скорочення на повні назви;
знайти певне речення для редагування.
Проаналізувати ситуації:
замість «замінити» натиснули «замінити все», не перевіривши результат;
у полі пошуку написали неправильне слово;
після заміни документ не перевірили;
потрібно замінити лише одне слово, але використали автоматичну заміну всіх збігів.
Обґрунтувати, у чому помилка та як її уникнути.
Завдання 1. Пошук
Відкрити підготовлений текстовий документ.
Викликати команду «Пошук».
Знайти задане слово або словосполучення.
Переглянути всі знайдені збіги.
Визначити кількість входжень.
Завдання 2. Заміна
Відкрити команду «Заміна».
Увести фрагмент, який потрібно знайти.
Увести новий фрагмент.
Виконати заміну одного збігу.
Перевірити результат.
За потреби використати «Замінити все».
Переглянути документ після виконання заміни.
Завдання 3. Уважний редактор
Знайти в тексті помилково використане слово та замінити його правильним. Після автоматичної заміни перевірити, чи не змінилися фрагменти, які не потрібно було редагувати.
Ctrl + F використовується для пошуку.
Ctrl + H у багатьох текстових редакторах відкриває засіб пошуку та заміни.
«Замінити все» потрібно використовувати без перевірки.
Після автоматичної заміни бажано перевірити документ.
Пошук зручний під час роботи з великими документами.
Автоматична заміна завжди дає правильний результат незалежно від контексту.
Відповіді обґрунтувати.
Продовжити речення:
«Пошук потрібен для…»
«Заміна допомагає…»
«Перед командою “Замінити все” потрібно…»
«Сьогодні я навчився/навчилася…»
Інструменти пошуку та заміни дають змогу швидко опрацьовувати великі текстові документи. Водночас автоматичні зміни потребують уважності: перед заміною потрібно правильно визначити фрагмент, перевірити результат і переконатися, що зміни не вплинули на потрібну частину тексту.
Опрацювати невеликий текстовий документ: знайти в ньому задане слово або словосполучення та виконати його заміну на інший фрагмент. Перевірити правильність результату.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати уявлення про розвиток засобів опрацювання інформації, ознайомити з основними видами сучасних комп’ютерів та сферами їх застосування; сформувати вміння добирати конфігурацію комп’ютера відповідно до потреб користувача.
Розвивальна: розвивати логічне та критичне мислення, уміння аналізувати технічні характеристики, порівнювати пристрої та обґрунтовувати вибір комп’ютерного обладнання.
називаються:
абак;
механічний калькулятор;
арифмометр;
перфокарта;
перший електронний комп’ютер;
сучасний ноутбук;
смартфон.
Запитання:
Для чого використовували ці пристрої?
Який із них можна назвати комп’ютером у сучасному розумінні?
Що змінилося в засобах опрацювання інформації?
Люди здавна створювали засоби, які допомагали рахувати, зберігати та опрацьовувати інформацію.
Абак — один із найдавніших пристроїв для виконання арифметичних операцій.
Палички, камінці, вузлики — прості засоби для підрахунку та запам’ятовування інформації.
У XVII столітті з’явилися механічні обчислювальні пристрої.
Паскаліна — механічна машина, створена Блезом Паскалем.
Арифмометри використовувалися для виконання арифметичних обчислень.
Важливим кроком стала ідея Чарльза Беббіджа про створення програмованої аналітичної машини.
У XX столітті почали створювати електромеханічні, а потім електронні обчислювальні машини.
Перші електронні комп’ютери займали великі приміщення, споживали багато електроенергії та мали значно менші можливості порівняно із сучасними пристроями.
Поява транзисторів, інтегральних схем і мікропроцесорів сприяла значному зменшенню розмірів комп’ютерів та зростанню їхньої продуктивності.
Сьогодні комп’ютерні технології представлені не лише традиційними ПК. Обчислювальні можливості мають ноутбуки, планшети, смартфони, сервери, робочі станції та вбудовані системи.
Учні встановлюють логічну послідовність:
абак → механічні обчислювальні пристрої → електромеханічні машини → електронні комп’ютери → персональні комп’ютери → мобільні та спеціалізовані комп’ютери.
Запитання:
Що відбувалося з розмірами, швидкістю та можливостями комп’ютерів на кожному етапі?
Стаціонарний ПК — комп’ютер, компоненти якого зазвичай розміщені в окремому корпусі та підключені до монітора, клавіатури й інших пристроїв.
Застосовується для навчання, роботи, ігор, програмування, графіки, монтажу відео тощо.
Портативний комп’ютер із вбудованими екраном, клавіатурою та акумулятором.
Зручний для навчання, роботи, подорожей та мобільного використання.
Компактний пристрій із сенсорним екраном.
Використовується для навчання, читання, перегляду мультимедіа, спілкування та роботи з окремими застосунками.
Мобільний пристрій із функціями телефону та комп’ютера.
Може використовуватися для роботи з документами, фотографіями, відео, інтернетом, навігацією та різноманітними застосунками.
Комп’ютер, який надає ресурси або послуги іншим пристроям у мережі.
Застосовується для зберігання даних, роботи вебсайтів, мережевих сервісів тощо.
Потужний комп’ютер, призначений для складних професійних завдань: 3D-моделювання, наукових розрахунків, обробки відео, проєктування.
Ситуації:
Учневі потрібно працювати з документами, презентаціями та навчальними сайтами.
Графічному дизайнеру потрібно працювати з великими графічними файлами.
Працівнику підприємства потрібно забезпечувати роботу мережевих ресурсів.
Мандрівнику потрібен пристрій для навігації, фотографування та зв’язку.
Завдання: визначити найбільш доречний тип комп’ютера та пояснити вибір.
Конфігурація комп’ютера — це сукупність його апаратних компонентів та їхніх характеристик.
Під час вибору конфігурації враховують:
процесор;
оперативну пам’ять;
накопичувач;
відеокарту;
материнську плату;
блок живлення;
систему охолодження;
монітор та інші периферійні пристрої.
Головний принцип:
Комп’ютер потрібно підбирати під завдання, а не просто за принципом «чим дорожчий — тим кращий».
Наприклад, для роботи з текстовими документами не обов’язково потрібна потужна відеокарта, тоді як для 3D-моделювання чи сучасних ігор вона може бути одним із ключових компонентів.
Навчитися добирати характеристики комп’ютера відповідно до конкретних завдань користувача.
Сформувати конфігурацію комп’ютера для одного із запропонованих користувачів:
Варіант 1. Навчальний комп’ютер
Призначення: документи, презентації, браузер, відеоконференції, навчальні програми.
Варіант 2. Ігровий комп’ютер
Призначення: сучасні комп’ютерні ігри, мультимедіа.
Варіант 3. Комп’ютер для дизайнера
Призначення: графічні редактори, обробка фотографій, робота з відео.
Варіант 4. Комп’ютер для програміста
Призначення: програмування, робота з редакторами коду, базами даних, віртуальними середовищами.
Визначити потребу користувача.
Визначити необхідний тип комп’ютера.
Добрати процесор.
Визначити достатній обсяг оперативної пам’яті.
Обрати тип і обсяг накопичувача.
Визначити потребу в дискретній відеокарті.
Визначити інші важливі компоненти.
Записати запропоновану конфігурацію.
Обґрунтувати вибір кожного основного компонента.
Перевірити, чи відповідає конфігурація поставленому завданню.
Ситуація:
Для роботи з текстовими документами обрано дуже потужну відеокарту, але встановлено недостатній обсяг оперативної пам’яті та повільний накопичувач.
Запитання:
Чи є така конфігурація раціональною?
Які компоненти варто змінити?
Чому важливо оцінювати комп’ютер як систему?
Учні завершують речення:
Засоби опрацювання інформації розвивалися від…
Сучасні комп’ютери відрізняються…
Конфігурація комп’ютера — це…
Під час вибору комп’ютера потрібно враховувати…
Для моєї потреби я обрав/обрала б…
Найважливішим під час практичної роботи було…
Сформулювати одним реченням головне правило вибору комп’ютера.
Наприклад: «Комп’ютер потрібно добирати відповідно до завдань, які він має виконувати».
Засоби опрацювання інформації пройшли довгий шлях — від простих пристроїв для рахування до потужних сучасних комп’ютерних систем.
Сьогодні існують різні види комп’ютерів, кожен із яких має своє призначення. Правильний вибір техніки залежить від завдань користувача, необхідної продуктивності, мобільності та інших вимог.
Визначити власну основну потребу в комп’ютері та запропонувати для неї конфігурацію: процесор, оперативна пам’ять, накопичувач, відеокарта та тип комп’ютера.
Коротко пояснити, чому саме така конфігурація відповідає обраним завданням.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати знання про основні складові персонального комп’ютера, їх призначення та основні технічні характеристики.
Розвивальна: розвивати вміння аналізувати характеристики комп’ютерних пристроїв, порівнювати їх та визначати відповідність технічних параметрів потребам користувача.
Називаються або демонструються:
процесор;
оперативна пам’ять;
SSD;
відеокарта;
материнська плата;
блок живлення.
Завдання: визначити, що це за компонент і яку приблизно функцію він виконує.
Додаткові запитання:
Яка складова виконує обчислення?
Де зберігаються файли після вимкнення комп’ютера?
Для чого потрібна відеокарта?
Чому комп’ютер не може працювати без живлення?
Уявімо трьох користувачів:
учень для навчання та роботи з документами;
дизайнер для роботи з графікою;
геймер для сучасних комп’ютерних ігор.
Запитання:
Чи може для всіх трьох підійти комп’ютер з однаковими характеристиками?
Обговорення приводить до висновку: призначення комп’ютера визначає вимоги до його складових.
Процесор — основний обчислювальний компонент комп’ютера, який виконує команди програм і обробляє дані.
Основні характеристики:
кількість ядер;
тактова частота;
кількість потоків;
обсяг кеш-пам’яті.
Тактова частота вимірюється в герцах (Гц), найчастіше — у гігагерцах (ГГц).
Більша частота не завжди означає автоматично швидший процесор, оскільки важливі також архітектура, кількість ядер, кеш та інші характеристики.
Оперативна пам’ять тимчасово зберігає дані та програми, з якими комп’ютер працює в цей момент.
Основна характеристика — обсяг, який вимірюється в гігабайтах (ГБ).
Наприклад:
4 ГБ — базовий обсяг для простих завдань;
8 ГБ — комфортніший варіант для навчання та повсякденної роботи;
16 ГБ і більше — доцільно для складніших завдань, ігор, обробки фото та відео.
Накопичувач призначений для тривалого зберігання операційної системи, програм та файлів.
Основні типи:
HDD — використовує магнітні диски, має значний обсяг і зазвичай нижчу швидкість.
SSD — використовує флеш-пам’ять, працює значно швидше та не має рухомих механічних частин.
Основна характеристика — обсяг пам’яті, наприклад 256 ГБ, 512 ГБ, 1 ТБ.
Відеокарта відповідає за обробку та формування зображення, яке виводиться на екран.
Вона особливо важлива для:
комп’ютерних ігор;
3D-моделювання;
відеомонтажу;
роботи з графікою;
деяких завдань штучного інтелекту.
Основні характеристики можуть включати:
обсяг відеопам’яті;
тип пам’яті;
продуктивність графічного процесора;
енергоспоживання.
Материнська плата — основна плата комп’ютера, до якої підключаються процесор, оперативна пам’ять, накопичувачі, відеокарта та інші пристрої.
Вона забезпечує взаємодію між компонентами.
Важливими характеристиками є:
тип підтримуваного процесора;
тип і максимальний обсяг оперативної пам’яті;
кількість та типи роз’ємів;
можливості підключення накопичувачів і додаткових пристроїв.
Блок живлення забезпечує компоненти комп’ютера електричною енергією необхідних параметрів.
Основна характеристика — потужність, яка вимірюється у ватах (Вт).
Потужність блока живлення повинна відповідати потребам усіх компонентів системи.
Називаються дії:
виконує обчислення;
тимчасово зберігає дані під час роботи;
довготривало зберігає файли;
обробляє графіку;
з’єднує основні компоненти;
забезпечує електроживлення.
Учні визначають відповідний компонент.
Розглядаються приклади:
3,6 ГГц
16 ГБ RAM
1 ТБ SSD
750 Вт
8 ГБ відеопам’яті
Завдання: пояснити, яку характеристику описує кожне значення.
Ситуація:
Користувач скаржиться, що комп’ютер повільно запускає програми та довго завантажує операційну систему.
Які компоненти або характеристики варто перевірити насамперед?
Інша ситуація:
Комп’ютер добре працює з документами, але сучасні 3D-ігри працюють із низькою швидкістю.
Який компонент може найбільше впливати на цю проблему?
Учні завершують речення:
Процесор потрібен для…
Оперативна пам’ять…
SSD відрізняється від HDD тим, що…
Відеокарта потрібна для…
Материнська плата…
Потужність блока живлення вимірюється…
Під час вибору комп’ютера потрібно враховувати…
Продуктивність персонального комп’ютера залежить не від одного компонента, а від узгодженої роботи всіх його складових. Під час вибору комп’ютера важливо враховувати його призначення, характеристики компонентів, сумісність та потреби користувача.
Обрати будь-який сучасний персональний комп’ютер або ноутбук та виписати його основні характеристики:
процесор;
оперативна пам’ять;
накопичувач;
відеокарта;
тип і розмір екрана;
інші важливі характеристики.
Підготувати короткий висновок: для яких завдань цей комп’ютер підходить і чому.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати уявлення про персональний комп’ютер та його основні складові; ознайомити з призначенням процесора, пристроїв пам’яті, введення та виведення даних, мультимедійних пристроїв.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, увагу, уміння аналізувати призначення пристроїв та встановлювати зв’язки між їхніми функціями.
Назвати якомога більше пристроїв, які можна побачити або використати під час роботи з персональним комп’ютером.
Очікувані відповіді:
монітор, клавіатура, миша, системний блок, навушники, колонки, мікрофон, вебкамера, принтер, флешнакопичувач.
Запитання:
Чи однакове призначення у всіх цих пристроїв?
Який пристрій можна назвати «центром опрацювання» даних?
Де зберігаються файли?
За допомогою чого ми вводимо інформацію?
Персональний комп’ютер (ПК) — це універсальний електронний пристрій, призначений для введення, опрацювання, зберігання та виведення даних.
Основними складовими комп’ютера є:
пристрої опрацювання даних;
пристрої пам’яті;
пристрої введення;
пристрої виведення;
мультимедійні пристрої.
Процесор — основний компонент комп’ютера, який виконує команди програм і опрацьовує дані.
Його можна умовно назвати «мозком» комп’ютера.
Процесор:
виконує команди;
виконує арифметичні та логічні операції;
керує виконанням програм;
опрацьовує дані.
Важливо: продуктивність комп’ютера залежить не лише від процесора, а й від інших його складових.
Пам’ять комп’ютера використовується для зберігання даних і програм.
До пристроїв пам’яті належать:
оперативна пам’ять (ОЗП);
SSD;
HDD;
флешнакопичувачі;
карти пам’яті;
зовнішні накопичувачі.
Оперативна пам’ять зберігає дані, необхідні для роботи програм у поточний момент. Після вимкнення комп’ютера її вміст зазвичай втрачається.
SSD та HDD використовують для тривалого зберігання операційної системи, програм, документів, фотографій, відео та інших файлів.
Пристрої введення дають змогу передавати дані та команди до комп’ютера.
Приклади:
клавіатура;
миша;
графічний планшет;
сканер;
мікрофон;
вебкамера;
сенсорний екран.
Пристрої виведення призначені для подання результатів опрацювання інформації користувачеві.
Приклади:
монітор;
принтер;
навушники;
колонки;
проєктор.
Мультимедійні пристрої використовують для роботи з текстом, зображеннями, звуком, відео та іншими видами інформації.
До них можна віднести:
мікрофон;
вебкамеру;
навушники;
колонки;
проєктор;
мультимедійний екран.
Один пристрій може виконувати кілька функцій. Наприклад, смартфон може використовуватися як камера, мікрофон, динамік і пристрій для відображення інформації.
Визначити призначення пристрою:
клавіатура;
монітор;
миша;
принтер;
мікрофон;
колонки;
сканер;
вебкамера.
За описом визначити пристрій.
1. «Я допомагаю вводити текст, використовую літери, цифри та спеціальні клавіші».
→ Клавіатура.
2. «Я перетворюю звук на дані, які може опрацьовувати комп’ютер».
→ Мікрофон.
3. «Я показую користувачеві текст, зображення та відео».
→ Монітор.
4. «Я зберігаю файли навіть після вимкнення комп’ютера».
→ SSD або HDD.
5. «Я виконую команди програм та опрацьовую дані».
→ Процесор.
Уявити, що потрібно створити комп’ютер для учня, який:
навчається онлайн;
працює з текстами;
переглядає навчальні відео;
створює презентації;
спілкується у відеоконференціях.
Назвати необхідні пристрої та пояснити призначення кожного.
Орієнтовний набір:
процесор, оперативна пам’ять, SSD, монітор, клавіатура, миша, вебкамера, мікрофон, навушники або колонки.
Процесор — швидко плеснути в долоні.
Пам’ять — прикласти руку до голови.
Клавіатура — імітувати набір тексту.
Миша — виконати рух рукою.
Монітор — показати руками прямокутник.
Мікрофон — імітувати розмову.
Колонки — розвести руки в сторони.
Знайти зайвий пристрій у кожному наборі:
1. Клавіатура, миша, сканер, монітор.
→ Монітор.
2. Монітор, принтер, колонки, мікрофон.
→ Мікрофон.
3. SSD, HDD, флешка, клавіатура.
→ Клавіатура.
Пояснити принцип вибору.
Сьогодні я дізнався/дізналася…
Процесор потрібен для…
Пристрої введення потрібні для…
Пристрої виведення потрібні для…
Для зберігання файлів використовують…
Мультимедійні пристрої потрібні для…
Найцікавішим для мене було…
Одним словом оцінити свої знання після уроку:
зрозуміло, цікаво, легко, складно, корисно, впевнено.
Персональний комп’ютер складається з взаємопов’язаних пристроїв, кожен із яких виконує певну функцію. Процесор опрацьовує дані та виконує команди, пам’ять зберігає дані, пристрої введення передають інформацію до комп’ютера, а пристрої виведення подають результати користувачеві. Мультимедійні пристрої забезпечують роботу із звуком, зображеннями та відео.
Обов’язкове: повторити призначення процесора, пам’яті, пристроїв введення та виведення.
Творче: скласти перелік із 8–10 пристроїв, які можуть входити до сучасного персонального комп’ютера, та коротко зазначити призначення кожного.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати вміння розв’язувати задачі на кодування та декодування повідомлень, застосовувати правила перетворення інформації з однієї форми подання в іншу.
Розвивальна: розвивати логічне та алгоритмічне мислення, уважність, уміння аналізувати умову задачі й послідовно виконувати обчислення.
Визначити, що перед нами: повідомлення чи код.
«Привіт!» — повідомлення.
01001000 — код.
Сигнал світлофора — кодований сигнал.
Азбука Морзе — система кодування.
10101 — закодована послідовність.
Кодування — це ...
Декодування — це ...
Щоб декодувати повідомлення, потрібно ...
Один символ може кодуватися ...
Код має бути зрозумілим, якщо ...
Кодування — це перетворення повідомлення у форму, зручну для зберігання, передавання або опрацювання.
Декодування — це зворотне перетворення закодованого повідомлення у зрозумілу форму.
Наприклад, якщо домовитися, що:
А → 1
Б → 2
В → 3
Г → 4
то слово «БАГ» можна закодувати як 2–1–4.
Декодування виконується у зворотному напрямку:
2–1–4 → БАГ.
Під час розв’язування задач важливо уважно визначити:
яке правило кодування використовується;
що потрібно знайти;
які дані відомі;
яку послідовність дій потрібно виконати.
Використовується код:
А = 1, Б = 2, В = 3, Г = 4, Д = 5, Е = 6.
Розшифрувати:
2–1–4–1
Відповідь: БАГА.
Наступне завдання:
4–1–5
Відповідь: ГАД.
Після виконання — перевірка способу міркування.
За тим самим правилом закодувати слова:
БАБА
ДЕД
ГАДА
Учні виконують завдання самостійно, після чого здійснюють взаємоперевірку.
Закріпити вміння кодувати й декодувати повідомлення та застосовувати математичні розрахунки під час розв’язування задач.
Нехай:
А → 01
Б → 10
В → 11
Г → 00
Закодувати слово:
«БАВ»
Результат: 10 01 11.
Дано повідомлення:
11 01 00 10
Використовуючи заданий код, розшифрувати повідомлення
Було закодовано слово «БАВ»:
10 01 10
Чи правильно виконано кодування?
Якщо ні — знайти помилку та записати правильний варіант.
Для кодування одного символу використовується 8 бітів.
Скільки бітів потрібно для кодування повідомлення, що містить 20 символів?
Розв’язання:
20 · 8 = 160 бітів.
Повідомлення містить 32 символи, кожен із яких кодується 8 бітами.
Визначити обсяг повідомлення в байтах.
32 · 8 = 256 бітів.
256 : 8 = 32 байти.
Обсяг повідомлення становить 64 байти. Один символ кодується 8 бітами.
Скільки символів містить повідомлення?
64 · 8 = 512 бітів.
512 : 8 = 64 символи.
Визначити правильність тверджень.
Кодування — це перетворення повідомлення за певним правилом. Так.
Декодування — це створення нового повідомлення без використання коду. Ні.
1 байт = 8 бітів. Так.
Щоб знайти обсяг повідомлення, потрібно враховувати кількість символів та обсяг коду одного символу. Так.
Закодоване повідомлення завжди має більший обсяг. Ні.
Сьогодні я навчився/навчилася...
Найлегшим завданням було...
Найскладнішим виявилося...
Тепер я можу...
Щоб правильно декодувати повідомлення, потрібно...
Під час розв’язування задач я буду уважніше...
Одним словом описати свій стан після практичної роботи:
зрозуміло, цікаво, складно, впевнено, корисно, захопливо.
Кодування дає змогу подавати повідомлення у визначеній формі, а декодування — відновлювати його початковий зміст. Для правильного розв’язування задач необхідно уважно працювати з правилом кодування, виконувати обчислення послідовно та перевіряти отриманий результат.
Обов’язкове: повторити поняття «кодування», «декодування», «біт», «байт» та правила переведення одиниць вимірювання інформації.
Творче: придумати власний простий код для українського алфавіту та закодувати за ним коротке слово.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати розуміння принципів кодування текстових і графічних даних, ознайомити з таблицями кодів символів та їх призначенням.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, увагу, уміння аналізувати та працювати з кодами.
Виховна: виховувати точність, послідовність і зацікавленість цифровими технологіями.
Як комп’ютер зберігає букви?
Як він розуміє різницю між «А» та «Б»?
Як фотографія перетворюється на набір даних?
Проблемне запитання:
«Як комп’ютер перетворює звичайні букви та зображення на зрозумілі йому дані?»
Кодування — це подання даних за допомогою певного набору символів або правил.
Для кожного символу комп’ютер використовує певний числовий код.
Наприклад, у таблиці ASCII:
A — 65
B — 66
C — 67
ASCII — таблиця кодів, у якій кожному символу відповідає певне число. Вона містить основні латинські літери, цифри та службові символи
Unicode — універсальний стандарт кодування символів, який дає змогу представляти символи багатьох мов, математичні знаки, спеціальні символи та emoji.
Наприклад:
A → U+0041
Зображення в комп’ютері також подається у цифровому вигляді.
Растрове зображення складається з пікселів. Кожен піксель має певний колір, який кодується числами.
Чим більше пікселів і більше кольорів можна закодувати, тим більше даних потрібно для зберігання зображення.
65, 66, 67, 68, 69
Учні визначають, які латинські літери відповідають цим кодам ASCII.
Відповідь:
65 — A
66 — B
67 — C
68 — D
69 — E
Потім учні самостійно пропонують одне одному подібні завдання.
Учні показують 👍 або 👎.
Кожному символу може відповідати певний числовий код.
ASCII може закодувати всі символи всіх мов світу.
Unicode підтримує символи багатьох мов.
Растрове зображення складається з пікселів.
Комп’ютер зберігає фотографію лише як набір слів.
Колір пікселя можна подати числовими значеннями.
Відповіді:
1 — правда; 2 — міф; 3 — правда; 4 — правда; 5 — міф; 6 — правда.
Учні працюють у зошитах.
Використовуючи таблицю ASCII, закодувати слово:
BAD
Підказка:
B = 66
A = 65
D = 68
Відповідь: 66 65 68.
Додатково:
Закодувати слово CODE.
Відповідь: 67 79 68 69.
Кодування — це…
ASCII — це…
Unicode потрібен для…
Растрове зображення складається з…
Кожен символ може мати…
Колір пікселя можна подати…
Для зберігання зображення комп’ютеру потрібно…
🟢 Я все зрозумів/зрозуміла і можу пояснити іншому.
🟡 Зрозумів/зрозуміла основне, але потребую ще практики.
🔴 Потрібне додаткове пояснення.
Учні показують відповідний сигнал.
Комп’ютер кодує текст, графіку та інші дані у цифровій формі. Для тексту використовуються таблиці кодів символів, зокрема ASCII та Unicode. Растрові зображення складаються з пікселів, характеристики яких також подаються числовими значеннями.
Повторити поняття кодування, ASCII, Unicode, піксель.
За таблицею ASCII записати коди латинських літер свого імені або слова INFORMATICS.
Детально ознайомитись з темою можете в Презентації
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати поняття про двійкове кодування, двійковий код та одиниці вимірювання довжини двійкового коду; навчити виконувати прості обчислення обсягу даних.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, увагу, математичну грамотність, уміння аналізувати та застосовувати знання на практиці.
Виховна: виховувати точність, уважність та інтерес до інформатики.
поняття:
дані, код, кодування, інформація, комп'ютер.
Учні коротко пояснюють, що вони означають.
Учитель підводить до поняття двійкового кодування.
Двійкове кодування — це подання даних за допомогою двох символів: 0 і 1.
Комп'ютер використовує двійкову систему, оскільки електронні пристрої можуть розрізняти два основні стани:
є сигнал — 1
немає сигналу — 0
Біт — найменша одиниця вимірювання інформації. Він може мати значення 0 або 1.
Позначення: біт (bit).
1 байт = 8 бітів.
Позначення: Б (B).
У шкільних обчисленнях використовують:
1 Б = 8 біт
1 КБ = 1024 Б
1 МБ = 1024 КБ
1 ГБ = 1024 МБ
1 ТБ = 1024 ГБ
Учитель читає твердження. Учні показують:
👍 — так
👎 — ні
Двійковий код використовує цифри 0 і 1.
Біт може мати значення 0, 1 або 2.
1 байт містить 8 бітів.
1 КБ дорівнює 1024 Б.
Комп'ютер працює лише з десятковими числами.
МБ більший за КБ.
Байт — найменша одиниця інформації.
Правильні відповіді:
1 — так; 2 — ні; 3 — так; 4 — так; 5 — ні; 6 — так; 7 — ні.
Практична вправа «Переведи»
Учні виконують усно або в зошитах:
3 байти = ? бітів.
5 байтів = ? бітів.
16 бітів = ? байтів.
2 КБ = ? байтів.
3 МБ = ? КБ.
4 КБ = ? байтів.
24 біти.
40 бітів.
2 байти.
2048 байтів.
3072 КБ.
4096 байтів.
1 байт = 10 біт;
1 КБ = 1024 Б;
1 МБ = 1024 КБ;
1 ГБ = 1000 МБ;
8 біт = 1 байт.
Учні знаходять неправильні твердження та виправляють їх.
Учні завершують:
«Сьогодні я дізнався/дізналася, що…»
«Тепер я можу…»
«Найважливішим було зрозуміти…»
«1 байт — це…»
Комп'ютер подає дані за допомогою двійкового коду, який складається з 0 і 1. Найменшою одиницею є біт, а 8 бітів утворюють 1 байт. Для вимірювання більших обсягів даних використовують кілобайти, мегабайти, гігабайти та терабайти.
Повторити основні поняття та виконати перетворення:
7 байтів у біти.
32 біти у байти.
5 КБ у байти.
4096 Б у КБ.
Детально ознайомитись з темою можете в Презентації
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: ознайомити учнів із правилами безпечної роботи в комп’ютерному класі, правилами користування комп’ютерною технікою та поведінки під час уроку.
Розвивальна: розвивати уважність, відповідальність, уміння оцінювати небезпечні ситуації та правильно діяти в них.
Виховна: виховувати дисциплінованість, охайність, бережливе ставлення до обладнання та відповідальність за власне здоров’я.
«Уявіть, що учень прийшов на урок, побачив пошкоджений кабель і вирішив сам його поправити. Що може статися?»
Обговорення:
Чи можна самостійно ремонтувати комп’ютер?
Чому навіть звичайні правила потрібно виконувати?
Хто відповідає за безпеку під час роботи?
Висновок: правила безпеки потрібні не для обмеження учнів, а для збереження їхнього здоров’я та запобігання небезпечним ситуаціям.
основні правила.
До початку роботи:
заходити до кабінету спокійно, без штовханини;
займати лише визначене робоче місце;
не торкатися обладнання без дозволу вчителя;
перевірити, щоб руки були чистими та сухими;
повідомити вчителя про помічені несправності.
Під час роботи:
працювати лише із завданнями, які визначив учитель;
не торкатися проводів, розеток та задньої частини системного блока;
не ставити на стіл біля комп’ютера воду чи інші рідини;
не працювати з пошкодженим обладнанням;
не залишати робоче місце без дозволу;
дотримуватися правильної постави та безпечної відстані від екрана.
У разі несправності:
негайно припинити роботу;
не намагатися ремонтувати техніку самостійно;
повідомити вчителя;
виконувати подальші вказівки вчителя.
Після роботи:
правильно завершити роботу;
привести робоче місце до порядку;
залишити обладнання у визначеному стані;
спокійно вийти з кабінету.
Учитель називає ситуації, учні відповідають «Безпечно» або «Небезпечно» та пояснюють відповідь.
Учень працює з чистими сухими руками. — Безпечно.
На столі стоїть склянка води. — Небезпечно.
Учень побачив пошкоджений кабель і повідомив учителя. — Безпечно.
Учень самостійно намагається під'єднати кабель. — Небезпечно.
Учень працює тільки з програмою, яку відкрив учитель. — Безпечно.
Учень залишає своє робоче місце без дозволу. — Небезпечно.
ситуація:
«Андрій зайшов до класу, поклав рюкзак біля комп’ютера, сів за своє місце та одразу почав вмикати комп’ютер. Побачивши на столі пляшку води, він поставив її поруч із клавіатурою. Під час роботи хлопець помітив, що кабель пошкоджений, і вирішив сам його замінити».
Завдання: знайти всі порушення правил.
Учні називають помилки та пояснюють, як потрібно було діяти.
Учитель називає неправильне правило, а учні виправляють його.
«Можна самостійно ремонтувати комп’ютер».
«Можна приносити напої до робочого місця».
«Якщо комп’ютер працює неправильно, потрібно натиснути всі кнопки».
«Можна працювати з мокрими руками».
«Можна залишити комп’ютер увімкненим після уроку».
Учні формулюють правильні варіанти.
Вправа «Мій головний захисник»
Учні по черзі називають правило, яке, на їхню думку, є найважливішим.
Продовж речення:
«У комп’ютерному класі я завжди…»
«Якщо обладнання несправне, я…»
«Я не буду…»
«Правила безпеки потрібні для того, щоб…»
Скласти 10 правил безпечної роботи за комп’ютером та обрати з них три найважливіші, пояснивши свій вибір.
Детально ознайомитись з темою можете в Презентації
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
Навчальна:
сформувати в учнів поняття про опрацювання даних як інформаційний процес; пояснити сутність кодування та декодування повідомлень; ознайомити з різними способами подання та перетворення даних; сформувати вміння кодувати й декодувати прості повідомлення за заданими правилами.
Розвивальна:
розвивати логічне, алгоритмічне та критичне мислення, увагу, пам’ять, уміння аналізувати інформацію, встановлювати закономірності та діяти за алгоритмом.
Виховна:
виховувати інформаційну культуру, відповідальність під час роботи з даними, уважність, наполегливість та інтерес до інформатики.
Учитель називає життєві ситуації, а учні визначають, який інформаційний процес відбувається.
1. Учень читає повідомлення в месенджері.
→ Отримання інформації.
2. Учениця записує почуту інформацію в зошит.
→ Зберігання інформації.
3. Учень надсилає другові фотографію.
→ Передавання інформації.
4. Комп’ютер обчислює середнє значення оцінок.
→ Опрацювання інформації.
5. Учень змінює розмір фотографії.
→ Опрацювання інформації.
Повідомлення — це форма подання інформації, призначена для передавання від джерела до отримувача.
Повідомлення можуть бути:
текстовими;
числовими;
графічними;
звуковими;
відеоповідомленнями.
Для опрацювання за допомогою комп’ютера повідомлення потрібно подати у формі даних, з якою може працювати цифровий пристрій.
Опрацювання даних — це процес виконання певних дій над даними для отримання нових даних або потрібного результату.
Приклади:
сортування списку;
обчислення суми;
пошук інформації;
редагування тексту;
зміна розміру зображення;
переклад тексту;
кодування та декодування.
Коли ми опрацьовуємо дані, ми можемо їх змінювати, упорядковувати, аналізувати, порівнювати, передавати або перетворювати з однієї форми в іншу.
Кодування — це перетворення повідомлення за певними правилами для його подання у потрібній формі.
Іншими словами:
повідомлення → правило кодування → закодовані дані
Наприклад, домовимося:
А = 1
Б = 2
В = 3
Г = 4
Д = 5
Тоді слово:
ДОБА
можна подати як:
5–?–2–1
Залежно від повної таблиці відповідностей отримаємо весь код.
Учитель пояснює, що правило кодування називають кодом.
Одне й те саме повідомлення можна закодувати різними способами.
Наприклад, слово можна представити:
літерами;
числами;
символами;
двійковими кодами;
штрихкодом;
QR-кодом.
Інтерактивна вправа «Закодуй слово»
Учитель пропонує просте правило:
А = 1, Б = 2, В = 3, Г = 4, Д = 5, Е = 6, Ж = 7, З = 8, И = 9, І = 10, Й = 11, К = 12, Л = 13, М = 14, Н = 15, О = 16, П = 17, Р = 18, С = 19, Т = 20, У = 21.
Учні кодують слова:
ДАНІ
КОД
ІНФОРМАЦІЯ
КОМП'ЮТЕР
Після виконання декілька учнів називають свої відповіді.
Щоб правильно закодувати повідомлення, недостатньо знати лише сам код. Потрібно уважно дотримуватися правила.
Декодування повідомлень
Декодування — це зворотне перетворення закодованих даних у зрозуміле повідомлення.
Схема:
повідомлення → кодування → код → декодування → повідомлення
Наприклад:
11–16–5
Якщо:
К = 12, Л = 13, М = 14, Н = 15, О = 16, П = 17, Р = 18,
то учні повинні використовувати заданий алфавіт, щоб відновити початкове повідомлення.
Кодування і декодування — взаємопов'язані процеси. Якщо ми закодували повідомлення за певним правилом, для правильного декодування потрібно знати це правило.
Інтерактивна вправа «Правда чи помилка?»
Учні показують великий палець вгору, якщо твердження правильне, і вниз — якщо неправильне.
1. Кодування — це перетворення повідомлення за певним правилом.
2. Декодування — це перетворення закодованих даних у початкове повідомлення.
3. Одне повідомлення можна подати лише одним кодом.
4. Комп’ютери можуть опрацьовувати закодовані дані.
5. Для декодування бажано знати правило кодування.
6. Кодування використовують тільки для текстів.
7. Зображення та звук також можуть бути закодовані.
Після кожного твердження учні коротко пояснюють свою відповідь.
Використовуючи правило:
А → Б, Б → В, В → Г, Г → Ґ, Ґ → Д...
закодувати слово:
ІНФОРМАТИКА
Розшифрувати повідомлення, яке закодував учитель за цим самим правилом.
Кожен учень придумує власний спосіб кодування.
Наприклад:
Учень кодує коротке слово та передає його сусіду.
Завдання сусіда — спробувати декодувати повідомлення.
Після цього учні обговорюють:
Чи зміг ваш однокласник розшифрувати повідомлення?
Якщо ні:
Якої інформації йому не вистачило?
Очікуваний висновок:
Для декодування потрібно знати правило, за яким було виконано кодування.
Учні по черзі завершують одне з речень:
Сьогодні я дізнався/дізналася, що...
Кодування — це...
Декодування — це...
Найцікавішим для мене було...
Тепер я можу...
Найскладнішим завданням було...
Я зрозумів/зрозуміла, що комп’ютеру потрібне кодування, тому що...
Сьогодні ми з'ясували, що дані можна не тільки зберігати та передавати, а й опрацьовувати. Одним із важливих видів опрацювання є кодування. Ми кодуємо повідомлення, коли перетворюємо його за певним правилом, і декодуємо, коли повертаємо закодовані дані до зрозумілого вигляду.
Кодування → перетворення повідомлення за певним правилом.
Декодування → зворотне перетворення закодованих даних.
Опрацювання даних → виконання дій над даними для отримання потрібного результату.
Повторити поняття «дані», «опрацювання даних», «кодування», «декодування».
Придумати власний код.
Закодувати за ним коротке повідомлення з 5–7 слів.
Записати правило кодування, щоб інша людина могла розшифрувати повідомлення.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.