8 клас
8 клас
Вчитель Манойленко Костянтин Вячеславович
Скачати підручник з інформатики ТУТ
Як завантажити та встановити OBS Studio
Процес завантаження та встановлення OBS Studio можете переглянути тут https://youtu.be/HZI86yw-YQQ
Як це зробити дивіться ТУТ
Безплатну програму для роботи з АРХІВАМИ звантажити ТУТ
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку: сформувати практичні навички перетворення форматів аудіо- та відеофайлів; ознайомити з можливостями програм для конвертування мультимедійних даних; розвивати цифрову грамотність, уважність і вміння самостійно обирати параметри перетворення файлів.
Актуалізація опорних знань
Інтерактивна вправа «Пригадай формат»
Визначте, до якого типу належать наведені формати:
MP3;
WAV;
MP4;
AVI;
FLAC;
MKV;
AAC;
MOV.
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
MP3 — формат аудіофайлів.
MP4 використовують для збереження відео.
Конвертування — це видалення файлу.
Після перетворення формат файлу може змінитися.
Усі формати забезпечують однакову якість звуку та відео.
Перетворення форматів мультимедійних файлів
Конвертування — це процес перетворення файлу з одного формату в інший за допомогою спеціального програмного забезпечення.
Основні причини конвертування:
несумісність файлу з пристроєм або програмою;
зменшення розміру файлу;
підготовка відео чи аудіо для публікації в Інтернеті;
покращення сумісності з різними пристроями.
Популярні аудіоформати:
MP3 — поширений формат зі стисненням із втратами якості;
WAV — формат, який часто використовують для збереження аудіо високої якості;
FLAC — формат стиснення без втрат якості;
AAC — формат стиснення аудіо, який широко застосовується в мультимедіа.
Популярні відеоформати та контейнери:
MP4 — поширений формат для зберігання й відтворення відео;
AVI — формат-контейнер для аудіо та відео;
MKV — контейнер, який може містити кілька аудіодоріжок і субтитри;
MOV — формат-контейнер, пов'язаний із технологіями Apple.
Основні параметри конвертування:
формат вихідного файлу;
якість звуку або відео;
роздільна здатність відео;
бітрейт;
частота дискретизації аудіо;
місце збереження готового файлу.
Важливо: стиснення з втратами може зменшити розмір файлу, але водночас погіршити якість зображення або звуку.
Інтерактивна вправа «Обери правильний формат»
Доберіть формат відповідно до ситуації:
Музика для прослуховування на телефоні.
Аудіозапис для подальшого професійного опрацювання.
Відео для перегляду на різних пристроях.
Аудіо зі збереженням початкової якості.
Мета: навчитися змінювати формати мультимедійних файлів, налаштовувати параметри конвертування та зберігати готові файли.
Завдання 1. Перетворення аудіофайлу
Відкрити програму або онлайн-сервіс для конвертування аудіо.
Додати запропонований аудіофайл.
Обрати формат MP3.
За потреби налаштувати якість аудіо.
Виконати перетворення.
Зберегти готовий файл у власній папці.
Перевірити його відтворення.
Завдання 2. Перетворення відеофайлу
Відкрити програму для конвертування відео.
Додати відеофайл.
Обрати формат MP4.
Встановити параметри якості та роздільної здатності.
Виконати конвертування.
Зберегти результат.
Перевірити відтворення готового відео.
Завдання 3. Аналіз результатів
Порівняти розмір початкового та перетвореного файлів.
Перевірити якість відтворення.
Зробити висновок про доцільність зміни формату.
Примітка: для роботи з онлайн-сервісами використовувати лише безпечні ресурси, не завантажувати особисті або конфіденційні записи.
Інтерактивна вправа «Знайди помилку»
Визначте помилки в твердженнях:
Для перетворення аудіо завжди потрібна відеоредакторська програма.
Формат MP3 використовують для збереження відео.
Під час конвертування якість файлу ніколи не змінюється.
Для зменшення розміру відео можна змінити його параметри.
Інтерактивна вправа «Закінчи речення»
Конвертування мультимедійних файлів — це…
Для перетворення аудіо можна використовувати формат…
Формат MP4 призначений для…
Під час вибору параметрів конвертування потрібно враховувати…
Після перетворення файлу необхідно…
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Що нового вдалося дізнатися?
Яке завдання практичної роботи було найцікавішим?
Для чого може знадобитися конвертування файлів у повсякденному житті?
Чому важливо перевіряти якість перетвореного файлу?
Вправа «Світлофор»
Зелений — умію самостійно перетворювати аудіо- та відеофайли.
Жовтий — можу виконати перетворення з невеликою допомогою.
Червоний — потребую додаткового пояснення.
Скласти коротку пам’ятку «5 правил правильного перетворення форматів аудіо- та відеофайлів».
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку:
ознайомити з програмним забезпеченням для створення, редагування та опрацювання мультимедійних об’єктів;
розглянути засоби перетворення аудіо- та відеоданих;
сформувати розуміння призначення програм-конвертерів і принципів зміни форматів мультимедійних файлів;
розвивати цифрову грамотність, уміння добирати програмне забезпечення відповідно до поставленого завдання.
Інтерактивна вправа «Мультимедійна розминка»
Запитання:
Що таке мультимедіа?
Які об’єкти належать до мультимедійних?
Які формати аудіофайлів вам відомі?
Які формати відеофайлів використовуються найчастіше?
Для чого потрібні програми для опрацювання мультимедіа?
Інтерактивна вправа «Впізнай формат»
Визначте тип файлу за розширенням:
MP3 — ?
MP4 — ?
WAV — ?
AVI — ?
JPG — ?
MKV — ?
1. Програмне забезпечення для опрацювання мультимедіа
Мультимедійне програмне забезпечення — це програми, призначені для створення, редагування, відтворення, зберігання та перетворення аудіо-, відео- й інших мультимедійних об’єктів.
Основні групи програм:
Медіапрогравачі — використовуються для відтворення аудіо та відео. Приклади: VLC Media Player, Windows Media Player.
Аудіоредактори — призначені для записування, редагування та обробки звуку. Приклад: Audacity.
Відеоредактори — використовуються для монтажу відео, обрізання фрагментів, додавання переходів, титрів і звукового супроводу. Приклади: Shotcut, OpenShot, DaVinci Resolve.
Програми-конвертери — призначені для перетворення мультимедійних файлів з одного формату в інший. Приклад: HandBrake, FFmpeg.
2. Засоби опрацювання аудіоданих
За допомогою аудіоредакторів можна:
записувати звук із мікрофона;
обрізати аудіофрагменти;
об’єднувати звукові записи;
змінювати гучність;
усувати шуми;
додавати звукові ефекти;
зберігати результат у різних форматах.
Поширені аудіоформати:
MP3 — стиснений формат, зручний для зберігання музики.
WAV — формат, який часто використовують для зберігання звуку без стиснення.
FLAC — формат стиснення без втрати якості.
AAC — формат стисненого аудіо, який широко використовується в цифрових пристроях.
3. Засоби опрацювання відеоданих
Відеоредактори дають змогу:
обрізати та об’єднувати відеофрагменти;
змінювати послідовність кадрів;
додавати текст і титри;
накладати музику та звукові ефекти;
змінювати яскравість і контрастність;
налаштовувати роздільну здатність відео.
Поширені відеоформати:
MP4 — популярний формат для зберігання та поширення відео.
AVI — формат відеофайлів, який підтримується багатьма програмами.
MKV — контейнер, який може містити кілька звукових доріжок і субтитри.
MOV — формат, який часто використовується в екосистемі Apple.
4. Перетворення аудіо- та відеоданих
Конвертування — це процес перетворення мультимедійного файлу з одного формату в інший.
Для цього використовують спеціальні програми-конвертери.
Основні параметри перетворення:
формат вихідного файлу;
якість звуку або зображення;
розмір файлу;
бітрейт;
роздільна здатність відео;
частота дискретизації аудіо.
Важливо пам’ятати: перетворення зі стисненням із втратами може зменшити якість аудіо або відео. Зменшення розміру файлу не завжди означає збереження початкової якості.
5. Правила безпечного використання конвертерів
Завантажувати програми лише з офіційних сайтів або перевірених джерел.
Не відкривати підозрілі файли.
Перевіряти параметри перетворення перед запуском.
Не завантажувати особисті записи на невідомі онлайн-сервіси.
Дотримуватися авторського права під час опрацювання та поширення мультимедіа.
Інтерактивна вправа «Обери програму»
Доберіть відповідну групу програм для виконання завдань:
Записати голос і прибрати зайвий шум.
Змонтувати відео з кількох фрагментів.
Переглянути відеофайл.
Перетворити WAV у MP3.
Додати титри до відеоролика.
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
Аудіоредактор призначений для опрацювання звуку.
Конвертер використовується для зміни формату файлу.
MP4 є поширеним аудіоформатом.
Відеоредактор дає змогу додавати титри.
Після будь-якого конвертування якість файлу обов’язково покращується.
VLC Media Player можна використовувати для відтворення мультимедійних файлів.
Інтерактивна вправа «Технологічний вибір»
Визначте, який програмний засіб потрібен у кожній ситуації:
Потрібно зменшити розмір відеофайлу.
Необхідно вирізати зайву частину аудіозапису.
Потрібно об’єднати кілька відеофрагментів.
Необхідно перетворити аудіофайл в інший формат.
Потрібно додати фонову музику до відео.
Завдання: ознайомитися з можливостями програми для перетворення аудіо- або відеофайлів.
Послідовність виконання:
Відкрити встановлену програму-конвертер.
Обрати тестовий аудіо- або відеофайл.
Визначити його початковий формат.
Обрати формат для перетворення (наприклад, WAV у MP3 або MKV у MP4).
Переглянути доступні параметри якості та розміру файлу.
Виконати перетворення.
Порівняти розмір початкового та отриманого файлів.
Перевірити відтворення готового файлу.
Інтерактивна вправа «Мультимедійний експерт»
Проаналізуйте результат перетворення:
Чи змінився формат файлу?
Чи змінився його розмір?
Чи збереглася якість?
У яких випадках доцільно використовувати конвертування?
Інтерактивна вправа «Закінчи речення»
Для опрацювання аудіоданих використовують…
Для монтажу відео потрібен…
Конвертування — це…
Формат MP3 використовують для…
Під час перетворення файлів важливо враховувати…
Найбільше мене зацікавила програма…
Вправа «Цифровий світлофор»
Зелений — можу самостійно обрати програму та перетворити мультимедійний файл.
Жовтий — розумію принцип роботи, але потребую допомоги з налаштуваннями.
Червоний — потрібно повторити матеріал.
Скласти коротку порівняльну характеристику трьох програм для опрацювання мультимедіа: однієї для аудіо, однієї для відео та однієї для конвертування. Зазначити їхнє призначення й основні можливості.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку: сформувати знання про формати аудіо- та відеофайлів, їхні особливості й призначення; ознайомити з принципами стиснення мультимедійних даних; навчити розпізнавати формати файлів, порівнювати їхні характеристики та обирати відповідний формат для збереження аудіо й відео.
Актуалізація опорних знань
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»
Запитання:
Що таке мультимедіа?
Які дані називають аудіоданими?
Що таке відеодані?
Що означає поняття «кодування інформації»?
Для чого використовують стиснення файлів?
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
MP3 — це формат аудіофайлу.
MP4 використовують для збереження відео.
Усі аудіоформати забезпечують однакову якість звуку.
Стиснення файлів може зменшувати їхній розмір.
Формат файлу можна визначити за його розширенням.
1. Поняття формату аудіо- та відеофайлу
Формат файлу — це спосіб організації та збереження даних. Він визначає, як інформація записується, зберігається та відтворюється за допомогою програм.
Формати потрібні для:
збереження мультимедійної інформації;
відтворення звуку й відео;
передавання файлів через Інтернет;
зменшення обсягу даних;
забезпечення сумісності з різними пристроями та програмами.
2. Основні формати аудіофайлів
MP3 — популярний формат зі стисненням із втратами, має відносно невеликий розмір.
WAV — формат, який часто зберігає нестиснений звук, забезпечує високу якість, але файли можуть бути великими.
FLAC — формат стиснення без втрат, зберігає якість оригінального запису.
AAC — формат зі стисненням із втратами, широко використовується в цифрових пристроях і сервісах.
OGG — відкритий мультимедійний формат, який може використовувати стиснення звуку з втратами.
3. Основні формати відеофайлів
MP4 — поширений формат для зберігання та передавання відео зі звуком.
AVI — формат відеоконтейнера, який може містити різні типи відео- та аудіоданих.
MKV — контейнер, який підтримує кілька звукових доріжок і субтитри.
MOV — формат, розроблений компанією Apple, часто використовується для роботи з відео.
WebM — формат, орієнтований на використання відео в Інтернеті.
4. Стиснення аудіо- та відеофайлів
Стиснення — це процес зменшення обсягу даних для зручнішого зберігання та передавання.
Розрізняють два основні способи:
Стиснення без втрат — дані можна відновити без змін. Приклад: FLAC.
Стиснення з втратами — частина інформації відкидається, щоб зменшити розмір файлу. Приклади: MP3, AAC.
Під час вибору формату важливо враховувати якість, розмір файлу, сумісність із пристроями та призначення запису.
5. Поняття кодека та контейнера
Кодек — це програмний засіб або алгоритм, який кодує та декодує аудіо- або відеодані.
Контейнер — це формат-файл, який може об'єднувати відео, звук, субтитри та інші дані.
Наприклад, MP4 і MKV є контейнерами, а H.264 та H.265 — відеокодеками.
Інтерактивна вправа «Знайди пару»
Установити відповідність між форматом і його характеристикою:
MP3 — аудіоформат зі стисненням із втратами.
WAV — формат для збереження звукових даних, часто без стиснення.
FLAC — аудіоформат зі стисненням без втрат.
MP4 — поширений відеоконтейнер.
MKV — контейнер із підтримкою кількох звукових доріжок і субтитрів.
WebM — формат для використання відео в Інтернеті.
Інтерактивна вправа «Знайди помилку»
Визначити неправильні твердження:
MP3 використовується для збереження аудіо.
FLAC стискає звук без втрат якості.
MP4 є виключно аудіоформатом.
WAV часто займає більше місця, ніж MP3.
Кодек призначений для кодування та декодування мультимедійних даних.
MKV може містити кілька звукових доріжок.
Інтерактивна вправа «Обери правильний формат»
Визначити найдоцільніший формат для ситуацій:
потрібно зберегти музику з невеликим розміром файлу;
потрібно зберегти аудіозапис без втрати якості;
потрібно підготувати відео для публікації в Інтернеті;
потрібно зберегти відео з кількома звуковими доріжками та субтитрами.
Відкрити папку з аудіо- та відеофайлами.
Визначити розширення кожного файлу.
Розподілити файли на аудіо- та відеоформати.
Переглянути властивості файлів: розмір, тривалість, формат.
Порівняти розмір кількох аудіофайлів.
Зробити висновок про залежність розміру файлу від формату та способу стиснення.
Правила безпечної роботи:
дотримуватися правильної постави;
підтримувати оптимальну відстань до монітора;
не встановлювати невідомі програми та кодеки;
не відкривати підозрілі мультимедійні файли.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Що таке формат мультимедійного файлу?
Які аудіоформати запам’ятали?
Чим відрізняються MP3 і FLAC?
Які відеоформати використовують найчастіше?
Що таке кодек?
Для чого потрібне стиснення даних?
Вправа «Закінчи речення»
Сьогодні я дізнався/дізналася…
Тепер я розрізняю…
Найцікавішим було…
Під час вибору формату важливо враховувати…
Скласти коротку пам’ятку про п’ять аудіо- та п’ять відеоформатів, зазначивши призначення кожного з них.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку: сформувати уявлення про мультимедіа, його складові та способи використання; ознайомити з принципами кодування аудіо- й відеоданих, форматами мультимедійних файлів; розвивати інформаційну грамотність, логічне мислення та навички роботи з цифровими даними.
Актуалізація опорних знань
Інтерактивна вправа «Пригадай і назви»
Запитання:
Які типи інформації можна зберігати на комп’ютері?
Що таке файл?
Які пристрої використовують для відтворення звуку?
За допомогою яких пристроїв можна переглядати відео?
Які програми використовують для роботи з мультимедійними даними?
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
Комп’ютер може відтворювати звукові файли.
Відео складається лише із зображень.
Мультимедіа може поєднувати текст, звук, зображення та відео.
Аудіофайл містить інформацію про рухомі зображення.
Для зберігання мультимедійних даних використовують різні формати.
1. Поняття мультимедіа
Мультимедіа — це технології, які поєднують різні види інформації в одному цифровому середовищі: текст, графіку, звук, анімацію та відео.
Приклади мультимедіа:
електронні презентації;
відеофільми та мультфільми;
комп’ютерні ігри;
навчальні програми;
вебсайти з аудіо та відео.
2. Аудіодані та їх кодування
Аудіодані — це цифрова інформація, яка передає звук: музику, мовлення, шуми.
Для збереження звуку в комп’ютері використовують цифрове кодування. Під час оцифрування звукова хвиля вимірюється через певні проміжки часу. Отримані значення перетворюються на цифрові дані.
Основні характеристики цифрового звуку:
частота дискретизації — кількість вимірювань звукового сигналу за секунду;
глибина кодування — кількість бітів для запису одного вимірювання;
кількість каналів — наприклад, моно (один канал) або стерео (два канали).
Поширені аудіоформати:
MP3;
WAV;
AAC;
FLAC;
OGG.
3. Відеодані та їх кодування
Відео — це послідовність окремих кадрів, які швидко змінюються та створюють враження руху. Відеофайли можуть також містити звуковий супровід.
Основні характеристики відео:
роздільна здатність — кількість пікселів у кадрі;
частота кадрів — кількість кадрів за секунду;
тривалість відео;
якість зображення та звуку.
Поширені відеоформати:
MP4;
AVI;
MKV;
MOV;
WebM.
4. Стиснення мультимедійних даних
Мультимедійні файли можуть займати багато місця на пристрої. Для зменшення їхнього розміру застосовують стиснення.
Стиснення без втрат — зменшення розміру файлу без втрати інформації.
Стиснення з втратами — зменшення розміру файлу зі скороченням частини даних, що може впливати на якість.
Наприклад, MP3 використовує стиснення з втратами, а FLAC — без втрат.
Інтерактивна вправа «Знайди пару»
Установити відповідність між поняттями та їх значеннями:
MP3 — аудіоформат;
MP4 — відеоформат;
WAV — формат звукових даних;
частота кадрів — кількість кадрів за секунду;
роздільна здатність — кількість пікселів у відеокадрі;
дискретизація — вимірювання звукового сигналу через певні проміжки часу.
Інтерактивна вправа «Мультимедійний детектив»
Визначити тип даних за розширенням файлу:
music.mp3;
video.mp4;
record.wav;
movie.avi;
presentation.pptx;
sound.flac.
Інтерактивна вправа «Закінчи речення»
Мультимедіа — це…
Аудіодані містять…
Відео складається з…
Частота кадрів показує…
Стиснення даних потрібне для…
Формат MP3 використовується для…
Відкрити папку з мультимедійними файлами.
Знайти аудіофайли та визначити їхні формати.
Знайти відеофайли та визначити їхні формати.
Переглянути властивості одного аудіо- та одного відеофайлу.
Порівняти розміри файлів.
Зробити висновок, чому мультимедійні файли можуть мати різний розмір.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Що називають мультимедіа?
Як комп’ютер кодує звук?
Із чого складається відео?
Для чого використовують стиснення?
Які формати аудіо- та відеофайлів запам’ятали?
Вправа «Світлофор»
Зелений — усе зрозуміло, можу пояснити тему.
Жовтий — залишилися запитання.
Червоний — потрібне додаткове пояснення.
Створити коротку пам’ятку «Формати мультимедійних файлів», у якій навести по три приклади аудіо- та відеоформатів і зазначити їхнє призначення.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Контрольна робота з інформатики
Тема: Опрацювання текстових даних
Мета: перевірити знання про створення, редагування та форматування текстових документів, роботу з фрагментами тексту, списками, таблицями, зображеннями, пошуком і заміною тексту; оцінити вміння застосовувати інструменти текстового процесора.
1. Яка програма призначена для створення та редагування текстових документів?
А) Microsoft Excel
Б) Microsoft Word
В) Paint
Г) PowerPoint
2. Як називається процес виправлення помилок і зміни вмісту тексту?
А) Форматування
Б) Редагування
В) Збереження
Г) Друкування
3. Яка комбінація клавіш використовується для копіювання виділеного фрагмента тексту?
А) Ctrl + X
Б) Ctrl + V
В) Ctrl + C
Г) Ctrl + Z
4. Що належить до параметрів форматування символів?
А) Розмір шрифту, колір, накреслення.
Б) Поля сторінки, орієнтація.
В) Кількість сторінок.
Г) Розмір аркуша.
5. Який інструмент використовують для вирівнювання тексту по центру?
А) Вирівнювання за шириною.
Б) Вирівнювання по центру.
В) Вирівнювання ліворуч.
Г) Вирівнювання праворуч.
6. Для чого призначені марковані списки?
А) Для нумерації сторінок.
Б) Для впорядкованого подання переліку елементів за допомогою маркерів.
В) Для вставлення зображень.
Г) Для створення формул.
7. Яка комбінація клавіш використовується для пошуку слова в документі?
А) Ctrl + F
Б) Ctrl + S
В) Ctrl + P
Г) Ctrl + A
8. Для чого використовують колонтитули?
А) Для вставлення відео.
Б) Для розміщення повторюваної інформації у верхній або нижній частині сторінки.
В) Для видалення абзаців.
Г) Для зміни кольору сторінки.
9. Яке призначення гіперпосилання в текстовому документі?
А) Збільшення розміру шрифту.
Б) Перехід до іншого документа, вебсторінки або місця в документі.
В) Автоматичне виправлення помилок.
Г) Зміна орієнтації сторінки.
10. Який об'єкт використовують для впорядкованого подання інформації в рядках і стовпцях?
А) Список.
Б) Таблиця.
В) Колонтитул.
Г) Абзац.
11. Що відбудеться після застосування комбінації Ctrl + Z?
А) Збережеться документ.
Б) Скасується остання дія.
В) Виділиться весь текст.
Г) Відкриється новий документ.
12. Для чого використовують стилі в текстовому документі?
А) Для однакового оформлення заголовків та інших частин документа.
Б) Для видалення зображень.
В) Для зміни мови клавіатури.
Г) Для створення електронної таблиці.
Тема: Створення та форматування текстового документа «Безпечний Інтернет»
Створіть текстовий документ і виконайте завдання:
Введіть заголовок «Безпечний Інтернет».
Додайте три абзаци тексту про правила безпечного користування мережею.
Відформатуйте заголовок: напівжирний шрифт, розмір 16, вирівнювання по центру.
Основний текст оформіть шрифтом розміром 12, вирівняйте за шириною.
Створіть маркований список із п'яти правил безпечної поведінки в Інтернеті.
Додайте до документа таблицю з двома стовпцями: «Загроза» та «Спосіб захисту». Заповніть її трьома прикладами.
Додайте нижній колонтитул із номером сторінки.
Збережіть документ під назвою «Безпечний Інтернет».
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
Навчальна: сформувати уявлення про спільну роботу з електронними документами, ознайомити з можливостями хмарних сервісів, способами надання доступу до документів, рівнями прав користувачів та правилами спільного редагування.
Розвивальна: розвивати навички командної роботи, цифрову грамотність, логічне мислення, уміння ефективно організовувати спільну діяльність.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Запитання:
Що таке текстовий документ?
Які програми використовують для створення текстових документів?
Що таке хмарні технології?
Де можна зберігати документи, щоб мати доступ до них із різних пристроїв?
Чи можна кільком користувачам працювати над одним документом одночасно?
Інтерактивна вправа «Правда чи міф?»
Визначити правильність тверджень:
Електронний документ можна зберігати в хмарному сховищі.
Для спільної роботи кожен користувач обов'язково повинен мати окрему копію документа.
Хмарні сервіси дають змогу працювати з документами через Інтернет.
Під час спільного редагування зміни можуть відображатися для інших користувачів.
Посилання на документ можна надати іншим людям для перегляду або редагування.
Спільна робота з документом — це організація діяльності кількох користувачів над одним електронним документом із використанням Інтернету.
Учасники можуть одночасно:
переглядати документ;
додавати та редагувати текст;
форматувати інформацію;
вставляти зображення й таблиці;
залишати коментарі;
пропонувати виправлення;
переглядати внесені зміни.
Перевага спільної роботи полягає в тому, що всі учасники працюють з одним документом, а не з багатьма окремими копіями.
Найпоширеніші сервіси:
Google Документи — онлайн-редактор для створення та спільного редагування текстових документів.
Microsoft Word Online — вебверсія текстового редактора Word із можливістю спільної роботи.
ONLYOFFICE — сервіс для створення та спільного редагування офісних документів.
Zoho Writer — онлайн-редактор текстових документів із функціями командної роботи.
Для використання таких сервісів зазвичай потрібен обліковий запис і підключення до Інтернету.
Щоб інші користувачі могли працювати з документом, потрібно надати їм відповідний доступ.
Основні етапи:
Створити або відкрити документ.
Знайти команду «Поділитися» або «Надати доступ».
Вказати електронні адреси користувачів або створити посилання.
Визначити рівень доступу.
Надіслати запрошення або посилання.
Зазвичай використовують три основні рівні доступу:
Перегляд — користувач може читати документ, але не може змінювати його вміст.
Коментування — користувач може залишати коментарі та пропозиції, але не змінює основний текст без підтвердження.
Редагування — користувач може змінювати текст, форматування та інші елементи документа.
Важливо надавати лише ті права, які необхідні конкретному користувачеві.
Під час спільної роботи можна використовувати такі можливості:
Коментарі — повідомлення до певного фрагмента документа.
Історія версій — перегляд попередніх станів документа та відновлення потрібної версії.
Режим пропонування змін — можливість запропонувати виправлення без безпосередньої зміни основного тексту.
Автоматичне збереження — збереження змін у хмарному документі без постійного натискання кнопки «Зберегти».
Не надавати доступ до документа незнайомим людям.
Не публікувати конфіденційну інформацію.
Перевіряти, кому надано права редагування.
Не видаляти чужі зміни без узгодження.
Використовувати зрозумілі назви документів.
Дотримуватися правил цифрового етикету.
Не передавати стороннім особам дані свого облікового запису.
Інтерактивна вправа «Обери правильну відповідь»
1. Яке призначення спільної роботи з документами?
Створення копій документа.
Спільне редагування одного документа.
Видалення документів.
2. Який рівень доступу дозволяє змінювати текст?
Перегляд.
Коментування.
Редагування.
3. Для чого використовують історію версій?
Для зміни назви документа.
Для перегляду та відновлення попередніх змін.
Для видалення облікового запису.
4. Яку команду використовують для надання доступу?
Поділитися.
Завантажити.
Друк.
Тема: «Створення документа та організація спільного доступу»
Мета: навчитися створювати онлайн-документ, налаштовувати доступ і використовувати інструменти спільної роботи.
Хід виконання:
Відкрити Google Документи або інший доступний онлайн-редактор.
Створити новий текстовий документ.
Надати документу назву «Наші цифрові технології».
Написати короткий текст про переваги використання цифрових технологій у навчанні.
Відформатувати заголовок і основний текст.
Знайти команду «Поділитися».
Налаштувати доступ для визначеного користувача або навчальної групи.
Встановити відповідний рівень доступу.
Додати коментар до одного з абзаців.
Перевірити можливості перегляду історії версій документа.
Інтерактивна вправа «Незакінчене речення»
Спільна робота з документом — це...
Для спільного редагування можна використовувати...
Найчастіше для надання доступу використовують команду...
Рівень доступу «Редагування» дозволяє...
Історія версій потрібна для...
Під час спільної роботи важливо...
Інтерактивна вправа «Світлофор знань»
Зелений — можу самостійно створити документ і надати доступ.
Жовтий — розумію принцип спільної роботи, але потребую додаткової практики.
Червоний — тема поки що потребує повторення.
Створити в Google Документах текстовий документ на тему «Правила безпечної роботи в Інтернеті», оформити заголовок, додати п'ять правил і налаштувати доступ до документа з правом перегляду.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: закріпити знання про гіперпосилання та сформувати практичні навички їх створення, редагування, використання й видалення в текстовому документі.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, уважність, самостійність і вміння працювати з цифровими документами.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Запитання:
Що таке гіперпосилання?
Для чого використовують гіперпосилання в текстових документах?
На які об’єкти може вести посилання?
Як вставити гіперпосилання в текст?
Як перевірити, чи правильно працює посилання?
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
Гіперпосилання може вести на вебсторінку.
Для створення гіперпосилання можна скористатися комбінацією клавіш Ctrl + K.
Гіперпосилання неможливо відредагувати після створення.
Посилання може вести на інший розділ того самого документа.
Перед відкриттям невідомого посилання потрібно перевірити його надійність.
Основні способи створення гіперпосилань
Виділити текст, який потрібно зробити активним.
Вибрати команду «Вставлення» → «Посилання» або натиснути Ctrl + K.
Увести вебадресу, вибрати файл або вказати місце в документі.
Підтвердити вставлення.
Перевірити правильність переходу.
Для редагування посилання потрібно відкрити його контекстне меню та вибрати команду редагування. Для видалення — скористатися командою видалення гіперпосилання. Назви команд можуть відрізнятися залежно від текстового редактора.
Завдання: створити текстовий документ «Корисні ресурси для навчання», у якому використати різні види гіперпосилань.
Послідовність виконання
Створити новий текстовий документ.
Увести заголовок «Корисні ресурси для навчання».
Додати підзаголовки:
Освітні ресурси.
Навчальні матеріали.
Корисна інформація.
Додати назви трьох перевірених вебресурсів, наприклад сайту Міністерства освіти і науки України та інших освітніх ресурсів.
Перетворити назви ресурсів на гіперпосилання, указавши відповідні вебадреси.
Створити гіперпосилання на розділ «Навчальні матеріали» в тому самому документі. Для цього використати закладку або відповідний механізм переходу до заголовка, доступний у текстовому редакторі.
За можливості додати посилання на наявний локальний файл.
Перевірити роботу створених посилань.
Відредагувати одне гіперпосилання, змінивши його адресу.
Видалити одне непотрібне гіперпосилання, зберігши текст.
Зберегти документ під назвою Практична_робота_6.
Інтерактивна вправа «Перевір себе»
Після виконання практичної роботи перевірити:
Чи всі вебпосилання відкривають потрібні ресурси?
Чи працює перехід до розділу документа?
Чи правильно відображаються назви посилань?
Чи вдалося відредагувати та видалити гіперпосилання?
Чи збережено документ у потрібному форматі?
Інтерактивна вправа «Знайди помилку»
Ситуації:
Посилання містить неправильну вебадресу.
Назва ресурсу є в документі, але гіперпосилання не створено.
Посилання на розділ документа веде не до потрібного заголовка.
Після видалення гіперпосилання зник і текст, який мав залишитися.
Завдання: визначити причину проблеми та запропонувати спосіб її виправлення.
Інтерактивна вправа «Закінчи речення»
Щоб створити гіперпосилання, потрібно…
Для переходу до розділу документа можна…
Щоб змінити адресу посилання, необхідно…
Перед відкриттям невідомого посилання слід…
Найбільше труднощів під час практичної роботи виникло з…
Інтерактивна вправа «Світлофор»
Зелений: можу самостійно створювати та редагувати гіперпосилання.
Жовтий: розумію принцип роботи, але потребую додаткової практики.
Червоний: мені потрібно ще раз опрацювати алгоритм створення гіперпосилань.
Гіперпосилання допомагають поєднувати текстові документи з вебсторінками, файлами та окремими розділами документа. Практична робота закріплює навички створення, перевірки, редагування й видалення посилань та сприяє формуванню цифрової грамотності.
Створити текстовий документ «Мої навчальні ресурси» з п’ятьма гіперпосиланнями на перевірені освітні вебсторінки та зберегти його на комп’ютері.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати знання про гіперпосилання, їхні види та призначення; навчити створювати, редагувати й перевіряти гіперпосилання в текстових документах.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, цифрову грамотність, уважність і навички роботи з текстовими документами.
Інтерактивна вправа «Мозковий штурм»
Запитання:
Що таке текстовий документ?
Які об’єкти можна додавати до текстового документа?
Як перейти з однієї вебсторінки на іншу?
Чим відрізняється звичайний текст від активного посилання?
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
Гіперпосилання може вести на вебсторінку.
Гіперпосилання можна вставити в текстовий документ.
Будь-який синій текст обов’язково є гіперпосиланням.
Гіперпосилання може вести на інше місце в тому самому документі.
Невідомі посилання завжди безпечно відкривати.
Що таке гіперпосилання?
Гіперпосилання — це активний елемент документа, натискання на який дає змогу перейти до іншого об’єкта: вебсторінки, файлу, електронної адреси або певного місця в документі.
Основні види гіперпосилань:
На вебсторінку — відкриває потрібний сайт або онлайн-ресурс.
На файл — відкриває документ, зображення чи інший файл.
На місце в документі — переміщує до заголовка, закладки або іншого визначеного фрагмента.
На електронну адресу — дає змогу створити повідомлення для вказаного отримувача.
Як вставити гіперпосилання в Microsoft Word або LibreOffice Writer:
Виділити слово, словосполучення або фрагмент тексту.
Відкрити команду «Вставлення» → «Посилання» або скористатися комбінацією клавіш Ctrl + K.
Вибрати тип посилання.
Увести вебадресу, шлях до файлу або вибрати місце в документі.
Підтвердити вставлення.
Перевірити, чи правильно працює посилання.
Назви команд можуть дещо відрізнятися залежно від текстового редактора.
Редагування та видалення гіперпосилань
Для зміни адреси скористатися командою редагування гіперпосилання.
Для видалення посилання вибрати відповідну команду в контекстному меню.
Видалення гіперпосилання зазвичай залишає текст на місці, але робить його звичайним текстом.
Правила безпечного використання посилань
Перевіряти адресу перед відкриттям.
Не переходити за підозрілими посиланнями з невідомих повідомлень.
Не вводити паролі та особисті дані на сумнівних сайтах.
Використовувати надійні джерела інформації.
Інтерактивна вправа «Визнач вид гіперпосилання»
Визначити, куди веде кожне посилання:
https://mon.gov.ua — вебсторінка.
Посилання на файл referat.docx — файл.
Посилання «До змісту» — місце в документі.
mailto:school@example.com — електронна адреса.
Інтерактивна вправа «Знайди помилку»
Ситуації:
У документі є текст «Матеріали уроку», але посилання не відкривається.
Для переходу на сайт у поле адреси введено неправильний URL.
Гіперпосилання веде на невідомий ресурс, який запитує пароль.
Потрібно прибрати посилання, але залишити текст.
Завдання: визначити проблему та запропонувати спосіб її розв’язання.
Завдання: створити документ «Корисні ресурси для навчання».
Послідовність виконання:
Створити новий текстовий документ.
Увести заголовок «Корисні ресурси для навчання».
Додати три назви навчальних ресурсів і перевірені вебадреси, наприклад сайт Міністерства освіти і науки України та інші знайомі освітні ресурси.
Перетворити назви ресурсів на гіперпосилання.
Додати посилання на певний розділ документа, створивши відповідний заголовок або закладку.
Перевірити правильність посилань.
Зберегти документ під назвою Корисні_ресурси.docx або у форматі, який підтримує обраний редактор.
Інтерактивна вправа «Закінчи речення»
Сьогодні я дізнався / дізналася…
Гіперпосилання потрібне для…
Найлегше мені вдалося…
Щоб створити гіперпосилання, потрібно…
Під час відкриття посилань слід пам’ятати про…
Гіперпосилання дають змогу поєднувати текстовий документ із вебсторінками, файлами та окремими розділами документа. Правильне створення й перевірка посилань полегшують роботу з інформацією та сприяють безпечному використанню цифрових ресурсів.
Створити текстовий документ «Мої навчальні ресурси» з п’ятьма гіперпосиланнями на перевірені освітні вебсторінки та зберегти його на комп’ютері.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
Навчальна: сформувати уявлення про колонтитули, їхнє призначення та різновиди; навчити додавати, редагувати й форматувати верхні та нижні колонтитули в текстовому документі.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, уважність, навички форматування документів і роботи з текстовим процесором.
Інтерактивна вправа «Мікрофон»
Що таке текстовий документ?
Які елементи можуть міститися на сторінках документа?
Для чого використовують нумерацію сторінок?
Як зробити багатосторінковий документ зручним для читання?
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
Колонтитули можуть розташовуватися у верхній і нижній частинах сторінки. Так.
Колонтитули використовують лише для декоративного оформлення. Ні.
У колонтитулах можна розміщувати назву документа та номер сторінки. Так.
Колонтитули не можна редагувати після створення. Ні.
Колонтитул — це область у верхній або нижній частині сторінки документа, призначена для розміщення повторюваної інформації.
Розрізняють:
Верхній колонтитул — розміщується у верхній частині сторінки.
Нижній колонтитул — розміщується в нижній частині сторінки.
У колонтитулах можна розміщувати:
назву документа або розділу;
ім’я автора чи назву установи;
дату створення;
номер сторінки;
коротку службову інформацію.
Колонтитули допомагають:
підтримувати єдиний стиль багатосторінкового документа;
полегшувати пошук потрібної сторінки;
позначати автора або назву роботи;
автоматизувати нумерацію сторінок.
У текстовому процесорі, наприклад Microsoft Word або LibreOffice Writer, послідовність дій зазвичай така:
Відкрити документ.
Знайти вкладку або меню «Вставлення».
Обрати команду «Верхній колонтитул» або «Нижній колонтитул».
Вибрати готовий макет або створити власний.
Увести потрібний текст.
За потреби вставити номер сторінки.
Налаштувати шрифт, розмір, вирівнювання та інші параметри.
Завершити редагування колонтитула й перевірити результат.
Назви команд можуть відрізнятися залежно від текстового процесора та його версії.
Колонтитул має бути читабельним і не перевантаженим зайвими елементами.
Шрифт і стиль бажано узгоджувати з основним документом.
Номер сторінки краще розташовувати послідовно на всіх сторінках.
За потреби можна налаштувати різні колонтитули для першої сторінки або парних і непарних сторінок, якщо програма підтримує такі можливості.
Інтерактивна вправа «Де розмістити?»
Визначити, де доцільніше розмістити інформацію:
Назва навчальної роботи — у верхньому колонтитулі.
Номер сторінки — у нижньому колонтитулі.
Назва розділу — у верхньому колонтитулі.
Коротка назва установи — у верхньому або нижньому колонтитулі залежно від оформлення документа.
Інтерактивна вправа «Знайди помилку»
Визначити недоліки оформлення:
колонтитул містить надто багато тексту;
номер сторінки має різне оформлення на різних сторінках;
текст колонтитула важко прочитати через надто малий шрифт;
колонтитул перекриває основний текст;
у документі з нумерацією пропущено номер однієї зі сторінок.
Мета: навчитися додавати, редагувати та форматувати колонтитули в текстовому документі.
Завдання: створити документ «Мої цифрові навички» та оформити його колонтитулами.
Послідовність виконання:
Відкрити текстовий процесор і створити документ.
Увести заголовок «Мої цифрові навички» та кілька абзаців тексту.
Відкрити меню вставлення колонтитулів.
Додати верхній колонтитул із короткою назвою документа.
Додати нижній колонтитул із номером сторінки.
Відформатувати текст колонтитулів: вибрати шрифт, розмір і вирівнювання.
Перевірити розташування колонтитулів і відсутність накладання на основний текст.
За можливості створити кілька сторінок документа та перевірити повторення колонтитулів.
Зберегти файл під назвою «Колонтитули».
Інтерактивна вправа «Комп’ютерний челендж»
Виконати додаткове завдання:
змінити текст верхнього колонтитула;
вирівняти номер сторінки по центру або праворуч;
перевірити, чи зберігається однакове оформлення на наступних сторінках;
за наявності відповідної функції налаштувати окремий колонтитул для першої сторінки.
Самоперевірка:
верхній колонтитул містить назву документа;
нижній колонтитул містить номер сторінки;
текст колонтитулів читається;
оформлення узгоджується зі стилем документа;
файл збережено.
Інтерактивна вправа «Продовж речення»
Колонтитул — це…
Верхній колонтитул розташовується…
У нижньому колонтитулі можна розмістити…
Для автоматичної нумерації сторінок використовують…
Щоб колонтитул був зручним для читання, потрібно…
Вправа «Обери правильне рішення»
Який колонтитул доцільно використати:
у рефераті, де потрібно зазначити назву роботи;
у звіті, де важлива нумерація сторінок;
у багатосторінковому навчальному матеріалі, де потрібно позначити назву розділу?
Вправа «Світлофор»
Зелений: умію створювати та форматувати колонтитули.
Жовтий: можу додати колонтитул, але потребую практики з нумерацією або оформленням.
Червоний: потрібно повторити послідовність створення колонтитулів.
Створити в текстовому процесорі документ на тему «Мої захоплення», додати верхній колонтитул із назвою документа та нижній колонтитул із номерами сторінок, зберегти файл під назвою «Мої_захоплення».
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2, Відео3 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
Навчальна: формувати практичні вміння форматувати текстовий документ із використанням стилів; навчити застосовувати готові стилі до заголовків, основного тексту та інших елементів документа, змінювати параметри стилів.
Розвивальна: розвивати увагу, логічне мислення, цифрову грамотність, уміння працювати з великими текстовими документами та контролювати результат форматування.
Короткі відповіді:
Що таке стиль у текстовому документі?
Для чого використовують стилі?
Чим форматування за допомогою стилю відрізняється від звичайного форматування?
Які елементи документа можна оформлювати стилями?
Чому стилі особливо зручні у великих документах?
Стиль містить набір параметрів форматування.
Один стиль можна застосовувати до кількох фрагментів тексту.
Використання стилів допомагає зберігати єдність оформлення.
Після застосування стилю текст неможливо змінити.
Стилі можна редагувати.
Визначити призначення стилів:
Заголовок 1 — основний заголовок документа або великий розділ;
Заголовок 2 — підрозділ;
Звичайний — основний текст;
Назва — оформлення назви документа.
Виявити неправильні способи форматування:
усі заголовки мають стиль основного тексту;
підзаголовки оформлено різними шрифтами без потреби;
однакові елементи документа мають різне оформлення;
для кожного заголовка вручну встановлено окремий шрифт і розмір.
Відкрити запропонований текстовий документ.
Ознайомитися з його структурою та визначити:
назву;
основні розділи;
підрозділи;
основний текст.
Застосувати до назви документа відповідний стиль.
За потреби змінити параметри стилю: шрифт, розмір, накреслення, вирівнювання.
Застосувати:
Заголовок 1 — до основних розділів;
Заголовок 2 — до підрозділів.
Перевірити однаковість оформлення заголовків одного рівня.
Застосувати стиль основного тексту до абзаців.
Перевірити:
шрифт;
розмір;
вирівнювання;
інтервали;
абзацні відступи.
Змінити параметри одного із заголовкових стилів.
Перевірити, як зміни автоматично застосовуються до всіх фрагментів документа, які мають цей стиль.
Перевірити:
чи всі заголовки оформлені стилями;
чи правильно визначено рівні заголовків;
чи однаково оформлені елементи одного рівня;
чи не залишилося фрагментів із випадковим форматуванням;
чи зберігається логічна структура документа.
Знайти в документі один фрагмент, який можна оформити краще, та виправити його за допомогою стилю.
🟢 Зелений — усі стилі застосовано правильно, документ оформлено цілісно.
🟡 Жовтий — є незначні помилки, які можна швидко виправити.
🔴 Червоний — потрібно повторити послідовність застосування стилів.
Сьогодні я навчився/навчилася…
Використання стилів допомагає…
Найскладнішим для мене було…
Тепер я можу…
Стилі зручні тим, що…
записати в зошит 3 переваги використання стилів під час форматування великих текстових документів.
створити невеликий текстовий документ із назвою, двома заголовками та кількома абзацами основного тексту й оформити його за допомогою стилів.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
навчальна: сформувати поняття про структуру текстового документа, ознайомити з принципами побудови документа за рівнями заголовків; сформувати вміння використовувати стилі заголовків та автоматично створювати зміст документа;
розвивальна: розвивати логічне та структурне мислення, уміння аналізувати інформацію, визначати ієрархію документа та працювати з текстовим процесором;
Інтерактивна вправа «Документ без структури»
Уявити великий текст без заголовків, абзаців і поділу на розділи.
Запитання для обговорення:
Наскільки легко знайти потрібну інформацію?
Як швидко перейти до певного розділу?
Що потрібно змінити, щоб документ став зручнішим?
Висновок: структурований документ легше читати, редагувати та переглядати.
Структура документа
Структура документа — це впорядкована організація його частин, розділів, підрозділів та інших елементів.
Наприклад:
назва документа;
вступ;
розділ 1;
підрозділ 1.1;
підрозділ 1.2;
розділ 2;
висновки;
додатки.
Чітка структура допомагає швидко орієнтуватися в документі.
Ієрархія заголовків
Для створення структури використовують різні рівні заголовків:
Заголовок 1 — основний розділ;
Заголовок 2 — підрозділ;
Заголовок 3 — підрозділ нижчого рівня.
Важливо дотримуватися логічної послідовності рівнів.
Інтерактивна вправа «Хто головний?»
Визначити рівень заголовків:
«Інтернет» — основний розділ;
«Пошук інформації» — підрозділ;
«Пошукові системи» — підрозділ другого рівня;
«Правила безпечного пошуку» — ще один підрозділ другого рівня.
Відновити правильну ієрархію.
Для автоматичного створення змісту недостатньо просто зробити заголовок жирним або збільшити його розмір.
Потрібно застосовувати вбудовані стилі заголовків.
Послідовність:
Виділити назву розділу.
Відкрити галерею стилів.
Обрати відповідний рівень заголовка.
Повторити для інших заголовків.
Перевірити структуру документа.
Інтерактивна вправа «Стиль чи форматування?»
Визначити, який варіант правильний для створення структури:
зробити заголовок жирним;
збільшити розмір шрифту;
застосувати стиль Заголовок 1;
змінити колір тексту;
застосувати стиль Заголовок 2.
Висновок: для автоматичного змісту потрібно використовувати саме стилі заголовків.
Зміст документа — перелік заголовків із зазначенням сторінок, на яких вони розміщені.
Основна послідовність:
Оформити заголовки відповідними стилями.
Встановити курсор у місце для змісту.
Відкрити інструмент створення змісту.
Обрати автоматичний варіант.
Перевірити сформований зміст.
Автоматичний зміст створюється на основі заголовків документа.
Інтерактивна вправа «Чарівний зміст»
Установити відповідність:
стилі заголовків → структура документа;
структура документа → автоматичний зміст;
зміна заголовків → оновлення змісту.
Після редагування документа можуть змінитися:
назви заголовків;
кількість розділів;
порядок розділів;
номери сторінок.
У такому випадку автоматичний зміст потрібно оновити.
Основні варіанти оновлення:
оновити лише номери сторінок;
оновити весь зміст.
Інтерактивна вправа «Що потрібно оновити?»
Ситуації:
змінився номер сторінки розділу;
додано новий розділ;
змінено назву заголовка;
текст документа залишився без змін.
Визначити, чи потрібно оновлювати зміст і який варіант оновлення доцільно використати.
Завдання:
Відкрити запропонований текстовий документ.
Визначити основні розділи та підрозділи.
Застосувати до них стилі Заголовок 1, Заголовок 2 та, за потреби, Заголовок 3.
Перевірити правильність ієрархії.
Створити автоматичний зміст.
Додати або змінити один із заголовків.
Оновити зміст.
Перевірити відповідність змісту структурі документа.
Мінічелендж «Зроби документ розумним»
Додати до документа новий підрозділ, застосувати відповідний стиль і перевірити, чи з’явився він в автоматичному змісті після оновлення.
«Розділ» — руки в сторони.
«Підрозділ» — руки вперед.
«Заголовок» — руки вгору.
«Сторінка» — долоні перед собою.
«Зміст» — рух очима ліворуч і праворуч.
«Оновити» — круговий рух руками.
Гра «Так чи ні»
Структура допомагає впорядкувати документ.
Для автоматичного змісту достатньо зробити заголовок жирним.
Стилі заголовків допомагають створювати структуру документа.
Заголовок 1 може використовуватися для основного розділу.
Автоматичний зміст формується на основі заголовків.
Після додавання нового розділу зміст може потребувати оновлення.
Зміст документа неможливо оновити після його створення.
Вправа «Тепер я знаю»
Завершити речення:
Структура документа — це…
Стиль заголовка потрібен для…
Автоматичний зміст створюється на основі…
Якщо до документа додати новий розділ, потрібно…
Найкориснішою для мене була можливість…
Вправа «Ланцюжок»
Скласти послідовність:
Заголовки → Стилі → Структура → Автоматичний зміст → Оновлення.
Запитання:
Що таке структура документа?
Для чого використовують рівні заголовків?
Чому простого форматування заголовка недостатньо для автоматичного змісту?
Як створити автоматичний зміст?
Коли потрібно оновлювати зміст?
Оцінювання: враховуються правильність визначення структури документа, застосування стилів заголовків, створення та оновлення автоматичного змісту, охайність документа та активність під час інтерактивних вправ.
Створити план невеликого текстового документа з 3–4 розділами та підрозділами. Визначити для кожного заголовка відповідний рівень стилю.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
навчальна: сформувати поняття про стильове оформлення текстового документа; ознайомити з принципами використання стилів та їхнім призначенням; сформувати вміння застосовувати стилі до заголовків, основного тексту та інших елементів документа;
розвивальна: розвивати структурне мислення, увагу, уміння аналізувати оформлення документа та обирати доцільний стиль;
Бесіда:
Що таке форматування тексту?
Які параметри символів можна змінювати?
Які параметри абзацу можна форматувати?
Для чого використовують заголовки?
Чому однакове оформлення всіх заголовків документа є важливим?
Інтерактивна вправа «Знайди помилку»
Розглядаються два умовні документи: один має чітку структуру та однакове оформлення заголовків, інший — різні шрифти, розміри та кольори без системи.
Учні визначають, який документ зручніше читати, і пояснюють чому.
Проблемне запитання:
«Як швидко оформити великий документ так, щоб усі заголовки, підзаголовки й основний текст мали єдиний вигляд?»
Якщо форматувати кожен елемент окремо, це займає багато часу. Використання стилів допомагає швидко та послідовно оформити документ.
Поняття стилю
Стиль — це набір заздалегідь визначених параметрів форматування, які можна застосувати до текстового фрагмента.
Стиль може містити параметри:
шрифту;
розміру та накреслення;
кольору;
вирівнювання;
відступів;
інтервалів;
інших параметрів оформлення.
Основні види стилів
У текстових процесорах використовують стилі для:
основного тексту;
заголовків різних рівнів;
підзаголовків;
назв;
цитат та інших елементів документа.
Принципи стильового оформлення
Під час оформлення документа важливо:
дотримуватися єдиного стилю;
використовувати обмежену кількість шрифтів;
чітко виділяти заголовки;
дотримуватися ієрархії заголовків;
не перевантажувати документ кольорами та декоративними ефектами;
забезпечувати достатній контраст тексту й фону;
зберігати однакове оформлення однотипних елементів.
Інтерактивна вправа «Стильний чи хаотичний?»
Учням пропонуються характеристики документа. Потрібно визначити, чи відповідає кожна з них принципам стильового оформлення:
усі заголовки одного рівня оформлено однаково;
кожен абзац має інший шрифт;
для заголовків використано різні кольори без системи;
між розділами збережено однакову структуру;
важливі елементи виділено помірно;
у документі використано 5–6 різних шрифтів.
У текстовому процесорі можна:
Виділити потрібний текст.
Відкрити галерею стилів.
Обрати відповідний стиль.
Перевірити результат.
За потреби змінити або налаштувати стиль.
Наприклад:
назва документа — стиль для назви;
назва розділу — Заголовок 1;
назва підрозділу — Заголовок 2;
основний текст — Звичайний.
Переваги використання стилів:
швидкість форматування;
єдність оформлення;
зручне редагування;
легка зміна зовнішнього вигляду документа;
створення чіткої структури документа.
Інтерактивна вправа «Знайди пару»
Учням пропонуються елементи документа та відповідні стилі:
назва документа → Назва;
основний текст → Звичайний;
назва розділу → Заголовок 1;
назва підрозділу → Заголовок 2.
Завдання — правильно поєднати елемент і стиль.
Завдання: «Оформи документ за допомогою стилів»
Відкрити текстовий документ із кількома абзацами та заголовками.
Визначити структуру документа.
Застосувати стиль Назва до назви документа.
Застосувати Заголовок 1 до назв основних розділів.
Застосувати Заголовок 2 до підрозділів.
Для основного тексту використати відповідний стиль.
Перевірити однаковість оформлення однотипних елементів.
Оцінити читабельність документа.
Інтерактивна вправа «Редактор документа»
Учні працюють у парах: один учень перевіряє структуру та стильове оформлення документа іншого.
Потрібно знайти щонайменше:
один добре оформлений елемент;
один елемент, який потребує виправлення;
одну рекомендацію щодо покращення документа.
«Шрифт» — рухи пальцями.
«Заголовок» — руки вгору.
«Абзац» — руки вперед.
«Вирівнювання» — нахили ліворуч і праворуч.
«Стиль» — кругові рухи руками.
«Зберегти» — імітація натискання клавіші.
Інтерактивна вправа «Так чи ні»
Стиль — це набір параметрів форматування.
Кожен заголовок документа бажано оформлювати по-різному.
Стилі допомагають швидше форматувати документ.
Для однотипних елементів доцільно використовувати однаковий стиль.
Використання великої кількості шрифтів завжди покращує документ.
Стилі допомагають підтримувати єдність оформлення.
Вправа «Мікрофон»
Учні завершують речення:
Сьогодні я дізнався/дізналася…
Тепер я вмію…
Стилі потрібні для того, щоб…
Найкориснішим для мене було…
Під час оформлення документа я буду пам’ятати про…
Обговорення:
Що таке стиль?
Чим стиль відрізняється від звичайного форматування?
Які переваги дає використання стилів?
Чому однотипні елементи документа бажано оформлювати однаково?
Яких правил потрібно дотримуватися, щоб документ був зручним для читання?
Знайти або створити невеликий текстовий документ із заголовком, кількома розділами та підрозділами. Продумати, які стилі доцільно застосувати до його елементів.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати практичні навички пошуку та заміни фрагментів тексту в текстовому документі; навчити використовувати команди пошуку, заміни одного та всіх знайдених фрагментів.
Розвивальна: розвивати уважність, логічне мислення, цифрову грамотність, уміння аналізувати та редагувати текстову інформацію.
Інтерактивна вправа «Пригадай команди»
Назвати призначення команд:
Ctrl + F;
Ctrl + H;
«Знайти»;
«Замінити»;
«Замінити все».
Обговорити, чим пошук відрізняється від заміни.
Вправа «Швидкий редактор»
Уявити документ обсягом 8–10 сторінок, у якому потрібно замінити одне слово, що зустрічається 30 разів.
Запитання:
Чи доцільно шукати кожен випадок вручну?
Як швидко виконати таке завдання?
Чому автоматичну заміну потрібно перевіряти?
Відкрити підготовлений текстовий документ.
Викликати засіб «Пошук».
Увести задане слово або словосполучення.
Перейти до всіх знайдених фрагментів.
Визначити, скільки разів потрібний фрагмент зустрічається в тексті.
Перевірити контекст використання знайдених слів.
Відкрити засіб «Знайти й замінити».
У полі пошуку ввести заданий фрагмент.
У полі заміни ввести новий текст.
Виконати заміну лише одного знайденого фрагмента.
Перевірити результат.
Перейти до наступного збігу.
Визначити слово, яке потрібно замінити в усьому документі.
Увести його в поле «Знайти».
Увести новий варіант у поле «Замінити на».
Перевірити правильність написання обох фрагментів.
Виконати команду «Замінити все».
Переглянути документ і перевірити результат.
У підготовленому тексті виконати заміну слова або словосполучення, але врахувати, що воно може зустрічатися в різному контексті.
Після заміни:
переглянути всі змінені місця;
знайти можливі помилки;
за потреби скасувати неправильну заміну;
виправити результат вручну.
Під час виконання практичної роботи розглянути ситуації:
замінено слово, яке в одному реченні мало залишитися без змін;
у полі «Знайти» допущено помилку;
команда «Замінити все» виконана без попередньої перевірки;
після заміни документ не переглянули;
зміни внесено, але файл не збережено.
Визначити помилку та запропонувати спосіб її виправлення.
Ctrl + F призначено для пошуку.
Ctrl + H може відкривати засіб пошуку та заміни.
Перед використанням «Замінити все» бажано перевірити фрагменти.
Після автоматичної заміни документ перевіряти не потрібно.
Пошук особливо корисний у великих документах.
Неправильна заміна може змінити зміст документа.
Перевірити:
усі задані фрагменти знайдено;
заміни виконано правильно;
зайві фрагменти не змінено;
текст не втратив змісту та форматування;
документ збережено під правильною назвою.
Продовжити речення:
«Сьогодні я навчився/навчилася…»
«Найзручнішою командою для мене є…»
«Перед використанням “Замінити все” потрібно…»
«Під час автоматичного редагування важливо…»
Пошук і заміна дають змогу швидко редагувати великі текстові документи. Автоматизація роботи економить час, але потребує уважності та обов’язкової перевірки результату.
Знайти будь-який текстовий документ і визначити, які фрагменти в ньому можна було б швидко знайти або замінити за допомогою відповідних інструментів текстового процесора.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати вміння використовувати засоби пошуку та заміни фрагментів тексту в текстовому редакторі; навчити швидко знаходити потрібні слова, словосполучення та замінювати їх у документі.
Розвивальна: розвивати уважність, логічне мислення, цифрову грамотність, уміння аналізувати текст та ефективно працювати з текстовими документами.
Інтерактивна вправа «Знайди слово»
На екрані подається невеликий текст із кількома повтореннями певного слова.
Завдання:
знайти всі повторення;
визначити, скільки разів зустрічається слово;
подумати, як виконати таке завдання швидше, якщо текст містить кілька сторінок.
Підведення до використання інструмента «Пошук».
Вправа «Редактор за хвилину»
Уявити, що в документі на 10 сторінок потрібно замінити слово «комп'ютер» на «пристрій».
Запитання:
Чи доцільно шукати кожне слово вручну?
Скільки часу це може зайняти?
Як переконатися, що не пропущено жодного потрібного фрагмента?
Висновок: пошук і автоматична заміна значно прискорюють опрацювання великих текстів.
Пошук фрагмента тексту
Команда «Пошук» дає змогу швидко знайти слово, словосполучення або інший фрагмент у документі.
Під час пошуку можна:
ввести потрібне слово;
перейти до наступного знайденого фрагмента;
переглянути всі збіги;
перевірити контекст, у якому використано слово.
У більшості текстових процесорів вікно пошуку можна викликати комбінацією Ctrl + F.
Заміна фрагмента
Команда «Заміна» дає можливість знайти певний фрагмент і замінити його іншим.
Наприклад:
Знайти: «Інтернет»
Замінити на: «мережа Інтернет».
Для відкриття засобу заміни в багатьох текстових редакторах використовується Ctrl + H.
Заміна може виконуватися:
по одному знайденому фрагменту;
одразу для всіх відповідних фрагментів.
Перед використанням «Замінити все» потрібно перевірити правильність пошукового та нового фрагментів.
Визначити, яку команду доцільно використати:
знайти в документі слово «Україна»;
змінити слово «учень» на «учасник»;
перевірити, де в тексті згадується певний термін;
замінити всі скорочення на повні назви;
знайти певне речення для редагування.
Проаналізувати ситуації:
замість «замінити» натиснули «замінити все», не перевіривши результат;
у полі пошуку написали неправильне слово;
після заміни документ не перевірили;
потрібно замінити лише одне слово, але використали автоматичну заміну всіх збігів.
Обґрунтувати, у чому помилка та як її уникнути.
Завдання 1. Пошук
Відкрити підготовлений текстовий документ.
Викликати команду «Пошук».
Знайти задане слово або словосполучення.
Переглянути всі знайдені збіги.
Визначити кількість входжень.
Завдання 2. Заміна
Відкрити команду «Заміна».
Увести фрагмент, який потрібно знайти.
Увести новий фрагмент.
Виконати заміну одного збігу.
Перевірити результат.
За потреби використати «Замінити все».
Переглянути документ після виконання заміни.
Завдання 3. Уважний редактор
Знайти в тексті помилково використане слово та замінити його правильним. Після автоматичної заміни перевірити, чи не змінилися фрагменти, які не потрібно було редагувати.
Ctrl + F використовується для пошуку.
Ctrl + H у багатьох текстових редакторах відкриває засіб пошуку та заміни.
«Замінити все» потрібно використовувати без перевірки.
Після автоматичної заміни бажано перевірити документ.
Пошук зручний під час роботи з великими документами.
Автоматична заміна завжди дає правильний результат незалежно від контексту.
Відповіді обґрунтувати.
Продовжити речення:
«Пошук потрібен для…»
«Заміна допомагає…»
«Перед командою “Замінити все” потрібно…»
«Сьогодні я навчився/навчилася…»
Інструменти пошуку та заміни дають змогу швидко опрацьовувати великі текстові документи. Водночас автоматичні зміни потребують уважності: перед заміною потрібно правильно визначити фрагмент, перевірити результат і переконатися, що зміни не вплинули на потрібну частину тексту.
Опрацювати невеликий текстовий документ: знайти в ньому задане слово або словосполучення та виконати його заміну на інший фрагмент. Перевірити правильність результату.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати уявлення про розвиток засобів опрацювання інформації, ознайомити з основними видами сучасних комп’ютерів та сферами їх застосування; сформувати вміння добирати конфігурацію комп’ютера відповідно до потреб користувача.
Розвивальна: розвивати логічне та критичне мислення, уміння аналізувати технічні характеристики, порівнювати пристрої та обґрунтовувати вибір комп’ютерного обладнання.
називаються:
абак;
механічний калькулятор;
арифмометр;
перфокарта;
перший електронний комп’ютер;
сучасний ноутбук;
смартфон.
Запитання:
Для чого використовували ці пристрої?
Який із них можна назвати комп’ютером у сучасному розумінні?
Що змінилося в засобах опрацювання інформації?
Люди здавна створювали засоби, які допомагали рахувати, зберігати та опрацьовувати інформацію.
Абак — один із найдавніших пристроїв для виконання арифметичних операцій.
Палички, камінці, вузлики — прості засоби для підрахунку та запам’ятовування інформації.
У XVII столітті з’явилися механічні обчислювальні пристрої.
Паскаліна — механічна машина, створена Блезом Паскалем.
Арифмометри використовувалися для виконання арифметичних обчислень.
Важливим кроком стала ідея Чарльза Беббіджа про створення програмованої аналітичної машини.
У XX столітті почали створювати електромеханічні, а потім електронні обчислювальні машини.
Перші електронні комп’ютери займали великі приміщення, споживали багато електроенергії та мали значно менші можливості порівняно із сучасними пристроями.
Поява транзисторів, інтегральних схем і мікропроцесорів сприяла значному зменшенню розмірів комп’ютерів та зростанню їхньої продуктивності.
Сьогодні комп’ютерні технології представлені не лише традиційними ПК. Обчислювальні можливості мають ноутбуки, планшети, смартфони, сервери, робочі станції та вбудовані системи.
Учні встановлюють логічну послідовність:
абак → механічні обчислювальні пристрої → електромеханічні машини → електронні комп’ютери → персональні комп’ютери → мобільні та спеціалізовані комп’ютери.
Запитання:
Що відбувалося з розмірами, швидкістю та можливостями комп’ютерів на кожному етапі?
Стаціонарний ПК — комп’ютер, компоненти якого зазвичай розміщені в окремому корпусі та підключені до монітора, клавіатури й інших пристроїв.
Застосовується для навчання, роботи, ігор, програмування, графіки, монтажу відео тощо.
Портативний комп’ютер із вбудованими екраном, клавіатурою та акумулятором.
Зручний для навчання, роботи, подорожей та мобільного використання.
Компактний пристрій із сенсорним екраном.
Використовується для навчання, читання, перегляду мультимедіа, спілкування та роботи з окремими застосунками.
Мобільний пристрій із функціями телефону та комп’ютера.
Може використовуватися для роботи з документами, фотографіями, відео, інтернетом, навігацією та різноманітними застосунками.
Комп’ютер, який надає ресурси або послуги іншим пристроям у мережі.
Застосовується для зберігання даних, роботи вебсайтів, мережевих сервісів тощо.
Потужний комп’ютер, призначений для складних професійних завдань: 3D-моделювання, наукових розрахунків, обробки відео, проєктування.
Ситуації:
Учневі потрібно працювати з документами, презентаціями та навчальними сайтами.
Графічному дизайнеру потрібно працювати з великими графічними файлами.
Працівнику підприємства потрібно забезпечувати роботу мережевих ресурсів.
Мандрівнику потрібен пристрій для навігації, фотографування та зв’язку.
Завдання: визначити найбільш доречний тип комп’ютера та пояснити вибір.
Конфігурація комп’ютера — це сукупність його апаратних компонентів та їхніх характеристик.
Під час вибору конфігурації враховують:
процесор;
оперативну пам’ять;
накопичувач;
відеокарту;
материнську плату;
блок живлення;
систему охолодження;
монітор та інші периферійні пристрої.
Головний принцип:
Комп’ютер потрібно підбирати під завдання, а не просто за принципом «чим дорожчий — тим кращий».
Наприклад, для роботи з текстовими документами не обов’язково потрібна потужна відеокарта, тоді як для 3D-моделювання чи сучасних ігор вона може бути одним із ключових компонентів.
Навчитися добирати характеристики комп’ютера відповідно до конкретних завдань користувача.
Сформувати конфігурацію комп’ютера для одного із запропонованих користувачів:
Варіант 1. Навчальний комп’ютер
Призначення: документи, презентації, браузер, відеоконференції, навчальні програми.
Варіант 2. Ігровий комп’ютер
Призначення: сучасні комп’ютерні ігри, мультимедіа.
Варіант 3. Комп’ютер для дизайнера
Призначення: графічні редактори, обробка фотографій, робота з відео.
Варіант 4. Комп’ютер для програміста
Призначення: програмування, робота з редакторами коду, базами даних, віртуальними середовищами.
Визначити потребу користувача.
Визначити необхідний тип комп’ютера.
Добрати процесор.
Визначити достатній обсяг оперативної пам’яті.
Обрати тип і обсяг накопичувача.
Визначити потребу в дискретній відеокарті.
Визначити інші важливі компоненти.
Записати запропоновану конфігурацію.
Обґрунтувати вибір кожного основного компонента.
Перевірити, чи відповідає конфігурація поставленому завданню.
Ситуація:
Для роботи з текстовими документами обрано дуже потужну відеокарту, але встановлено недостатній обсяг оперативної пам’яті та повільний накопичувач.
Запитання:
Чи є така конфігурація раціональною?
Які компоненти варто змінити?
Чому важливо оцінювати комп’ютер як систему?
Учні завершують речення:
Засоби опрацювання інформації розвивалися від…
Сучасні комп’ютери відрізняються…
Конфігурація комп’ютера — це…
Під час вибору комп’ютера потрібно враховувати…
Для моєї потреби я обрав/обрала б…
Найважливішим під час практичної роботи було…
Сформулювати одним реченням головне правило вибору комп’ютера.
Наприклад: «Комп’ютер потрібно добирати відповідно до завдань, які він має виконувати».
Засоби опрацювання інформації пройшли довгий шлях — від простих пристроїв для рахування до потужних сучасних комп’ютерних систем.
Сьогодні існують різні види комп’ютерів, кожен із яких має своє призначення. Правильний вибір техніки залежить від завдань користувача, необхідної продуктивності, мобільності та інших вимог.
Визначити власну основну потребу в комп’ютері та запропонувати для неї конфігурацію: процесор, оперативна пам’ять, накопичувач, відеокарта та тип комп’ютера.
Коротко пояснити, чому саме така конфігурація відповідає обраним завданням.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати знання про основні складові персонального комп’ютера, їх призначення та основні технічні характеристики.
Розвивальна: розвивати вміння аналізувати характеристики комп’ютерних пристроїв, порівнювати їх та визначати відповідність технічних параметрів потребам користувача.
Називаються або демонструються:
процесор;
оперативна пам’ять;
SSD;
відеокарта;
материнська плата;
блок живлення.
Завдання: визначити, що це за компонент і яку приблизно функцію він виконує.
Додаткові запитання:
Яка складова виконує обчислення?
Де зберігаються файли після вимкнення комп’ютера?
Для чого потрібна відеокарта?
Чому комп’ютер не може працювати без живлення?
Уявімо трьох користувачів:
учень для навчання та роботи з документами;
дизайнер для роботи з графікою;
геймер для сучасних комп’ютерних ігор.
Запитання:
Чи може для всіх трьох підійти комп’ютер з однаковими характеристиками?
Обговорення приводить до висновку: призначення комп’ютера визначає вимоги до його складових.
Процесор — основний обчислювальний компонент комп’ютера, який виконує команди програм і обробляє дані.
Основні характеристики:
кількість ядер;
тактова частота;
кількість потоків;
обсяг кеш-пам’яті.
Тактова частота вимірюється в герцах (Гц), найчастіше — у гігагерцах (ГГц).
Більша частота не завжди означає автоматично швидший процесор, оскільки важливі також архітектура, кількість ядер, кеш та інші характеристики.
Оперативна пам’ять тимчасово зберігає дані та програми, з якими комп’ютер працює в цей момент.
Основна характеристика — обсяг, який вимірюється в гігабайтах (ГБ).
Наприклад:
4 ГБ — базовий обсяг для простих завдань;
8 ГБ — комфортніший варіант для навчання та повсякденної роботи;
16 ГБ і більше — доцільно для складніших завдань, ігор, обробки фото та відео.
Накопичувач призначений для тривалого зберігання операційної системи, програм та файлів.
Основні типи:
HDD — використовує магнітні диски, має значний обсяг і зазвичай нижчу швидкість.
SSD — використовує флеш-пам’ять, працює значно швидше та не має рухомих механічних частин.
Основна характеристика — обсяг пам’яті, наприклад 256 ГБ, 512 ГБ, 1 ТБ.
Відеокарта відповідає за обробку та формування зображення, яке виводиться на екран.
Вона особливо важлива для:
комп’ютерних ігор;
3D-моделювання;
відеомонтажу;
роботи з графікою;
деяких завдань штучного інтелекту.
Основні характеристики можуть включати:
обсяг відеопам’яті;
тип пам’яті;
продуктивність графічного процесора;
енергоспоживання.
Материнська плата — основна плата комп’ютера, до якої підключаються процесор, оперативна пам’ять, накопичувачі, відеокарта та інші пристрої.
Вона забезпечує взаємодію між компонентами.
Важливими характеристиками є:
тип підтримуваного процесора;
тип і максимальний обсяг оперативної пам’яті;
кількість та типи роз’ємів;
можливості підключення накопичувачів і додаткових пристроїв.
Блок живлення забезпечує компоненти комп’ютера електричною енергією необхідних параметрів.
Основна характеристика — потужність, яка вимірюється у ватах (Вт).
Потужність блока живлення повинна відповідати потребам усіх компонентів системи.
Називаються дії:
виконує обчислення;
тимчасово зберігає дані під час роботи;
довготривало зберігає файли;
обробляє графіку;
з’єднує основні компоненти;
забезпечує електроживлення.
Учні визначають відповідний компонент.
Розглядаються приклади:
3,6 ГГц
16 ГБ RAM
1 ТБ SSD
750 Вт
8 ГБ відеопам’яті
Завдання: пояснити, яку характеристику описує кожне значення.
Ситуація:
Користувач скаржиться, що комп’ютер повільно запускає програми та довго завантажує операційну систему.
Які компоненти або характеристики варто перевірити насамперед?
Інша ситуація:
Комп’ютер добре працює з документами, але сучасні 3D-ігри працюють із низькою швидкістю.
Який компонент може найбільше впливати на цю проблему?
Учні завершують речення:
Процесор потрібен для…
Оперативна пам’ять…
SSD відрізняється від HDD тим, що…
Відеокарта потрібна для…
Материнська плата…
Потужність блока живлення вимірюється…
Під час вибору комп’ютера потрібно враховувати…
Продуктивність персонального комп’ютера залежить не від одного компонента, а від узгодженої роботи всіх його складових. Під час вибору комп’ютера важливо враховувати його призначення, характеристики компонентів, сумісність та потреби користувача.
Обрати будь-який сучасний персональний комп’ютер або ноутбук та виписати його основні характеристики:
процесор;
оперативна пам’ять;
накопичувач;
відеокарта;
тип і розмір екрана;
інші важливі характеристики.
Підготувати короткий висновок: для яких завдань цей комп’ютер підходить і чому.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати уявлення про персональний комп’ютер та його основні складові; ознайомити з призначенням процесора, пристроїв пам’яті, введення та виведення даних, мультимедійних пристроїв.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, увагу, уміння аналізувати призначення пристроїв та встановлювати зв’язки між їхніми функціями.
Назвати якомога більше пристроїв, які можна побачити або використати під час роботи з персональним комп’ютером.
Очікувані відповіді:
монітор, клавіатура, миша, системний блок, навушники, колонки, мікрофон, вебкамера, принтер, флешнакопичувач.
Запитання:
Чи однакове призначення у всіх цих пристроїв?
Який пристрій можна назвати «центром опрацювання» даних?
Де зберігаються файли?
За допомогою чого ми вводимо інформацію?
Персональний комп’ютер (ПК) — це універсальний електронний пристрій, призначений для введення, опрацювання, зберігання та виведення даних.
Основними складовими комп’ютера є:
пристрої опрацювання даних;
пристрої пам’яті;
пристрої введення;
пристрої виведення;
мультимедійні пристрої.
Процесор — основний компонент комп’ютера, який виконує команди програм і опрацьовує дані.
Його можна умовно назвати «мозком» комп’ютера.
Процесор:
виконує команди;
виконує арифметичні та логічні операції;
керує виконанням програм;
опрацьовує дані.
Важливо: продуктивність комп’ютера залежить не лише від процесора, а й від інших його складових.
Пам’ять комп’ютера використовується для зберігання даних і програм.
До пристроїв пам’яті належать:
оперативна пам’ять (ОЗП);
SSD;
HDD;
флешнакопичувачі;
карти пам’яті;
зовнішні накопичувачі.
Оперативна пам’ять зберігає дані, необхідні для роботи програм у поточний момент. Після вимкнення комп’ютера її вміст зазвичай втрачається.
SSD та HDD використовують для тривалого зберігання операційної системи, програм, документів, фотографій, відео та інших файлів.
Пристрої введення дають змогу передавати дані та команди до комп’ютера.
Приклади:
клавіатура;
миша;
графічний планшет;
сканер;
мікрофон;
вебкамера;
сенсорний екран.
Пристрої виведення призначені для подання результатів опрацювання інформації користувачеві.
Приклади:
монітор;
принтер;
навушники;
колонки;
проєктор.
Мультимедійні пристрої використовують для роботи з текстом, зображеннями, звуком, відео та іншими видами інформації.
До них можна віднести:
мікрофон;
вебкамеру;
навушники;
колонки;
проєктор;
мультимедійний екран.
Один пристрій може виконувати кілька функцій. Наприклад, смартфон може використовуватися як камера, мікрофон, динамік і пристрій для відображення інформації.
Визначити призначення пристрою:
клавіатура;
монітор;
миша;
принтер;
мікрофон;
колонки;
сканер;
вебкамера.
За описом визначити пристрій.
1. «Я допомагаю вводити текст, використовую літери, цифри та спеціальні клавіші».
→ Клавіатура.
2. «Я перетворюю звук на дані, які може опрацьовувати комп’ютер».
→ Мікрофон.
3. «Я показую користувачеві текст, зображення та відео».
→ Монітор.
4. «Я зберігаю файли навіть після вимкнення комп’ютера».
→ SSD або HDD.
5. «Я виконую команди програм та опрацьовую дані».
→ Процесор.
Уявити, що потрібно створити комп’ютер для учня, який:
навчається онлайн;
працює з текстами;
переглядає навчальні відео;
створює презентації;
спілкується у відеоконференціях.
Назвати необхідні пристрої та пояснити призначення кожного.
Орієнтовний набір:
процесор, оперативна пам’ять, SSD, монітор, клавіатура, миша, вебкамера, мікрофон, навушники або колонки.
Процесор — швидко плеснути в долоні.
Пам’ять — прикласти руку до голови.
Клавіатура — імітувати набір тексту.
Миша — виконати рух рукою.
Монітор — показати руками прямокутник.
Мікрофон — імітувати розмову.
Колонки — розвести руки в сторони.
Знайти зайвий пристрій у кожному наборі:
1. Клавіатура, миша, сканер, монітор.
→ Монітор.
2. Монітор, принтер, колонки, мікрофон.
→ Мікрофон.
3. SSD, HDD, флешка, клавіатура.
→ Клавіатура.
Пояснити принцип вибору.
Сьогодні я дізнався/дізналася…
Процесор потрібен для…
Пристрої введення потрібні для…
Пристрої виведення потрібні для…
Для зберігання файлів використовують…
Мультимедійні пристрої потрібні для…
Найцікавішим для мене було…
Одним словом оцінити свої знання після уроку:
зрозуміло, цікаво, легко, складно, корисно, впевнено.
Персональний комп’ютер складається з взаємопов’язаних пристроїв, кожен із яких виконує певну функцію. Процесор опрацьовує дані та виконує команди, пам’ять зберігає дані, пристрої введення передають інформацію до комп’ютера, а пристрої виведення подають результати користувачеві. Мультимедійні пристрої забезпечують роботу із звуком, зображеннями та відео.
Обов’язкове: повторити призначення процесора, пам’яті, пристроїв введення та виведення.
Творче: скласти перелік із 8–10 пристроїв, які можуть входити до сучасного персонального комп’ютера, та коротко зазначити призначення кожного.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати вміння розв’язувати задачі на кодування та декодування повідомлень, застосовувати правила перетворення інформації з однієї форми подання в іншу.
Розвивальна: розвивати логічне та алгоритмічне мислення, уважність, уміння аналізувати умову задачі й послідовно виконувати обчислення.
Визначити, що перед нами: повідомлення чи код.
«Привіт!» — повідомлення.
01001000 — код.
Сигнал світлофора — кодований сигнал.
Азбука Морзе — система кодування.
10101 — закодована послідовність.
Кодування — це ...
Декодування — це ...
Щоб декодувати повідомлення, потрібно ...
Один символ може кодуватися ...
Код має бути зрозумілим, якщо ...
Кодування — це перетворення повідомлення у форму, зручну для зберігання, передавання або опрацювання.
Декодування — це зворотне перетворення закодованого повідомлення у зрозумілу форму.
Наприклад, якщо домовитися, що:
А → 1
Б → 2
В → 3
Г → 4
то слово «БАГ» можна закодувати як 2–1–4.
Декодування виконується у зворотному напрямку:
2–1–4 → БАГ.
Під час розв’язування задач важливо уважно визначити:
яке правило кодування використовується;
що потрібно знайти;
які дані відомі;
яку послідовність дій потрібно виконати.
Використовується код:
А = 1, Б = 2, В = 3, Г = 4, Д = 5, Е = 6.
Розшифрувати:
2–1–4–1
Відповідь: БАГА.
Наступне завдання:
4–1–5
Відповідь: ГАД.
Після виконання — перевірка способу міркування.
За тим самим правилом закодувати слова:
БАБА
ДЕД
ГАДА
Учні виконують завдання самостійно, після чого здійснюють взаємоперевірку.
Закріпити вміння кодувати й декодувати повідомлення та застосовувати математичні розрахунки під час розв’язування задач.
Нехай:
А → 01
Б → 10
В → 11
Г → 00
Закодувати слово:
«БАВ»
Результат: 10 01 11.
Дано повідомлення:
11 01 00 10
Використовуючи заданий код, розшифрувати повідомлення
Було закодовано слово «БАВ»:
10 01 10
Чи правильно виконано кодування?
Якщо ні — знайти помилку та записати правильний варіант.
Для кодування одного символу використовується 8 бітів.
Скільки бітів потрібно для кодування повідомлення, що містить 20 символів?
Розв’язання:
20 · 8 = 160 бітів.
Повідомлення містить 32 символи, кожен із яких кодується 8 бітами.
Визначити обсяг повідомлення в байтах.
32 · 8 = 256 бітів.
256 : 8 = 32 байти.
Обсяг повідомлення становить 64 байти. Один символ кодується 8 бітами.
Скільки символів містить повідомлення?
64 · 8 = 512 бітів.
512 : 8 = 64 символи.
Визначити правильність тверджень.
Кодування — це перетворення повідомлення за певним правилом. Так.
Декодування — це створення нового повідомлення без використання коду. Ні.
1 байт = 8 бітів. Так.
Щоб знайти обсяг повідомлення, потрібно враховувати кількість символів та обсяг коду одного символу. Так.
Закодоване повідомлення завжди має більший обсяг. Ні.
Сьогодні я навчився/навчилася...
Найлегшим завданням було...
Найскладнішим виявилося...
Тепер я можу...
Щоб правильно декодувати повідомлення, потрібно...
Під час розв’язування задач я буду уважніше...
Одним словом описати свій стан після практичної роботи:
зрозуміло, цікаво, складно, впевнено, корисно, захопливо.
Кодування дає змогу подавати повідомлення у визначеній формі, а декодування — відновлювати його початковий зміст. Для правильного розв’язування задач необхідно уважно працювати з правилом кодування, виконувати обчислення послідовно та перевіряти отриманий результат.
Обов’язкове: повторити поняття «кодування», «декодування», «біт», «байт» та правила переведення одиниць вимірювання інформації.
Творче: придумати власний простий код для українського алфавіту та закодувати за ним коротке слово.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати розуміння принципів кодування текстових і графічних даних, ознайомити з таблицями кодів символів та їх призначенням.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, увагу, уміння аналізувати та працювати з кодами.
Виховна: виховувати точність, послідовність і зацікавленість цифровими технологіями.
Як комп’ютер зберігає букви?
Як він розуміє різницю між «А» та «Б»?
Як фотографія перетворюється на набір даних?
Проблемне запитання:
«Як комп’ютер перетворює звичайні букви та зображення на зрозумілі йому дані?»
Кодування — це подання даних за допомогою певного набору символів або правил.
Для кожного символу комп’ютер використовує певний числовий код.
Наприклад, у таблиці ASCII:
A — 65
B — 66
C — 67
ASCII — таблиця кодів, у якій кожному символу відповідає певне число. Вона містить основні латинські літери, цифри та службові символи
Unicode — універсальний стандарт кодування символів, який дає змогу представляти символи багатьох мов, математичні знаки, спеціальні символи та emoji.
Наприклад:
A → U+0041
Зображення в комп’ютері також подається у цифровому вигляді.
Растрове зображення складається з пікселів. Кожен піксель має певний колір, який кодується числами.
Чим більше пікселів і більше кольорів можна закодувати, тим більше даних потрібно для зберігання зображення.
65, 66, 67, 68, 69
Учні визначають, які латинські літери відповідають цим кодам ASCII.
Відповідь:
65 — A
66 — B
67 — C
68 — D
69 — E
Потім учні самостійно пропонують одне одному подібні завдання.
Учні показують 👍 або 👎.
Кожному символу може відповідати певний числовий код.
ASCII може закодувати всі символи всіх мов світу.
Unicode підтримує символи багатьох мов.
Растрове зображення складається з пікселів.
Комп’ютер зберігає фотографію лише як набір слів.
Колір пікселя можна подати числовими значеннями.
Відповіді:
1 — правда; 2 — міф; 3 — правда; 4 — правда; 5 — міф; 6 — правда.
Учні працюють у зошитах.
Використовуючи таблицю ASCII, закодувати слово:
BAD
Підказка:
B = 66
A = 65
D = 68
Відповідь: 66 65 68.
Додатково:
Закодувати слово CODE.
Відповідь: 67 79 68 69.
Кодування — це…
ASCII — це…
Unicode потрібен для…
Растрове зображення складається з…
Кожен символ може мати…
Колір пікселя можна подати…
Для зберігання зображення комп’ютеру потрібно…
🟢 Я все зрозумів/зрозуміла і можу пояснити іншому.
🟡 Зрозумів/зрозуміла основне, але потребую ще практики.
🔴 Потрібне додаткове пояснення.
Учні показують відповідний сигнал.
Комп’ютер кодує текст, графіку та інші дані у цифровій формі. Для тексту використовуються таблиці кодів символів, зокрема ASCII та Unicode. Растрові зображення складаються з пікселів, характеристики яких також подаються числовими значеннями.
Повторити поняття кодування, ASCII, Unicode, піксель.
За таблицею ASCII записати коди латинських літер свого імені або слова INFORMATICS.
Детально ознайомитись з темою можете в Презентації
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: сформувати поняття про двійкове кодування, двійковий код та одиниці вимірювання довжини двійкового коду; навчити виконувати прості обчислення обсягу даних.
Розвивальна: розвивати логічне мислення, увагу, математичну грамотність, уміння аналізувати та застосовувати знання на практиці.
Виховна: виховувати точність, уважність та інтерес до інформатики.
поняття:
дані, код, кодування, інформація, комп'ютер.
Учні коротко пояснюють, що вони означають.
Учитель підводить до поняття двійкового кодування.
Двійкове кодування — це подання даних за допомогою двох символів: 0 і 1.
Комп'ютер використовує двійкову систему, оскільки електронні пристрої можуть розрізняти два основні стани:
є сигнал — 1
немає сигналу — 0
Біт — найменша одиниця вимірювання інформації. Він може мати значення 0 або 1.
Позначення: біт (bit).
1 байт = 8 бітів.
Позначення: Б (B).
У шкільних обчисленнях використовують:
1 Б = 8 біт
1 КБ = 1024 Б
1 МБ = 1024 КБ
1 ГБ = 1024 МБ
1 ТБ = 1024 ГБ
Учитель читає твердження. Учні показують:
👍 — так
👎 — ні
Двійковий код використовує цифри 0 і 1.
Біт може мати значення 0, 1 або 2.
1 байт містить 8 бітів.
1 КБ дорівнює 1024 Б.
Комп'ютер працює лише з десятковими числами.
МБ більший за КБ.
Байт — найменша одиниця інформації.
Правильні відповіді:
1 — так; 2 — ні; 3 — так; 4 — так; 5 — ні; 6 — так; 7 — ні.
Практична вправа «Переведи»
Учні виконують усно або в зошитах:
3 байти = ? бітів.
5 байтів = ? бітів.
16 бітів = ? байтів.
2 КБ = ? байтів.
3 МБ = ? КБ.
4 КБ = ? байтів.
24 біти.
40 бітів.
2 байти.
2048 байтів.
3072 КБ.
4096 байтів.
1 байт = 10 біт;
1 КБ = 1024 Б;
1 МБ = 1024 КБ;
1 ГБ = 1000 МБ;
8 біт = 1 байт.
Учні знаходять неправильні твердження та виправляють їх.
Учні завершують:
«Сьогодні я дізнався/дізналася, що…»
«Тепер я можу…»
«Найважливішим було зрозуміти…»
«1 байт — це…»
Комп'ютер подає дані за допомогою двійкового коду, який складається з 0 і 1. Найменшою одиницею є біт, а 8 бітів утворюють 1 байт. Для вимірювання більших обсягів даних використовують кілобайти, мегабайти, гігабайти та терабайти.
Повторити основні поняття та виконати перетворення:
7 байтів у біти.
32 біти у байти.
5 КБ у байти.
4096 Б у КБ.
Детально ознайомитись з темою можете в Презентації
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео з мережі Інтернет.
Мета уроку
Навчальна: ознайомити учнів із правилами безпечної роботи в комп’ютерному класі, правилами користування комп’ютерною технікою та поведінки під час уроку.
Розвивальна: розвивати уважність, відповідальність, уміння оцінювати небезпечні ситуації та правильно діяти в них.
Виховна: виховувати дисциплінованість, охайність, бережливе ставлення до обладнання та відповідальність за власне здоров’я.
«Уявіть, що учень прийшов на урок, побачив пошкоджений кабель і вирішив сам його поправити. Що може статися?»
Обговорення:
Чи можна самостійно ремонтувати комп’ютер?
Чому навіть звичайні правила потрібно виконувати?
Хто відповідає за безпеку під час роботи?
Висновок: правила безпеки потрібні не для обмеження учнів, а для збереження їхнього здоров’я та запобігання небезпечним ситуаціям.
основні правила.
До початку роботи:
заходити до кабінету спокійно, без штовханини;
займати лише визначене робоче місце;
не торкатися обладнання без дозволу вчителя;
перевірити, щоб руки були чистими та сухими;
повідомити вчителя про помічені несправності.
Під час роботи:
працювати лише із завданнями, які визначив учитель;
не торкатися проводів, розеток та задньої частини системного блока;
не ставити на стіл біля комп’ютера воду чи інші рідини;
не працювати з пошкодженим обладнанням;
не залишати робоче місце без дозволу;
дотримуватися правильної постави та безпечної відстані від екрана.
У разі несправності:
негайно припинити роботу;
не намагатися ремонтувати техніку самостійно;
повідомити вчителя;
виконувати подальші вказівки вчителя.
Після роботи:
правильно завершити роботу;
привести робоче місце до порядку;
залишити обладнання у визначеному стані;
спокійно вийти з кабінету.
Учитель називає ситуації, учні відповідають «Безпечно» або «Небезпечно» та пояснюють відповідь.
Учень працює з чистими сухими руками. — Безпечно.
На столі стоїть склянка води. — Небезпечно.
Учень побачив пошкоджений кабель і повідомив учителя. — Безпечно.
Учень самостійно намагається під'єднати кабель. — Небезпечно.
Учень працює тільки з програмою, яку відкрив учитель. — Безпечно.
Учень залишає своє робоче місце без дозволу. — Небезпечно.
ситуація:
«Андрій зайшов до класу, поклав рюкзак біля комп’ютера, сів за своє місце та одразу почав вмикати комп’ютер. Побачивши на столі пляшку води, він поставив її поруч із клавіатурою. Під час роботи хлопець помітив, що кабель пошкоджений, і вирішив сам його замінити».
Завдання: знайти всі порушення правил.
Учні називають помилки та пояснюють, як потрібно було діяти.
Учитель називає неправильне правило, а учні виправляють його.
«Можна самостійно ремонтувати комп’ютер».
«Можна приносити напої до робочого місця».
«Якщо комп’ютер працює неправильно, потрібно натиснути всі кнопки».
«Можна працювати з мокрими руками».
«Можна залишити комп’ютер увімкненим після уроку».
Учні формулюють правильні варіанти.
Вправа «Мій головний захисник»
Учні по черзі називають правило, яке, на їхню думку, є найважливішим.
Продовж речення:
«У комп’ютерному класі я завжди…»
«Якщо обладнання несправне, я…»
«Я не буду…»
«Правила безпеки потрібні для того, щоб…»
Скласти 10 правил безпечної роботи за комп’ютером та обрати з них три найважливіші, пояснивши свій вибір.
Детально ознайомитись з темою можете в Презентації
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.
Пригадайте правила поведінки та безпеки життєдіяльності при роботі в комп'ютерному класі переглянувши відео за посиланням
Детально ознайомитись з темою можете переглянувши Відео1, Відео2 з мережі Інтернет.
Мета уроку:
Навчальна:
сформувати в учнів поняття про опрацювання даних як інформаційний процес; пояснити сутність кодування та декодування повідомлень; ознайомити з різними способами подання та перетворення даних; сформувати вміння кодувати й декодувати прості повідомлення за заданими правилами.
Розвивальна:
розвивати логічне, алгоритмічне та критичне мислення, увагу, пам’ять, уміння аналізувати інформацію, встановлювати закономірності та діяти за алгоритмом.
Виховна:
виховувати інформаційну культуру, відповідальність під час роботи з даними, уважність, наполегливість та інтерес до інформатики.
Учитель називає життєві ситуації, а учні визначають, який інформаційний процес відбувається.
1. Учень читає повідомлення в месенджері.
→ Отримання інформації.
2. Учениця записує почуту інформацію в зошит.
→ Зберігання інформації.
3. Учень надсилає другові фотографію.
→ Передавання інформації.
4. Комп’ютер обчислює середнє значення оцінок.
→ Опрацювання інформації.
5. Учень змінює розмір фотографії.
→ Опрацювання інформації.
Повідомлення — це форма подання інформації, призначена для передавання від джерела до отримувача.
Повідомлення можуть бути:
текстовими;
числовими;
графічними;
звуковими;
відеоповідомленнями.
Для опрацювання за допомогою комп’ютера повідомлення потрібно подати у формі даних, з якою може працювати цифровий пристрій.
Опрацювання даних — це процес виконання певних дій над даними для отримання нових даних або потрібного результату.
Приклади:
сортування списку;
обчислення суми;
пошук інформації;
редагування тексту;
зміна розміру зображення;
переклад тексту;
кодування та декодування.
Коли ми опрацьовуємо дані, ми можемо їх змінювати, упорядковувати, аналізувати, порівнювати, передавати або перетворювати з однієї форми в іншу.
Кодування — це перетворення повідомлення за певними правилами для його подання у потрібній формі.
Іншими словами:
повідомлення → правило кодування → закодовані дані
Наприклад, домовимося:
А = 1
Б = 2
В = 3
Г = 4
Д = 5
Тоді слово:
ДОБА
можна подати як:
5–?–2–1
Залежно від повної таблиці відповідностей отримаємо весь код.
Учитель пояснює, що правило кодування називають кодом.
Одне й те саме повідомлення можна закодувати різними способами.
Наприклад, слово можна представити:
літерами;
числами;
символами;
двійковими кодами;
штрихкодом;
QR-кодом.
Інтерактивна вправа «Закодуй слово»
Учитель пропонує просте правило:
А = 1, Б = 2, В = 3, Г = 4, Д = 5, Е = 6, Ж = 7, З = 8, И = 9, І = 10, Й = 11, К = 12, Л = 13, М = 14, Н = 15, О = 16, П = 17, Р = 18, С = 19, Т = 20, У = 21.
Учні кодують слова:
ДАНІ
КОД
ІНФОРМАЦІЯ
КОМП'ЮТЕР
Після виконання декілька учнів називають свої відповіді.
Щоб правильно закодувати повідомлення, недостатньо знати лише сам код. Потрібно уважно дотримуватися правила.
Декодування повідомлень
Декодування — це зворотне перетворення закодованих даних у зрозуміле повідомлення.
Схема:
повідомлення → кодування → код → декодування → повідомлення
Наприклад:
11–16–5
Якщо:
К = 12, Л = 13, М = 14, Н = 15, О = 16, П = 17, Р = 18,
то учні повинні використовувати заданий алфавіт, щоб відновити початкове повідомлення.
Кодування і декодування — взаємопов'язані процеси. Якщо ми закодували повідомлення за певним правилом, для правильного декодування потрібно знати це правило.
Інтерактивна вправа «Правда чи помилка?»
Учні показують великий палець вгору, якщо твердження правильне, і вниз — якщо неправильне.
1. Кодування — це перетворення повідомлення за певним правилом.
2. Декодування — це перетворення закодованих даних у початкове повідомлення.
3. Одне повідомлення можна подати лише одним кодом.
4. Комп’ютери можуть опрацьовувати закодовані дані.
5. Для декодування бажано знати правило кодування.
6. Кодування використовують тільки для текстів.
7. Зображення та звук також можуть бути закодовані.
Після кожного твердження учні коротко пояснюють свою відповідь.
Використовуючи правило:
А → Б, Б → В, В → Г, Г → Ґ, Ґ → Д...
закодувати слово:
ІНФОРМАТИКА
Розшифрувати повідомлення, яке закодував учитель за цим самим правилом.
Кожен учень придумує власний спосіб кодування.
Наприклад:
Учень кодує коротке слово та передає його сусіду.
Завдання сусіда — спробувати декодувати повідомлення.
Після цього учні обговорюють:
Чи зміг ваш однокласник розшифрувати повідомлення?
Якщо ні:
Якої інформації йому не вистачило?
Очікуваний висновок:
Для декодування потрібно знати правило, за яким було виконано кодування.
Учні по черзі завершують одне з речень:
Сьогодні я дізнався/дізналася, що...
Кодування — це...
Декодування — це...
Найцікавішим для мене було...
Тепер я можу...
Найскладнішим завданням було...
Я зрозумів/зрозуміла, що комп’ютеру потрібне кодування, тому що...
Сьогодні ми з'ясували, що дані можна не тільки зберігати та передавати, а й опрацьовувати. Одним із важливих видів опрацювання є кодування. Ми кодуємо повідомлення, коли перетворюємо його за певним правилом, і декодуємо, коли повертаємо закодовані дані до зрозумілого вигляду.
Кодування → перетворення повідомлення за певним правилом.
Декодування → зворотне перетворення закодованих даних.
Опрацювання даних → виконання дій над даними для отримання потрібного результату.
Повторити поняття «дані», «опрацювання даних», «кодування», «декодування».
Придумати власний код.
Закодувати за ним коротке повідомлення з 5–7 слів.
Записати правило кодування, щоб інша людина могла розшифрувати повідомлення.
Результати виконаної роботи надсилайте на електронну пошту вчителя: manoilenkokostya1998@gmail.com
Термін виконання до наступного уроку.