Захист Вітчизни
13.05.2020р.
ОЦЗ Тема.4-1 ХАРАКТЕРНІ ВИДИ РЯТУВАЛЬНИХ ТА ІНШИХ НЕВІДКЛАДНИХ РОБІТ
План уроку
1. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт
2. Порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
1. Основи рятувальних та інших невідкладних робіт
Рятувальні та інші невідкладні роботи - це організована за єдиним планом діяльність органів влади і управління, сил Цивільної оборони в напрямку рятування та надання в короткий термін всебічної допомоги населенню, яке опинилось в осередках ураження, районах стихійних лих, а також запобігання подальших руйнувань та втрат, забезпечення життєдіяльності населення, господарських об'єктів та безпечного проведення подальших робіт.
Рятувальні та інші невідкладні роботи в осередках ураження проводяться з метою рятування людей та надання допомоги ураженим, локалізації аварій і створення умов для наступного проведення відновлювальних робіт.
Всі роботи в осередку ураження розподіляються на дві частини, а саме:
1. Рятувальні роботи:
2. Невідкладні роботи.
Вони проводяться одночасно.
До рятувальних робіт належать:
- пошук та діставання людей з-під завалів, зруйнованих, пошкоджених, палаючих будівель, завалених сховищ та інших споруд, з осередків радіоактивного та хімічного ураження, з зон сильного задимлення, катастрофічного затоплення;
- надання першої медичної допомоги, вивіз уражених з осередків ураження в медичні формування і заклади, надання першої лікарської допомоги та евакуація їх до лікарні;
- розвідка маршрутів руху та ділянок (об'єктів) робіт;
- локалізація та гасіння пожеж на маршрутах руху та ділянках (об'єктах) робіт;
- подання повітря в завалені захисні споруди з пошкодженою фільтровентиляційною системою;
- вивіз населення з небезпечних місць до безпечних районів;
- санітарна обробка людей, спецобробка техніки та майна і знезараження одягу; дегазація, дезактивація техніки, транспорту і засобів захисту; знезараження території та споруд, продуктів харчування, харчової сировини, води та фуражу.
До невідкладних робіт належать:
Прокладання колонних шляхів та проїздів у завалах і на заражених ділянках; локалізація аварій, що загрожують життю людей або призводять до вибухів, пожеж, додаткових руйнувань і уражень, забезпечення необхідних умов для відновлювання діяльності об'єктів; укріплення або завалення конструкцій, що загрожують обвалом та перешкоджають безпечному руху і веденню рятувальних робіт; локалізація аварій на газових, енергетичних, водопровідних, каналізаційних та технологічних мережах для забезпечення проведення рятувальних робіт; ремонт і відновлення ушкоджених та зруйнованих ліній зв'язку і електромереж з метою забезпечення рятувальних робіт.
Ремонт та відновлення пошкоджених захисних споруд для захисту від можливих повторних ядерних ударів агресора.
Рятувальні та інші невідкладні роботи характеризується великим обсягом та обмеженістю часу на їх проведення, складністю обставин та великим напруженням сил всього особового складу. Вони проводитимуться в умовах руйнувань, пожеж, зараження атмосфери і місцевості, затоплення території та під впливом інших несприятливих умов га обставин.
Для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт утримуються в готовності до дії сили Цивільної оборони. Крім того, на випадок необхідності залучаються інші сили, незалежно від їх відомчої належності (військові підрозділи Міністерства оборони України, Міністерства Внутрішніх Справ) та добровільні рятівні сили. В окремих випадках може здійснюватися цілеспрямована мобілізація осіб, що знаходяться у запасі.
Рятувальні та інші невідкладні роботи проводяться безперервно вдень і вночі за будь-яких погодних умов до повного їх завершення. Безперервність робіт досягається вчасним нарощуванням зусиль, вмілим маневруванням силами та засобами, вчасною заміною підрозділів, повним забезпеченням їх матеріальними засобами, швидким ремонтом і налагодженням пошкодженої техніки.
Способи, прийоми та послідовність проведення рятувальних та інших невідкладних робіт визначаються залежно від обставин, які склалися в осередку ураження (характеру руйнувань будівель і споруд, пожеж, аварій на комунально-енергетичних мережах, ступенів радіоактивного і хімічного зараження, погодних умов та ін.), а також наявності сил та засобів для проведення робіт.
2.Порядок проведення рятувальних та інших невідкладних робіт
При аваріях на радіаційно-небезпечних об'єктах організація і проведення рятувальних та інших невідкладних робіт при аварії на атомних електростанціях полягає у виконанні заходів, до яких відносяться:
- оповіщення населення про аварію і постійне його інформування про
наявну обстановку та порядок дій в даних умовах;
- використання засобів колективного і індивідуального захисту;
- організація дозиметричного контролю;
- проведення йодної профілактики населення, що опинилося в зоні
радіоактивного зараження;
- введення обмеженого перебування населення на відкритій місцевості
(режими радіаційного захисту);
- здійснення евакуації населення (за розпорядженням Уряду) та інші заходи.
Після евакуації населення приступають до дезактивації території і техніки.
При аварії на хімічно небезпечних районах з викидом (виливом) сильнодіючих отруйних речовин негайно оповіщаються робітники, службовці та населення, які опинилися в зоні зараження і в районах, яким загрожує небезпека зараження. Висилається радіаційна, хімічна і медична розвідка для уточнення місця, часу, типу і концентрації сильнодіючих отруйних речовин, визначення межі осередку ураження (зони зараження) та напрямку розповсюдження зараженого повітря. Готуються формування для проведення рятувальних робіт. На підставі даних, отриманих від розвідки та інших джерел, начальник Цивільної оборони об'єкта приймає рішення, особисто організовує проведення рятувальних робіт і заходів щодо ліквідації хімічного зараження.
В осередку хімічного ураження, перш за все, надається допомога потерпілим (ураженим), проводиться відбір за складністю поранення та організовується евакуація в медичні установи. Осередок ураження оточується здійснюється знезараження місцевості, транспорту, споруд, а також санітарна обробка особового складу формувань і населення. В першу чергу, надягаються протигази на уражених, їм надається перша медична допомога, вводячи антидоти.
В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження роботи здійснюються за рішенням старшого начальника . Роботами щодо ліквідації бактеріологічного осередку керує начальник Цивільної оборони об'єкта, а організацією та проведенням медичних заходів — начальник медичної служби.
В осередку бактеріологічного (біологічного) ураження організовуються та проводяться:
- бактеріологічна розвідка та індикація бактеріальних засобів;
- карантинний режим або обсервація у відповідності з рішенням старшого
начальника;
- санітарна експертиза;
- контроль зараження продовольства, харчової сировини, води та фуражу, їх знезараження;
- протиепідемічні, санітарно-гігієнічні, спеціальні профілактичні, лікувально-евакуаційні, ветеринарно-санітарні заходи, а також санітарно-роз'яснювальна робота.
У випадку виявлення ознак застосування бактеріальних засобів у район негайно висилається бактеріологічна розвідка. На підставі отриманих даних встановлюється зона карантину або зона обсервації, намічається обсяг та послідовність проведення заходів, а також порядок використання сил та засобів для ліквідації осередку бактеріологічного (біологічного) ураження. Карантинний режим установлюють з метою недопущення розповсюдження інфекційних захворювань за межі осередку. Ізоляційно-обмежуючі міри при обсервації менш суворі, чим при карантині.
Після того, як буде визначено вид збудника, проводиться екстрена профілактика — застосування специфічних для даного захворювання препаратів: антибіотиків, сивороток та ін., своєчасне застосування яких зменшить кількість жертв і буде сприяти прискореній ліквідації осередку ураження.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Написати конспект
2.Створити презентацію до теми уроку
ОЦЗ Тема.4-2. СИСТЕМА ПРОВЕДЕННЯ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗА РАДІОАКТИВНИМ ХІМІЧНИМ ТА БАКТЕРІОЛОГІЧНИМ ЗАБРУДНЕННЯМ.
План уроку
1. Порядок спостереження та контролю
2. Пост радіаційного і хімічного спостереження.
1. Порядок спостереження та контролю
Дозиметричний і хімічний контроль є складовою частиною комплексу заходів захисту населення від надзвичайних ситуацій і проводиться з метою оцінки працездатності особового складу формувань цивільної оборони, робітників та службовців і визначення порядку їхнього використання.
Дозиметричний контроль включає контроль радіоактивного опромінення людей і зараження різних поверхонь.
При контролі радіоактивного опромінення визначається величина поглиненої дози випромінювання людей за час перебування їх на зараженій місцевості.
Контроль опромінення підрозділяється на груповий і індивідуальний. Груповий контроль здійснюється по формуваннях, цехам (бригадам),групам людей з метою одержання інформації про середні дози випромінювання для оцінки і визначення категорій працездатності. Вимірники дози ИД-1 або дозиметри ДКП-50А розподіляються з розрахунку: один на ланку, один-два на групу з 10—12 чоловік або на захисну споруду цивільної оборони. При відсутності таких технічних засобів дози випромінювання можуть бути визначені розрахунковим шляхом.
Індивідуальний контроль необхідний для первинної діагностики ступеня ваги променевої хвороби опроміненого. З цією метою людям видаються індивідуальні вимірники доз ИД-11. У кожній команді, групі, цеху ведеться журнал контролю опромінення і періодично сумарну дозу випромінювання вносять в особисту картку обліку. За даними обліку доз випромінювання командирами формувань, начальниками цехів визначається ступінь працездатності людей, тобто можливість виконання ними своїх професійних обов'язків протягом визначеного часу після зовнішнього опромінення.
Контроль ступеня радіоактивного зараження людей, техніки, устаткування, одягу й інших предметів здійснюється шляхом виміру потужності дози випромінювання (рівня радіації, мр/ч) на поверхні цих об'єктів за допомогою приладів типу ДП-5.
Хімічний контроль проводиться для визначення ступеня зараження СДОР (ОР) засобів індивідуального захисту, техніки, продовольства, води, фуражу, а також місцевості і повітря. На підставі контролю визначається можливість дії людей без засобів індивідуального захисту, повнота дегазації техніки і споруджень, знезаражування продовольства, води й ін.
Хімічний контроль проводиться за допомогою приладів хімічної розвідки (ВПХР, ППХР), а також об'єктових і польових хімічних лабораторій.
Вчасно організований і правильно проведений дозиметричний і хімічний контроль допоможе забезпечити збереження життєдіяльності і працездатності людей.
Для спостереження за радіаційною обстановкою на кожному об’єкті народного господарства, в установах та організаціях створюється пост радіаційного і хімічного спостереження.
2.Пости радіаційного і хімічного спостереження.
Пости радіаційного та хімічного спостереження призначаються для:
- визначення орієнтувальних параметрів ядерних вибухів найпростішими засобами та засобами спостереження за напрямком руху радіоактивних хмар;
- своєчасного виявлення радіоактивного, хімічного та бактеріологічного отруєння об’єкта чи міста, надання сигналу оповіщення;
- визначення напрямку руху радіоактивних хмар, отруйних чи сильнодіючих отруйних речовин;
- розвідка ділянок радіоактивного зараження місцевості отруйними чи сильнодіючими речовинами, в районі поста, а також метереологічного нагляду.
У випадку підозри на застосування противником бактеріологічних засобів пости беруть проби в місцях, які мають зовнішні признаки заражень, для відправки їх в лабораторію.
Пост радіаційного та хімічного спостереження , як правило складається з трьох чоловік: начальника поста та двох спостерігачів. Постійне спостереження на посту веде один спостерігач, інший склад поста знаходиться в готовності до виконання задач.
Для захисту особистого складу поста обладнується простіше укриття або готуються захисні споруди. Особистий склад поста забезпечується засобами розвідки та дозиметричного контролю, засобами індивідуального захисту. (При постанові задачі посту встановлюються орієнтири; вказується місце розташування поста та порядок обладнання, район спостереження; порядок дій при ядерному вибуху, виявлення радіоактивного, хімічного зараження, а також при появі ознак бактеріологічного зараження; сигнали оповіщення та порядок підтримання зв’язку з начальником (командиром).
Для своєчасного виявлення застосування противником отруйних речовин, радіоактивних і бактеріальних засобів на посту ведеться безперервне спостереження за діями авіації противника.
Чергові періодично перевіряють наявність забруднюючих та радіоактивних речовин в районі розташування посту приборами ДП-5 (А, Б, В) і ВПХР, особливо після авіаційних нападів противника.
Результати вихідних даних начальник посту записує в журнал і відразу доповідає їх в штаб Цивільного захисту.
При виявленні радіоактивного чи хімічного забруднення черговий спостерігач відразу доповідає начальнику поста.
Форма доповіді може бути такою: „ Товариш Ігнатов, противник в 14.25 двома літаками типу F-4 здійснив поливку отруйних речовин над територією заводу. Хмара отруйних речовин розповсюджується в північно-західному напрямку. Поданий сигнал „Хімічна тривога”. Черговий спостерігач Соколов”.
Після цього спостерігач визначає тип отруйних речовин в районі посту, про результати визначення доповідає начальнику поста і продовжує вести спостереження. Данні спостереження начальник поста повинен записати в журнал радіаційного та хімічного спостереження.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1.Написати конспект
2.Створити презентацію до теми уроку
22.04.2020р.
17К_22.04.docxУрок 31-32. Тема. Історія виникнення МГП як галузі міжнародного публічного права.
Мета: навчальна: ознайомити із забороненими методами ведення воєнних дій та наслідками для тих, хто їх використовує; охарактеризувати окремі заборонені засоби ведення воєнних дій;
виховна: виховувати гуманне ставлення до людей, формувати відповідальну громадянську позицію;
розвивальна: розвивати навички усвідомлення прав та обов’язків сторін протистояння, розуміти відповідальність за недотримання чи порушення міжнародних законів
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1 Засоби ведення воєнних дій, що заборонені нормами МГП Засоби ведення війни — зброя й інші засоби, застосовувані збройними силами у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.
Відповідно до міжнародного права цілком заборонені такі засоби ведення війни:
вибухові і запальні кулі (1868 р.); y кулі, що розвертаються або сплющуються в людському тілі (1899 р.);
отрути й отруєна зброя (1907 р.); y задушливі, отруйні та інші гази, рідини і процеси (1925 р.);
біологічна зброя (1925, 1972 рр.);
засоби впливу на природне середовище, що мають широкі довгострокові наслідки як засоби руйнації, завдання шкоди або заподіяння шкоди іншій державі (1977 р.);
будь-яка зброя, що наносить ушкодження осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів, та ін.
міни-пастки у вигляді переносного предмета, що здається нешкідливим, або з’єднані з міжнародно визнаними захисними сигналами; хворими, пораненими або мертвими; місцями поховання; медичними об’єктами, устаткуванням або транспортом; предметами явно релігійного характеру; історичними пам’ятниками і т. п.
Сторони в конфлікті повинні реєструвати розташування мінних полів; y запальна зброя (вогнемети, фугаси, снаряди, ракети, гранати, міни, бомби, ємкості із запальними речовинами).
2 Заборонені методи (способи) воєнних дій у збройних конфліктах Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни. Відповідно до міжнародного права, заборонені такі методи ведення війни:
зрадницьки вбивати або ранити мирне населення або супротивника; вбивати або ранити супротивника, що здався і склав зброю;
повідомляти тому, хто обороняється, що в разі опору пощади нікому не буде; незаконно користуватися парламентерським прапором або прапором держави (нейтральної), що не бере участь у війні, прапором або знаками Червоного Хреста та ін.;
примушувати громадян ворожої сторони брати участь у військових діях проти своєї держави;
геноцид під час війни; убивство парламентера й осіб, які його супроводжують;
атака, бомбардування або знищення санітарних установ, госпітальних суден, транспортів, літаків, санітарного персоналу;
бомбардування, знищення незахищених поселень, історичних пам’ятників, храмів; віроломство.
3 Відповідальність держав і фізичних осіб за порушення МГП
Сторони, які ратифікували Додатковий протокол № 1 до Женевських конвенцій, взяли на себе обов’язок призначати юридичних радників при військових командирах для консультацій щодо положень Конвенцій, навчати особовий склад нормам МГП. Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, був створений 25 травня 1993 р.
ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Найманці не мають права на статус комбатанта, а найманство — військовий злочин. Доведіть.
У чому різниця між найманцем і волонтером (добровольцем)?
У якому випадку журналіста можуть позбавити статусу цивільної особи?
28 червня 2001 року колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича було передано Гаазькому Міжнародному трибуналу. За що?
21.04.2020р. Урок 29-30. Тема. Характеристика зон стихійного лиха
Мета лекції.
Визначити сутність небезпеки надзвичайних ситуацій природного характеру. Ознайомити учнів з класифікацією природних небезпек. Розглянути тектонічні стихійні лиха, топологічні стихійні лиха, метеорологічні стихійні лиха, пожежі. Розвивати самостійність, ініціативність, творче мислення. Виховувати учня, як цілісну особистість, відповідальну та інформовану. Виховувати інтерес до вивчення основ БЖД та ЦО.
Тектонічні стихійні лиха
Землетруси – це сильні коливання земної кори, викликані тектонічними причинами, які призводять до руйнування споруд, пожеж та людських жертв.
Щорічно вчені фіксують близько одного мільйона сейсмічних і мікросейсмічних коливань, 100 тисяч із яких відчуваються людьми та 1000 завдають значних збитків.
Зараз використовується більш досконалий засіб, так звана шкала Ріхтера, градуйована на 12 балів. Щорічно наша планета здригається більше мільйона разів. 99,5 % цих землетрусів легкі, їх сила не перевищує 2,5 бала за шкалою Ріхтера. Незначна кількість землетрусів досягає сили 8–9 балів. Землетруси більшої сили спостерігались двічі за сторіччя.
Виверження вулканів. За руйнівною дією та кількістю енергії, яка виділяється при виверженні вулкана, саме це стихійне лихо належить до найнебезпечніших для життєдіяльності людства. Під попелом та лавою гинули цілі міста. Виверження вулкану — процес вибросу вулканом на земну поверхонь розпечених уламків, попелу, вилив лави. Виверження вулкану може мати тимчасовий період від декількох годин до багатьох років.
Цунамі (яп. 津波 — велика хвиля, що заливає бухту) — хвилі, довжиною більше 500 м, які утворюються в морі чи в океані зазвичай внаслідок землетрусів (падіння астероїду тощо) і охоплюють всю товщу води. На глибокій воді цунамі поширюється зі швидкістю кількасот кілометрів на годину і зазнає незначних втрат енергії.
Зсуви – це сковзкі зміщення мас гірських порід униз по схилу, які виникають через порушення рівноваги та ослаблення міцності гірських порід внаслідок вивітрювання, вимивання опадами та підземними водами, систематичними поштовхами, нерозважливою господарською діяльністю людини тощо. Зсуви можуть бути на всіх схилах з нахилом у 20 градусів і більше в будь-яку пору року.
За швидкістю зміщення порід зсуви класифікують на:
· повільні (швидкість складає декілька десятків сантиметрів за рік);
· середні (декілька метрів за годину або добу);
· швидкі (десятки кілометрів за годину).
Селі – це паводки з великою концентрацією ґрунту, мінеральних часток, каміння, уламків гірських порід (від 10–15 до 75 % об’єму потоку). Виникають вони в басейнах невеликих гірських річок внаслідок злив, інтенсивного танення снігів, проривів завальних озер, обвалів, зсувів, землетрусів.
“Сель” (сайль) – слово арабське і в перекладі означає “бурхливий потік”, тобто за зовнішнім виглядом селевий потік – це шалено вируюча хвиля висотою з п’ятиповерховий будинок, яка мчить ущелиною з великою швидкістю.
Селі трапляються в гірських районах багатьох країн. В Україні селеві потоки зустрічаються в Карпатах та Криму.
Небезпека селів – не тільки в руйнівній силі, але й у раптовості їх появи. Засобів прогнозування селей на сьогодні не існує, оскільки наука точно не знає, що саме провокує початок сходу потоку.
Засоби боротьби з селевими потоками досить різноманітні: будівництво гребель, каскаду запруд для руйнації селевого потоку, стінок для закріплення обкосів тощо.
Камнепад — падіння уламків гірських порід, кам’яних глиб й великих кам’яних мас з крутих гірських схилів та стін. Камнепад представляє одну з самих серьозних небезпек, що зустрічаються у горах. Небезпечні не тільки каменепади, а й каміння, що падають окремо.
Метеорологічні стихійні лиха.
Посу́ха (англ. Drought) — нестача чи відсутність опадів протягом тривалого періоду часу при підвищених температурах та зниженні вологості повітря, внаслідок чого зникають запаси вологи в ґрунті.
"Посуха" означає природне явище, що виникає, коли кількість опадів є значно нижчою звичайних зафіксованих рівнів, що викликає серйозне порушення гідрологічної рівноваги, що несприятливо відбивається на продуктивності земельних ресурсів.
Вчені вважають, приблизно 15% від загального урону, що наноситься стихійними лихами, приносит посуха.
Посуха — довготривала та значна недостача дощу, частіше при підвищенній температурі та заниженій вологості повітря, урезультаті якого вичерпуються запаси води у грунті, що веде до зниження та загибелі врожаю.
Посуха - це не тільки загибель рослинності та худоби, а значить й голод, але часто ще й загибель людей.
Урагани. Вітри – це так звані “сумішні прилади” Землі, вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощові хмари на поля, на яких без них нічого б не росло. Таким чином, вітер – це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій. Англійський адмірал Ф. Бофорт ще в 1806 запропонував 12– бальну шкалу вітрів. Він поділив вітри залежно від швидкості переміщення повітряних мас. Вітер силою в 9 балів, коли швидкість становить від 20 до 24 м/сек., руйнує старі будівлі, зриває дахи. Цей вітер носить назву шторм. Шторми найнебезпечніші на морських узбережжях та гирлах великих річок. Шторм жене величезні хвилі висотою понад 10 м, які заливають узбережжя і руйнують все, що не зруйнував вітер.
Якщо швидкість вітру досягає 32 м/сек., то це – ураган. Ураганами називають також тропічні циклони, які виникають у Тихому океані поблизу узбережжя Центральної Америки. На Далекому Сході і в районах Індійського океану урагани (циклони) носять назву тайфуни. Суть усіх явищ однакова. Ураган, тайфун, тропічний циклон – це велетенські віхоли нашої планети. Досить небезпечне явище – смерчі, вони зустрічаються частіше, ніж урагани й тайфуни. Смерч спричиняє знищення будівель, пожежі, руйнування різноманітної техніки; вихрові рухи повітряних потоків смерчу здатні піднімати машини, потяги, мости тощо. Трапляються смерчі і в Україні, південні смерчі спостерігаються на Чорному та Азовському морях.
Пожежі – це неконтрольований процес горіння, який викликає загибель людей та знищення матеріальних цінностей.
Причинами виникнення пожеж є недбале поводження людей з вогнем, порушення правил пожежної безпеки, природні явища (блискавка, посуха). Відомо, що 90 % пожеж виникає з вини людини і тільки 7–8 % спричинені блискавками.
Під час пожеж вигорає родючий шар ґрунту, який утворювався протягом тисячоліть. Після пожеж у гірських районах розвиваються ерозійні процеси, а в північних – відбувається заболоченість лісових земель.
Основними видами пожеж як стихійних лих, які охоплюють великі території (сотні, тисячі, мільйони гектарів) є ландшафтні пожежі – лісові і степові.
Космічні
Астероїд
Астеро́їд або мала́ плане́та — невелике небесне тіло діаметром від 50 м до 1000 км, що складається зі скельних порід і заліза.
Загальна характеристика
Термін «астероїд» (зіркоподібний) був введений Вільямом Гершелем, бо перші виявлені астероїди виглядали на небі як точки зірок, на відміну від планет, які при спостереженні виглядають дисками. Водночас, вони на відміну від зірок рухалися небом. Точне визначення терміну «астероїд» досі не встоновилося. Термін «мала планета» (або «планетоїд») не підходить для визначення астероїдів, оскільки вказує і на розташування об'єкта в Сонячній системі. Не всі астероїди є малими планетами.
Біологічні
Епідемії
Епідемія (від грец. epi- — «серед» і demos — «народ») — тип захворювання, яке є новим для даної популяції протягом періоду збереження імунної «пам'яті» та розповсюджується зі швидкістю, що значно перевищує очікувану, засновуючись на нещодавньому попередньому досвіді (тобто числі нових випадків за одиницю часу).
Для тварин замість терміну «епідемія» часто використовується термін епізоотія. Хвороба, що розповсюджується протягом епідемії, може бути як інфекційною, так і неінфекційною.
Термін епідемія використовується коли захворювання охоплює значні регіони. В разі надзвичайно широкого розповсюдження епідемії (кілька країн, чи навіть на кількох континентах) часто вживають термін пандемія.
Гроза, блискавка
Гроза́ - атмосферне явище, при якому всередені хмар або поміж хмарами та земною поверхнею виникають електричні розряди – блискавки, що супроводжуються громом. Як правило, гроза виникає у потужних купчасто-дощових хмарах й пов’язана з зливами, градом й шквальним посиленням вітру.
Гроза відноситься до одного з самих небезпечних для людини природного явища.
Злива (розм. хлющ, хлюща, залива, проливень; англ. cloudburst, нім. Wolkenbruch, рос. ливень) — сильний дощ, інтенсивність якого не менша за певне значення. Межа інтенсивності тим менша, чим довше триває злива. Зокрема, слід вважати зливами дощі наступної тривалості та інтенсивності:
5 хв.: 0.50 мм/хв.,
30 хв.: 0.23 мм/хв.,
1 год.: 0.20 мм/хв.,
6 год.: 0.09 мм/хв.
Також слід відрізняти зливні опади, що випадають із купчасто-дощових хмар, як рідкі, так і тверді (сніг, мокрий сніг, сніжна крупа, тощо).
· Град — опади у вигляді льодяних ядер сферичної форми чи часток криги (градини), діаметром від 5 до 50 мм, інколи більше, що випадають ізольовано, або в вигляді неправильних комплексів. Градини утворені тільки з прозорої криги або ряду її прошарків товщиною не менше 1 мм, що чергуються з напівпрозорими прошарками.
· Опади у вигляді граду спостерігаються, як правило, при сильних грозах влітку, коли температура біля поверхні землі не нижче 20°C. Частіш за все він проходить вузькою (не більше 10 км), проте довгою (інколи на сотні кілометрів) смугою.
Град утворюється в потужній купчасто-дощовій хмарі при сильних потоках повітря, що піднімаються. Їх швидкість як правило перевищує 15 м/с. На цих потоках підтримуються крупні переохолоджені (до -10—20°C) краплини води. Чим вище, тим менша швидкість повітряних потоків, тим важче їм втримувати краплі. На висоті 8—10 км, де температура досягає -35—40°C, краплі замерзають, утворюючи крижані часточки — зародки градин. Вдаряючись одне в одну, зіштовхуючись з переохолодженими краплями, які ще не встигли замерзнути, вони приморожують їх до себе, товстіють, важчають і спускаються в більш низькі хмари, де переохолоджених крапель ще більше. Щоб набрати в діаметрі 1 см, кожна градина повинна зробити біля 100 мільйонів зіткнень з хмаровими краплями. Далі випадання граду проходить лавиноподібно. За лічені хвилини град покриває землю крижаними кульками шаром 5—7 см.
Сильний вітер
Вітри – це так звані “сумішні прилади” Землі, вони забезпечують обмін між забрудненим повітрям міст та чистим, насиченим киснем полів і лісів, теплим екваторіальним та холодним повітрям полярних областей, розганяють хмари і приносять дощові хмари на поля, на яких без них нічого б не росло. Таким чином, вітер – це один з найважливіших компонентів життя. Але він може бути і руйнівним, набагато небезпечнішим від багатьох стихій.
17.04.2020р.
17К_17.04.docx17.04._17-К_Захист.docx15.04.2020р. ОЦЗ Тема.2-8 Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття.
План уроку
1.Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття
2.Заходи протидії тероризму.
3.Тероризм. правила поведінки
1.Сучасний тероризм як загроза людству ХХІ століття
В останні роки одними з розповсюджених надзвичайних ситуацій соціально-політичного характеру є випадки тероризму.
Протидія цій погрозі складає одну зі стратегічних задач забезпечення безпеки країни. Сучасні акти міжнародного вандалізму, коли камікадзе нанесли нищівні удари з повітря по Всесвітньому торговому центру в Манхеттені Нью-Йорка і Пентагону у Вашингтоні, розв'язані в 1999 році міжнародними терористами воєнні дії в Чечні і Дагестані, постійні погрози і теракти в Ізраїлі, інших країнах Ближнього, Середнього Сходу й Азії, вибухи в Росії — це те, з чим зштовхнувся увесь світ на рубежі тисячоліть, причому в не бачених досі самих крайніх проявах.
Заглядаючи в глиб історії, можна побачити, що тероризм супроводжує людство з давніх часів, як тільки влада над людьми стала приносити матеріальні блага і перетворилася в мрію окремих особистостей, для яких не існувало понять релігіозних заповідей, моралі, людяності.
У XX столітті він перетворився в нещастя "без границь", на що вплинули технічний прогрес і посилення боротьби за панування у світі деяких релігійних екстремістських течій і цілих релігій.
Слово "тероризм" походить від латинського „terror”, що переводиться на українську мову як страх, жах. І дійсно, у будь-яких своїх сучасних проявах він спрямований на те, щоб спочатку налякати, а потім домагатися своїх злочинних цілей.
Виконавцями або суб'єктами терористичних акцій можуть бути: держава, її спеціальні служби, міжнародні або національні терористичні організації і центри, політичні, релігійні течії і всякого роду партії, секти екстремістського характеру, злочинні, у тому числі міжнародні, організації, клани, а також групи громадян і окремі особи, що прагнуть досягти своїх цілей з використанням терористичних методів.
За масштабами впливу тероризм поділяється на внутрішній і міжнародний.
За своєю природою джерела тероризму носять політичний, релігійний характер (у тому числі сектантський), карний і особистісний.
За засобами та формами він може бути традиційним, коли використовується вогнепальна, холодна зброя, вибухові речовини, отрути й інші відомі способи погроз убивств, і технологічним, коли приступним цілям служать новітні досягнення в області інформаційних комп'ютерних технологій, радіоелектроніки, ядерної технології, генної інженерії, імунології та інш.
З огляду на те, що теракти мають широкий діапазон за об'єктами нападу географічній характеристиці, іншій особливості проявів, їм властиві і типові риси. Донедавна для міжнародних терактів були характерні викрадення повітряних суден на міжнародних лініях, захоплення заручників — видатних політичних діячів ( дипломатів), вбивства й акти насильства по відношенню до осіб, від яких залежить можливість успіху в досягненні намічених цілей. До яких страшних наслідків можуть привести акції тероризму, було наочно продемонстровано в березні 1995 року в токійському метро, коли члени релігійної секти "Оун Сінрікьо" застосували з метою для отруєння людей високотоксичний газ зарин, що є бойовою отруйною речовиною. За оцінкою фахівців, якби вчасно не були прийняті необхідні міри, наслідки могли б бути куди більш важкими. Тоді постраждали більш 5 тисяч чоловік. Однак число жертв могло перевищити 40 тисяч.
До числа факторів, що визначають зростання тероризму, можуть бути віднесені наступні:
— характер економічних, політичних і соціальних перетворень, що не мав єдиного задуму і спрямованості, і процес політичної боротьби, що загострився, де найчастіше різними угрупованнями переслідуються вузько корисливі цілі й інтереси;
— різке розшарування громадян країни за рівнем матеріального добробуту, що породжує соціальну напруженість;
— широка криміналізація в суспільстві, розширення масштабів діяльності організованої злочинності й у тому числі впровадження її
державних структур;
— високий ступінь корумпованості владних структур, що дає можливість використовувати в політичній боротьбі кримінальні прийоми і методи;
— відсутність традицій і необхідного досвіду демократичного керівництва державою і суспільством у більшості державних діячів;
2.Заходи протидії тероризму.
Основним напрямком протидії тероризмові є достовірна інформація про основні організації, що потенційно і реально живлять такого роду явища.
Важливу роль у запобіганні терористичних проявів грають запобіжні заходи. Важливо вчасно виявити спостережливість або пильність. Загальні рекомендації можуть бути наступними: у випадку виявлення підозрілого предмета необхідно повідомити в міліцію. Треба мати на увазі, що зовнішній вигляд предмета може ховати його щире призначення. Як камуфляж можуть використовуватися звичайні побутові предмети: сумки, пакети, згортки, коробки, дитячі іграшки тощо. Не можна торкати, розкривати або пересувати підозрілий предмет. Треба уникати скупчення людей навколо небезпечної знахідки. У разі надходження погрози по телефону треба запам'ятати зміст погрози, уточнити вимоги. Під час розмови звернути увагу та запам'ятати особливості мови злочинця: характер голосу, темп і манеру мови, особливості вимови. Звернути увагу на звукове тло під час розмови, зафіксувати час початку і кінця розмови.
У випадку надходження погрози в писемній формі важливо зберегти записку в непричетності, не залишивши на ній відбитків своїх пальців, не робити на тексті ніяких позначок. Не слід розширювати коло осіб, що знають про надходження погрози. Головне — передати матеріали представникам міліції.
Відомо багато випадків, коли даються свідомо помилкові повідомлення про теракти, які нібито готуються.. Часто до таких жартів прибігають і учні, частіше від бажання зірвати контрольну роботу. Кримінальний кодекс передбачає за такі злочинні діяння (ст. 259) покарання штрафом від 500 до 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців або обмеженням волі на строк від двох до семи років. Якщо їх роблять неповнолітні, то усю відповідальність за них несуть батьки.
Знання про тероризм, як найбільш небезпечному злочинному явищі сьогоднішнього дня, уміння правильне поводитися при його погрозі і з метою його попередження дають можливість захистити себе і навколишніх від наслідків теракту.
3.ТЕРОРИЗМ. ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ.
1.Загальні правила.
Що ми маємо на увазі, коли говоримо «жити при тероризмі»?
Ми вважаємо, що жити при тероризмі — це значить реально оцінювати небезпека, не панікуючи й параною.
Навчитися жити при тероризмі — це значить не дати терористам і тим, хто коштує за ними, залякати нас або перетворити в людей, що підозрюють ворога в кожному зустрічному.
Тероризм — зло, і ми, рядові члени суспільства, навряд чи можемо в один день зробити так, щоб він зник. Але адже аналогічним образом ми не можемо нічого поробити з аваріями й авіакатастрофами, із цунамі й землетрусами і якось із цим живемо.
Можна зменшити небезпека, освоївши прості міри безпеки: точно так само, як ми пристібаємося в машині, ми повинні дзвонити в міліцію, побачивши безхазяйну сумку. Крім того, ми повинні знати, чого не слід робити, і точно так само, як ми не намагаємося проскочити на червоне світло, ми не будемо намагатися ховатися за рекламними щитами при погрозі вибуху.
Ми не перестаємо користуватися автомобілем і переходити вулицю по наземних переходах, хоча й усвідомлюємо, що це небезпечно, і точно так само ми не перестанемо їздити в метро або ходити в театри тому, що ці місця — улюблена мішень для терористів.
Що ми маємо на увазі, коли говоримо «жити при тероризмі»?
Ми вважаємо, що жити при тероризмі — це значить реально оцінювати небезпека, не панікуючи й параною.
Навчитися жити при тероризмі — це значить не дати терористам і тим, хто коштує за ними, залякати нас або перетворити в людей, що підозрюють ворога в кожному зустрічному.
Тероризм — зло, і ми, рядові члени суспільства, навряд чи можемо в один день зробити так, щоб він зник. Але адже аналогічним образом ми не можемо нічого поробити з аваріями й авіакатастрофами, із цунамі й землетрусами і якось із цим живемо.
Можна зменшити небезпека, освоївши прості міри безпеки: точно так само, як ми пристібаємося в машині, ми повинні дзвонити в міліцію, побачивши безхазяйну сумку. Крім того, ми повинні знати, чого не слід робити, і точно так само, як ми не намагаємося проскочити на червоне світло, ми не будемо намагатися ховатися за рекламними щитами при погрозі вибуху.
Ми не перестаємо користуватися автомобілем і переходити вулицю по наземних переходах, хоча й усвідомлюємо, що це небезпечно, і точно так само ми не перестанемо їздити в метро або ходити в театри тому, що ці місця — улюблена мішень для терористів.
Основні принципи безпеки в повсякденному житті.
Завжди помнете про вашу безпеку. Уникайте юрби. Уникайте темних пустельних вулиць. Входячи в будинок, продумуйте шляхи виходу на випадок надзвичайної ситуації. Знайте, де в будинку вашого офісу аварійний вихід. Якщо можливо, установите будинку охоронну й протипожежної сигналізації. Намагайтеся, щоб у вас був повний бак бензину, тому що у випадку ЧС вам потрібно буде виїхати на максимальну відстань. Якщо у вас є діти, довідайтеся, є чи в їхніх садках і школах плани евакуації. Знайте телефони экстренних служб. Навчите дітей. Майте при собі мінімальний набір ліків першої допомоги. Будьте спостережливі. Звертайте увагу на забуті речі. Намагайтеся бути в курсі новин, особливо якщо у вашім районі відбувається або тільки що відбувся теракт. Не залишайте без уваги попередження влади. Реагуйте на офіційні завірення відповідно обставинам, особливо якщо влади заперечують або применшують небезпеку. Не покладайтеся безоглядно на повідомлення ЗМІ, але будьте в курсі подій. Довіряйте вашої інтуїції. Довідавшись про теракти, не впадайте в жалість до себе й паніку
2. Реальна загроза теракту.
Що робити, якщо я бачу підозрілий предмет, що може виявитися бомбою?
Не проходите мимо. Подзвоните 02 або звернетеся до міліціонерів, охоронцеві або машиністові.
Відповідь на це питання досить і стандартного телефону міліції 02.
Говорити по телефоні треба, по можливості, спокійно, назвавши себе, сказавши, де перебуваєте й що виявили. Про всякий випадок, додайте, що не очікуєте ніяких розіграшів на подібну тему.
Для початку запам'ятаєте: де б ви не перебували, де б ви не виявили цей горезвісний «підозрілий предмет», ваше завдання — тільки повідомити про вашу знахідку. Ніколи не вживайте ніяких дій самі. Ніколи не торкайте підозрілий об'єкт. Зрозумійте, професіоналізм при обігу з такими предметами життєво необхідний, у самому буквальному значенні. Алгоритм ваших дій у таких випадках гранично простий: щось знайшли, повідомили, відійшли на безпечну відстань — і чекайте. До вас обов'язково прийдуть на допомогу.
Отже, ви помітили якийсь підозрілий предмет у ресторані, кінотеатрі або клубі. У таких закладах завжди є охорони, служба безпеки. Відразу ж звернетеся до них. Ці люди повинні точно знати, що робити в подібній ситуації.
Якщо ж ви побачили, наприклад, безхазяйну сумку в транспорті, негайно сповістіть про це водієві, машиністові й т.п. Навіть якщо сумка здається порожній або ви бачили, що хтось неї забув, однаково не залишайтеся байдужими. Краще зайвий раз перевірити. Причому, знову ж, у жодному разі не намагайтеся зробити це самі. Залишіть цю можливість професіоналам, це їхня робота, у цьому змісті помилкових викликів не буває.
Якщо ви виявили щось підозріле на вулиці, проходячи мимо, а нікого із представників влади поблизу ні, повідомите про небезпечну знахідку по телефоні. Подібний дзвінок прийме будь-яка екстрена служба. Не бійтеся потрапити не за адресою.
Якщо ви виявили предмет з ознаками вибухового пристрою й по необережності або безтурботності все-таки робили з ним які-небудь дії до прибуття спецслужб, обов'язково дочекайтеся прибуття фахівців-взрывотехников і особисто повідомите їм про те, що ви робили. Можливо, цим ви врятуєте їм життя. Потім відійдіть на зазначене фахівцями безпечна відстань.
Помнете: увага спеціальних служб варто обертати не тільки на конкретну сумку, ящик або пакет. Уваги заслуговує що завгодно незвичайне, надзвичайне. Наприклад, ви помітили машину з якими-небудь сторонніми предметами під нею або усередині її. Подзвоните й сповістіть про вашу знахідку. Не проходите мимо, не думайте, що це вас не стосується.
Уявіть собі, що ви виявили підозрілий предмет на вулиці, біля вашої роботи або будинку. Програйте в голові, як ви попередите перехожих, подзвоните фахівцям і за які вкриття сховаєтеся. Це може бути стіна, бетонний забір, взагалі будь-яка ґрунтовна кам'яна будівля. У жодному разі не намагайтеся сховатися за пластиковими, дерев'яними або скляними вкриттями. Тим більше не намагайтеся вкритися за рекламним щитом — ця нестійка конструкція найчастіше просто ховає під собою людей. Програвши в уяві подібний епізод, переконаєтеся, що ви добре представляєте, як поводитися в позаштатній ситуації.
Не можна, звичайно, під підозру ставити все. Ви йдете й побачили сміттєвий контейнер. Ви дзвоните й говорите — я побачив сміттєвий контейнер. Правда, якщо ви в ньому побачили щось підозріле…Бувало, і гранати в смітті знаходили. У когось була граната, а потім він вирішив від її позбутися. Вона бойова, чека не висмикнута…А раптом знайдуть діти: висмикнуть чеку, граната вибухне…От і трагедія.
Мені передали через SMS інформацію. Чи належний я повідомити її спецслужбам?
Обов'язково передайте всю цю інформацію міліції або спецслужбам.
Якщо вам прийшло повідомлення з погрозою вибуху або теракту, у жодному разі не видаляйте SMS, не стирайте номер, що визначився. Про будь-яку погрозу теракту негайно повідомляйте в міліцію. Дзвоните 02, не витрачайте час на пошук телефону районного відділення міліції або яких-небудь спеціальних служб. Досить сказати наступне: «Мені прийшло таке повідомлення, із мною таке вперше, ніяких дружніх розіграшів я не передбачав і не передбачаю, тому прошу вас розібратися із цим. Мої координати…»... Ваш телефон відразу визначать. Ніяких інших дій не вживайте.
Сказане вище стосується також випадків, коли ваші близькі захоплені з метою шантажу або одержання викупу. Однак якщо вам прийшло повідомлення про таке викрадення, те своїм телефоном не можна користуватися в жодному разі. Ні стаціонарним, ні мобільним. Майже напевно викрадачі його прослуховують. Ідіть до сусідів, зайдіть у будь-який магазин, кафе, якщо ви в цей момент ішли по вулиці,
і якомога швидше подзвоните 02.
Що б вам не говорили, як би вас не залякували: «Звернешся в міліцію — прискориш смерть…»—дзвоните відразу, тільки не зі свого телефону. Більше ніяких ініціатив не проявляйте.
Що робити при одержанні підозрілої посилки (листа, бандеролі)?
Не торкати й викликати фахівців.
У багатьох країнах присутність вибухових пристроїв у поштових відправленнях виявляється прямо на пошті. Але, на жаль, у нас федеральна поштова служба не перевіряє поштові відправлення. Тому є якась імовірність того, що бомби-листа або посилки можуть прийти звичайним шляхом.
Безумовно, ми, одержавши листа, завжди в першу чергу дивимося на те, від кого воно. Тому вас повинне насторожити, якщо зворотна адреса не зазначена, напівстертий або написаний нерозбірливо. Уважніше розглянете лист, якщо на ньому є позначка «особисто», особливо якщо воно прийшло не з листоношею й не з кур'єром фірмової служби доставки, а його вам заніс ніяк що не представився або невиразно представився незнайомий вам людина. Якщо ви вийняли такий лист із поштової скриньки, подивитеся, є чи на ньому поштові штемпелі. Звичайно їхня відсутність впадає в око, тому що в кожного з нас у пам'яті зберігається звичний вид звичайного листа. Взагалі у випадку з листом, посилкою, бандероллю підозра обов'язково повинен викликати нестандартний вид. Конверт саморобний? Його форма нестандартна, збільшена? Посилка впакована незвичним для вас способом? На вагу лист важче, ніж припускають його розміри? Ви взяли його в руки, і вам здалося, що воно м'яке або усередині щось сипуче? Не соромтеся, відразу дзвоните в міліцію.
Запам'ятаєте, якщо загальний вид листа, посилки, бандеролі вселяє вам підозра, усередині нього може перебувати вибуховий пристрій. Розкривати такий лист у жодному разі не можна! Вибухові пристрої, закамуфльовані під поштові відправлення, як правило, вибухають при спробі їхнього розкриття й вилучення вмісту. Будь ласка, будьте дуже обережні при обігу з такого роду предметами. Помнете, що їх у жодному разі не можна кидати, згинати, трясти й піддавати іншим механічним впливам. Якщо посилка (лист, бандероль) здаються вам підозрілими, у першу чергу обережно винесіть предмет із приміщення на відкритий простір. Акуратно, без поштовхів покладете предмет на землю вдалині від будинків, споруджень і комунікацій. Відразу після цього відійдіть на відстань не менш 100 метрів, укрийтеся за яким-небудь капітальним спорудженням — стіною, бетонним забором, у жодному разі не рекламним щитом, пластиковим, дерев'яним або скляним укриттям. Повідомите про те, що трапилося, у міліцію або будь-яку екстрену службу, або в службу безпеки (службу охорони) найближчого підприємства, магазина, кафе, кінотеатру. Постарайтеся до приїзду міліції або появи служби охорони не йти ладь із місця події. Зрозуміло, що ви будете відчувати страх, паніку, але подумайте про те, що предмет із землі можуть підібрати діти або перехожі. Коли з'являться представники спецслужб або служби охорони, до яких ви звернулися, розповідайте їм про всі обставини виявлення підозрілої посилки. Якщо ви робили які-небудь дії із цим поштовим відправленням, наприклад, намагалися розкрити конверт, вам обов'язково потрібно дочекатися приїзду фахівців-саперів і особисто розповісти їм про ваші дії. Ви допоможете їм у їхній роботі й, можливо, навіть урятуєте їм життя.
Буває так, що начебто прийшов лист, начебто хтось зі знайомих вирішив зробити сюрприз. І на листі написано: «Володя, це для тебе сюрприз, з повагою, Вася». Якщо є можливість, подзвоните Васі й довідайтеся, чи дійсно це він надіслав.
Що робити, якщо моє місто захоплене терористами?
Сидите будинку. Не проявляйте ініціатив.
Події, які відбувалися в 90-х у Будьонівску, Первомайськом і Кизляре, ясно показали, що маленьке місто практично беззахисне перед погрозою терористичного захоплення. Життя в місті повністю паралізується. Всі найважливіші об'єкти — міського керівництва, місцевої міліції, пункти зв'язку й лікувальних установ — виявляються під контролем злочинців. Потенційно кожна вулиця, кожний будинок перебуває під прицілом терористів, і в такий спосіб у заручниках виявляється майже все населення. З одного боку, ви можете не виявитися безпосередньо під прицілом бандита й вам не загрожують прямо, в особу, з інший, — ви не можете вийти за продуктами, тому що магазини закриті або вже розграбовані, міський транспорт не ходить, а в місті чутна стрілянина. Швидше за все, уже немає зв'язку, електрики й води. Небезпечно навіть підійти до вікна, тому що занадто велика ймовірність потрапити під очманілу кулю. Вам доведеться розраховувати тільки на власні сили й продуктові запаси.
Відсиджуватися вдома або намагатися прорватися за місто — це саме складне питання в ситуації захоплення маленького міста. З одного боку, якщо у вас є дача, заміський будиночок і ви знаєте, як туди добратися манівцями й максимально швидко, те можна пробувати це зробити. Але якщо місто вже оточене терористами або співробітниками правоохоронних органів, то вибратися ви, швидше за все, не зможете.
Краще відсиджуватися будинку, але постарайтеся врахувати, скільки у вас води й продуктів. Якщо у вас хтось із дітей перебуває в садку, школі, те, можливо, вам доведеться їх забрати. Але намагатися зробити це можна тільки в найперші годинники. Спробуйте спочатку зв'язатися із цим садком або школою, не виключено, що діти перебувають в укритті, і тоді вам краще не ризикувати, пробираючись до них.
Проте, якщо вам все-таки необхідно вийти з будинку (постарайтеся тверезо оцінити цю саму необхідність: на вулицях стрілянина, де свої, де чужі ніхто не знає), обов'язково візьміть із собою документи, що засвідчують особистість. Не надягайте одяг у стилі милитари — ви гарантовано залучите до себе непотрібну увагу. У жодному разі не йдіть убік стрілянини, вибирайте обхідні шляхи й самі маленькі непримітні вулички. Пересувайтеся тільки уздовж стін, пригнувшись і ховаючись за кути будинків. Якщо на вулиці ви зустрінетеся з людьми зі зброєю в руках, не намагайтеся першими заговорити з ними. Краще зупинитеся й перечекайте. Якщо до вас звернулися, то розмовляйте максимально коректно. Беззаперечно виконуйте всі вимоги, аж до самих, на ваш погляд, дурних і безглуздих — від цього залежить ваше життя. Не кричите, у тому числі від радості, побачивши співробітників спецслужб і бійців спецназу. Всі переговори ведіть пошепки, відповідайте на питання силовиков чітко і ясно, щоб не виникало недорозуміння. Якщо ви пересуваєтеся групою, говорить тільки одна людина із групи. Особливість теракту в малому місті — майже повна неможливість організованої оборони з боку представників силових структур через малу кількість людей і низкою навченості веденню подібного бою. Бої в місті не будуть іти нескінченно. Силова фаза операції протриває від декількох годин до пари доби максимум. Місто обов'язково буде звільнений. Але ваша доля, загалом, цілком у ваших руках — тільки від вашої зібраності, адекватності й тверезого розрахунку залежить, чи залишитеся ви в живі або нерозумно піймаєте не призначену вам кулю.
І ще, не заважайте силовикам працювати, у них і без вас вистачає проблем — як зберегти життя вашим родичам, друзям або знайомим, як мінімізувати втрати серед бійців, мирних громадян і при цьому ще постаратися догодити дикій кількості начальства, що прилетіло невідомо навіщо. Краще допоможіть їм, не представляючи із себе чергову мішень, що… Ніякого милитарі стилю в одязі. У мене рефлекс: якщо в міському бої на мене вискочить тіло в камуфляжі, без знаків розпізнавання, так ще й звідки-нибудь із боку супротивника, я спочатку підстрелю, потім поцікавлюся, що це було.
Як поводитися в юрбі?
Стежите за поводженням оточуючих вас людей.
Відвідуючи концерти, спортивні й вуличні заходи, звертайте увагу на настрій юрби. Якщо ви почуваєте негарне або якщо один — два чоловіки на ваших очах починають поводитися неадекватно, агресивно, вибирайтеся з юрби. Побоюйтеся нетверезих людей у юрбі — їх набагато сутужніше контролювати й складніше заспокоїти. Якщо ви бачите таких людей, постарайтеся відійти від них подалі.
Тиснява в юрбі звичайно відбувається, коли подання, захід закінчується, і люди починають залишати будинок або спускатися в метро. Тому, якщо ви хочете уникнути стовпотворіння, ідете небагато заздалегідь, або почекайте, поки юрба не ссякне. Якщо у вас із собою дитина, постарайтеся, щоб у нього завжди була при собі інформація про нього на випадок, якщо вас розлучать. Маленьку дитину в юрбі тримаєте на руках, щоб він менше лякався. Якщо ви розумієте, що вам так буде спокійніше, постарайтеся, входячи в будинок, визначити, де перебувають аварійні виходи і як до них швидше добратися.
Уміння визначити потрібний час для того, щоб покинути юрбу — половина успіху вашого порятунку в надзвичайній ситуації.
Як поводитися, якщо в людному місці почалася паніка і юрба побігла?
Не піддавайтеся паніці й не дайте собі впасти.
У такій ситуації важливо знати дві речі: що робити, щоб заспокоїти навколишніх, і як урятувати себе, якщо навколишніх заспокоїти не вдалося. Заспокоїти юрбу дуже складно, але спробувати зробити це все-таки коштує, адже від цього залежить ваша безпека й порятунок. Треба розуміти, що коли навколо вас почалася справжня паніка, це означає, що люди діють згідно твариною рефлексам, тому важливо повернути їх назад у людський вигляд. Для цього можна використовувати прості команди: «Пройдіть!», «Зупинитеся!» і т.д. Головне — вимовляти ці команди голосно, чітко, справжнім командним голосом. Ви, звичайно, не докричитеся до всіх і кожного, але, можливо, вам удасться привести в почуття тих, хто поруч із вами. Так уже стане набагато легше. По-перше, вижити в юрбі групою набагато легше, ніж поодинці. По-друге, ті, кого ви позбавили від паніки, можливо, зможуть зробити те ж саме зі своїм оточенням. Деякі мають здатності до керування юрбою з народження. Якщо ви таких здатностей не маєте, то для вас головне — не піддатися страху, що охопив юрбу. Якщо ви охоплені страхом, уважайте, що ви така ж частина юрби, як і всі інші. Для боротьби із внутрішньою панікою необхідно якось себе відволікти. Робіть всі що завгодно: дивитеся по сторонах, шукайте шляхи відходу. Женете від себе страх. Якщо перемогти паніку й заспокоїти навколишніх не вдалося, треба рятувати себе. Задайте собі напрямок руху й намагайтеся йому випливати, прагнучи по найкоротшій траєкторії вийти за межі юрби.
Запам'ятаєте: ніколи не намагайтеся рухатися в напрямку, протилежному руху юрби, — вас просто звалять. Якщо ви впали на землю, уважайте, що ви загинули. Вас затопчуть. Помнете, що більшість загиблих у юрбі — це ті, хто виявився під ногами що біжать. Тому тримаєтеся за навколишніми руками, штовхайтеся, робіть всі що завгодно, аби тільки не впасти. Якщо з вами діти, постарайтеся взяти їх на руки. Сумку, якщо вона у вас є, повісьте на шию перед собою, руки зігніть у ліктях і пригорніть до боків — так ви створите перед собою невелику нішу й не допустите здавлювання грудної клітки. Юрба схожа на хвилю, тому найкраще в такій ситуації — спробувати сховатися за якою-небудь перешкодою, навіть самим невеликим. Можна притулитися до стіни будинку, укритися в якій-небудь ніші. Часто буває досить простого ліхтарного стовпа — юрба просто обійде його, а разом з ним і вас.
Якщо ви вже впали, то в першу чергу треба закрити голову й не дати, щоб вам по голові ногами вдарили, у підсумку юрба пробіжить, вона все-таки кінцева, а не нескінченна
3. Вас захопили в заручники.
Чи треба чинити опір? Немає.
Фахівці з безпеки вважають, що шанси звичайної людини на успішний опір навченим терористам фактично дорівнюють нулю. Захоплення заручників як правило виробляється добре організованою й підготовленою групою — і в прямому протистоянні з ними у вас немає шансів.
Вірте, що в остаточному підсумку вас звільнять. Ваше завдання — бути як можна менш помітним: не привертати увагу, не пручатися, по можливості взагалі не рухатися. Постарайтеся заспокоїтися й зібратися із силами, щоб протриматися до моменту звільнення
Були випадки, коли заручники намагалися голими руками протидіяти терористам, так їх відразу вбивали. Ну чого ви там зробите з голими руками? Можете кулю одержати
Чи треба намагатися бігти?
Постарайтеся оцінити обстановку й уникайте необдуманих дій.
Це одне із самих складних питань. З одного боку, відомі випадки, коли заручникам удалося втекти. З іншого боку, імовірність загинути при втечі дуже велика. Фахівці з безпеки вважають, що реальна можливість зникнути їсти тільки перші кілька днів, поки заручники не виснажені й у них ще є сили. Разом з тим у момент захоплення терористи найбільш напружені й найбільше нервують. Тому будь-які ваші спроби втекти або вчинити опір можуть закінчитися фатально — вас можуть ранити або вбити. Тому ніхто за вас не вирішить, чи варто бігти в даній ситуації або краще сподіватися на те, що вас обміняють або спецслужби зможуть успішно здійснити штурм.
Якщо, проте, ви вирішили бігти, запам'ятаєте наступні правила. Переконаєтеся, що ви в стані тверезо оцінити обстановку. Продумайте, як ви будете бігти. Уявіть собі подумки будинок. Чекайте, поки увага терористів ослабне, рухайтеся швидко, тихо, зберігайте мовчання. Якщо ви чуєте наказ терориста зупинитися, завмріть, підніміть руки, не рухайтеся, говорите: «Так, о'кей, добре».
Чи існують якісь вправи, наприклад, дихальні, які допомогли б зосередитися й заспокоїтися в стані шоку або сильного стресу?
Дихаєте ритмічно й глибоко. Проговорюйте про себе, що ви бачите.
Є кілька простих вправ, що допомагають зняти напруга, позбутися від страху. Почніть повільно, рівномірно, глибоко дихати, зосереджуючи на всьому різноманітті відчуттів, які дають вам вдих і видихнув. Другий спосіб: зробіть глибокий вдих через рот і через рот же видихайте повітря різкими поштовхами. Один видих ділиться на чотири-п'ять порцій. Десяти-П'ятнадцяти дихальних рухів досить.
Можна зосередитися на тім, що ви бачите або чуєте, і почати про себе називати те, що ви бачите або чуєте, починаючи кожну фразу словами «я бачу». Наприклад: «Я бачу зелену стіну, я бачу картину на стіні, я бачу чорну раму в цієї картини». І точно так само робіть із «я чую»: «Я чую голос мого сусіда, я чую, як шарудить газета». На думку психологів, методика «я бачу» підходить більшій кількості людей, але ви самі зрозумієте, що краще для вас.
Як передати звісточку на волю?
Загорніть записку в яскравий предмет одягу.
Якщо є така можливість — намагайтеся зв'язатися із зовнішнім миром. Хоча, як правило, такої можливості немає. Якщо у вас не відібрали мобільний телефон і ви встигнете ним скористатися — користуйтеся, тільки акуратно. Телефон намагайтеся виключати: його заряд не нескінченний, а скільки протриває захоплення, пророчити неможливо.
Можете спробувати написати записку й загорнути неї в який-небудь яскравий предмет одягу, але перш ніж викинути його, постарайтеся реально оцінити ступінь ризику для себе. Ураховуйте, що терористи можуть стати дуже агресивними стосовно вас, якщо побачать або зрозуміють, що ви хочете зв'язатися із зовнішнім миром. Будь ласка, перед тим як намагатися передати звісточку, подумайте, чи варто так ризикувати.
От відомий, наприклад, такий випадок — хоча й ледве з іншої області: викрадений взяв предмет свого туалету, горілим сірником (йому вдалося підібрати) надряпав записку: «Мене викрали. Допоможіть!»
І загорнув у цей предмет туалету. Вибирати треба те, що обов'язково приверне увагу перехожих. Розумієте, щось таке яскраве, помітне. Вибачите, якщо викинете жіночі трусики, їх піднімуть набагато швидше, ніж якщо валяється якась брудна ковбойка. Зміст розумієте? Це напевно приверне увагу тих, хто може вам допомогти.
Як поводитися, якщо почалася стрілянина?
Падайте на землю й закривайте голову руками.
Ніколи не біжіть при звуках стрілянини. Відразу падайте на землю особою долілиць і закривайте голову руками. Якщо ви побіжите, це залучить до вас непотрібна увага, тому що стрілки шукають мета, що перебуває в їхнє поле видимості. Тому в найбільшій небезпеці перебувають пішоходи й люди, яких видно у вікна найближчих будинків. Лежите, поки стрілянина не затихне й пострілів не буде досить довгий час (принаймні, 5 хвилин тиші) або поки співробітники спецслужб не дадуть команду «устати», інакше ви можете потрапити під перехресний вогонь або вас можуть прийняти за терориста.
Прийміть зафіксоване положення, щоб захистити ваше тіло. Лежачи на землі, постарайтеся захистити найважливіші артерії, тобто зігнуті в ліктях руки пригорніть до корпуса, закривши долонями вуха. Так ви захистите серце й легені, вени й артерії на шиї, органи слуху.
Постарайтеся впасти за яке-небудь укриття, але помнете, що жодне вкриття не дає 100% гарантії безпеки. Якщо ви впали на відкритий простір, але можете зрозуміти, що перебуваєте не на лінії вогню, ви можете спробувати уползти з місця стрілянини або хоча б добратися до вкриття. Уважно оціните навколишнє оточення й свої сили. Якщо ви зважитеся повзти, то робіть це, щільно пригорнувшись до землі й усі час оглядаючись. Тримаєте тіло максимально в горизонтальній площині. Підтягуйтеся на руках, права нога — толчковая. Повзіть повільно, не поспішаєте. Можна перекочуватися від одного безпечного місця до іншому, пригорнувши руки до тіла або закриваючи голову. Ця техніка не призначена для довгих дистанцій, але вона може допомогти вам швидко перебратися від одного безпечного місця до іншого. Тримаєтеся подалі від скляних об'єктів.
Якщо з вами діти, сховайте їх за бар'єр або покладете їх на підлогу й прикривайте своїм тілом зверху.
Якщо ви перебуваєте будинку, то відразу опускайтеся на коліна, а ще краще — лягаєте на підлогу й відповзайте подалі від вікон. Ідеальним укриттям від очманілих куль, які можуть залетіти з вулиці, буде ванна кімната й сама ванна.
Як поводитися при штурмі, що почався?
Падайте на підлогу й не проявляйте ніяких ініціатив.
Рекомендації фахівців прості: ляжте на підлогу й не рухайтеся, поки вас не виведуть співробітники спецслужб. Будь ласка, не проявляйте ніяких ініціатив — тільки так ви збережете собі життя. Якщо ви зрозуміли, що почався штурм, не намагайтеся бігти. Постарайтеся прийняти таке положення, при якому ви гарантовано виявитеся осторонь від дверей, вікон і проходів до них (при обстрілі осколки скла й будівельних конструкцій можуть заподіяти додаткові травми). Тримаєтеся подалі від терористів, тому що при штурмі по них будуть стріляти снайпери. Найкраще ляжте на підлогу. Лежите на підлозі особою долілиць, голову закрийте руками й не рухайтеся. Тримаєте руки на очах, у жодному разі не тримайте зброю — вас можуть переплутати з терористами.
У жодному разі не біжіть назустріч співробітникам спецслужб або від них, тому що вони можуть прийняти вас за терориста, і, швидше за все, ви загинете. Якщо ви почули будь-які удари від пострілу або від розриву гранати, падайте на підлогу, краще — закривши ока, закривайте голову руками й чекайте, поки співробітники спеціальних підрозділів не виведуть вас із будинку. Якщо ви зрозуміли, що штурм закінчився, тихесенько, голосом, сповістіть про себе.
Якщо на вас повісили бомбу, потрібно без паніки голосом або жестами сповістити про це співробітникам спецслужб. Не впадайте в істерику або розпач, постарайтеся не втратити контроль над собою. Ніж ясніше ви будете мислити, тим більше у вас шансів зберегти собі життя.
Сили безпеки можуть прийняти за терориста кожного, хто рухається.
Як поводитися після звільнення, у тому числі — із представниками спецслужб?
Відзначтеся в штабі по звільненню заручників і залишіть свої координати, щоб пізніше відповісти на питання представників спецслужб.
Звичайно люди після звільнення перебувають у шоку. І це нормально. Не геройствуйте, не відмовляйтеся від допомоги — і медичної, і психологічної. Не біжіть сломя голову додому — це природна реакція людини, але вам буде набагато краще, якщо ви вчасно одержите кваліфіковану допомогу. Крім того, ніж скоріше ви відзначитеся в штабі по звільненню заручників, тим швидше ваші родичі довідаються про те, що ви вижили.
Під час штурму не проявляйте ніякої ініціативи, чекайте, поки вас звільнять, а коли до вас підійдуть, вам першою справою скажуть, куди вам іти, якщо ви здатні пересуватися самі. Якщо співробітники спецслужб у перший момент не звернули на вас уваги, вийдіть із того місця, де ви перебували, на свіже повітря й, не йдучи далеко, сядьте або притулитеся до чого-небудь. Просто залишайтеся поруч із місцем штурму. Не сумнівайтеся: до вас підійдуть і скажуть, куди йти, щоб одержати допомогу фахівців.
Відразу після штурму серед звільнених буде проведене експрес-опитування. Будьте до цього готові. У принципі, ви не зобов'язані розповідати що-небудь співробітникам спецслужб прямо на місці. Можна послатися на погане самопочуття й стрес. Але краще буде, якщо ви якомога швидше відповісте на всі питання співробітників, причому чітко, логічно й аргументовано. Ідеально — у писемній формі. Постарайтеся згадувати всі дріб'язки, які бачили: можливо, ці відомості виявляться безцінними.
4. Ваших близьких, друзів, знайомих - захопили в заручники.
Як мені довідатися про те, що відбувається з моїми близькими?
Вимагайте інформацію в керівників операції по звільненню заручників.
Якщо ви довідалися, що хтось із ваших близьких захоплений у заручники, дзвоните в приймальню ГУВД, МНС або СБ. Постарайтеся з'ясувати, хто є керівником операції по звільненню заручників. Це повинне бути або ГУВД, або СБ. Відповідно, ці структури зобов'язані повідомляти вас про те, що відбувається, поки люди перебувають у заручниках. Існує деяка ймовірність того, що співробітники штабу зажадають від родичів захоплених розписку про нерозголошення державної таємниці.
Помнете, що співробітники органів внутрішніх справ зобов'язані на першу вимогу інформувати родичів про положення заручників і про етапи рятувальної операції. На вашу вимогу вони зобов'язані повідомити про те, чи йдуть переговори, про способи переговорів, вимогах терористів. Користуйтеся своїм правом знати про життя близької людини, не мучте себе невіданням.
Погоджуйтеся на будь-які умови органів внутрішніх справ за винятком умови, що органи внутрішніх справ не беруть на себе відповідальність за результат операції. На жаль, були випадки, коли вони намагалися в такий спосіб зняти із себе відповідальність за життя заручників, але зараз такого, як правило, не відбувається.
Чи треба мені їхати до місця, де перебувають заручники?
Можна приїхати й звернутися в штаб по звільненню заручників.
Якщо хтось із ваших близьких захоплений у заручники, вашою природною й зрозумілою реакцією буде приїхати до того місця, де він перебуває, звичайно ж, ви не зможете просто сидіти будинку й чекати повідомлення про, що відбувається на місці трагедії. Наступний логічний крок — спробувати підійти якнайближче до того місця, де втримуються заручники, і зробити все можливе, щоб їм допомогти. Представники спецслужб не утомлюються повторювати: це неприпустимо, ніяких особистих ініціатив проявляти не можна. Навіть якщо ви своїми діями зможете допомогти одній людині, швидше за все, тим самим ви спровокуєте загибель декількох інших. Для таких ситуацій у правоохоронних органах є чіткий розподіл обов'язків: хто і як, наприклад, обгороджує територію, де перебувають викрадачі й викрадені, хто займається підготовкою звільнення, хто веде переговори. Ваші дії можуть заплутати представників спецслужб.
Якщо ви почуваєте себе зобов'язаним хоч щось зробити для своїх близьких, знайдіть штаб по звільненню заручників і звернетеся до спеціально вповноважених людей із пропозицією допомоги. Розповідайте, хто з ваших родичів перебуває в заручниках.
Найкраще для вас і ваш близьких буде, якщо ви максимально підготуєтеся до зустрічі після звільнення. Довідайтеся, де на території штабу по звільненню заручників перебуває пункт по наданню медичної й психологічної допомоги. Проконсультуйтеся з лікарями, що може знадобитися. Може бути, прийде привезти якісь ліки, теплі речі. Якщо є час, розпитаєте лікарів, як краще спілкуватися з потерпілим.
Просто сидите й чекайте. А що отут зробиш? Хвилюйтеся й сидите…Той, хто є до місця захоплення заручників, сприяє терористам. Крім того, це небезпечно.
Як допомогти постраждалої?
Надати першу допомогу і якомога швидше відвезти до лікаря.
Людина, що потрапила під вплив хімічної або бактеріологічної зброї, має потребу в негайній професійній медичній допомозі. Якщо медична допомога найближчим часом не доступна, продезинфицируйте себе в найближчі кілька хвилин і допоможіть навколишньої (але не виходите з укриття, поки представники влади не скажуть, що це безпечно).
Допомога, що потрапили під вплив хімічних речовин полягає в наступному:
а) Зніміть весь одяг та інші предмети, що доторкаються до тіла. Одяг, що звичайно знімається через голову, повинна розрізатися щоб уникнути контакту з очима, носом і ротом. Якщо можливо, помістите речі в пластиковий пакет. Продезинфицируйте руки водою з милом. Зніміть окуляри й контактні лінзи.
б) Промийте ока рясною кількістю води;
в) Акуратно промийте особу й волосся мильною водою, потім ретельно змийте чистою водою;
г) Продезинфицируйте інші ділянки тіла, які могли бути заражені. Промокніть (не тріть і не скребіть) тканиною, намоченої в мильній воді, і сполосніть чистою водою;
д) Переодягніться в незаражений одяг (одяг, що зберігається в ящиках або шафах, швидше за все, не заражена);
е) Якщо можливо, звернетеся до лікаря для огляду.
У більшості випадків застосування бактеріологічної зброї люди не будуть знати, що піддалися впливу речовини. Першим свідченням впливу стануть симптоми, викликані цим впливом; у таких ситуаціях негайно звернетеся до лікаря. Якщо ваша шкіра або одяг увійшов у контакт із видимим потенційно небезпечною речовиною, негайно зніміть і заберіть у пакет одяг і особисті речі й вимийтеся теплою мильною водою. Надягніть чистий одяг і звернетеся за медичною допомогою.
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
1. Написати конспект
Тема. Тематичне оцінювання . Контроль навчальних досягнень учнів по основам цивільного захисту за темою №2
План уроку
1. Контрольна робота по варіантам.
2. Перевірка конспектів.
1. Варіант.
1) Що таке надзвичайні ситуації. Які загрози вони складають?
2) Які є види та уражальні фактори хімічної зброї, що необхідно робити під час застосування ворогом хімічної зброї, або під час хімічних аварій?
3) Принцип дії боєприпасів об’ємного вибуху?
4) Назвіть заходи безпеки при поводженні з вибухонебезпечними предметами.
2. Варіант.
1) Що таке надзвичайні ситуації воєнного часу, які загрози вони складають?
2) Які є уражальні фактори ядерної зброї?
3) В чому складаються особливості дії нейтронних боєприпасів?
4) В чому проявляється вражаюча дія запалювальної зброї на людей. Надай характеристику напалму та пірогелю.
3. Варіант.
2) Які є надзвичайні ситуації мирного часу?
4) Що необхідно робити під час застосування ворогом біологічної зброї,?
3) Які ви знаєте сучасні звичайні засоби ураження?
4) Назвіть приміщення які є у сховищах за призначенням?
4. Варіант.
1) Що таке біологічна зброя, які є уражальні фактори біологічної зброї?
2) Що таке тероризм,як йому протидіяти?
3) Які заходи включає захист населення в надзвичайних ситуаціях?
4) Чим відрізняються протирадіаційні укриття від найпростіших укрить?
ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ: Виконати два варіанти на вибір
15.04.__17-К_Захист.docx14.04.2020р.
17К_14.04.pdf14.04_17-К_ХЗахист.docx08.04.2020р. Урок 21-22. Тема: Відповідальність держав і фізичних осіб за порушення міжнародного гуманітарного права.
Навчально-виховна мета: ознайомити учнів з призначенням, принципами і нормами Міжнародного гуманітарного права (МГП) та сферою його застосування; роз’яснити суть Женевських конвенцій 1949 року та додаткових протоколів до них про захист жертв війни. Виховувати у учнів повагу до людей з урахуванням загальнолюдських цінностей та норм МГП.
Відповідальність військовослужбовців за порушення норм МГП.
Розглянувши систему чинного законодавства України та міжнародно-правових актів щодо законів та звичаїв ведення війни, можна навести наступну класифікацію злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку:
1. злочини проти миру (статті 436, 437 КК України);
2. злочини проти безпеки людства (статті 439, 440, 441, 442 КК України);
3. злочини проти міжнародного правопорядку (статті 438, 443, 444, 445, 446, 447 КК України).
В Кримінальному кодексі знаходиться блок, підпорядковуючий військові злочини, які можуть бути вчинені в районі військових дій. В цю групу військових злочинів входять:
1. умисне вбивство, катування, нелюдське поводження;
2. умисне спричинення тяжких страждань або скоєння серйозного фізичного каліцтва, спричинення шкоди здоров’ю;
3. нелюдське і принижуюче поводження, що супроводжується образою людської гідності;
4. взяття заложників;
5. незаконне позбавлення волі;
6. депортація чи незаконне переміщення частини або всього населення окупованої території в межах цієї території чи за її межі;
7. переміщення державою, що окуповує, частини свого цивільного населення на окуповану нею територію;
8. позбавлення права на неупереджене і нормальне судочинство;
9. невиправдана затримка з репатріацією військовополонених або цивільних осіб;
10. присилування до служби у збройних силах супротивника.
Це тяжкі злочини і майже всі передбачають (при наявності тяжких обставин) смертну кару або великі терміни позбавлення волі.
Ст. 438 КК України, відповідно до міжнародних норм, передбачає кримінальну відповідальність за порушення законів та звичаїв війни.
Регламентація у КК України однакового підходу до такого роду порушень повною мірою відповідатиме міжнародним нормам, які не розмежовують відповідальності за ці дії, залежно від того, хто є суб’єктом (військовослужбовець чи цивільна особа) або якого характеру є збройний конфлікт (міжнародного чи неміжнародного).
За статтями 433 та 434 КК України злочини кваліфікуються у тих випадках, коли вони вчинені спеціальним суб’єктом (військовослужбовцем) та в умовах збройного конфлікту неміжнародного характеру. В усіх інших випадках ці злочини мають кваліфікуватися за статтею 438 КК України.
Зазначення у диспозиції ст. 438 КК України термінів “військовополонений” та “цивільне населення”, є вкрай недосконалим. Міжнародні конвенції називають більш широке коло осіб, які під час збройних конфліктів підпадають під захист міжнародного гуманітарного права, проте категоріями “військовополонений” або “цивільне населення” охопити їх проблематично. На підставі практики міжнародного гуманітарного права слід застосовувати таке визначення, як “особи, які перебувають під заступництвом під час збройного конфлікту”.
Згідно з міжнародно-правовими актами до осіб, які перебувають під заступництвом під час збройного конфлікту, можна віднести: військовополонених та осіб, статус яких прирівняний до статусу військовополонених; жертв збройних конфліктів неміжнародного характеру; осіб, свобода яких обмежена; інших осіб, які не беруть безпосередньої участі або припинили брати участь у воєнних діях.
Спеціальним суб’єктом віддання наказу про вчинення, зазначених у ст. 438 КК України, дій є військовий начальник під час збройного конфлікту міжнародного характеру або керівник організованого руху опору, що належать до сторони, яка перебуває у стані війни чи іншому збройному конфлікті, як міжнародного так і неміжнародного характеру.
Стаття 438 КК України наголошує:
«1. Грубе порушення міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України щодо осіб, які перебувають під заступництвом під час війни чи іншого збройного конфлікту, знищення національних цінностей або заволодіння ними, що не викликане військовою необхідністю, застосування засобів та методів ведення війни заборонених міжнародним правом, інші порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, а також віддання наказу про вчинення таких дій -
караються позбавленням волі на строк від восьми до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
2. Недбалість військового начальника або керівника організованого руху опору, яка спричинила порушення підлеглими законів та звичаїв ведення війни чи інших збройних конфліктів -
карається позбавленням волі на строк від трьох до п’яти років».
Т е м а. Відповідальність у міжнародному праві
1. Видами міжнародно-правової відповідальності держав є:
а) політична і матеріальна;
б) реституція і сатисфакція;
в) реституція, компенсація і сатисфакція;
г) усі названі вище.
2. Обставинами, що звільняють від міжнародноправової відповідальності, є:
а) згода, самооборона, контрзаходи, форс-мажор, стихійне лихо, стан необхідності;
б) відсутність вини;
в) згода, форс-мажор, самооборона, рішення міжнародної організації;
г) усе наведене вище.
3. За шкоду, заподіяну іншій державі у результаті правомірної діяльності, держава:
а) не несе міжнародно-правової відповідальності;
б) несе абсолютну міжнародно-правову відповідальність;
в) несе лише моральну відповідальність;
г) несе лише політичну відповідальність.
4. Контрибуції у сучасному міжнародному праві:
а) дозволені;
б) частково дозволені;
в) заборонені;
г) заборонені лише щодо держав, визнаних агресорами у Другій світовій війні.
5. Сатисфакція передбачає:
а) заміну протиправно знищеного майна на аналогічне;
б) повернення того ж самого майна;
в) задоволення немайнових вимог;
г) грошову компенсацію матеріальних збитків.
6. Реституція передбачає:
а) заміну протиправно знищеного майна на аналогічне;
б) повернення того ж самого майна;
в) задоволення немайнових вимог;
г) грошову компенсацію матеріальних збитків.
7. Репресалії – це:
а) правомірні примусові дії з використанням збройних сил;
б) правомірні примусові дії без використанням збройних сил;
в) неправомірні примусові дії з використанням збройних сил;
г) заміна протиправно знищеного майна на аналогічне.
17_К_08.04.pdf07.04.2020р. Урок 19-20. Тема: Засоби ведення воєнних дій, що заборонені нормами МГП: конкретні види звичайної зброї невибіркової дії і зброї, що спричиняє надмірні страждання й ушкодження. Заборонені методи (способи) воєнних дій у збройних конфліктах. Відповідальність держав і фізичних осіб за порушення міжнародного гуманітарного права
Мета:
навчальна: ознайомити із забороненими методами ведення воєнних дій та наслідками для тих, хто їх використовує; охарактеризувати окремі заборонені засоби ведення воєнних дій;
виховна: виховувати гуманне ставлення до людей, формувати відповідальну громадянську позицію;
розвивальна: розвивати навички усвідомлення прав та обов’язків сторін протистояння, розуміти відповідальність за недотримання чи порушення міжнародних законів
ВИВЧЕННЯ НОВОГО МАТЕРІАЛУ
1 Засоби ведення воєнних дій, що заборонені нормами МГП Засоби ведення війни — зброя й інші засоби, застосовувані збройними силами у війні для заподіяння шкоди і поразки супротивника.
Відповідно до міжнародного права цілком заборонені такі засоби ведення війни:
вибухові і запальні кулі (1868 р.); y кулі, що розвертаються або сплющуються в людському тілі (1899 р.);
отрути й отруєна зброя (1907 р.); y задушливі, отруйні та інші гази, рідини і процеси (1925 р.);
біологічна зброя (1925, 1972 рр.);
засоби впливу на природне середовище, що мають широкі довгострокові наслідки як засоби руйнації, завдання шкоди або заподіяння шкоди іншій державі (1977 р.);
будь-яка зброя, що наносить ушкодження осколками, що не виявляються в людському тілі за допомогою рентгенівських променів, та ін.
міни-пастки у вигляді переносного предмета, що здається нешкідливим, або з’єднані з міжнародно визнаними захисними сигналами; хворими, пораненими або мертвими; місцями поховання; медичними об’єктами, устаткуванням або транспортом; предметами явно релігійного характеру; історичними пам’ятниками і т. п.
Сторони в конфлікті повинні реєструвати розташування мінних полів; y запальна зброя (вогнемети, фугаси, снаряди, ракети, гранати, міни, бомби, ємкості із запальними речовинами).
2 Заборонені методи (способи) воєнних дій у збройних конфліктах Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни. Відповідно до міжнародного права, заборонені такі методи ведення війни:
зрадницьки вбивати або ранити мирне населення або супротивника; вбивати або ранити супротивника, що здався і склав зброю;
повідомляти тому, хто обороняється, що в разі опору пощади нікому не буде; незаконно користуватися парламентерським прапором або прапором держави (нейтральної), що не бере участь у війні, прапором або знаками Червоного Хреста та ін.;
примушувати громадян ворожої сторони брати участь у військових діях проти своєї держави;
геноцид під час війни; убивство парламентера й осіб, які його супроводжують;
атака, бомбардування або знищення санітарних установ, госпітальних суден, транспортів, літаків, санітарного персоналу;
бомбардування, знищення незахищених поселень, історичних пам’ятників, храмів; віроломство.
3 Відповідальність держав і фізичних осіб за порушення МГП
Сторони, які ратифікували Додатковий протокол № 1 до Женевських конвенцій, взяли на себе обов’язок призначати юридичних радників при військових командирах для консультацій щодо положень Конвенцій, навчати особовий склад нормам МГП. Міжнародний трибунал для судового переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення міжнародного гуманітарного права, був створений 25 травня 1993 р.
ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ
Найманці не мають права на статус комбатанта, а найманство — військовий злочин. Доведіть.
У чому різниця між найманцем і волонтером (добровольцем)?
У якому випадку журналіста можуть позбавити статусу цивільної особи?
28 червня 2001 року колишнього президента Югославії Слободана Мілошевича було передано Гаазькому Міжнародному трибуналу. За що?
17К_07.04.pdf01.04.2020р. Урок 17-18. Тема. Засоби ведення воєнних дій
Мета: навчальна: сформувати уявлення про засоби ведення воєнних дій, заборонених нормами МГП, відповідальність держав і фізичних осіб за порушення норм МГП;
розвивальна: розвивати вміння характеризувати заборонені засоби та методи ведення збройних дій.
виховна: виховувати почуття гуманізму, повагу до людей, з урахуванням загальнолюдських цінностей та норм МГП, не зважаючи на колір шкіри, віросповідання тощо.
Хід уроку
Людська історія – це історія воєн. За цей час люди виробили і накопичили таку кількість зброї, якої вистачить для багаторазового знищення Землі з усіма її мешканцями. Війни стають коротшими, а наслідки їх — значнішими. Людська винахідливість у засобах вбивства удосконалюється протягом всієї історії — від дрючка до лазера. Ускладнення техніки потребує все більших матеріальних та інтелектуальних витрат. Створення зброї масового знищення робить її небезпечною вже на етапі випробування. Тому світова спільнота постала перед необхідністю обмеження застосування окремих видів озброєння та методів ведення війни.
Заборонені засоби:
• вибухові або запалювальні кулі;
• кулі, які розгортаються чи сплющуються в людському тілі
• хімічна зброя - отрута й отруйна зброя (ІV Гаазька конвенція 1907 р.);
• задушливі, отруйні й інші гази, рідини та процеси (Женевський протокол 1925 р.);
• біологічна зброя (Конвенція 1972 р. і Женевський протокол 1925 р.);
• засоби впливу на природне середовище, які мають широкі довгострокові наслідки, як засоби знищення, завдання шкоди іншій державі (Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 р.);
• лазерна зброя;
• будь-яка зброя, основна дія якої полягає в нанесенні ушкоджень осколками, які не виявляються в людському тілі рентгенівськими променями тощо.
Міжнародне право не містить прямої заборони використання ядерної зброї. Але є непряма заборона на її використання.
Перегляд відео «Вибух найпотужнішої в історії атомної бомби» https://www.youtube.com/watch?v=Q2AP9bQ2gPU
Заборонені методи воєнних дій:
· убивати або ранити осіб, які склали зброю і здались у полон;
· убивати парламентера й осіб, які його супроводжують;
· нападати на осіб, які зазнали корабельної аварії або покидають на парашуті літальний апарат, що зазнає аварії, і які не чинять ворожих дій;
· примушувати осіб, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, брати участь у воєнних діях;
· віддавати наказ нікого не залишати серед живих або погрожувати цим, захоплювати заручників;
· вводити супротивника в оману шляхом віроломства;
· використовувати не за призначенням розпізнавальну емблему Червоного Хреста чи Червоного Півмісяця, міжнародні розпізнавальні знаки цивільного захисту, розпізнавальну емблему ООН, інші міжнародно визнані знаки і сигнали;
· убивати або завдавати поранення цивільним особам, здійснювати терор щодо цивільного населення, спричиняти голод серед цивільного населення з метою досягнення воєнних цілей;
· оголошувати припиненими права або позбавлення його підданих ворожої держави;
· здійснювати напад невибіркового характеру, що може спричинити такі втрати серед цивільного населення та таку шкоду цивільним об'єктам, що не будуть відповідати потребам досягнення необхідної воєнної переваги над супротивником;
· нападати на медичні формування та санітарно-транспортні засоби, які мають належні розпізнавальні емблеми (знаки) і сигнали;
· здійснювати вогневе ураження населених пунктів, портів, осель, храмів та госпіталів (за умови, якщо їх не використовують у воєнних цілях) або віддавати на розграбування населені пункти або місцевості.
· знищувати культурні цінності, історичні пам'ятники, місця, які складають культурну чи духовну спадщину народів, а також використовувати їх з метою досягнення успіху в бойових діях.
Перегляд відео «Розстріляли за патріотизм: історія юного Степана Чубенка, закатованого бойовиками ДНР»
Ситуації.
1. На полі бою підібрали пораненого чоловіка, який виявився командиром одного з підрозділів ворожої армії. До того ж він був відомий своєю жорстокістю по відношенню до мирного населення. Як би ви поступили з ним спираючись на знання даної теми?
Дайте відповідь на питання:
На вашу думку, якщо норми МГП постійно порушуються, чи варто взагалі їх застосовувати?
VII. Домашнє завдання:
Виберіть правильну відповідь.
1. Особа, яка не служить у Збройних Силах або організованій збройній групі однієі зі сторін конфлікту називають…
A. Найманець
B. Некомбатант
C. Комбатант
D. Цивільний
2. Особа,що завербована на місці спеціально для того,щоб брати безпосередню участь у збройному конфлікті з метою одержання від сторін,що перебувають в конфлікті,матеріальноі винагороди -це…
A. Найманець
B. Некомбатант
C. Комбатант
D. Цивільний
3. Інтендатський,медичний,юридичний та духовний персонал,який правомірно перебуває у складі Збройних Сил воюючоі сторони,але безпосередньо участь у бойових діях не бере і застосовує зброю лише для самозахисту – це…
A. Найманець
B. Некомбатант
C. Комбатант
D. Цивільний
4. Іноземні громадяни, які через свої політичні або інші переконання (але не за матеріальну вигоду)можуть бути зарахованими до особового складу збройних сил однієї з воюючих сторін – це…
A. Добровольці
B. розвідники
C. миротворці
D. комбатанти
5. особи, які мають командира, носять визначений і виразно видимий здалеку розпізнавальний знак, що відрізняє їх від цивільного населення, входять до складу збройних сил воюючих сторін та ведуть бойові дії проти ворога зі зброєю в руках, дотримуючи у своїх діях законів та звичаїв війни – це…
А. Добровольці
Б. розвідники
С. миротворці
D. комбатанти
6. Громадяни України, які відряджаються до іншої держави для участі в міжнародній миротворчій операції у складі миротворчого контингенту – це…
A. Добровольці
B. розвідники
C. миротворці
D. комбатанти
Дай відповідь « Так +» чи «Ні -»
7. Забороняється вбивати, наносити поранення або брати в полон противника за допомогою воєнної хитрості. (- віроломства)
8. Відсоток жінок у збройних силах багатьох країн світу продовжує збільшуватися , і вони утворюють окрему категорію комбатантів з особливим правовим статусом. ( )
9. Комбатанти, зокрема й жінки, - це єдина категорія учасників збройного конфлікту, щодо якої правомірним є застосування « дозволеного» насильства, вбивства або поранення жінки – комбатанта під час військових дій не є порушенням МГП. ()
10. Побутує поняття «законні комбатанти», яких можна поділити на 2 групи з різним правовим статусом та різним обсягом права, що застосовується до них. ( )
11. Як ви розумієте термін « особа, що перебуває під протекцією»? На що він поширюється ?
12. Прямої заборони на застосування ядерної зброї у міжнародному праві немає, але вважається обґрунтованим віднесення ядерної зброї до заборонених засобів і методів ведення війни. Поясніть чому ?
17К_01.04.pdf31.03.2020р. Урок 15-16. Тема. Поняття про отруту і отруєння.
Мета: розкрити поняття отруєння та отрута, з’ясувати шляхи потрапляння отрути в організм та шляхи виведення; розвивати уміння працювати з підручником, у групах;виховувати патріотичність та любов до України.
1. Загальне поняття про отруту і отруєнні
Судово-медична токсикологія - наука про отруйних речовинах і що викликаються ними отруєннях. Вона вивчає хімічні та фізичні властивості отрут, їхню дію на організм і розробляє методи кількісного та якісного визначення отрут у зовнішньому середовищі і організмі.
У токсикології прийнято наступне визначення отрути:
Яд(отрута) - речовина, яка, будучи введено в організм ззовні і в малих кількостях, здатне за певних умов викликати хімічним або фізико-хімічним шляхом зміни, які призводять до його хвороби або смерті.
Отруєння (інтоксикація) - патологічний стан організму, що розвивається при надходженні в його отруйної речовини, і характеризується різними функціональними або органічними порушеннями.
2. Дія отрути на організм людини
Кількість (доза), введеної речовини повинно бути несумісне з нормальною життєдіяльністю організму. Це є основним умовою дії отрути.
Під порушенням нормальної життєдіяльності розуміються різні прояви токсичного ефекту - від незначних функціональних порушень до настання смерті. Для всіх отрут існують токсичні і летальні дози.
Токсичної дозою називають мінімальну кількість речовини, що викликає в організмі хворобливі зміни.
Летальна доза - мінімальна кількість речовини, що викликає смерть людини.
Шляхи введення отрути в організм
1. Пероральний шлях, коли хімічні сполуки починають всмоктуватись вже в ротовій порожнині, потім у шлунку, кишечнику (особливо жиророзчинні сполуки).
2. Парентеральний шлях (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно) — найшвидший спосіб потрапляння токсичної дози лікарських препаратів у кров.
3. Інгаляційний шлях — отруєння газоподібними, пароподібними речовинами у суміші, що вдихається, а також рідкими речовинами у формі аерозолей.
4. Перкутанний шлях, коли отруйні речовини типу шкірно-наривної дії порівняно добре проникають через шкіру, всмоктуються та мають загальнорезорбтивну дію.
5. Введення токсичних речовин в різні порожнини організму.
Отрути, введені в організм парантерально, діють значно ефективніше, ніж при надходженні через ШКТ або дихальні шляхи.
Розчинність отруйної речовини. Отруйна речовина повинно володіти розчинністю у воді або ліпідах, або в процесі метаболізму в організмі утворювати токсичні сполуки, розчинні в цих середовищах.
Водорозчинні сполуки можуть розчиняться або у всій рідини організму, або тільки в позаклітинній рідині. Здатні вільно проходити через клітинні мембрани, змінюючи осмотичний рівновагу.
Ліпофільні сполуки всередину клітин проникають у вкрай незначних кількостях.
Нерозчинні і ті, що не розкладаються в організмі речовини не можуть викликати отруєння.
Фізичний стан отруйної речовини. Рідкі або розчинені перед прийомом отрути швидше викликають інтоксикацію. Швидше всмоктуються і призводять до інтоксикації газоподібні і пароподібні речовини вследствии швидкого проникнення через легеневі альвеоли.
Загальний стан організму. Хворі, діти та літні особи, жінки в період вагітності або менструації більш чутливі до дії отрут. Істотний вплив на протікання отруєння надають індивідуальна чутливість - ідіосинкразія, або навпаки знижена чутливість, а також звикання.
Особливості зовнішнього середовища - температура, вологість, атмосферний тиск, освітленість і т.д. можуть мати певне значення при протіканні ряду отруєнь.
Прискорення виведення токсичних речовин.
- Найпростішим методом діурезу (сечовиснаження) є водне навантаження. — Багато пиття, в/в велика кількість ізотонічних розчинів (5% розчин глюкози, 0,85% розчин хлорида натрію).
- Діуретичні засоби (фуросемід та ін.) протипоказані при ускладненні отруєння гострою нирковою недостатністю (анурія).
- Прискоренню виведення отрути сприяє посилення моторної діяльності кишківника за допомогою проносних (сольових) засобів та клізм.
- Гемодіаліз, перитонеальний діаліз, обмінне переливання крові (операція заміщення крові) у спеціалізованих нефрологічних та токсикологічних відділеннях.
5. Закріплення
Відповідь учнів на питання
-Що таке отруєння, отруйна речовина?
- Шляхи потрапляння та виведення отрути.
6. Підсумок уроку
На сьогоднішньому уроці мені сподобалось… не сподобалось…
7. Домашнє завдання
«Отруєння. Домедична допомога при отруєннях»
Тест
1. Наслідком отруєння аміаком є порушення:
а) роботи сенсорних систем; б) дихання;
в) травної системи; г) опорно-рухової системи.
2. Отруєння — це хворобливий стан при:
а) порушення роботи різних органів людського тіла в наслідок виділенні з організму певних речовин;
б) порушення роботи різних органів людського тіла в наслідок поранення;
в) порушення роботи різних органів людського тіла в наслідок перелому;
г) порушення роботи різних органів людського тіла в наслідок попадання до організму людини різних отруйних речовин
3. Ознаками отруєння миш’яком є:
а) кислий присмак у роті; б) металевий присмак у роті;
в) блювота червоного кольору; г) блювота зеленого кольору.
4. При харчових отруєннях не можна:
а) вживати активоване вугілля;
б) промивати шлунок чистою водою;
в) промивати шлунок слабким розчином марганцю;
г) промивати шлунок концентрованим розчином марганцю.
5. Ознаками отруєння блідою поганкою є:
а) блювання, пронос; б) зупинка сечовиділення;
в) анемія; г) галюцинації.
6. Першою допомогою при отруєнні є:
а) виклик «швидкої допомоги»; б) промивання шлунка;
в) вживання знеболюючих ліків; г) вживання активованого вугілля.
Дайте відповідь на питання
7. Отруєння — це
8. Корозійні отруєння— це
9. Резорбтивні отруєння— це
10. Перша допомога при отруєні речовинами, що є хімічною зброєю
11. Які отруєння відносяться до «Харчових отруєнь»?
12. Перша допомога при алкогольному отруєні.
Отрута_i__отруeння.pdf17_К_31.03.pdf17.03.2020р.
28тс_(1)_17.03..pdf28тс_(2)_17.03.pdf28тс_Тематичне_оцiнювання.pdf17.03. 17-К.pdf13.03.2020р. Опрацювати, відповіді надсилати на електронну адресу bvpu33@gmail.com або викладачу на вайбер
13.03.17-К.pdf17_КП_2.pdf17_КП.pdf