Урок 1

Це цікаво

Найбільш розповсюдженим є переказ про Лей Цзу, першу дружину Жовтого імператора, що жив в центральних районах Китаю близько 5000 років тому. Після одруження Лей Цзу привезла з собою секрет вирощування шовкопряда.

Як свідчать легенди, за 2 тис. років до нашої ери (епоха пізнього неоліту) шовківництво уже існувало. А 2500-2800 років тому виробництво шовку вже було розвинутою галуззю виробництва. Технології, пов’язані з шовківництвом, вишивкою, забарвленням тканини, отримали широке розповсюдженння. Археологи знаходили шовкові речі дуже високої якості, які й сьогодні вражають уяву яскравістю фарб, багатством та досконалістю вишивки.

Більше 2000 років тому імператор У Ді направив свого посланця на Захід, щоб прокласти дорогу, якою підуть каравани з шовком. Так з’явився Великий Шовковий шлях. У Китаї під страхом смертної кари заборонили вивозити гусінь шовкопряда або її личинки за межі країни. У 555 р. двом монахам вдалося вивезти кілька личинок шовкопряда до Візантії. Завдяки цим личинкам, а також знанням про розведення шовкопрядів, набутим ченцями в Китаї, виробництво шовку стало можливим і поза його межами. І вже в середні віки шовківництво стає однією з головних галузей промисловості у Венеції (13 ст.), в Генуї та Флоренції (14 ст.), Мілані (15 ст.). До 18 ст. шовкова справа отримала розповсюдження у всій Західній Європі.