Уся історія європейської архітектури є живою матерією, що постійно розвивалася і змінювалася. Поява різних типів архітектурних споруд завжди зумовлювалася політичним та суспільним устроєм країни, ідеологічними й побутовими умовами, системою релігійних вірувань, народними традиціями.

 У добу Середньовіччя в Європі утвердилося

християнство. Виникли й набули поширення візантійський, романський і готичний стилі. 

Для візантійського стилю в архітектурі також характерна цегляна орнаментальна кладка. І цю традицію перейняли слов'янські зодчі (архітектори). Подивись, яка краса з цегли!

Наступна риса візантійського стилю, а тепер уже і нашої культури, - це використання багатьох кольорів та золота. Внутрішнє вбрання храмів вражає пишністю та красою.

Також з Візантії до Київської Русі прийшли мистецтва книжкової мініатюри та іконопису та мозаїки.

                                                                 Романський стиль

Романський стиль розвивався в архітектурі Франції, Німеччини та інших країн. Спорудам цього стилю притаманні монументальність, простота форм, лаконізм декору. Провідним типом церковного будівництва була римська базиліка. Внутрішній простір храмів прикрашали розфарбовані скульптури, фрески і рельєфи. Замки й інші світські споруди будували як фортеці — із зубчастими мурами й високими круглими вежами (донжон), з вузькими вікнами- бійницями арочної форми. 

                                                                            Готичний стиль

Готика (італ. Gotico, були німецького походження племена готів). Готичний стиль - це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн Західної Європи (між серединою XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським» (чужеземним).

тика (італ. Gotico, були німецького походження племена готів). Готичний стиль - це художній стиль, що виявився завершальним етапом у розвитку середніх століть культури країн Західної Європи (між серединою XII і XVI століть). Термін «Готика» введений в епоху Відродження як зневажливе позначення всього середньовічного мистецтва, що вважалося «варварським» (чужеземним).

На відміну від романського, готичне мистецтво «пропагує» інтерес до людських почуттів, звертається до краси реального світу, повертається до індивідуальності.

Готичне мистецтво залишалося переважно культовим за призначенням і релігійним по тематиці: воно було співвіднесено з вічністю, з «вищими» ірраціональними силами. 

Особливе місце в мистецтві готики займав собор - вищий зразок синтезу архітектури, скульптури і живопису (вітражів). 

Грандіозні готичні собори вирізнялися висотою, місткістю, ошатністю, видовищним і багатим декором. Для готичного стилю характерні гострі споруди, зі стрілчастими склепіннями, безліч кам'яного різьблення і скульптурних прикрас. 

Поступово новий стиль витіснив свого попередника — романський стиль, і поширився Західною, Центральною і частково Східною Європою, відображаючи панівний християнський світогляд. 

Знайомся з видатними пам'ятками готичного стилю. 

                                      Кельнський собор

Міланський кафедральний собор

 Характерні риси готичної архітектури