Подолання страху

Можна сказати, що до психологів всі вже звикли. Ці фахівці допомагають вирішувати особистісні проблеми, проводять психологічне тестування, тренінги, навчальні ефективно спілкуватися і вирішувати конфлікти, складають психологічні портрети і характеристики і багато чого іншого.

Візит до психолога допоможе розібратися з емоційним станом дитини. Консультація фахівця допоможе під час вікових криз у розвитку дитини (рік-півтора, три-чотири, шість-сім і підлітковий період). Що відбувається в ці моменти? Віковий криза означає, що в розвитку людини відбувається різкий стрибок, щось радикально змінюється. Батьки ж не встигають звикнути до цих змін, не враховують їх у спілкуванні, використовують виховні прийоми, вже не дієві в нових умовах. Все це накладається на підвищену емоційність дитини, характерну для перехідних періодів. В результаті вередування, агресія, впертість дитини - і почуття безпорадності у батьків.

У Вас виникло питання, Ви бажаєте поспілкуватися з психологом?

Поставте питання в міні-чаті та отримайте відповідь.

На Ваші питання щоп'ятниці відповідає шкільний психолог

Корзун Наталія Василівна

Батьки і діти! Діти і батьки!

Нерозділиме і довічне коло,

Ми засіваємо життєве поле

І не на день майбутній - на віки.

Б.Олійник

Дитина народилася... А якою вона виросте? Чи буде працьовитою, доброю, чесною, чи любитиме й шануватиме своїх батьків, чи здатна буде відповідати за себе й за свої вчинки? Яким буде

її життєвий вибір? Усебічний гармонійний розвиток дитини - це ідеал сімейного й суспільного виховання. Але скільки потрібно наполегливої кваліфікованої праці батьків та вчителів, щоб наші діти увібрали все багатство інтелектуальної, моральної й культурної спадщини, виробленої людством!

Так, родина - це осередок найглибших людських почуттів, де дитина найшвидше і найглибше

засвоює основи моралі серцем і душею, Батьки - її головні природні вихователі. Основний чинник у формуванні особистості - це виховний клімат у сім'ї. Рідна домівка - не тільки місце притулку, дах над головою, а й сімейне вогнище, місце захисту від життєвих незгод.

Учинки й поведінка дитини повинні оцінюватися вами, шановні батьки. Позитивна оцінка ви-

кликав у неї задоволення, отож сприяє закріпленню навичок і вмінь дисциплінованості. Щоразу, коли дитина робить добрий учинок чи виконує своє завдання краще, дорослому варто обов'язково похвалити її і зупинитися докладніше на тому, що вона зробила краще,

Хочу звернути вашу увагу на дитячі емоції. Позитивні емоції. Негативні емоції. Поставте ці слова у дві колонки - скільки разів ви дитину сьогодні: хвалили – сварили, заохочували – пригнічували,

читали нотації – пишалися, цілували – звинувачували, обіймали – засуджували, були лагідними - відганяли, лаяли - усміхалися.

Якщо на долю однієї негативної емоції припадає три й більше позитивних, дитина не почуватиметься в сім'ї вигнанцем.

Спостерігаючи за поведінкою батьків, вона вчиться творити добро, виявляти любов, симпатію до інших людей, бути працьовитою і скромною, чесною й справедливою, ввічливою, витриманою.

Проте при вихованні дітей нерідко доводиться застосовувати покарання. Наша система виховання допускає такі його міри: зауваження, обурення, висловлення незадоволення. Позбавлення дитини цікавого для неї, фізичне покарання - це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, а й педагогічного безкультур'я, що виховує небажані риси: брехливість, боязливість, озлобленість. Покаранням, як і заохоченням, слід користуватися вдумливо, залежно від учинку дитини та умов, за яких стався прикрий випадок.

Пам'ятайте, справжня батьківська любов виражається в допомозі сину чи доньці знайти себе і

самостійно відшукати відповіді на головні питання життя, розкрити свій духовний світ і зміцнити його вищими цінностями, що врешті-решт і народжує почуття щастя.

Шановні батьки, хочете перевірити власні педагогічно-виховні здібності?

Тоді скористайтеся цим тестом.

1. У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною.

2. Порадитися з дитиною, незважаючи на її вік.

3. Зізнатися дитині в помилці, якої ви припустилися у ставленні до неї.

4. Вибачитися перед дитиною, якщо ви неправі.

5. Стримати себе, якщо вчинок дитини роздратував вас.

6. Поставити себе на місце дитини.

7. Повірити хоча б на хвилину, що ви добра фея.

8. Розповісти дитині про повчальний випадок із свого дитинства, який невигідно свідчить про вас.

9. Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку.

10. Завжди утримуватися від слів, які боляче вражають дитину.

11. Надати дитині один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні в що не втручалися.

12. Відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто образила іншу дитину.

13. Вистояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це - примха, забаганка.

Відповіді:

А - можу і завжди так роблю (3 бали),

Б - можу, але не завжди так роблю (2 бали).

В - не можу (1 бал).

Підрахуйте бали:

50-39: це означає, що дитина - найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно й можете сподіватися на добрі результати виховання.

Сума 16-30 балів: піклуватися про дитину - для вас питання першочергове. Ви схильні до компромісів, які послаблять виховний ефект. Вам слід серйозно замислитися про підхід до виховання.

Менше 16 балів: перед вами постали серйозні потреби стосовно виховання дитини.

«Фантазія - мати всіх можливостей, де подібно до всіх протилежностей внутрішній і зовнішній світ поєднуються разом»

Карл Густав Юнг

«Картинка на піску - зображення душевного стану.Неусвідомлена проблема розігрується в пісочниці, конфлікт переноситься з внутрішнього світу в зовнішній і робиться зримим»

Дора Калфа

Пісок - це дивовижний матеріал.

Він має здатність притягувати людину – своєю піддатливість, здатністю приймати будь – яку форми.Він може бути сухим і легким. Він може бути вологим і пластичним. До піску приємно доторкатися!

Пісок - це дивовижний матеріал для дитячих ігор! Саме гра допомагає дітям будувати відносини із зовнішнім світом, пізнавати його і виражати свої почуття. Через пісок Ви зможете допомогти дитині висловити те, для чого важко підібрати слова.

Що ж таке пісочна терапія?

Пісочна терапія - симпл – терапія з опорою на архетипи на символи, знаки. Важливо під час роботи які фігурки беруться, який створює світ. Це вплив підсвідомості тобто тих змін, що відбуваються в процесі психотерапевтичної сесії. Нині пісок використовується як імагінативну техніку. До імагінативних технік відносяться робота знайомство з піском, робота картинами з піску, де важливим є контакт клієнта з піском, самим продуктом.

Необхідне спорядження.

Підніс 50 Х 70 Х 8-10 см дно і борти зазвичай фарбують в блакитний колір, що дозволяє моделювати воду і небо. Пісок і вода (для зволоження піску). Колекція мініатюрних фігурок( люди, комахи, тварини, транспорт, будівлі,природні матеріали) і засоби для моделювання, щоб дитина могла сам створювати те, чого йому не дістає.

Запропонуйте дитині вибрати героїв і збудувати їх країну. Попросіть дитину розповісти вам про його країну і всіх жителів, що вони люблять, чим займаються.

Намагайтеся не давати оцінку і задавати емоційно - нейтральні питання. Пограйте у його світі, поспостерігайте за долею його героїв. Несподівано для себе ви раптом можете отримати ключ до розгадки дитячих таємниць.

У підносі з піском переживання , тривоги, надії і внутрішні конфлікти знаходять зриму форму. Дорослі можуть пізнати в цих фігурках себе і звернутись до того невідомого, що є в нас самих. Зрозуміти - означає зробити перший крок до змін.

Пісочна терапія підходить як для дітей так і дорослих. Можна попрацювати одному, в парі або компанії, якщо у вас є мета в чомусь розібратися і щось поліпшити.

Факти і статистика:

• П'ята частина населення починає курити в 14 років.

• За рік викурюється близько 100 мільярдів цигарок.

• Статистика свідчить також, що кількість курців-чоловіків зменшується, а жінок — зростає.

• Для молоді віком 14-17 років куріння стало улюбленим дозвіллям.

• Куріння призводить до захворювань, інвалідності і смерті.

• Кількість людей, що через нього пішли з життя, щороку сягає 70 тисяч.

• бронхіт,

• хвороби серця,

• рак легенів,

• хвороби шлунка.

85 % померлих від раку легенів — курці.

25 % померлих від інфаркту — курці.

Курці багато і часто кашляють, важко дихають.

1. Насамперед батьки мають самі кинути курити.

2. Ігри, прогулянки на свіжому повітрі.

3. Не дорікати, а підтримувати дитину, твердити, що разом можна подолати цю звичку.

4. Не ставитися зневажливо до друзів своєї дитини, а допомагати їм усім боротися з курінням.

ДИТЯЧІ СТРАХИ

Формування повноцінної активної особистості має насамперед ґрунтуватися на вихованні у дитини почуття власної гідності, усвідомлення своєї самоцінності, поваги до себе, віри у власні сили.

Дитина має намагатися бути сама собою, не схожою на інших. Проте на заваді формуванню повноцінної особистості інколи постає страх. Немає людини, яка б ніколи не переживала цього почуття. Стурбованість, тривога, страх, тривожність - такі ж невід'ємні емоційні прояви нашого психічного життя, як і радість, захоплення, гнів, подив, смуток.

Страх бере свій початок у ранньому дитинстві, звідки він може пробиратися в майбутнє людини і тероризувати її все життя.

Проте слід зазначити: страх, як і інші прикрі переживання, не є однозначно шкідливим. Будь-яка емоція виконує певну конкретну функцію і допомагає дитині чи дорослому орієнтуватися в навколишньому середовищі, захищає нас від зайвого ризику, коли ми, наприклад, переходимо вулицю тощо. Він регулює діяльність, поведінку, убезпечує людину від травматизму. Проте цим, на жаль, їхній позитивний вплив обмежується.

За походженням страхи поділяються на такі види:

навіювані,

особистісно-зумовлені,

ситуативні.

Навіювані страхи виникають у дитини під впливом

слів чи дій дорослого. Психологи виділяють окремі конкретні причини навіюваних страхів, зокрема, залякування (жартома чи зумисне), фізичні покарання, примушування, приниження особистої гідності, висміювання невдач дитини та гіперпротекція, коли за дитину все роблять батьки. Кожна з названих причин може зумовити виникнення в дитини одного з конкретних видів страху: перед фізичним покаранням, перед неуспіхом у діяльності, страх бути висміяним. Ось деякі з традиційних висловлювань дорослих у цьому випадку: «Сашко, не плач, бо зараз покличу медсестру, щоб зробила тобі укол!» (вихователь дитячого садка); «Погано поводитимешся - віддам чужому дядькові» (батько, мати); «Бабай зараз прийде до тебе!» (бабуся).

Особистісно-зумовлені страхи виникають через незадоволення життєво-важливих потреб для повноцінного розвитку особистості. Це можуть бути думки про свої вади, недоліки, відсутність упевненості маляти в любові батьків, розлука з об'єктом прихильності, страх засинати, залишатися самому у темному приміщенні, вдома без дорослих, захворіти. Такі страхи дуже важко усунути.

Ситуативні страхи спричинені реальними подіями у житті дитини. Наприклад, пожежа, блискавка, землетрус, воєнні дії, поведінка п'яних батьків, мультфільми чи казка з жахами, присутність дитини на похороні. У таких випадках страх виникає як прояв природного захисного рефлексу, але на цьому, на жаль, його дія не припиняється. Ситуативні страхи минають, але залишають важкий слід у психіці дитини й часто переходять у доросле життя людини. Тому надзвичайно важливо оберігати дітей від ситуацій, які можуть спричинити до переляку.

Отже, чого можуть боятися наші діти? Це залежить від віку дитини. До 7 років у дітей переважають так звані природні страхи, які базуються на інстинкті самозбереження. В 7-10 років наступає рівновага між природнім та соціальним страхами (самотності, покарання, запізнення). Якщо описати більш конкретно, то можна виділити окремі страхи, які притаманні певному віковому періоду.

Перший рік життя:

- страх нової обстановки;

- страх відділення від матері;

- страх сторонніх людей.

Від 1 до 3 років:

- страх темноти (основний страх у цьому віці);

-страх залишитися на самоті;

- нічні страхи

.Від 3 до 5 років:

- страх одинокості, тобто страх “бути ніким”;

- страх темноти;

- страх замкнутого простору;

- страх казкових персонажів.

Від 5 до 7 років;

- страхи, пов’язані зі стихіями: пожаром, глибиной;

- страх батьківського покарання;

- страх перед тваринами; - страх страшних снів;

- страх втратити батьків;

- страх смерті;

- страх запізнитися;

- страх перед зараженням якоюсь хворобою.

Так само як і страхи, уже в ранньому дитинстві може виникнути такий негативний емоційний стан як тривожність, коли дитини тривалий час самотня, позбавлена батьківської ласки, веселих ігор і забав. Відсутність емоційно-насиченої гри з батьками, братиками, сестричками не сприяє правильному емоційному реагуванню на різні стресові ситуації, збіднює емоційне життя дитини. Діти частіше відчувають тривогу, якщо вважають найголовнішою у сім'ї маму, а не тата.

Постійні нервово-психічні перевантаження, що їх відчуває жінка-мати внаслідок підміни сімейних ролей, відбиваються на її взаєминах із дітьми, викликаючи в них тривогу. Суміщення професійних та сімейних обов'язків деякими матерями також є фактором, що сприяє розвитку тривоги у дітей, оскільки діти постійно очікують на крик та погрози з боку перевтомленої матері, не можуть точно передбачити її дії.

Тривога у малюків може розвиватися не тільки в неблагополучних сім'ях, але й унаслідок формально правильного, але не досить емоційно теплого (емоційного) ставлення до них матері, батька, бабусі, дідуся. Діти в таких сім'ях відмежовуються від дорослих стіною байдужості, негативізму, заглиблюються у свої переживання. Вони, як правило, не схильні до зовнішнього відкритого вияву своїх почуттів.

Поради батькам

Дорослі мають приділяти такій дитині особливу увагу.

Слід пам'ятати такі правила.

1. Доручення для тривожної дитини мають відповідати віку.

Складні завдання прирікають маленьку дитину на неуспіх,

зниження самооцінки.

2. Підтримуйте її, говоріть про свою впевненість у тому,

що дити¬на зможе виконати завдання.

3. Не порівнюйте успіхи дитини з успіхами інших дітей,

дуже важливими є оптимістичні прогнози на завтра.

4. Не припускайте ситуації змагання, публічного виступу дитини.

5. Дуже ефективними є вправи на релаксацію,

психогімнастика.

6. Зменшити або усунути тривожність і страхи у дошкільників можна за допомогою:

- малювання;

- лялькового, настільного театру;

- ігрової терапії; музикотерапії;

- психологічних ігор;

- фізичних вправ; етюдів;

- читання художньої літератури.

Завдання для батьків

1. Намалюйте на аркуші паперу те, чого ви боїтесь, що вас тривожить. Після виконання малюнку, порвіть його на дрібні шматочки ти викиньте, позбавтесь своїх переживань.

2. Пригадайте казки та художні твори про сміливих героїв. (Відповіді: «Котигорошко», «Коза-дереза»,

«Котик і півник», «Ох»; О. Толстой «Пригоди Буратіно»; Дж. Родарі «Цибуліно»; твори С. Маршака, С. Михалкова та ін.).

3. Вправа «Закінчи речення». Я хочу... Я вмію... Я зможу...

Намалюйте себе у майбутньому (бажано, щоб зображення було радісним, позитивним). Потім розкажіть про себе у майбутньому, якими будуть ваші досягнення, успіхи, про що ви мрієте.

Поради вихователям

1. Встановіть тісний контакт із батьками своїх вихованців, запишіть їхні побажання.

2. Коли приходять новачки, дайте можливість іншим учням самостійно пояснити новоприбулим правила поведінки у школі. Доручіть комусь із активних дітей розпитати новачка, ближче познайомитись із ним, а потім уже познайомте з ним усіх інших дітей.

3. Ознайомлюючи дітей із правилами поведінки в класі, проведіть гру-заняття, де можна використати ці правила. У такий спосіб кожна дитина зможе чітко уявити, що від неї вимагається.

4. Стежте, щоб встановлені правила не призводили до емоційного чи фізичного приниження когось із дітей його однолітками.

5. Використовуйте прийом гуманної особистісно - орієнтованої педагогіки

співробітництва — «відповідь на вушко».

6. Обговорюйте разом із дітьми різноманітні способи виходу із ситуацій, які сталися чи могли б статися у житті групи. Допоможіть дітям оцінити, якою мірою є конструктивний вибір кожного із них.

7. Нагадайте дітям можливість визначити їхні страхи. Обговоріть із ними різноманітні випадки, які продемонстрували б те, чого вони бояться, насправді зовсім не страшне.

8. Створюйте умови, що сприяють встановленню та розвитку дружніх та приязних стосунків між дітьми. (Проведення різноманітних ігор та вправ.)

9. Придумайте разом із дітьми різноманітні способи похвали чи вираження прихильності (оплески, підняття кулачків, великого пальчика угору).

10. Проводьте 1 раз на тиждень «День гарного настрою», «День усмішки».

11. Визначте відразу дітей, які схильні усамітнюватися, і стежте, щоб інші діти не забували запрошувати їх до свого товариства.

12.Надавайте дітям можливості більше рухатися, гратися в рухливі ігри, де дитина може бути сміливою, відважною, захисником менших.

13. Щоб подолати у дітях страх, можна також практикувати малювання їхніх персонажів.

14.Не забувайте постійно підбадьорювати, заохочувати дітей.

Зовнішнє незалежне тестування, державна підсумкова атестація , предметні олімпіади як і більшість явищ життя, - явище перехідне. Коли воно закінчиться з’явиться відчуття свободи, забудеться нервування, повернеться спокійний сон. Але можна брати участь у зовнішньому незалежному тестуванні, складанні державної підсумкової атестації і з меншими втратами для власного здоров’я і отримати гарний результат.

Психологи розцінюють як:

1. «перетравлювання» значного обсягу інформації, яке пов'язане з великим навантаженням на мозок;

2. серйозне емоційне напруження і велике навантаження на нервову систему;

3. оцінювання не лише знань дитини, а й її особистості.

Страх, що виникає у дитини перед зовнішнім незалежним тестуванням, ДПА пояснюється тим, що вона боїться не лише отримати низькі бали, а й осоромитися перед однокласниками, виявитися слабкою, невпевненою.

(за Іриною Науменко)

Розпорядок дня

Харчуватися слід три-чотири рази на день. Мед, горіхи, молочні продукти, риба, м'ясо, овочі та фрукти забезпечать баланс необхідних інгредієнтів їжі в організмі й відновлять енергетичні витрати.

Нормальний здоровий сон і відпочинок зменшать навантаження на нервову систему.

Не варто відмовлятись від звичних занять спортом, розмов по телефону — це буде своєрідним відпочинком.

Слід пам'ятати про біоритмологічні особливості: «сова» неефективно працює о 6—8 годині, а «жайворонок» навряд чи буде працездатним до 2—3 годин ночі. В усіх людей рівень біологічної активності знижений із 17 до 18 години.

Можна вживати тонізуючі препарати, наприклад, із женьшеню чи елеутерококу. Каву краще пити вранці й небагато, лише для того, щоб прокинутися (для тих, хто звик саме так розпочинати свій день). Кава підсилює нервовість і тривожний стан у невпевнених у собі людей. Заспокійливі медичні препарати зовсім не потрібні. Їх можна вживати лише за призначенням лікаря.

Правильна організація вивчення навчального матеріалу

Спочатку слід переглянути весь матеріал і розподілити його таким чином: якщо треба вивчити 100 питань за чотири дні, то в перші два дні вивчається 70% усього обсягу, третього дня — решта, четвертого — повторюють вивчене. При цьому складні теми варто чергувати з простішими — не обов'язково вчити всі питання поспіль.

Є й деякі психологічні закономірності, які слід враховувати.

1. «Чинник межі». Найкраще запам'ятовується інформація, викладена на початку і наприкінці тексту. Середина зазвичай швидко «вилітає» з голови. Тому під час запам'ятовування та повторення слід приділити увагу середині тексту.

2. Повторювати треба не механічно, а вдумливо, зосередившись на змісті. Інформація після «завантаження» в мозок, якщо її не повторити, утрачається на 20—30% упродовж перших 10 годин. Щоб цього не сталося, слід прочитати текст, повторити його вдруге, через 20 хвилин — утретє, а через 8—10 годин — учетверте, і ще раз — через добу.
   Тільки після цього можна бути впевненим у тому, що інформація міцно «оселилася» в голові.

3. Особливість «упізнавання». Дивлячись на текст, відчуваєш, що колись це все бачив, читав, отож вирішуєш, що витрачати час на це питання не варто й можна переходити до наступного. Насправді ж це — несвідомий самообман. І якщо не вивчити уважно те, що здається таким знайомим, на іспиті можна не відповісти на таке «знайоме» за питання.

4. Запам'ятати можна найкраще, якщо знати, що є «найближчим»: текст, рисунок, логічна схема, мовленнєве відтворення.

5. Слід спробувати знайти щось цікаве у найнуднішому матеріалі, адже цікаве запам'ятовується набагато легше.

Можна готуватися до іспитів удвох, адже одна голова добре, а дві — краще. Підготовка до іспиту вдвох має свої переваги, якщо поставитися до цього серйозно й сумлінно. Учити разом не варто, а от повторювати навіть бажано. Це краще робити напередодні іспиту.

Готуватися можна й так: перший день — самостійне вивчення, другий — повторення й переказування один одному. Було б добре розділити теми за інтересами, за складністю, за ступенем засвоєння: один розповідає те, що другий раніше не вивчив.

Розповідати треба чітко, детально, емоційно. Можна проводити «репетиції» перед іспитом і наодинці: ставити собі запитання, уголос відповідати, привчатися слухати своє мовлення.

Шпаргалка — річ потрібна

Використання шпаргалок на іспиті найчастіше закінчується дуже сумно. Вони потрібні лише тим, хто краще запам'ятовує матеріал при конспектуванні, — викладений коротко (у вигляді тез), він краще тримається у пам'яті. Шпаргалки зручно перечитувати перед самим іспитом, а от брати на іспит не варто.

«Спокійно, тільки спокійно»

Так завжди в екстремальних ситуаціях казав Карлсон. Слід скористатися його порадою. Адже нервують завжди ті, хто погано знає матеріал. Ті, хто зовсім нічого не знає, зазвичай спокійні. Ті, хто знає матеріал добре чи на середньому рівні, нажахані до останньої хвилини, поки не отримають оцінку.

Щоб подолати свій страх, можна розповідати самому собі вивчений матеріал, начебто на іспиті. Уявіть складну ситуацію на іспиті й знайдіть із неї вихід. Поставте самі собі підступні запитання й дайте на них відповідь — переборіть свій страх ще до іспиту. Згадайте випадки свого успіху, подумки відчуйте їх іще раз.

Спробуйте вдатися до аутогенного тренування. Складіть для себе формули, налаштуйтеся на те, що «у мене все вийде» й повторюйте ці слова перед сном. На іспиті не втрачайте самовладання у складний момент, хоч це й нелегко. Згадайте про почуття гумору — іноді воно виявляється і в екзаменаторів.

Складіть план відповіді на іспиті — це теж заспокоює.

Підтримка батьків — один із чинників успіху

Емоційний батьківський захист — велика підтримка перед іспитом. Можна взяти білети до театру, просто погуляти, поговорити про життя: це заспокоює.

Мета кожного учня — скласти іспит якнайкраще. А оцінка залежить від двох різних чинників: знань і вміння поводитися на іспиті.

1. Майте вигляд впевненої у собі людини.

2. Спрямуйте розмову в потрібне русло.

3. Не втрачайте самовладання, якщо не знаєте питання.

1. Ведіть із викладачем діалог.

5.Змінюйте перебіг думок, перебудовуйте розмову у сприятливому напрямі.

6.Вдягніться на іспит охайно.

7. Говоріть неголосно, але чітко й упевнено, усміхайтеся.

8. Налаштуйтеся на неодмінний успіх, особливо на першому іспиті.

9. Продумайте поведінку і стиль розмови з викладачем.

10. Будьте спокійні й зосереджені на змісті відповіді.

11. Забудьте про образи на вчителів, батьків, узагалі відстороніться од усього непотрібного.

12. Заспокойте себе тим, що завтра буде день без іспиту, тому сьогодні слід себе показати якнайкраще.

Поради, як позбутися поганого настрою

Ця «хвороба» відома всім: і дорослим, і малим. Ліків від поганого настрою немає, але можна подолати цю прикрість і без них.

Найперше — треба виговоритися, тобто поговорити з подружкою чи другом, мамою чи татом. У крайньому разі можна розповісти про свої проблеми й біди песикові чи котикові.

Поганий настрій можна і приспати. Засніть хоч на півгодинки. Засинаючи, уявіть щось гарне, і побажайте, щоб воно наснилося. А прокинувшись, усміхніться. Можна походити босоніж по землі, траві або легенько пострибати, уявляючи себе деревом, що пускає міцне коріння у землю. Якщо тепло й сухо, полежіть на землі, «послухайте» її пісню, казку, шепіт — це вже хто що почує.

Частіше всміхайтеся — поганий настрій усміхнених людей не любить.

Декілька практичних порад психологів учасникам зовнішнього незалежного оцінювання:

• У будь-якому професійно підготовленому тесті чимало завдань, з якими ви просто не повинні впоратися, і це заплановано, оскільки тест надлишковий. Більше того, ніхто не мусить виконати всі 100% завдань! Тому немає ніякого сенсу витрачати емоційну енергію на передчасну досаду.

• Навіть якщо вам здається, що допустили багато помилок і просто завалили тест, пам’ятайте, що дуже часто таке відчуття є помилковим: при порівнянні ваших результатів з іншими може з’ясуватись, що інші допустили ще більше помилок. У підсумку ви можете одержати якщо не найвищий, то цілком пристойний бал.

• Якщо ви хочете стати класним тестовим бійцем, учіться не тільки наносити удари, але й тримати їх.

(збори-лекція для батьків)

Пролунав перший дзвінок. Радість, тривога, задоволення, гордість охоплюють кожного, хто переступив шкільний поріг вперше. Це не тільки першокласники, а й їхні батьки, родичі, друзі.

Чого чекають від школи діти, батьки? Мабуть, міцних знань. Але чи може навчання йти в розріз з вихованням? Ні! Виховуючи дитину, ми вчимо її вчитися. Цих умінь дитина почала набиратися з першого дня своєї появи на світ. Найрідніші люди, родинне коло, близьке оточення поклали початок у вихованні й навчанні нової людини.

А сьогодні ця людина, зі своїми звичками, переконаннями, індивідуальними потребами прийшла до школи. І вчитель продовжує вести її по стежині життя. Шановні батьки, без вашої допомоги, без вашого власного прикладу, вчитель не в змозі буде дати все те, на що ви і ваша дитина сподіваєтеся. Давайте будемо взаємно ввічливі, толерантні, стримані, терплячі стосовно до себе, до дітей, один до одного. Щоб досягти великих успіхів у навчанні, потрібно створити такі умови, щоб дитина відчувала свою перемогу над подоланням труднощів, відчувала власний успіх, відчувала потребу бути корисною для себе й оточуючих людей, виконуючи навчальне завдання, неочікувано для себе доходила висновку, що розкриває всю красу процесу пізнання. Необхідно активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих уже науці фактів.

Василь Сухомлинський зазначав, що головне завдання вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися, сформувати інструмент, без якого вона стає невстигаючою, нездібною. Цим інструментом, на думку відомого вченого, є п'ять умінь:

• вміння спостерігати;

• вміння думати;

• висловлювати думку про те, що бачу, роблю, думаю, спостерігаю;

• читати;

• писати.

«Хіба школяр не вміє вчитися? - дивуються деякі батьки. - Адже дитина ходить у школу, виконує уроки. Невже цього недостатньо?». Виявляється, що так. Невміння вчитися найчастіше є причиною того, що діти вчаться нижче своїх можливостей або досягають певних результатів ціною надмірних зусиль.

Щоб сформувати в учнів вміння вчитися, раціонально оволодівати знаннями, важливо виробити в них цілий комплекс різноманітних організаційних та інтелектуальних умінь, які забезпечуються самостійністю в навчанні. Яка участь батьків у даному процесі? На думку О. Савченко, сім'я може зробити дуже багато, зокрема:

• привчати дітей до режиму дня;

• виховувати організованість;

• озброювати раціональними способами запам'ятовування;

• розвивати мислення, спостережливість та обов'язково - прагнення до самостійної праці.

Успішне навчання молодших школярів тісно пов'язано з організацією їхнього робочого місця. Дитина повинна вміти відібрати все необхідне для заняття, правильно розташувати навчальне приладдя на столі, підтримувати порядок на

робочому місці протягом виконання домашнього завдання. Це допомагає уникнути побічних подразників, зосередитися, мобілізувати всі сили на роботу.

Щоб навчити дитину вчитися, важливо сформувати в неї уміння формувати майбутню діяльність, тобто визначати мету роботи, відбирати необхідні прийоми її виконання, встановлювати їх послідовність, здійснювати контроль за ходом роботи згідно з накресленим планом. Варто виробити в учнів узагальнений підхід до виконання будь-якого завдання: спочатку треба думати, а потім виконувати. Привчайте дитину міркувати так: з чого почнеш роботу, з чого робиш поділ, чим закінчиш, як перевіриш. Не скупіться на похвалу, заохочуйте найменші прояви самостійності: «Ти чітко спланувала свою роботу, працювала за планом, нічого не пропустила, тому й виконала завдання правильно. Я рада за тебе».

Якщо дитині важко передбачити послідовність виконання роботи, батьки з успіхом можуть використовувати прийом «роби, як я» («Якби я це робила, - каже мама, - я б спочатку...»).

Щоб скласти план твору, учень повинен: уважно прочитати текст, поділити його на логічно завершені частини, до кожної частини підібрати заголовок, чітко та стисло його сформулювати і записати. Варто пам'ятати, що цим складним умінням діти оволодівають поступово. Спочатку вони вчаться відповідати на запитання щодо прочитаного, ділити текст на частини, визначати (з допомогою вчителя) головну думку. І лише в 4 класі молодші школярі оволодівають умінням членувати текст на логічно закінчені уривки, складати план, здійснювати спостереження за змістом і логікою абзаців. Центральна ланка у складанні плану - вміти визначити головну думку твору.

Відтак виявлено наступне вміння, яке необхідне для того, щоб навчити дитину вчитися, — вміння визначати головні й другорядні ознаки. У процесі навчання школярі дізнаються, що всі ознаки, які притаманні даному предмету, поділяються на головні й другорядні. Головні - це ті, які завжди належать предмету, без яких він не може існувати. Другорядні ознаки в одному випадку можуть належати даному об'єкту, а в іншому - ні. Так, наприклад, головна ознака м'яча - кругла форма. Оскільки він може бути великим і маленьким, червоного або синього кольору, то розмір і колір м'яча - ознаки другорядні. Пограйте з дитиною у гру «Хто більше?». Виберіть якийсь предмет (наприклад, сніг) і постарайтеся виділити якнайбільше властивостей (холодний, блискучий, білий, м'який, іскристий, ранній, глибокий, дрібний). Які серед цих ознак головні? Чому? Поміркуйте разом.

З початкових класів дитину варто привчати точно виконувати вказівки дорослого. Адже здебільшого в процесі виконання домашніх завдань часто виникають такі питання: «Переписувати в зошит вправу чи виписувати лише окремі слова?», «Задачу розв'язувати окремими діями чи виразом?» тощо. Щоб цього уникнути, важливо насамперед навчити дитину уважно слухати вчителя, найважливіше записувати в щоденник.

Формуванню вміння точно виконувати вказівки дорослого сприяють «графічні диктанти». Суть вправи поясніть дитині так: «Зараз ми будемо малювати узор. Робити це потрібно так: я буду говорити, в який бік і на скільки клітинок проводити лінію, а ти виконуй. Кожну наступну лінію починай там, де закінчилася попередня, не відриваючи олівця».

Уміння вчитися включає в себе і навички умілого користування підручником.

Дитина повинна вміти швидко знаходити ті сторінки, на яких буде працювати. Ефективним у даному випадку є закладки. Поряд з цим важливо вчити дітей знаходити за вказаним номером сторінку в підручнику, номер вправи чи задачі.

Основні вимоги до роботи з навчальною книгою у початкових класах такі:

• вміти користуватися змістом, тобто знати, що назви всіх оповідань, віршів, байок є в змісті;

• користуватися - тлумачним словником, у якому пояснюються невідомі або маловживані слова;

• знаходити червоний рядок (початок абзацу), абзац.

• учні повинні знати, що виділені жирним шрифтом -слова, визначення обов'язково треба прочитати кілька разів, щоб запам'ятати.

При вивченні віршів рекомендуємо молодшим школярам таку послідовність дій:

1. Уважно прочитай вірш, вдумайся в його зміст.

2. Вивчи перший стовпчик, потім другий.

3. Повтори перший з другим.

4. Вивчи третій стовпчик.

5. Повтори всі стовпчики.

6. Повтори вірш увечері й зранку, дотримуючись відповідної інтонації.

Обов'язковою умовою повноцінного успішного навчання є формування у молодших школярів уміння контролювати виконану роботу. Важливо практично ознайомити дитину з тим, як переконатися, чому відповідь правильна або в чому її помилковість.

Молодші школярі порівняно легко оволодівають способом перевірки завдань шляхом співставлення за зразком. Батькам не варто поспішати виправляти помилку. Важливо ще раз звернути увагу дитини на зразок. Щоб зосередити увагу учнів на складних у написанні словах, варто попередньо підкреслити їх олівцем у тексті, а потім порадити побуквено звірити ці слова.

Пізніше діти оволодівають складними способами перевірки: співставляють написане з вивченими правилами; перевіряють, чи виконано все, що вимагає завдання; записують під диктовку з поясненням; відповідають на контрольні запитання, які є в кінці теми.

Характерною особливістю математичних завдань є те, що правильність їх розв'язання не можна проконтролювати, співставляючи результат діяльності зі зразком. Існують спеціальні способи перевірки математичних завдань: повторне розв'язання того самого прикладу, виконання оберненої дії, застосування переставної властивості додавання, розв'язування «кругових» прикладів.

Можна застосовувати й такі способи перевірки прикладів: «Перевір правильність виконання, якщо відомо, що сума відповідей п'яти прикладів дорівнює 100», «Випиши всі приклади з відповіддю 50» (з двоцифровими результатами, з однаковими відповідями), «Перевір себе: кожна наступна відповідь повинна бути більшою, ніж попередня».

З метою перевірки правильності розв'язання задачі доречно запитати у малюка:

• про що в ній йдеться;

• що відомо, а що потрібно знайти;

• як саме знайшов невідоме;

• чи впевнений у правильності результату;

• як можна перевірити.

Такий підхід привчає дитину осмислювати виконану роботу, засвоювати спосіб міркування.

Навчаючи школярів перевіряти розв'язання задач, можна користуватися такими способами: встановлення меж шуканого числа розв'язування задач іншим способом, складання і розв'язування оберненої задачі, встановлення відповідності між результатом та умовою задачі.

Відтак розглянуто найважливіші уміння, що складають основу вміння вчитись. Формуються вони не лише прямим шляхом, а й опосередкованим.

Опосередковані засоби впливу - це передусім особистісно-орієнтоване спілкування, атмосфера доброзичливості, радості спільної праці. Якщо в сім'ї склалися такі стосунки, учень не боїться висловлювати власну думку, запитувати, міркувати, у народній мудрості йдеться: «Хто думає, той і розум має». Тому частіше ставте перед своїми дітьми запитання: «Чому ти так думаєш?», «Як це можна довести?», «Ти впевнений?», «Чому ти вважаєш цей шлях правильним?» та ін. Не скупіться на похвалу, помічайте найменші успіхи у навчанні: «Минулого разу ти допустив шість помилок у завдані, а цього разу лише три», «Молодець, ти вже навчився розв'язувати задачі на дві дії». Дитині так потрібна Ваша підтримка!

Всі ці чинники в кінцевому результаті спрацьовують на відчуття кожною дитиною її значущості в сім'ї, колективі, в суспільстві; Цей успіх пробудить в дитині бажання вчитися, творчо розвиватися, духовно збагачуватися.

https://vseosvita.ua/library/zbirka-robota-z-batkami-persoklasnikiv-46928.html

НЕ СЛІД ВИРІШУВАТИ ЗА ДИТИНУ, ЩО РОБИТИ, НЕОБХІДНО ЗАБЕЗПЕЧИТИ ЇЇ «ВЕДЕННЯ», ЛИШЕ У ТАКИЙ СПОСІБ ВОНА ЗМОЖЕ ВЗЯТИ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЛАСНІ ДІЇ.

З ВИСТУПУ ЮРИСТА ВИПРАВНОЇ УСТАНОВИ ДЛЯ НЕПОВНОЛІТНІХ ТАЙЛІНГЕРЕНД КОРОЛІВСТВА НІДЕРЛАНДИ

Проблема поведінки, що відхиляється, у підлітків — одна з актуальних психолого-педагогічних проблем. Деструктивні процеси, які торкнулися різних суспільних сфер, потягли за собою зростання злочинності не тільки серед дорослого населення, але й серед молоді. За даними статистики більше 50 % правопорушень здійснюються підлітками і юнаками.

Такі діти мають певні особливості розвитку дитини в неблагополучному середовищі (сім'ї)

1. Протест дитини виражається в бродяжництві, самовільному тіканні з дому, виборі сумнівних друзів, набутті нею різних видів залежностей, противоправних діях.

2. Нерозвиненість пізнавальної сфери.

3. Емоційно-вольова сфера нестабільна. Вона проявляється в яскраво виражених почуттях: афектах, стресах, згубній пристрасті, різко мінливому настрої.

4. Потребнісно-мотиваційна сфера недостатньо розвинута і набуває деформації в негативному напрямі.

5. Негативне ставлення до навчання, яке характеризується бідністю та вузькістю мотивів, несформованістю навчальної діяльності, невмінням діяти в пошуках розв'язків, тривожністю, напругою.

6. Сенсорний голод, який не задовольняється в сім'ї або школі, в них часто доповнюється яскравими і сильними враженнями вулиці, засобів масової інформації.

7. Негативні зорові образи зберігаються в дітей довгі роки і домінують у свідомості, якщо вони не спостерігають позитивних образів та не мають достойних прикладів існування.

8. Сформоване нездорове ставлення до сексуальності: вони легко сприймають навіювання, нестійкі, з емоційною депривацією — невротичні і акцентуйовані, дуже довірливі. Не в змозі зробити вольове зусилля.

Це характеристика так званих важких дітей Вони були, є і будуть у наших школах. Але чи може школа впливати на зрушення в цьому процесі в позитивний бік? Як показує досвід роботи педагогічного колективу — так, може!

Дитина підростає, і тоді батьки часто

перекладають відповідальність за її виховання

на школу. Часом складається враження, що

існує вічний конфлікт між сім'єю та школою,

які звинувачують одна одну з приводу

прорахунків у вихованні дитини, але насправді,

бажаючи добра, прагнуть досягти високого

результату спільними зусиллями. Принаймні,

так має бути.

Насправді в кожного своє завдання,

і те, що може зробити сім'я, не може зробити

школа, як і завдання школи часто не під силу

сім'ї. Мета ж одна — допомогти дитині адаптуватися до світу,

впливати на нього непросто і потребує значних зусиль,

енергії та любові, яких так часто не вистачає на всіх.

Тому ми шукаємо не причини, а способи покращення ситуації через превентивні заходи у виховній роботі школи.

СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА РОБОТА ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ В ТАКИХ ПРІОРИТЕТНИХ НАПРЯМАХ:

1. МОРАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК

2. ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ

3. СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА

4. ЗВ'ЯЗОК З ГРОМАДСЬКІСТЮ

ОРАЛЬНО-ЕТИЧНИЙ РОЗВИТОК– РОБОТА, ЯКА СПРЯМОВАНА НА РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ

• ВИХОВАННЯ ЖИТТЄВИХ ОРІЄНТИРІВ, МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ, АДЕКВАТНОЇ МОТИВАЦІЙНОЇ СФЕРИ;

• ЗМІНА ЗРАЗКІВ ДЕСОЦІАЛІЗУЮЧОЇ ПОВЕДІНКИ ТА ФОРМУВАННЯ АЛЬТЕРНАТИВНОЇ;

• АКТИВНЕ ВКЛЮЧЕННЯ В РІЗНІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ (СУСПІЛЬНО-КОРИСНУ І ХУДОЖНЬО-МИСТЕЦЬКУ);

• РОЗВИТОК ЕМПАТІЇ

ПРАВОВЕ ВИХОВАННЯ – ПРОСВІТА УЧНІВ ТА БАТЬКІВ

• ФОРМУВАННЯ УСВІДОМЛЕНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я ;

• НАВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ;

• ПРОФІЛАКТИКА НЕГАТИВНИХ ПРОЯВІВ В УЧНІВСЬКОМУ СЕРЕДОВИЩІ;

• ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРАВОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

СОЦІАЛЬНА РЕКЛАМА – ВИГОТОВЛЕННЯ ТА РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ

• КОНКУРСИ МАЛЮНКУ;

• ТЕМАТИЧНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СТЕНДИ;

• ВИГОТОВЛЕННЯ БРОШУР, ПАМ’ЯТОК, ФОТОЛИСТІВОК;

• РОЗПОВСЮДЖЕННЯ

ЗВ'ЯЗОК З ГРОМАДСЬКІСТЮ – КООРДИНАЦІЯ СПІЛЬНИХ ДІЙ УСТАНОВ ДЕРЖАВНОГО І МІСЦЕВОГО САМОУПРАВЛІННЯ, ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ, УСТАНОВ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ, ОСВІТИ, КУЛЬТУРИ, ГРОМАДСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ

• ПРОВЕДЕННЯ КРУГЛИХ СТОЛІВ З ПРЕДСТАВНИКАМИ ГРОМАДСЬКОСТІ;

• ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОФІЛАКТИЧНИХ ЗАХОДІВ РІЗНИХ ФОРМ РОБОТИ;

• ПРОВЕДЕННЯ СПІЛЬНИХ РЕЙДІВ

УЗАГАЛЬНЕННЯ ОТРИМАНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ СВІДЧИТЬ ПРО ТЕ, ЩО ЗАСТОСОВАНІ ФОРМИ ВПЛИВУ МОЖНА РОЗГЛЯДАТИ ЯК ПІДСИСТЕМУ ЦІЛІСНОЇ СИСТЕМИ ОЗДОРОВЛЕННЯ СТОСУНКІВ У ШКІЛЬНОМУ КОЛЕКТИВІ.