ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ ЗА НАВЧАННЯ ТА ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ

Конвенція про права дитини 

      Ст. 7 визначає за дитиною право знати своїх батьків і право на їх піклування. Водночас у ст 18 визнається необхідність того, “щоб забезпечити визнання принципу загальної й однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найвищі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.” 

     Декларація про соціальні і правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо при передачі дітей на виховання і їхнє усиновлення на національному і міжнародному рівнях (прийнята Генеральною Асамблеєю 3 грудня 1986 р): ст. 3: “Турбота про дитину лежить насамперед на її власних батьках”. 

Конституція України, ст. 51: Батьки зобов’язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. 

     Сімейний кодекс України у розділі ІІІ визначає права та обов’язки матері, батька і дитини. Ст. 121: Права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану у встановленому порядку. 

    Ст. 141 визначає рівні права та обов’язки батька і матері щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Першим обов’язком батьків є обов’язок батьків забрати дитину з пологового будинку. 

    Ст. 150 визначає обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Серед них: 

1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 

2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 

3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 

4. Батьки зобов’язані поважати дитину. 

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї. 

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини. 

     Ст. 151 обумовлює права батьків щодо виховання дитини: 

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. 

2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. 

3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. 

Ст. 152 гарантує забезпечення права дитини на належне батьківське виховання. 

      Закон України “Про охорону дитинства” (від 26.04.01) у ст. 12 визначено права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини. 

Крім законодавчих зобов’язань батьки мають і зобов’язання народні. Певні обов’язки накладають й релігійні вірування. Зокрема: 

1. Батьки зобов’язані вибрати для дитини добре християнське ім’я (не дід і не баба): 

А) якщо дитина народилась в день великого урочистого християнського свята або в ніч перед ним, то слід вважати, що Бог вже вибрав ім’я для вашої дитини; 

Б) не можна давати дитині імена дітей, котрі у вашій родині померли малолітніми: Богу не угодне це ім’я у вашій родині; 

В) не можна називати дітей на честь когось з близьких родичів (діда, баби тощо); дитині можна давати тільки імена святих, хоча вони не мають збігатися з іменами родичів (є небезпека, що гріхи родичів буде спокутувати ваша дитина). 

2. Тато зобов’язаний зареєструвати дитину в органах громадянського стану протягом 1 місяця. (Це обумовлено і у Ст. 144 Сімейного кодексу. Невиконання цього обов’язку є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.). 

3. Рідні батьки повинні дбати про добре християнське виховання своєї дитини, адже це їхній головний християнський обов’язок. 

Народ засуджує тих, хто не виконує своїх батьківських обов’язків. Народна педагогіка вимагає, щоб дітей спільно виховували батько з матір’ю. 

      Закон України «Про охорону дитинства» 

Стаття 12. Права, обов’язки та відповідальність батьків за виховання та розвиток дитини 

Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. 

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. 

     Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. 

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. 

     Позбавлення батьківських прав або відібрання дитини у батьків без позбавлення їх цих прав не звільняє батьків від обов’язку утримувати дітей. 

Порядок і розміри відшкодування витрат на перебування дитини в будинку дитини, дитячому будинку, дитячому будинку-інтернаті, школі-інтернаті, дитячому будинку сімейного типу, прийомній сім’ї, іншому закладі для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлюються законодавством України. 

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров’я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов’язків відповідно до закону. 

      У разі відмови від надання дитині необхідної медичної допомоги, якщо це загрожує її здоров’ю, батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність згідно з законом. Медичні працівники у разі критичного стану здоров’я дитини, який потребує термінового медичного втручання, зобов’язані попередити батьків або осіб, які їх замінюють, про відповідальність за залишення дитини в небезпеці. 

       Цивільний кодекс України 

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою особою. 

1.Шкода, завдана малолітньою особою (яка не досягла чотирнадцяти років), відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або опікуном чи іншою фізичною особою, яка на правових підставах здійснює виховання малолітньої особи, - якщо вони не доведуть, що шкода не є наслідком несумлінного здійснення або ухилення ними від здійснення виховання та нагляду за малолітньою особою. 

Стаття 1178. Відшкодування шкоди, завданої неповнолітньою особою. 

1.Неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану шкоду самостійно на загальних підставах. 

2. У разі відсутності у малолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої неї шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальниками, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини … 

      Кодекс України про адміністративні правопорушення 

Стаття 184. Невиконання батьками або особами, що їх замінюють, обов’язків щодо виховання дітей 

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей — тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Ті самі дії, вчинені повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від двох до чотирьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

      Вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, - тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

Вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки злочину, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України (2001-05, 2002-05), якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність, - 

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, що їх замінюють, від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. 

      Кримінальний кодекс України 

Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування 

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, - 

карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк. 

     Сімейний кодекс України 

Стаття 164. Підстави позбавлення батьківських прав 

1. Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров’я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 

2) ухиляються від виконання своїх обов’язків по вихованню дитини; 

3) жорстоко поводяться з дитиною; 

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 

6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. 

2. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав з підстав, встановлених пунктами 2, 4 і 5 частини першої цієї статті, лише у разі досягнення ними повноліття. 

3. Мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав щодо усіх своїх дітей або когось із них. 

4. Якщо суд при розгляді справи про позбавлення батьківських прав виявить у діях батьків або одного з них ознаки злочину, він порушує кримінальну справу. 

5. Рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає державному органу реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. 

    Закон України «Про освіту» 

Стаття 59. Відповідальність батьків за розвиток дитини 

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. 

2. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. 

3. Батьки та особи, які їх замінюють, зобов’язані: 

постійно дбати про фізичне здоров’я, психічний стан дітей, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей; 

поважати гідність дитини, виховувати працелюбність, почуття доброти, милосердя, шанобливе ставлення до державної і рідної мови, сім’ї, старших за віком, до народних традицій та звичаїв; 

виховувати повагу до національних, історичних, культурних цінностей українського та інших народів, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання та навколишнього природного середовища, любов до своєї країни; 

сприяти здобуттю дітьми освіти у навчальних закладах або забезпечувати повноцінну домашню освіту відповідно до вимог щодо її змісту, рівня та обсягу; 

виховувати повагу до законів, прав, основних свобод людини. 

4. Держава надає батькам і особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї. 

    Закон України «Про загальну середню освіту» 

Стаття 47. Відповідальність за порушення законодавства про загальну середню освіту 

1. Посадові особи і громадяни, винні у порушенні законодавства про загальну середню освіту, несуть відповідальність у порядку, встановленому законами України. 

2. Шкода, заподіяна учнями (вихованцями) загальноосвітньому навчальному закладу, відшкодовується відповідно до законодавства України. 

3. Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти може бути підставою для позбавлення їх батьківських прав. 

Відповідальність батьків у разі невідвідування дитиною дистанційних занять

Органи влади інформують

Наразі в Україні триває дистанційне навчання, тому слід розібратися чи є відповідальність, якщо дитина не відвідує онлайн-заняття?

Отже, статтею 55 Закону України «Про освіту», встановлено, що батьки зобов’язані сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання.

Тут необхідно зазначити, що саме на батьків покладений обов’язок забезпечити дитину гаджетом та контролювати її навчання.

В Україні вже відомі випадки притягнення батьків до відповідальності за невиконання батьківських обов’язків та недбале ставлення батьків до навчання своїх дітей, а саме не змога забезпечити дитині присутність на онлайн-уроках.

Відповідно до ПОРЯДОКУ ведення обліку дітей дошкільного, шкільного віку та учнів ЗАТВЕРДЖЕНО постановою Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684 «у разі відсутності учнів, які не досягли повноліття, на навчальних заняттях протягом 10 робочих днів підряд з невідомих або без поважних причин заклад освіти невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.

Причини відсутності учня на навчальних заняттях підтверджуються відповідною медичною довідкою закладу охорони здоров’я або письмовим поясненням батьків (одного з батьків) учня чи інших законних представників (для учнів, які не досягли повноліття) або учня (для повнолітніх учнів), що зберігаються в його особовій справі протягом поточного навчального року.»

Не варто забувати, що за будь-яке порушення є відповідальність, статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено покарання за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей - тягне за собою попередження або накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (850-1700 грн.).

Роблячи висновки рекомендуємо батькам, або особам, що їх замінюють, відповідально ставитись до належного виконання ними батьківських обов’язків та контролювати присутність дітей на онлайн-зайняттях, аби в подальшому уникнути будь-яких непорозумінь.

• Відповідальність батьків за пропуски дітьми уроків без поважних причин

13 вересня 2017 року Кабінетом Міністрів України було ухвалено Постанову «Про порядок ведення обліку дітей шкільного віку та учнів» №684. У даній постанові визначено уповноважені органи, що організовують ведення обліку відвідувань учнями школи у відповідному реєстрі. Причому облік проводиться в організованому порядку –в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці (району, міста, району у місті, селища, села), тобто за місцем проживання учня. Також даною постановою визначені права та обов’язки уповноважених органів.

У реєстр вносяться персональні дані дитини шкільного віку, а саме: прізвище, ім’я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування, місце навчання (навчальний заклад), форма навчання та належність до категорії осіб з особливими освітніми потребами. Слід зазначити, що дані учня видаляються у разі: досягнення повноліття, здобуття повної середньої освіти,наявності письмово підтвердженої інформації про взяття його на облік (включення до реєстру) на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, його вибуття на постійне місце проживання за межі України (з припиненням здобуття загальної середньої освіти в Україні).

У даному випадку дії структурних підрозділів є цілком правомірними. Відповідно до Законів України про “Про інформацію” та “Про захист персональних даних” структурні підрозділи мають право:

• для забезпечення реалізації прав дітей дошкільного віку на здобуття дошкільної освіти отримувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про кількість дітей дошкільного віку, а також від закладів освіти – інформацію про кількість їх вихованців;

• для забезпечення реалізації прав дітей шкільного віку на здобуття загальної середньої освіти отримувати від служб у справах дітей, спеціальних установ та закладів, які здійснюють їх соціальний захист і профілактику правопорушень, місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та закладів освіти дані про дітей шкільного віку;

• використовувати для створення та оновлення реєстру отримані дані про дітей шкільного віку, в тому числі дані, отримані з інших реєстрів або баз даних.

Залучення працівників навчальних закладів до організації та ведення обліку дітей шкільного віку забороняється. На підставі даних реєстру структурний підрозділ складає і подає статистичний звіт про кількість дітей шкільного віку за формою та у порядку, затвердженому МОН України. Облік учнів ведуть навчальні заклади, які подають щороку не пізніше 15 вересня відповідному структурному підрозділу дані всіх учнів, які до нього зараховані.

Тобто, відповідний реєстр та структурні підрозділи дають змогу слідкувати за навчанням учнів, що у свою чергу дозволяє виявити причину відсутності учня на заняттях. У разі неявки школяра через поважну причини (поважною причиною для відсутності дитини в школі є хвороба або сімейні обставини) один із батьків зобов’язаний повідомити шкільну установу про те, що дитина буде відсутня і надати відповідну письмову заяву.Якщо учня не було на навчанні через хворобу, то доказом поважної причини може стати медична довідка. Якщо ж такої немає – то потрібна заява від батька або матері про те, що у відповідний період дитина перебувала вдома під їхнім наглядом.

У випадку коли школяр, який не досяг повноліття, пропускає заняття без поважної причини протягом 10 навчальних днів підряд з невідомих або без поважних причин, навчальний заклад невідкладно надає відповідному територіальному органу Національної поліції та службі у справах дітей дані таких учнів для провадження діяльності відповідно до законодавства, пов’язаної із захистом їх прав на здобуття загальної середньої освіти.Батькам прогульника буде загрожувати адміністративна відповідальність.

В Україні з питань прогулу учнів вже є судова практика. На жаль основними причинами відсутності дітей у школах є діяння або бездіяльність самих батьків. Пияцтво батьків, відсутність належного фінансового забезпечення дитини або поїздки батьків на заробітки в іншу країну, залучення дитини до праці у власному господарстві тощо – такі дії батьків призводять до негативних наслідків у навчанні та поведінки дитини в цілому.

Хоча й бувають випадки, коли дитина сама прогулює навчання, нехтуючи вказівкам батьків. У цих випадках слід проводити бесіди з дітьми або звертатися до спеціалістів, але ні в якому разі не пускати проблему на самоплив.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (ч.1 ст. 184) передбачено наступні види відповідальності батьків за невідвідування їх дітьми школи протягом десяти навчальних днів підряд з невідомих причин: попередження та штрафи, розмір якого за перше правопорушення може складатися від 850 до 1700 гривень, при повторному порушенні закону штраф буде збільшено від 1700 до 5100 гривень.

Отже, Постановою Кабінету Міністрів України № 684 передбачено повноваження відповідних структурних установ та уповноважених осіб щодо обліку дітей у відповідних реєстрах, а Кодексом України про адміністративні правопорушення визначено наслідки для батьків за прогул їх дітьми школи без поважних причин.

Нормативно-правові акти:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення

2. Постанова Кабінету Міністрів України № 684

3.Відповідальність батьків за прогули дітьми уроків - судова практика