СФЕРИ ОБДАРОВАНОСТІ ДІТЕЙ
1. Інтелектуальна сфера
Обдарована дитина вирізняється гарною пам’яттю. мисленням, допитливістю,
добре розв’язує різні задачі, зв’язно викладає свої думки, може мати здібності
до практичного застосування знань.
2. Сфера академічних досягнень
Це успіхи дитини з читання, математики, природознавства та інших навчальних
предметів.
3. Творчість (креативність)
Дитина дуже допитлива, виявляє незалежність і оригінальність мислення,
висловлює оригінальні ідеї.
4. Спілкування
Добре пристосовується до нових ситуацій, легко спілкується з дорослими та
дітьми, виявляє лідерство в іграх і заняттях з дітьми. Ініціативна, бере на себе
відповідальність за свої дії.
5. Сфера художньої діяльності
Дитина виявляє великий інтерес до візуальної інформації, захоплюється
художніми заняттями, її роботи вирізняються оригінальністю. Виявляє інтерес
до музики, легко відтворює мелодію, із задоволенням співає, намагається
створювати музику.
6. Рухова сфера
Тонка і точна моторика, чітка зорово-моторна координація, широкий діапазон
рухів, добре володіє тілом, високий рівень розвитку основних рухових навичок.
ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ
- Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і
чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».
- Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і
самооцінку, розвивати емпатію.
- Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває
емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.
- Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні
знати межу допустимої поведінки.
- Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх
праця приносила користь.
- У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це
активізує їхню роботу.
- Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного
набуття знань.
- Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше
адаптуватися до соціальних умов.
- Заохочуйте дітей, це стимулює їх.
- Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності
кожної дитини.
Принципи педагогічної творчості вчителя, реалізація яких сприяє
творчому розвитку особистості
Принцип суб'єктивності навчання і виховання передбачає визнання слухача
як суб'єкта педагогічної взаємодії, використання вчителем у процесі навчання і
виховання переважно діалогічних форм комунікативної взаємодії із слухачем.
Принцип діагностики передбачає побудову і корекцію навчально-виховного
процесу на основі психолого-педагогічних діагностичних досліджень, а саме:
оцінювання рівних розвитку творчих можливостей дітей і дитячих колективів, з
якими педагог вступає у взаємодію.
Принцип оптимальності. Оптимальною творчою педагогічною взаємодією
педагога і вихованця вважаємо таку, яка забезпечує не тільки успішне
засвоєння знань, умінь, навичок, а й позитивну динаміку розвитку творчих
можливостей дітей в конкретних умовах педагогічної праці педагога.
Принцип оптимальності передбачає роботу педагога з відбору таких
дидактичних засобів, які відповідають рівню розвитку творчих можливостей
більшості дітей, враховують рівень розвитку творчих можливостей меншості, а
тому сприяють розвитку творчих можливостей.
Принцип взаємозалежності відображає взаємозумовленість творчого
особистісного розвитку суб'єктів взаємодії системи "педагог-вихованець";
відбиває взаємозалежність і взаємзумовленість творчої педагогічної праці
вчителя і творчої навчальної діяльності дітей.
Принцип фасілітації передбачає розуміння формування творчої особистості
вихованця у навчально-виховному процесі як процес полегшення, сприяння
творчій навчальній діяльності дитини, стимулювання його творчої активності.
Це пов'язане з необхідністю створення на занятті, в позаурочній діяльності
слухачів творчої атмосфери (співдружності, співтворчості, співробітництва),
яка б сприяла розвитку мотивів творчої діяльності, надихала вихованців на
творчість.
Принцип креативності відображає необхідність виявлення можливостей
змісту навчального матеріалу для посилення його орієнтації на формування
творчої особистості дитини. При плануванні та організації взаємодії педагога і
вихованця в процесі навчання зміст навчального матеріалу повинен
максимально використовуватися для розвитку мотивів, характерологічних
особливостей, творчих умінь і психологічних процесів, які мають провідне
значення для творчої діяльності, і забезпечувати насамперед розвиток
дивергентного мислення, умінь генерувати нові ідеї, знаходить нетрадиційні
шляхи вирішення проблемних завдань. Реалізації принципу в практичній
діяльності сприяє аналіз змісту навчального матеріалу з метою його
креативного посилення, застосування навчальних і навчально-творчих задач,
методів і прийомів стимулювання творчої активності учнів, використання
завдань психологічної діагностики для розвитку творчих якостей особистості.
Принцип доповнення передбачає посилення розвитку творчих можливостей
дітей за рахунок реалізації додаткового змісту в організаційних формах
навчально-пізнавальної діяльності. У практичній діяльності реалізація
принципу означає введення таких додаткових курсів, які б компенсували
прогалини в розвитку творчих умінь і психічних процесів, що сприяють
успішній творчій діяльності людини і на розвиток яких об'єктивно не вистачає
часу в процесі виконання державного компонента навчального плану.
Принцип варіантності виражає необхідність подолання одноманітності змісту,
форм, методів навчання. Для ефективності взаємодії у системі "педагог-
вихованець" принцип варіантності має регулятивне значення, визначає мету та
стратегію проектування педагогічної взаємодії.
Принцип самоорганізації відображає особливості управління процесом
формування творчої особистості дитини, які зумовлені особливостями
управління нелінійними системами та орієнтують педагога на внутрішній
вплив, на узгодження розвитку вихованця з власними тенденціями розвитку, а
також на необхідність "збуджувати" та ініціювати творчу активність, при цьому
управління повинно бути непомітним, мінімальним у своєму зовнішньому
впливі й здійснюватися опосередкованими методами. Саме в цьому разі можна
говорити не про управління, а про процеси самоуправління.
ПОРАДИ ПЕДАГОГІЧНОМУ ПРАЦІВНИКУ
1. Учитель не повинен вихваляти кращого учня. Не потрібно вирізняти
обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з
іншими дітьми .
2. Учителеві не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання.
Обдарована дитина частіше від інших ставатиме переможцем, що може
викликати неприязнь до неї інших учнів .
3. Учитель не повинен робити з обдарованої дитини "вундеркінда". Недоречне
акцентування на її винятковості породжує роздратованість, ревнощі друзів,
однокласників. Інша крайність - зловмисне прилюдне приниження унікальних
здібностей - звичайно, неприпустима.
4. Учителеві необхідно пам'ятати, що в більшості випадків обдаровані діти
погано сприймають суворо регламентовані заняття, що повторюються.