Embedded Files
Вибух метану в копальні 19 вересня 1927 року
В аварії постраждали 8 робітників, з яких 5 отримали смертельні рани.
Архів ТЕСП, який зберігається в обласному архіві, стає змістовним після будівництва і запуску збагачувальної фабрики, тобто в 1926-1927 рр., і інформація про нещасні випадки на виробництві збережена тут тільки після 1929 року включно. Тому інформацію про вибух метану необхідно шукати в архіві Станіславського гірничого управління. Цей випадок знаходиться в цьому архіві в Фонді № 47, Опис № 1, справа № 739 Еб. В каталозі ця справа зазначена як “Донесения владельцев предприятий нефтяной промышленности Станиславского горного округа о несчасных случаях с рабочими и служащими, имевших место на производстве”. Але в цій підшивці зібрані донесення по всіх підприємствах всіх галузей, які контролювало Станіславське управління, за період від 06.01.1927 року по 13.04.1929 рік.
Архівні документи, зв’язані з цим випадком, містять дані про аварію, про постраждалих і матеріали розслідування. На кожного постраждалого оформлялось донесення про випадок в 4-х екземплярах. По одному адміністраційній владі, в гірниче управління, в інспекторат праці і в Касу хворих.
Краківське Гірниче Управління нагадує про негайне надіслання протоколу розслідування вибуху газів.
Донесення про випадок зі старшим гірником Людвігом Вишневським, який загинув у аварії.
Всі донесення містять лаконічний, майже одинаковий опис обставин аварії.
Wiśniewski Ludwik, Drapała Piotr, Kapeć Gabryel, Dragan Teodor, Dowbeńko Mikołaj i Skowroński Rodjan doznali skutkiem wypadku poparzenia 2-3 stopnia ciała całego. Byłem przy udzieleniu pierwszej pomocy, pierwsi czterej umarli skutkiem poparzenia dwaj ostatni pozostają nadal w leczeniu szpitalnym w Kałuszu.
Kałusz, dnia 23 września 1927.
Dr. Józef Eisenbruch mp.
Вишневський Людвіг, Драпала Петро, Капець Габріель, Драган Теодор, Довбенко Михайло і Сковронський Родян отримали внаслідок випадку обпечення 2-3 ступеня цілого тіла. Був при наданні першої допомоги, перші чотири померли внаслідок обпечення, два останніх перебувають на лікуванні в калуській лікарні. Калуш, 23 вересня 1927 року. Лікар Йозеф Айзенбрух.
Dnia 19/IX 1927, o godz. 7 ¼ po wizytacjai filary odbudowy na poz.VII przez sztygara i dozorcę, w kilka chwil po ich odejściu, a podejściu wyżej w górę górników nastąpil wybuch gazów metanowych, który poparzył śmiertelnie Wiśniewskiego Ludwika.
19/ІХ 1927, о годині 7.15 після відвідин відновлюваного філяру на рівні VІІ бригадиром і наглядачем, через кілька хвилин по їх відходу і підходу вище гірняків, наступив вибух метанових газів, які смертельно обпалили Вишневського Людвіга.
Донесення про випадок з копальняним теслею Теодором Драганом, який загинув у аварії.
Донесення про випадок зі старшим гірником Петром Драпалою, який загинув у аварії.
Донесення про випадок з молодшим гірником Габріелем Капцем, який загинув у аварії.
Донесення про випадок з старшим відкатчиком Родяном Сковронським, який постраждав у аварії.
Донесення про випадок зі старшим відкатчиком Родяном Сковронським оформлялось 22-23 вересня як на робітника, який постраждав у аварії. Втім 26 вересня він помирає від опіків в лікарні.
Донесення про випадок зі старшим відкатчиком Миколою Довбенком, який постраждав у аварії.
На лікуванні Микола Довбенко перебував до 3 вересня 1928 року
Донесення про випадок з копальняним наглядачем Мар'яном Зборовським, який постраждав у аварії.
На лікуванні Мар'ян Зборовський перебував 33 дні.
Донесення про випадок з бригадиром Йозефом Пшилецьким, який постраждав у аварії.
Архів містить додатком до протоколу дві схеми з місця події. Схеми складені вручну і перша, очевидно, була зроблена похапцем і вже друга містить уточнення деталей. На першій схемі вказано місце робіт як відбудова 13-го філяру. На другій схемі і в протоколі названі роботи по відбудові 12-го філяру. Також трохи відрізняються вказані місця знаходження потерпілих.
Згідно першої схеми місця знаходження потерпілих по номерах:
1. Сковронський і Капець
2. Довбенко і Драган
3. Вишневський і Драпала
4. Пшилецький і Зборовський
Схрещеними молотками вказано місце робіт.
Сам протокол розслідування в архіві тільки в рукописному варіанті, з виправленнями, викреслюванням і скороченнями. Читати його важко. Якщо є текст набраний на машинці, то очевидно в архівах Краківського гірського управління, для якого той протокол писався. Але розуміння причин аварії дає збережений в архіві і обов’язковий в ті часи до виконання керівництвом ТЕСП припис Станіславського окружного гірського управління, який був створений зразу після аварії, 22 вересні 1927 року.
Калуська копальня очевидно не відносилась до копалень з високим ризиком неконтрольованої появи вибухонебезпечних газів. Через те там мабуть легковажили елементарними правилами, які могли попередити такий хід подій. Та і до того і після факти таких аварій в архівах не знаходяться. Тому вищеназваний припис і перераховує необхідність тих простих безпекових міроприємств, якими попереджаються такі аварії і відсутність яких виявили працівники управління після інспекції копальні, яка проводилась при розслідуванні аварії. Тими міроприємствами є грамотне використання обладнання для вентиляції штреків, використання гірничих ламп, особливо використання справних гірничих ламп і якісне зберігання і контрольована видача тих ламп.
Станіслав, 22 вересні 1927 року
В руки шановному представнику Товариства Експлуатації Солей Поташових
високоповажному пану інженеру Станіславу Герману Калуш
На підставі висновків гірничо-поліцейського розслідування проведного представником місцевого Управління в день 19 вересня поточного року в справі ставшогося випадку вибуху газів і постраждання 8 робітників на копальні Калійного Товариства в Калуші, а також на підставі висновків провадженої тим представником 20 вересня поточного року часткової інспекції на згаданій копальні на основі постанов § 220 p.u.g. постановляємо наступне:
1) В цілях запобігання в майбутньому нещасних випадків з працівниками, які можуть статися у випадку несподіваної появи вибухонебезпечних газів при відновленні філярів в забоях і в місцях проходки штреків на копальні Калійного Товариства необхідно при кожній довшій ніж дві години зупинці(перерві в роботі) оглянути кожне робоче місце — безумовно перед запуском виконавців — лампою безпеки на предмет пропуску вибухонебезпечних газів.
Огляд той повинен бути проведений кожний раз керівником робіт, у виняткових випадках можна доручити виконання тієї функції найстаршому(першому) гірнику бригади(залоги) відповідного місця роботи.
Після підтвердження відсутності вибухонебезпечних газів, можна розпочинати роботу і використовування відкритого світла перебуваючих в користуванні карбідних ламп.
Для зазначених вище цілей в лампарні повинні бути завжди напоготові 25 ламп безпеки(бензинові), 3 лампи Пілера і кілька ламп з електричними акумуляторами, готових до вживання.
2) В лампарні, все що відноситься до ремонту, наповнення ламп, провітрювання, освітлення і обігріву лампарні, повинно бути виконано безумовно в найкоротший час — ще в поточному році, найпізніше 60 днів адаптаційної перебудови, запровадити книжки - одним словом стисло привести до вимог приписаних місцевим правомочним розпорядженням від 23 листопада 1925 року L:3364(додається)
Зазвичай лампарня складається тільки з двох тісних приміщень, позбавлених освітлення і вентиляції, а для видавання і прийому ламп не веде лампарник особових книжок ламп, до яких повинен вписувати фамілію кожного робітника, лампу(номер лампи), яку йому видано, а також чи повернув і в якому в якому стані. З 484 карбідних ламп майже половина сильно зношена і вимагає грунтовного ремонту. Лампа безпеки Пілера не є щільною і не є придатною до вживання.
3) По кожному недільному чи святковому простою (перерві в роботі) повинні бути вентилятори копальні запущені, принаймі на дві години раніше перед спуском зміни в копальню.
За кожне порушення згаданих вище пунктів 1) і 3) керівництво копальні і нагляд робіт несе відповідальність.
Вище згадане необхідно вписати до книги обходів копальні і довести до відома керівного і наглядового персоналу.
Наприкінці звертаюсь до Калійного Товариства з попередженням на майбутнє, щоб в складах вибухових матеріалів зберігалися необхідні книги видачі і отримання тих матеріалів.
Можливі заперечення проти сьогоднішніх розпоряджень можна подавати згідно постанов §:231 pow.ust.górn. на протязі 30 днів до Вищого Гірничого Управління в Кракові через Гірниче Управління в Станіславі.
Заперечення не признається дійсним якщо призупинене згідно посліднього абзацу вище цитованого параграфу pow.ust.górn.
Голова Гірничого Управління Стауфер (Staufer)
Лампа безпеки, górnicza lampa bezpieczeństwa, лампа Деві - джерело освітлення, призначена для роботи у вибухонебезпечному газовому середовищі, у тому числі у вугільних шахтах, де може скупчуватися метан.
Винайдена англійським фізиком Гемфрі Деві 1815 року і являє собою олійну, гасову або карбідну лампу, у якій полум'я закрито металевою сіткою — сіткою Деві, товщина, розмір чарунок і теплоємність матеріалу підібрані таким чином, щоб при займанні горючого газу, що потрапляє всередину сітки, горіння не поширювалося назовні і не викликало вибух газоповітряної суміші.
З деяким ступенем допущення лампу Деві можна назвати одним з перших газоаналізаторів, що сигналізують про присутність в атмосфері горючих газів своїм нерівномірним горінням, яке супроводжується спалахами і хлопками. Значення цього винаходу, який зберіг безліч людських життів, складно переоцінити.
Лампа безпеки Пілера - вдосконалена лампа Деві.
Окремо в приписі підкреслено попередженням на майбутнє, щоб в складах вибухових матеріалів зберігалися необхідні книги видачі і отримання тих матеріалів. Втім очевидно це попередження не перешкодило в майбутньому місцевим “рекитерам” добути вибухівку підприємства для своїх цілей.
Page updated
Google Sites
Report abuse