Епізод 2

                    Новини ППС з Калуша. Звільнення робітників на місцевих копальнях. Кривавий напад бандитів на почту.

Минулої неділі в нашому місті в залі Магістрату відбувся публічний мітинг, організований місцевим комітетом ППС, на якому докладав про найактуальніші державні справи прибулий зі Львова товариш Фроліх (Fröhlich), про місцеві справи товариш Сяркевіч.

Тов. Фроліх в своєму виступі порушив питання загально-державного гоподарчого кризису, який штучно визваний в зв’язку з санацією Фінансів і стабілізацією валюти великих промисловців і капіталістів, так як не можуть вони доробитися до таких колосальних зисків, як було недавно при падінні валюти.

Виступаючий викликав далі посилену нашу увагу, прагнучи перешкодити прийняттю обов’язкових для робітничого класу політичних і безпекових положень, закріплюючих засади демократії в усій цілості державного життя — врешті згадав проблеми народних меншин в Польщі і представив позицію нашої партії в справі спротиву до націоналістичних течій.

З доповідді про місцеві відносини тов. Сяркевіча необхідно відмітити намагання представлення робітничого класу в тогочасному уряді міста Калуша, справедливе, неупереджене відношення до справ робітничих і окремих робітників в не завжди стоячому на висоті місцевому Старостві, а в особливості паном старостою Брюкманом (Brückman) – а також дикі стосунки пануючі в місцевих державних копальнях, орендованих сумнозвісною “Тесп”.

З передбачливої діяльності уряду “Тесп” в остатній час необхідно виділити, що та спілка, в якій 70% державної власності, не залишається позаду приватних капіталістів і відмовила робітникам в колективній угоді, укладеній в минулому році, без бажання в укладанні нової, кілька сот робітників звільнила 1 червня і погрожує подальшим скороченням — поскільки Міністерство Фінансів відмовило в легких кредитах — одним словом послужливо знайшла мову з Левіафаном.

Стосуночками в “Тесп” не раз спеціально займаюсь — на разі обмежимось константацією, що очевидно “Тесп” повинно відчувати сильний господарчий кризис, оскільки великий рицар промисловості, голова Наглядової ради пан Францішек Замойський організував спілку промислових акціонерних товариств, очевидно найбагатших, “для порятунку промисловості”, головний адміністративний директор Ствіорек (Stwiorek), насправді випускник тільки 3-х класів гімназії але за то правдоподібно з “вищою домашньою освітою”, дає сумне господарчо-промислове інтерв’ю кореспондентам поважних видань — ну і скоро пан інженер Герман починає опікуватися калуським кагалом, влаштовуючи своїм високим впливом свого однофамільця, доктора Германа Мандля, на кагальний престол і виїжджаючи з родиною — через великі гризоти — автомобілем Товариства на рибу на Лімницю...

Безсумнівно ці три передбачливі панове повинні мати рацію, що “дбаючи про виробництво” у вільний від розваг і великої політики час, іноді займаються справами довіреній їм (не для особистої експлуатації) спілки і в першочергово...звільняють в такому важкому кризисі (не для них) робітників...не дозволяючи очевидно нічого відірвати від своїх дуже високих окладів — а також правових і позаправових особистих привілеїв в Спілці.

Калуш кілька днів тому прославився ще завдяки трагічному зіткненню, яке до глибини потрясло всю околицю.

30 травня поточного року о сьомій з половиною вечора п’ять невідомих елегантно вбраних бандитів напали біля залізничного вокзалу на поштовий віз, який перевозив до міста велику готівку в злотих під опікою возничого Білоуса (Białowąsa) і постового Красняка (Kraśniaka).

Бандити вискочили з придорожніх кущів, почали стріляти з браунінгів в напряму вочтового возу і кричали щоб їм віддали гроші.

Возничий і постовий незважаючи на на важкі рани викинули пачки з грошима на проїжджаючі збоку дрожки, потім при відстрілюючомуся постовому швидко поїхали з грошима до міста — а бандити безперешкодно, бачачи що здобич їх вислизнула, з одним пораненим з їх зграї пішли через поле в напрямку лісу в Пійлі.

Постовий, поранений тричі в груди і живіт, незабаром втратив свідомість і оглянутий лікарем Надлем (Nadla), був відвезений до лікарні, де після операції знаходится між життям і смертю. Білоус, незважаючи на досить тяжкі дві рани (в груди і руку) особисто відвіз гроші до поштового Уряду де віддав гроші і ключі, і потім його напівпритомного відвезли до лікарні.

Обидва державні чиновники в часі описаного нападу поводились відважно і дійсно по-геройськи. Місцева влада однак винувата, що транспорту з великими грошима не забезпечила і не додала сильніший супровід, переоцінила ті обставини що в місцевому повіті до тих часів бандитизму не було.

Зараз справа буде владі органам безпеки піймати небезпечну бандитську зграю, яка (якщо то не була справа однієї банди) тої самої ночі вчинила напад на дім керівника тартаку фірми Глезінгер (Glesinger) в Брошневі і забрала там біжутерії на 300 мільйонів марок.