Епізод 1

Скарга депутата польського сейму та пов'язана з нею переписка.

Скаргу спричинило звернення Центрального Союзу Гірняків (C.Z.G.) до міністра промисловості та торгівлі Євгеніуша Квятковського та до депутата сейму Зофії Прауссової. 

Звернення до пана Міністра Квятковського                                                                               28 березня 1930 року

1) Уряд копальні в Калуші приймає до копальні перш за все русинів, зі шкодою елементу польському.

2) До недавна мотором копальні керував за паспортом радянський житель Бейліс.

3) Дійшло до того, що русинський елемент так піднявся, що застрелив голову стрілецького Союзу.

4) Урядові інженери створюють об’єднаний рух проти теперішнього Уряду і знищують всіх, хто за теперішній уряд.

5) В тій площині Уряд Копальні звільнив наступних гірняків, які належать до фракції, а саме:

1) Чемеринський Станіслав жонатий   2) Хробек Леон жонатий

3) Байков Міхал нежонатий   4) Бойчук Ян нежонатий

5) Бойчук Антоні “"""""                      6) Лепські Йозеф жонатий

7) Балицькі Йозеф “"""""                  8) Устайновські Станіслав жонатий

9) Боцян Йозеф жонатий                10) Мруз Ян жонатий

Скорочення здійснено для того, щоб на вільне місце прийняти місцевих господарів русинів, маючих навіть 18 моргів землі.

7) Уряд копальні утримує внески на C.K.W. як тільки ми заявляємо про наших членів, причому не тільки не робиться утримання внесків на нашу організацію а і членів нашої організації звільняють з роботи.

8) Створилися нечувані політичні стосунки і в цьому напряму звертаємось до пана Воєводи — Уряд Копалень підтримує руський елемент проти польського елементу. Польський гірник є без роботи, а русини заробляють подвійно.

Просимо; а) прийняти звільнених на роботу і заставити уряд до руху по лінії державній.

Щодо робітників Салін, з посиланням на наш лист від 8 лютого поточного року просимо прийняти до уваги.

                                                  Центральна Спілка Промислова Гірняків Польської Речі посполитої

                                                                                                   Голова

                                                                                                                                                                                      (пані Депутат З. Прауссова)

 Варшава, вул. 3 травня, № 16 м.3

телеф. 94-96

Евгеніуш Квятковський (пол. Eugeniusz Kwiatkowski; * 30 грудня 1888, Краків — † 22 серпня 1974, Краків, Польська Народна Республіка) — польський економіст-реформатор, інженер-хімік, державний діяч (віце-прем'єр, міністр економіки, промисловості та торгівлі міжвоєнної Польщі.

Створив 4-річний інвестиційний план, який передбачав будівництво інфраструктури, збільшення оборонного потенціалу держави, підготовку фундаментів для майбутнього розвитку промисловості, разом з активізацією Центрального промислового округу. Ініціював будівництво порту у місті Гдині. Зробив суттєвий внесок у виникнення промислового міста Стальова Воля (нині Підкарпатське воєводство).

Зробив великий внесок у розвиток польської хімічної промисловості: зокрема, створення хімічних заводів у Хожуві та Тарнові.

Зофія Прауссова (польський. Zofia Praussowa). Ім'я при народженні: Зофія Куліша; Дата народження: 3 вересня 1878; Місце народження: Будзов; Дата смерті: 17 січня 1945 року (66 років); Місце смерті: Освенцім; Батько: Олександр Куліша; Мати: Емілія Куліша (Рогозіньська); Чоловік: Ксаверій Праус; Діти: Ядвіга Прауссова, Єва Прауссова

Зофія Прауссова (польськ. Zofia Praussowa; 3 вересня 1878, Будзов - 17 січня 1945, Освенцім) - польська соціалістка, політична та громадська діячка. Учасниця боротьби за незалежність Польщі, прихильник Юзефа Пілсудського. Активістка ППС, ППС-Революційна фракція та ППС-Колишня революційна фракція. Інспектор охорони праці, депутат Сейму Другої Речі Посполитої. Видатна діячка польського феміністського руху. Учасниця Опору у період німецької окупації. Після арешту гестапо - ув'язнена нацистських концтаборів, загинула в Освенцимі.

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%80%D0%B0%D1%83%D1%81%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B0,_%D0%97%D0%BE%D1%84%D0%B8%D1%8F

Скарга депутата до голови спостережної ради ТЕСП генерала Романа Гурецького

Варшава, 27 травня 1930 року                                                           Високоповажному Пану Генералу доктору Роману Гурецькому

                                                                                                                                                Голові Спостережної Ради Товариства Солі Поташової

                                                                                                                                                  ТЕСП по місцю

Звертаюсь до Високоповажного Пана Генерала з люб’язним проханням про зацікавлення відносинами, які панують на копальні в Стебнику.

Не може служити повністю вичерпаною так звана належно задокументована інформація щодо самої господарки в тих салінах, проблеми відтіснені на узбіччя, врешті впевнена що Високоповажний Пан Генерал з властивою йому енергією, за посередництвом своїх органів ту справу без зволікань вивчить, при цьому зазначаю, що працюючі там понад декілька десятків років працівники можуть у випадку вивчення служити невичерпним джерелом інформації.

Головна причина, через яку мушу звернутись до Високоповажного Пана Генерала, є методи, які останнім часом застосовуються до довголітньо працюючих робітників копальні. Перш за все мушу засудити різницю адміністрації у відношенні до робітників новоприйнятих в порівнянні до давніх.

Звичайна політика адміністрації справляє враження, якби ставила за мету:

1) до виживання за всяку ціну робітників давніх;

2) до поширення ворожнечі в середовищі самих робітників для полегшення собі досягнення першої цілі.

З погляду на нібито небезпеку для праці закривають шахти, на яких степінь небезпеки не переищує інші. Звичайно такі дії тягнуть за собою складнощі в зайнятості всіх робітників.

Незважаючи на те приймають нових робітників з познаньського краю і Верхньої Сілезії а до безробіття змушують давніх старих робітників. В способах винагородження також робиться різниця, а саме, робітникам не компенсується оплата за житло і освітлення, не оплачується за них страхування.

Не викликає сумнівів, що такого роду політика викликає гіркоту до польської влади, що є в цьому випадку тим більше загрозливою, що відбувається на території, де в спосіб антидержавний налаштовано відділення меншості народні і опозиційні, які використовують кожний випадок, який може їм створить трамплін для випадів проти держави і проти уряду.

Вірю, що Вельмишановний Пан Генерал приведе в дію весь свій апарат для ретельного вивчення фактів, які подаємо і в результаті усуне невідповідності; обмежуючись сьогоднішнією загальною доповідною запискою, тим не менше запевняємо нашу цілковиту готовність бути корисними Вельмишановному Пану Генералу любими подробицями, якими володіємо і які ще в змозі зібрати.

З погляду на важливість справи, позволю собі просити Пана Генерала про швидке повідомлення нас про Його точку зору.

З високою повагою

Секретар                                                                                                                                                                                                                               Депутат

А. Трибнер                                                                                                                                                                                                                      З. Прауссова

Роман Гурецкий (пол. Roman Górecki; 27 серпня 1889, Стара Сіль, Старосамбірського повіту, Львівського воєводства, Австро-Угорщини нині селище Старосамбірського району, Львівської області, Україна9 серпня 1946, Іскойд Парк графства Шропшир, Англія) — польський державний, громадський і військовий діяч, доктор юридичних наук, генерал бригади Війська Польського (1924), президент Банку Народного господарства, міністр промисловості і торгівлі Польської Республіки (1935—1936) в уряді М. Зиндрам-Косцялковского, комендант Федерації польських союзів захисників Батьківщини (1927—1946), президент Національної футбольної ліги, Польського Туристичного Клубу, морської і річкової ліги (1929—1930), масон.

Народився 27 серпня 1889 у Старій Солі. З 1908 року навчався на юридичному факультеті Львівського університету. У 1914 році отримав науковий ступінь доктора права. У 1910 закінчив офіцерські курси. Учасник Першої світової війни. У серпні 1914 організував стрілецький загін, у складі якого влився в польські легіони . Закінчив війну в 1918 капітаном, начальником інтендантської служби польських легіонів. До 1926 служив в польській армії. У 1927—1935 і 1936—1939 був президентом банку. У жовтні 1935 — травні 1936 — виконував функції міністра промисловості і торгівлі Польської Республіки. У 1927 організував і до 1946 року очолював Федерацію польських союзів захисників Вітчизни, був творцем польської секції міжнародної федерації колишніх ветеранів (FIDAC), з 1932 — віце-президент, а в 1927—1946 — комендант цієї організації. З 1926 — президент футбольного клубу «Леґія» (Варшава), заклав фактичні основи функційвання клубу, організував його фінансування і здійснив будівництво столичного стадіону. Був також одним з організаторів і першим президентом польської футбольної ліги (1.03.1926-8.01.1928).

У 1928 обраний керівником Польського Туристичного Клубу У вересні 1939 після окупації Польщі військами вермахту, через Румунію і Францію емігрував в Англію. Читав лекції польським студентам.[3]

Помер в 1946 році у військовому госпіталі.

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%BE%D0%BC%D0%B0%D0%BD_%D0%93%D1%83%D1%80%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_(%D0%B2%D1%96%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D0%BA)

Депутату Прауссовій                                                                                                                                                      Ясновельможому Пану Голові   

                                                                                                                                                                                 Ген. Др. Роману  Гурецькому

                                                                                                                                                                                                                                                           в Варшаві

По порученню ясновельможого Пана Голови Генерала Інженера З.Платовського, який розпочав свою відпочинкову відпустку — дозволю собі прислати ясновельможому Пану Голові відповідь на листа, якого очевидно в найближчих днях вручать ясновельможому Голові від пані Депутат З.Прауссової.

Для інформації ясновельможого пана Голови додаємо також копію листа направленого пані Прауссовою до пана Міністра Промисловості і Торгівлі, також копію нашої відповіді, врученої пану Міністру. З тих листів переконається ясновельможий пан Голова, що звинувачення поставлені пані Депутатом Прауссовою є голослівними і виникають з тенденційного, невідповідного з фактичним станом інформування пані Прауссової через певні чинники.

Одночасно люб’язно просимо ясновельможого пана Голову, щоб захотів просити пані Депутат Прауссову, аби в інтересах самої справи захотіла насамперед звертатися з різними претензіями і втручаннями в справах робітників ТЕСПу в першу чергу до Уряду Спілки у Львові, і тільки тоді, коли офіціальні заяви Уряду Спілки не виконають пропозиції пані Прауссової, зверталася до вищестоячої влади.

З високою повагою.

три додатки

Спілка Акціонерна Експлуатації

Солей Поташових 7 травня 1930

L.2369/S

Стосується звернення до Пана Міністра

                                                                                                                                              До

                                                                                                     Міністерства промислвості і торгівлі

                                                                                                     Департамент Гірничо-Металургійний

                                                                                                                         у Варшаві

У відповіді на лист Міністерства H.G.27/30 від 8 квітня поточного року в продовження мого листа L.2063/S з дня 12 минулого місяця — сьогоднішнім повідомляю наступне:

Аd 1) Порушена в цьому пункті справа немає обгрунтування, чого найкращим доказом є сам факт привезення в свій час Керівництвом Копальні в Калуші фахових гірняків з заходу, з чого Спілка має постійні неприємності зі сторони робітничих Спілок.

Нагадую, що Спілка не робить різниці при найму робітників між Русинами чи теж Поляками, вибираючи робітників, які з точки зору фахового відповідають кваліфікаціям, які від них вимагаємо.

Крім того цей пункт є голослівним твердженням, неправильність якого можу доказати при отриманні дійсних цифр.

Ad 2) Згаданий в тім пункті радянський житель Бейліс серед працівників Спілки не існує. Очевидно мова йде про працівника Спілки пана Василя Байлова, вихідця з Кавказу(має закінчене реальне училище в Дербенті на Кавказі). Пан Байлов прибув до Польщі разом з загонами Петлюри, у нас в Калуші був працівник розумової праці, завідуючий технічним складом копальні. Разом з тим нагадуємо, що пан Байлов в Калуші уже не працює, тимчасово переведений до Львова, з посади звільнений і в липні поточного року повністю буде звільнений зі Спілки.

Аd 3) Нічого мені не відомо про застрелення голови Спілки Стрільців. Запитували з цього питання інформацію у поліційної влади калуського повіту, на що отримали відповідь що влада нічого про подібний факт не знає.

Нагадую, що якщо б звинувачення ці було б офіційні, а не конфіденційні, мусів би це трактувати як наклеп.

Аd 4) Нічого мені не відомо про те, щоб інженери Спілки творили “спільний рух проти теперішнього Уряду” і знищували всіх тих, хто за теперішній Уряд. Просив би надаті мені більше речових і конкретних даних, так як тільки тоді могли би бути корисними для вияснення.

Ad 5) Змушений також категорично застерегти від трактування робітників і службовців, як “урядових” чи “неурядових” і що належність до якої небудь партії чи організації політичної, яка підтримує Уряд є картою, що підтверджує переваги робітника чи урядовця до прийняття його на роботу в Спілку. Це суперечить передумовам потравневих урядів, які прагнуть до викорінення партійництва і впливу партій на господарче життя.

З названих в пункті тих робітників, жодний не є гірняком. Названий під №4 Бойчук Ян - згідно рапортів з копальні — в Спілці не працював; може бути що був зайнятий в якомусь підприємстві, яке проводило роботу для Спілки.

Решту дев’ять працювали тільки як тимчасові робітники, а зайняті були на будівництві, при монтажу нових будівель і по закінчення тих робіт були звільнені.

Ad 6) Інших робітників на місце звільнених, про яких йшла мова вище, не прийнято, так як роботи на яких вони працювали — як попередньо зазначив — були закінчені.

Ad 7) Відчислення внесків до Спілок робітників здійснювалось до сьогодні в результаті порозуміння минулого Уряду Спілки з робітничими організаціями, відносно чого — без провадження перемовин з організаціями — відкинути того порозуміння не могли. В свій час зацікавився тією справою і навіть звернувся до Пана Воєводи Станіславського про видання за посередництвом Інспекторату Праці заборони відчислення тих внесків - на доказ цього додаю копію листа до Пана Воєводи від дня 5 березня поточного року L.1491 до люб’язної уваги Міністерства.

Нагадую, що при впровадженню зараз регламенту праці, в якому не передбачене перерахування внесків робітничим спілкам, внески ті надалі перераховуватись не будуть.

Ad 8) Мені зовсім не відомо про те, щоб на копальні Калуша утворилися нечувані політичні стосунки. Це є знову голослівні звинувачення, щоб уможливити мені їх вияснення, прошу про конкретні докази.

Зазначаю, що політичні справи на терені калуської копальні погоджую з паном повітовим старостою а також з паном Воєводою станіславським, чого найкращим доказом є мій лист, про який згадував в пункті 7. З панами Старостою калуським та Воєводою станіславським розуміємося листами і особисто.

Бажання пані Депутат З. Прауссової відносно прийняття на роботу згаданих в пункті 5-у робітників — на жаль не може бути задоволено як таке, що суперечить основам недопущення до отримування користі політичних партій в інституціях господарчих і примушення до тих чи інших поглядів єдино тільки те, що робітник належить до даної політичної партії.

Ще раз мушу застерегти проти втручання окремих панів депутатів до внутрішніх справ Спілки.

Для відомості Міністерства нагадую, що з названих у ходатайстві робітників, надалі знайшли заняття при прокладанні залізничної колії: 1) Станіслав Чемеринський від 8/IV поточного року

                                                                        2) Леон Хробак від 8/IV.1930


рекомендованим                                                                                                                                                                                    Платовський