Урок № 32 (продовження)

Художня творчість завжди зумовлена історичною епохою та панівними в ній світоглядними ідеями. Проте авторський стиль залежить також від загальних особливостей національної культури й від особистості митця, його естетичних ідеалів і устремлінь.

Стильовий синтез властивий новаторам, які узагальнюють попередній творчий досвід, прокладаючи шляхи новому мистецтву. Творчість видатних митців містить численні стильові риси, що, як правило, виходять далеко поза межі того чи іншого стилю. До такого типу митця-громадянина належали Великий Кобзар, поет і художник Тарас Шевченко (1814-1861) і видатний композитор, фундатор вітчизняної музики Микола Лисенко (1842-1912).

На поглядах обох митців позначилися ідеї романтизму. Цей стиль нерідко поєднувався з властивостями реалізму, інколи - класицизму чи бароко, породжуючи своєрідний стильовий синтез. Проте єднає Шевченка і Лисенка не належність до митців-романтиків і не безперечна підвищена емоційність творів. Їх об’єднує те, що вони втілювали національні художні ідеали в творчості, правдиво відтворювали життя свого народу, хоча й різними мистецькими засобами.

Але не менше полум’я горіло в душі легендарного Кобзаря, який залишив нам у спадок свої чудові художні та літературні твори, які надихають та будуть надихати ще не одне покоління українців.

Багата і різнопланова оперна спадщина М. Лисенка охоплює різні жанри: лірико-побутовий («Наталка-Полтавка»), комічний («Різдвяна ніч»), лірико-фантастичний («Утоплена»), оперу-сатиру («Енеїда»). Він є засновником дитячої опери-казки.

Композитор М. Лисенко — основоположник української школи фортепіанного виконавства. Його зусиллями українська фортепіанна музика зазвучала в концертах для широкої публіки, а його твори увійшли в золотий фонд вітчизняної фортепіанної музики.

У спадщині композитора чимало зразків музично-поетичної лірики на вірші сучасників (І. Франка, Лесі Українки, О. Олеся, Дніпрової Чайки), зарубіжних поетів-романтиків (Г. Гейне, А. Міцкевича) — епізоди хвилюючої розповіді про нерозділене кохання, розлуку й самотність.

В Україні важко знайти композитора, який би не звертався до поезії Кобзаря. На тексти Т. Шевченка або за мотивами його творів написано чимало музики в різних жанрах. Нараховано понад дві тисячі творів! Ніхто з поетів не має стільки музичних інтерпретацій, як Т. Шевченко. Перша опера «Катерина» за Шевченком належить композитору-аматору з Миколаївщини Миколі Аркасу. Десятки хорів на слова поета створив буковинський композитор Сидір Воробкевич, кантату «Лічу в неволі», хори й романси — галичанин Денис Січинський. Декілька музичних версій існує на вірші «Садок вишневий коло хати», «Три шляхи». 

Живописні та графічні твори Тараса Шевченка, як і музика Миколи Лисенка, освітлені відданою любов’ю до України. їхня спадщина вилинула на свідомість народу, спонукала українців до боротьби за краще майбутнє: поет і художник - силою поетичних і візуальних образів, композитор - силою музики. Як палкі патріоти вони сповідували принцип народності. Це виявилося у глибоко національних і соціально-загострених образах Кобзаря і в опорі на український фольклор у творчості засновника української композиторської школи, що сприяло остаточному формуванню українського національного музичного стилю. Отже, багатогранна діяльність цих велетів нашої культури мала винятково важливе значення в піднесенні українського мистецтва на новий щабель історичного розвитку.