Урок № 13

ЖИВОПИС РЕНЕСАНСУ

Епоха Відродження – час бурхливого розвитку малярства, у

якому поряд з фресками починає розвиватись станковий

живопис

Італійський Ренесанс подарував світові плеяду видатних

художників, з-поміж яких Джорджоне, Тінторетто,

Боттічеллі, Тіціан, Рафаель.

Творчості Мікеланджело геніального скульптора, художника, архітектора, притаманна багатогранність.

Досягнення Леонардо да Вінчі унікального мислителя, були пов’язані не лише з мистецтвом, а й із науковими та технічними відкриттями.

У ренесансну добу в мистецтві з’являються нові терміни та поняття. Одним із них є техніка сфумато, введена в ужиток Леонардо да Вінчі.

Живописці писали вже не на дошках, як їхні попередники, а й на полотні, застосовуючи олійні фарби, які краще передавали природні кольори.

Митці прагнули до реалістичного зображення, що зумовило розвиток портретного жанру. Автори ставили підписи на своїх картинах.

У малярстві італійців один із улюблених образів Мадонна, Діва Марія з немовлям Ісусом на руках уособлювала ніжність і духовність Матері.

Найвище досягнення у цій темі — Сикстинська Мадонна, яку написав Рафаель без попереднього ескізу, такою, якою він побачив уві сні.

ФРЕСКОВИЙ ЖИВОПИС

В епоху Ренесансу монументальний розпис вражав грандіозністю, величчю, багатофігурністю та гармонією. В основі фресок були сюжети зі Старого Завіту (наприклад, створення Адама), сцени з життя Діви Марії і страсті Христові, зображення алегоричних, міфічних персонажів (Геракл, сивіли), батальні сцени, події з життя папського двору тощо.

Досконалим утіленням духу Високого Відродження,

справжнім гімном освіті й знанням є фреска

Рафаеля «Афінська школа» (1511 р.).

На ній Платон (автопортрет художника) і Арістотель стоять у центрі в оточенні інших грецьких філософів, зокрема їхніх учнів і послідовників, кожному з яких надана індивідуальна характеристика. Персонажі окремих груп зображені у взаємодії, у характерних позах. Усі разом вони утворюють ритмічну багатофігурну композицію (понад 50 осіб), сповнену динаміки й експресії. Арочність побудови, симетричність підкреслена величезними статуями, архітектурне тло з високим куполом посилюють гармонійність фрески.

Фреска «Афінська школа» визнається одним з найкращих творів не тільки Рафаеля, але й ренесансного мистецтва загалом.