Embedded Files
СТИХІЯ МУЗИКИ БАРОКО
Епоха музичного бароко - XVII - першої половини XVIII ст. У всіх видах мистецтва цього періоду з'являються видатні творчі явища і фігури, художнє значення яких надзвичайно велике. Це архітектурні ансамблі барочного Риму, фрески і живопис соборів, становлення західноєвропейського театру. Знакові творчі особистості - Шекспір, Рубенс і Рембрандт, Ель Греко, Кальдерон; підйом відзначається і в науках Декарт, Ньютон, і Кеплер, Паскаль, Беме.
Стиль бароко з його поривом і неспокоєм набув значного розвитку в музиці, він став закономірним продовженням Ренесансу і передував стилю класицизм. Найвищим досягненням цього періоду стала творчість німецьких композиторів Й.-С. Баха і Г.-Ф. Генделя
Бартоломео Крістофорі одним з перших удосконалив клавесин, основний на той момент клавішний інструмент. Головним чином зміни торкнулися способу видобування звуку: у клавесині струну защипувала пір'їнка, а новий інструмент використовував звуковидобування іншого родинного інструменту — клавікорда, в якому по струні б'є молоточок. Це давало музикантам принципово інші можливості: можна було грати голосно або тихо залежно від характеру дотику до клавіш. Та щоб фортепіано набуло сучасного вигляду, пройшло близько двох століть. Воно стало універсальним інструментом, на якому можна було грати будь-яку музику.
Світовою вершиною музики й кульмінацією музичного бароко є творчість Йоганна Себастьяна Баха. Спадщина композитора охоплює найрізноманітніші жанри світської і духовної музики, -хорову й інструментальну сфери.
Німецький геній створив 48 прелюдій і фуг «Добре темперованого клавіру », які написані у 12 мажорних і 12 мінорних тональностях. Вони стали справжнім відкриттям у музичній культурі.
Улюбленим інструментом Баха був орган, у майстерності гри й головне імпровізації на ньому він був справжнім віртуозом.
Найкращі музиканти того часу служили церковними органістами. Вони створювали музику для цього. У період бароко це була поліфонічна музика У цей час розквітли й різні поліфонічні жанри: чакона, пассакалія, інвенція. Вершиною поліфонічної музики, найдосконалішим її жанром стала фуга
Зазвичай виконанню складної фуги передує прелюдія або токата чи фантазія імпровізаційного складу. Разом вони утворюють цикл
Токата і фуга ре мінор для органа Й.-С. Баха набула надзвичайного поширення, зокрема і в різному аранжуванні (для фортепіано, баяна, електрогітари, для струнного, естрадно-симфонічного і джазового оркестрів, навіть для хорового виконання а капела).
ГОЛОВОЛОМКИ Й. С. БАХА
Відомо, що останніми роками життя Бах дуже сильно захоплювався естетикою раціоналізму і прагнув в своїй творчості застосовувати виключно конструктивні методи для вирішення існуючих поліфонічних проблем. Він активно досліджував функціональні можливості фуги і канону і зумів перетворити їх технологічно складні і при цьому дуже вишукані музичні форми.
Так, наприклад, в двохголосному каноні з циклу п'єс «Музичне приношення» (1747) Бах застосував так званий ракохідний хід, дозволивши двом голосам одночасно вести одну і ту ж музичну тему, але за
дзеркальним принципом.
В результаті вийшла дуже оригінальна і поза сумнівом витончена поліфонія, яка не дивлячись на свою раціоналістичну природу, увібрала в себе всю широту відомого бахівського звучання, зі всією його красою і безперечною величчю. Давайте поглянемо і послухаємо як все це відбувається.
Й.С.Бах «Музичне приношення» (Musikalisches Opfer), п'єса№3, ракохідний канон на два голоси.
Уважно переглянь навчальне відео від ВШО.
Підручник пар. 19
Для перевірки отриманих знань на уроці виконай тестову роботу за посиланням: Тест. Музика бароко
Не забудь вказати прізвище, клас!
https://youtu.be/hT90q1GadXg?si=GJ9cgdkYJ25TkC8z
Page updated
Google Sites
Report abuse