Про велич

Олександр Сергійович Жабенко

м. Житомир, Україна

/20 квітня 2015 р./

olexandr576@yahoo.com

Ви чули назву гріха - марнослав’я (російською мовою "тщеславие"). Та, можливо, не задумувалися глибоко над тим, як розуміти цей гріх та протилежну йому чесноту смирення. Ось зараз подивімося ще раз на ці слова і погляньмо, що каже Писання про них, щоб зрозуміти краще, як ставитися до слави.

Апостол Яків у своєму посланні каже: "Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа. Бо коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: Ти сідай вигідно отут, а бідареві прокажете: Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм, то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями? Послухайте, мої брати любі, чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його? А ви бідаря зневажили! Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають те добре ім’я, що ви ним називаєтесь? Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: Люби свого ближнього, як самого себе, то ви робите добре. Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці" (Якова 2:2-9).

Коли Христос славно увійшов в Єрусалим, тоді сталося наступне: "А первосвященики й книжники, бачивши чуда, що Він учинив, і дітей, що в храмі викрикували: Осанна Сину Давидовому, обурилися, та й сказали Йому: Чи ти чуєш, що кажуть вони? А Ісус відказав їм: "Так. Чи ж ви не читали ніколи: Із уст немовлят, і тих, що ссуть, учинив Ти хвалу?"" (Матфея 21:15-16).

А трохи раніше Господь навчив учнів смиренню. "А Ісус їх покликав і промовив: "Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть." "Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам." "А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба." "Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!"" (Матфея 20:25-28).

Як же ставитися до слави людської, до величі? Якщо подивитися на слова Христа про немовлят, то стає зрозумілим наступне: немовлята хвалять Бога, коли п’ють молоко матері з її грудей. Вони задоволені, їх потреба у піклуванні та любові, у їжі є щзадоволена - і цей стан задоволеності хвалить Бога, і Він учинив так. Так, цінною є задоволеність людини, її потреб в очах Божих - потреб справжніх, таких, як потреба немовляти у матері та її молоці, її піклуванні, потреб не надуманих, а щирих і суттєвих. І така слава не принижується в очах Божих. Така хвала угодна Йому.

Отже, якщо хто допоможе кому щиро і вдовольнить ту щиру потребу - то хіба серце і душа людини щирої у відповідь не прославить помічника чи помічницю? Хіба не звеличуватиме добродійника чи добродійницю? І цю славу Господь не упокорить, Він прийме її прихильно і милостиво за словом Христа.

Є такий вислів "носити а руках", "підійняти і підкидати на руках" когось, хто прославився дуже серед спільноти товаришів. Це свого роду християнський вираз слави... Так, якщо правильно до нього віднестися, то ми побачимо... що щира хвала подібна до тих рук, які піднімають когось у повітря і навіть підкидають його чи її. Щире і вдячне серце підносить добродійника чи добродійницю краще, ніж ті руки. Якщо ж того немає, то жодна інша слава не є певна в очах Божих. Цілком можливо, що вона марна, а її пошук, то "ловлення вітру", як каже мудрий Соломон.

Скажете: "А якщо я допоможу і вдовольню чиюсь щиру потребу, може, навіть, і не одну, а та людина залишиться байдужою та скоріше невдячною, що тоді?". Тоді, як відомо, Господь приймає те діло з твоїх рук Собі, згідно Його слова, що "усе, що вчинили одному з малих цих, Мені вчинили". І Він віддасть тобі.

Багато свідків кажуть, що неможливо вдовольнити чиюсь потребу справді, не служачи тій потребі, а краще сказати, тій людині у її потребі. Щоб щиро її вдовольнити, потрібно принаймні віддати свій час, увагу, турботу та ін. Замість чогось свого - віддати у той час тій людині чи людям те, чого вони потребують насправді.

Ось це і є початком того служіння, про яке каже Христос у згаданих словах. Якщо його немає, то і слава людська є марною. Якщо ти не благодієш щиро і насправді комусь, то годі очікувати звеличення чи прославлення тією людиною. Більше того, як відомо, годі чекати, що усі приймуть таке служіння у свою сторону і будуть вдячними - та можна і то насправді, воістину є кращим - служити Христу в ближніх, що, за свідченням багатьох вірних людей, і роблять щирі виконавці тих слів Господніх.

Але найперше погляньмо на Христа, щоб зрозуміти Його слова про Себе: "Я між вами, як слуга". Богослови кажуть, що богослужіння це не те, що ми служимо Господу, насправді і переважно - це Господь служить нам. Але справді, Господь вдовольняє наші потреби, а ми часто не виконуємо Його слів. Господь обдаровує повсякчас нас милостями, серед яких життя та спілкування, а ми часто ледве чи кому з ближніх служимо щиро хоч трохи у чомусь. Тому очевидно, що Він служить нам, більше, ніж будь-хто служить Йому.

Господи, Отче, Сину і Душе, слава Тобі у Трійці Святій Єдиному навіки віків. Амінь.