Про пошук

Олександр Сергійович Жабенко

м. Житомир, Україна

/15 лютого 2015 р./

olexandr576@yahoo.com

Господь Ісус Христос каже: "Просіть - і буде вам дано, шукайте - і знайдете, стукайте - і відчинять вам; бо кожен, хто просить - одержує, хто шукає - знаходить, а хто стукає - відчинять йому. Чи ж то серед вас є людина, що подасть своєму синові каменя, коли хліба проситиме він? Або коли риби проситиме, то подасть йому гадину (вужа)? Тож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, - скільки ж більше Отець ваш небесний подасть добра тим, хто проситиме в Нього!" (Матфея 7:7-12). І тут же Господь каже: "Увіходьте тісними ворітьми, бо просторі ворота й широка дорога, що веде до погибелі, - і нею багато хто ходить. Бо тісні ті ворота, і вузька та дорога, що веде до життя, - і мало таких, що знаходять її." (Матфея 7:13-14).

Як зазначено у ось цих двох коментарях від 10 січня 2013 р., загальним смислом цих слів, як відомо, є зокрема і думка про те, що знайти (пізнати) можна лише те, що Господь покладе можливим і доступним знайти. Адже якщо стукають у камінь, то ніхто там не відкриває і не відкриє (хоча Мойсей з каменя силою Божою дав ізраїльтянам воду), тому що Господь не дав каменю можливість відкрити... Але стукають до Нього, до людей - і Він каже, що відкриває і вірні знають, що невідклична і непорушна обітниця Його.

Тому загальною Євангельською думкою про Бога є Його пізнаванність у Христі - через Христа у Святому Дусі - у тому, що Він відкриває - і цього достатньо у кожному окремому випадку...

Крім того, зі слів Господа випливає, що набагато більш небезпечним і важливим питанням для пізнання являються не межі відкритого, а неправильне пізнання, оманливе та неправдиве.

Якщо порівняти з паралельним місцем у Євангелії від Луки (Луки 11:5-13), де говориться не про блага, а про Духа Святого, а також з близькими місцями (Матфея 19:24; Дії 14:22; Луки 13:23-30 та ін.), то стає зрозумілим, що ці слова в першу чергу стосуються не будь-якого пізнання, а саме пізнання та пошуку Бога. Саме Бог наповняє радістю серця тих, хто Його знаходить. Ще Господь каже: "Шукайте спершу Царства Божого і правди (праведності) його, - а все це вам додасться" (Матфея 6:33).

Зверну увагу ще на слово "злі" щодо людей. Грецьке "πονηροι" означає "худі, непридатні", подібно як у видінні єгипетського фараона при Йосипові (Буття 41). Йдеться не про те, що люди злі, а про те, що вони бідні на добро, тому потребують Божої милості. Смисл вислову такий, що люди, самі в собі маючи ледве чи що добре, а отримуючи все від Божої милості, при тому все ж знаходять змогу давати добре, яке є добрим у кінцевому результаті, як зазначається в лексиконі Стронга, скоріше не очевидно добрим, не добрим на перший погляд, але потрібним і добрим, поживним після ретельного вивчення і розгляду, а Господь є добрим. Цікавою є також думка про своєрідну "адаптацію та відбір". Отримуючи від батьків і від Господа блага, ми бачимо, що отримані є добрими, пізнаємо це після отримання. Виразне порівняння з випадками "глухоти на прохання" та навіть "насміхання над дітьми" показує, що, пізнаючи, ми залишаємо собі добре, поживне, а не шкідливе чи пусте. Перед тим, як отримаємо, маємо невизначеність, невідомість, чи буде те добрим, поживним, а в результаті те отримане виявляється, - більше того - є справді добрим. Прикладом цього є виразне інше місце в Євангелії. Христос каже також: "Отож, не журіться про завтрашній день, - бо завтра за себе само поклопочеться. Кожний день має досить своєї турботи" (Матфея 6:34). Йдеться про те, що турбуватися потрібно про те, що є у наших силах і владі. Клопотання, турбота і пов’язані з ними неспокій та тривога, як відомо, виникають від очікування та невизначеності щодо того, що не є цілком у наших силах і владі. Немає сенсу ставити питання, на які не можна дати відповідь. Такі питання створюють проблеми, і Господь каже, що ті проблеми насправді мають свою логіку вирішення, яка не в нашій владі та силах. Немає невирішуваних проблем, є питання, які не в наших силах вирішити зараз.

Якщо ми уважно подивимося, що є в наших силах ось "тут і зараз", то побачимо, наскільки ми обмежені в силах, але водночас кожної миті є що робити, над чим працювати, до чого докладати зусилля. Ось саме те потрібно собі залишити як задачу. Саме те і є вузькою дорогою, яка веде до життя.

Прикладом є проста дія: замість того, щоб думати про добро, яке можна робити "взагалі", потрібно побачити, "знайти" добро, яке ось саме зараз можна вчинити і це в наших силах. Можливо, не в наших силах здобути підтримку інших людей і їх допомогу в добрі у мить прохання про неї, та ми можемо підготувати ґрунт для неї в майбутньому. Якщо це в наших силах, то добрим є те зробити.

Великим даром є здатність бачити, що можна робити "тут і зараз", що є в наших силах.

Слава Отцю і Сину і Святому Духові навіки. Амінь.