Embedded Files
(с) Олександр Сергійович Жабенко
Житомир, Україна
/05 червня 2015 р./
Подивимося на два місця в Євангелії, де Господь говорить про пожадливість, чистоту та шлюб.
Я додаю скріншоти, узяті з
З приводу цих слів багато сказано і написано.
Наведу лише кілька важливих місць.
о. Роман Лаба OSPPE. Чому християнські подружжя не повинні розлучатися.
http://www.ugcc.org.ua/2349.98.html
Є роздуми на цю тему і на моїй колишній сторінці:
https://www.facebook.com/olexandr.zhabenko?_rdr
Зверну увагу на те, що як можливу єдину причину розлучення Господь називає розпусту (грецьке "порнея"), натомість розлучення без причини розпусти є перелюбом. Також і одруження з розлученою (розлученим) є подружньою зрадою.
Якщо ж хто подивться на жінку з пожадливістю, той уже вчинив зраду в серці своєму.
Як написано в останньому посиланні -- або людина вірна і у неї немає гріха, або вона стає на шлях гріха -- і Господь каже, що це тому, що вона в серці уже зрадила.
Що передує іншому з двох цих -- перелюбу і пожадливості -- спочатку пожадливість -- а тоді перелюб, зрада, чи спочатку зрада в серці -- а тоді пожадливість? Господь каже, що спочатку йде зрада, а тоді вже виникає пожадливість. Бо пожадливість потребує ще схильності бажання, як можна зрозуміти з "Точного викладу православної віри" св. Івана Дамаскіна.
Дехто (серед кого можуть бути і психологи та науковці) скаже: "Як же так, адже статеве (сексуальне) бажання є природним і часто навіть підсвідомо проявляється, воно не залежить від нашої свідомості у своїй життєвій силі, можна лише спрямовувати його (певною мірою)". Такі люди схильні думати, що або є сексуальне бажання, або його немає. Натомість св. Іван Дамаскін у наведеному місці каже, що люди "можуть бажати кохатися, можуть бажати зберігати чистоту, можуть бажати відпочивати і спати". Друге протилежне до першого, а третє інше стосовно двох перших. Він вважає, що можна бажати чистоти і це так само природно і життєво, як і бажання статевих стосунків. Адже і тварини лише у певний час спарюються, в інший же уникають того.
Христос прийняв нашу здатність бажати, та у Нього, у його душі не було жодних бажань, інших, крім того, що Він бажає як Бог. Маючи здатність бажати усі три згадані, бо мав людську природну волю, -- Він перше з них (кохатися) не бажав, бо не було на те Божої волі, друге (зберігати чистоту) -- бажав, бо була на те Божа воля, а третє (спати, відпочивати) -- допускав і бажав, бо Божа воля те допускала.
Людська воля у Христа, будучи обоженою внаслідок спілкування властивостей двох природ у одній іпостасі, була слухняна Божій волі. Наприклад, в Гефсиманському саду, коли Господь молився про чашу Отцеві, Його людська природа не хотіла страждати, та будучи обоженою, могла прийняти Божу волю стосовно того, знаючи, що тілесно воскресне Христос і нас із Собою воскресить. Той стан апостол Павло називає "випробуванням Христа" (Євреям 6:10-20; глави 7-13). Подібно і ми, знаючи, що очікує нас щось важке, та врешті досягнемо важливої мети,, хоч і не властиво бажати нам важкості, беремося за справу і можемо її з Божої милості завершити, як очікували.
Звідси навчімося бажати чистоти, навчімося бути вірними один одному -- і Богу -- Отцю, Сину і Святому Духові -- Йому ж слава навіки віків. Амінь.
Google Sites
Report abuse