Типи відмін іменників
У початкових класах учні не вивчають поділ іменників на відміни. 6-ки мають усвідомити, що однотипні закінчення певних іменникових груп не випадкове явище, а чітко встановлена граматична система.
Ознайомлюючи учнів з чотирма типами відмін, підкреслюємо, що кожне новоутворене чи запозичене з якоїсь мови слово підлягає законам відміни.
Найбільш продуктивними є іменники першої й другої відмін. Менш поширені іменники третьої відміни. Сюди належать переважно абстрактні слова на означення назв якостей, властивостей (безперечність, веселість, відважність, давність, уважність), які не мають форми множини. До четвертої відміни відноситься лише незначна група слів середнього роду на означення малих щодо віку істот та дрібних речей: бісеня, внуча, горня, дошкільня, кошеня, немовля, татарча, цуценя.
Вивчення іменникових відмін розпочинаємо з розгляду та аналізу таблиці чи складання її на дошці в процесі бесіди чи зв’язного викладу.
Пропонуємо учням повністю або частково записати в зошити словник таблиці, усвідомити та з’ясувати семантику невідмінюваних слів, навести інші приклади й ґрунтовно засвоїти правила. У процесі вивчення під час закріплення та повторення відмін іменників допомагаємо учням усвідомити деякі особливості кожної відміни.
1. Лише до першої відміни належать іменники спільного роду: каприза, капризуля, листоноша, лівша, нахаба, плакса, рева, роботяга, рюмса, сиротина, староста, сусіда тощо.
2. Іменники першої відміни означають назви:
людей: жінка, задавака, Сава;
тварин: корова, медуза, щука;
речей: книжка, лампа, ручка;
рослин: айстра, акація, бавовна;
якостей, властивостей: глибина, доброта, новизна;
дії, стану: битва, дрімота, лічба, турбота, хвороба;
явищ природи: блискавка, буря, мряка;
назви організацій, установ: аптека, фабрика, школа;
почуттів: журба, заздрість, щирість;
матеріалу, речовини: глина, ожина, руда, сірка, цегла;
різні власні назви: Венера, Десна, Україна.
3. Іменники четвертої відміни мають кінцевий голосний такий, як й іменники першої відміни. Вони означають лише назви малят, відносяться до середнього роду й у родовому, давальному, місцевому відмінках мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-:
дошкільня - дошкільняти;
ім’я - імені;
козеня - козеняти;
лоша - лошати;
плем’я - племені;
теля - теляти.
4. Іменники другої відміни об’єднують найбільше слів, що означають різноманітні назви:
людей: директор, чоловік;
тварин: ведмідь, голуб;
рослин: барвінок, ясен;
дії, стану: бігання, рух;
речей: ранець, стіл;
явищ природи: вітер, сніг;
організацій, установ: інститут, міністерство;
почуттів: гнів, сум;
матеріалу, речовини: вино, срібло;
міри: гектар, метр;
збірні поняття: товариство, школярство;
різні власні назви: Побужжя, Прут, Херсон.
5. До третьої відміни відносяться іменники лише жіночого роду на приголосний, які означають переважно абстрактні поняття. Вони не мають форм множини, наприклад: велич, домовленість, зрілість, самотність, старість, уважність, чулість, щедрість. До цієї відміни належить також іменник мати, який при відмінюванні набуває суфікса -ер-, і такі, як доповідь, повість, річ, що вживаються в однині та множині.
Для закріплення та повторення типів відмін іменників використовуємо вправи підручника.
Окрім них, рекомендуємо зразки вправ для усного й письмового виконання.
Система тренувальних вправ.
Вправа 1. Наведені іменники розподілити за таблицею, потім усно визначити рід.
Антрацит, блискавка, буря, вапно, верховіття, весна, вітер, гілля, горе, град, граніт, доброта, дружба, жаль, жовтизна, журба, землетрус, картоплиння, квас, клоччя, мряка, натхнення, простота, сіно, сніг, старовина, ураган, чистота.
Вправа 2. Під диктант учителя записати слова з одночасним розподілом їх за відмінами, потім усно пояснити смислове значення та правопис виділених слів.
Бадилля, біганина, боротьба, вежа, вітрець, вовченя, вогкість, ворожнеча, гарбузиння, горня, гуся, Ґавеня, давність, дитя, дорожнеча, живучість, захід, зебра, земля, зрілість, ім’я, колективізм, ланка, литво, , мливо, піаніст, плем’я, прядиво, річ, сміливість, совеня, суддя, черв’як, черговість, якість.
Вправа 3. Визначити відміну наведених іменників.
Вечір, бар’єр, додаток, жінка, інтернет, компанія, країна, літаки, можливість, населення, настирливість, перехід, поле, село, телята, уважність, форма, чоловіки, ягнята.
Вправа 4. Згрупувати іменники за відмінами. Поміркуйте, зміст яких слів вам невідомий, поясніть усно смислове значення іменників та правопис (на вибір).
І. Буря, буряк, бур’ян, бюро, верб’я, верф’ю, випадок, в’юн, кінець, країна, кулак, медик, м’ясо, облік, п’єдестал, подвір’я, поява, п’ятірка, спалах, стан, тенденція, умова.
ІІ. Бюджет, бюлетень, група, дослідження, дуб’я, зв’язок, здоров’я, з’їзд, ім’я, кількість, Мар’яна, модель, навантаження, питання, поняття, пюпітр, п’ять, Різдво, родина, сезонність, тестування, хвиля.
ІІІ. Активність, виробник, вічність, гість, дідусь, заступник, звитяга, козак, конкурс, кур’єр, Лук’ян, луна, об’єднання, об’ява, пам’ятник, під’їзд, пір’я, полум’я, прем’єр, рейтинг, справа, черга.
Вправа 5. Випишіть іменники з поданих речень за таблицею.
Додаткове завдання: керуючись таблицею, розкажіть до яких відмін належать іменники чоловічого, жіночого й середнього роду.
1) А малесенька Олянка вже гусят зове до ґанку, і вони вже мчать біжком до Олянки з фартушком (М. Стельмах).
2) Давно-давно колись була страшна посуха; навколо пересохли ставки, криниці, джерела й струмки, і навіть земля почала горіти від безводдя (М. Стельмах).
3) Козацькі сурми грали до бою (Я. Кочура).
4) Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав (М. Стельмах).
5) Над криницею росте кущ калини, густий та темний-темний, як ніч (С. Васильченко).
6) Настала осінь з вітрами холодними, з дощами дрібними (Леся Українка).
7) Світовий океан займає величезні простори земної поверхні (з підручника).
Вправа 6. Прочитайте речення. Випишіть із них іменники чоловічого роду, поставте їх у початковій формі, визначте їх відміну.
1) Вибирай жінку на цілий вік (Українські народні прислів'я та приказки).
2) Їдеш на день, а хліба бери на тиждень (Українські народні прислів'я та приказки).
3) Не той господар землі, що по ній бродить, а той, хто по ній за плугом ходить (Українські народні прислів'я та приказки).
4) Один син — не син, два сини — пів сина, три сини — ото тільки син! (Українські народні прислів'я та приказки).
5) По один бік дороги милував очі безконечний лан озимини (Є. Кравченко).
Вправа 7. Прочитайте поезію, визначте її основну думку. Назвіть у ній слова, ужиті в переносному значенні.
Перепишіть, підкресліть іменники жіночого роду. Над кожним надпишіть відміну.
ПОРА НАДІЙ
Іде в..сна, в..сна блак..тночола,
пора в..ликих звершень і надій.
Бруньки бузку вже вибухли навколо
гарячим фіолетом юних мрій.
Не пром..не хай день твій без любові,
ти не блукай без цілі в маятті.
Любов ж..ве у людях і у слові,
за труд тобі віддячиться в житті.
Рахманну землю будемо орати
і сіять зерно в поле золоте,
людей любить, як научала мати,
і труд наш квітом щастя проросте.
Любов і труд, горіння і творіння!
І в серці зійде ябл..невий квіт.
І скажуть потім вдячні покоління,
що й ми пр..йшли не марно в світ!
Вправа 8. Прочитайте текст. Поділіть його на абзаци. Запишіть. Виділіть іменники середнього роду, поставте їх у початковій формі, визначте відміну.
Додаткове завдання: поставте знак наголосу у виділених словах.
Ви тільки вслухайтесь у звучання цього слова: о-та-ва… Яке чудове, лагідне ім’я для осінньої трави, яка повертає лукам весну! Вигріта літнім лагідним сонцем, напоєна осінніми дощами, отава росла, мов зелена рута… Ніжна, шовковиста, аж сиза трава радувала людське око… Отава росла, набиралася соків і буйного зела, сподіваючись, що люди дбайливо зберуть її, що проляже вона запашними покосами - зеленими полотнами через усі луки, що бережливо складуть її люди в пахучі стоги й копиці.
Іван Цюпа