Типи відмін іменників

У початкових класах учні не вивчають поділ іменників на відміни. 6-ки мають усвідомити, що однотипні закінчення певних іменникових груп не випадкове явище, а чітко встановлена граматична система.

Ознайомлюючи учнів з чотирма типами відмін, підкреслюємо, що кожне новоутворене чи запозичене з якоїсь мови слово підлягає законам відміни.

Найбільш продуктивними є іменники першої й другої відмін. Менш поширені іменники третьої відміни. Сюди належать переважно абстрактні слова на означення назв якостей, властивостей (безперечність, веселість, відважність, давність, уважність), які не мають форми множини. До четвертої відміни відноситься лише незначна група слів середнього роду на означення малих щодо віку істот та дрібних речей: бісеня, внуча, горня, дошкільня, кошеня, немовля, татарча, цуценя.

Вивчення іменникових відмін розпочинаємо з розгляду та аналізу таблиці чи складання її на дошці в процесі бесіди чи зв’язного викладу.

Пропонуємо учням повністю або частково записати в зошити словник таблиці, усвідомити та з’ясувати семантику невідмінюваних слів, навести інші приклади й ґрунтовно засвоїти правила. У процесі вивчення під час закріплення та повторення відмін іменників допомагаємо учням усвідомити деякі особливості кожної відміни.

1. Лише до першої відміни належать іменники спільного роду: каприза, капризуля, листоноша, лівша, нахаба, плакса, рева, роботяга, рюмса, сиротина, староста, сусіда тощо.

2. Іменники першої відміни означають назви:

• людей: жінка, задавака, Сава;

• тварин: корова, медуза, щука;

• речей: книжка, лампа, ручка;

• рослин: айстра, акація, бавовна;

• якостей, властивостей: глибина, доброта, новизна;

• дії, стану: битва, дрімота, лічба, турбота, хвороба;

• явищ природи: блискавка, буря, мряка;

• назви організацій, установ: аптека, фабрика, школа;

• почуттів: журба, заздрість, щирість;

• матеріалу, речовини: глина, ожина, руда, сірка, цегла;

• різні власні назви: Венера, Десна, Україна.

3. Іменники четвертої відміни мають кінцевий голосний такий, як й іменники першої відміни. Вони означають лише назви малят, відносяться до середнього роду й у родовому, давальному, місцевому відмінках мають суфікси -ат-, -ят-, -ен-:

• дошкільня - дошкільняти;

• ім’я - імені;

• козеня - козеняти;

• лоша - лошати;

• плем’я - племені;

• теля - теляти.

4. Іменники другої відміни об’єднують найбільше слів, що означають різноманітні назви:

• людей: директор, чоловік;

• тварин: ведмідь, голуб;

• рослин: барвінок, ясен;

• дії, стану: бігання, рух;

• речей: ранець, стіл;

• явищ природи: вітер, сніг;

• організацій, установ: інститут, міністерство;

• почуттів: гнів, сум;

• матеріалу, речовини: вино, срібло;

• міри: гектар, метр;

• збірні поняття: товариство, школярство;

• різні власні назви: Побужжя, Прут, Херсон.

5. До третьої відміни відносяться іменники лише жіночого роду на приголосний, які означають переважно абстрактні поняття. Вони не мають форм множини, наприклад: велич, домовленість, зрілість, самотність, старість, уважність, чулість, щедрість. До цієї відміни належить також іменник мати, який при відмінюванні набуває суфікса -ер-, і такі, як доповідь, повість, річ, що вживаються в однині та множині.

Для закріплення та повторення типів відмін іменників використовуємо вправи підручника.

Окрім них, рекомендуємо зразки вправ для усного й письмового виконання.

І. Буря, буряк, бур’ян, бюро, верб’я, верф’ю, випадок, в’юн, кінець, країна, кулак, медик, м’ясо, облік, п’єдестал, подвір’я, поява, п’ятірка, спалах, стан, тенденція, умова.

ІІ. Бюджет, бюлетень, група, дослідження, дуб’я, зв’язок, здоров’я, з’їзд, ім’я, кількість, Мар’яна, модель, навантаження, питання, поняття, пюпітр, п’ять, Різдво, родина, сезонність, тестування, хвиля.

ІІІ. Активність, виробник, вічність, гість, дідусь, заступник, звитяга, козак, конкурс, кур’єр, Лук’ян, луна, об’єднання, об’ява, пам’ятник, під’їзд, пір’я, полум’я, прем’єр, рейтинг, справа, черга.