Ведмежа, внуча, вовча, ім’я, лисеня, немовля, собача, тигреня, хлоп’я, ящереня.

• Він підняв пучку вгору й ніби сипав просо, як сиплють його курчатам (І. Нечуй-Левицький).

• Матвій поставив на землю горня з їжею, скочив у човен і поїхав (М. Стельмах).

• Мені тринадцятий минало. Я пас (ягня) за селом (Т.Шевченко).

• Молоде орля, та вище старого літає! (Народна творчість).

• Тільки дивиться Телесик на орла: що не лапи в нього, а коліщата, що не хвіст, а дощечка (П. Тичина).

Маруся Чурай

Найбільше не таланить іменам. Події чи факти ще сяк-так десь осідали в історії. А ось творці…

Он дубовий гай на Хортиці хтось посадив. І досі шумить він та жолудями землю всіває. А хто той садівничий, хто? Пісень скільки співаємо, знайомих та рідних. А їх же хтось перший наспівував, до свого серця прислухаючись!

Але одне ім’я стало легендою. Піснею й людиною. Три з половиною віки проминуло, як народилася вона в хатині на березі Ворскли. Забувалося й воскресало ім’я Марусі Чурай. Та ніколи ані на рік чи день не забувалися її пісні. Так співати міг тільки той, хто міг нестямно любити.

(За Д. Прилюком)