Правопис відмінкових закінчень іменників ІІ відміни

РОДОВИЙ ВІДМІНОК

Важко засвоюють учні наявність двох відмінкових закінчень у родовому відмінку однини - а (- я) та - у (- ю).

Закінчення - а, - я мають іменники, коли означають

1. Назви осіб, звань, посад, власні імена та прізвища, персоніфіковані предмети та явища: капітана, пана, професора, студента, хлопця, декана, учня, композитора, бондаря, школяра, робітника, батька, учителя; Дмитра, Івана; Вітра, Ліса, Мороза, Тумана, Діда Мороза.

2. Назви тварин, квітів і дерев: бобра, ведмедя, вовка, вола, коня, пса; гладіолуса, нарциса, тюльпана; горіха, дуба, евкаліпта, клена, осокора, ясеня.

3. Назви чітко окреслених предметів: барабана, гірчичника, замка, ключа, малюнка, ножа, олівця, піджака, плаща, портфеля, рояля, стільця, стола́ (столу)

Але: пластиру, трону.

4. Назви населених пунктів: Берліна, Бомбея, Відня, Житомира, Ізмаїла, Києва, Лісабона, Лондона, Луцька, Львова, Миргорода, Нью-Йорка, Парижа, Харкова.

5. Географічні назви з наголосом у родовому відмінку на кінцевому складі та з суфіксами присвійності -ов, -ев (-єв), -ин (-їн): Дніпра, Дністра́, Дінця, Ірпеня, Іртиша́, Каракоїна, Колгуєва, Орла́, Пирятина, Пскова, Псла, Сиваша, Тетерева.

6. Назви мір довжини, ваги, одиниць енергії й напруги: акра, байта, відсотка, вольта, гала, гектара, грама, джоуля, карата, кілограма, кілометра, літра, центнера

7. Назви часу, місяців і днів тижня: вівторка, грудня, дня, жовтня, місяця, понеділка, тижня, четверга.

8. Назви грошових знаків та числові назви: гроша, десятка, долара, карбованця, мільйона, реала, фунта, червінця шилінга.

Але: віку, кварталу, року, ранку, часу;

9. Зменшені форми на -к: ліска, ставка́, майданчика

10. Назви машин і їх деталей: автомобіля, дизеля, комбайна, кузова, мотора, мотоцикла, поршня, трактора.

Але: агрегату.

11. Терміни іншомовного походження, які означають елементи будови чогось, конкретні предмети, геометричні фігури та їх частини: акута, апострофа, атома, дефіса, еркера, карниза, катода, квадрата, конуса, номера, портика, радіуса, ромба, сегмента, сектора, синуса, шківа.

Але: ізотопу.

12. Українські за походженням суфіксальні слова-терміни: відмінка, додатка, займенника, іменника, трикутника, чисельника, числівника.

13. Частини тіла, органи: зап’ястка, зуба, кишківника, нігтя, пальця, рота, хребта, шлунка, язика.

Але: мозку, попереку, стравоходу.

Закінчення -у, -ю мають іменники, коли вони означають:

1. Назви збірних понять: акорду, ансамблю, атласу, батальйону, вишняку, гаю, дуету, загалу, капіталу, каравану, каталогу, квартету, кодексу, колективу, комплексу, лісу, люду, народу, оркестру, парку, рою, саду, сушняку, тексту, товару, тому, тріумвірату, хору.

Але: бестселера, гуртка, кросворда, некролога, табуна, циркуляра, щоденника.

2. Назви речовини, маси, матеріалу: азоту, асфальту, бензину, борщу, водню, гасу, граніту, каменю, квасу, кисню, льоду, меду, пігменту, піску, сиру, спирту, толю, фугасу, цементу, цукру.

Але: хліба

3. Географічні назви: Алтаю, Амуру, Бугу, Донбасу, Дону, Дунаю, Ірану, Кавказу, Китаю, Криму, Криту, Нілу, Сибіру,

4. Назви ігор і танців: альпінізму, баскетболу, біатлону, бобслею, боксу, вальсу, волейболу, галопу, картингу, краков'яку, менуету, міньйону, полонезу, слалому, танку, танцю, тенісу, футболу, хокею.

Але: аркана, гопака, козачка, тропака.

5. Назви явища природи: вітру, вогню, грому, дощу, жару, землетрусу, інею, морозу, припливу, селю, снігопаду, снігу, холоду.

Але: буруна.

6. Назви кущових і трав'янистих рослин і сорти плодових дерев: барбарису, барвінку, бузку, буркуну, глоду, гороху, звіробою, кальвілю, кропу, мокрецю, молочаю, наливу, очерету, пасльону, ренету, ренклоду, чагарнику, щавлю, цикорію, ромену, ячменю.

Але: бамбука, банана, вівса, куща, чагаря.

7. Слова із значенням місця, простору: абзацу, байраку, краю, лиману, лісу, лугу, майдану, рову, ручаю, світу, списку, степу, уривку, фронту, яру.

Але: горба, берега, острова, пагорба, провулка, пустиря, хребта, хутора, шпиля.

+ Зменшені форми на - к: ліска, лужка, майданчика, ставка.

8. Назви абстрактних понять: винятку, миру, моменту, принципу, прогресу, світогляду.

9. Літературознавчі терміни: альманаху, гімну, епосу, жанру, журналу, міфу, нарису, образу, памфлету, роману, синтаксису, стилю, сюжету, фейлетону.

10. Назви почуттів і хвороб: болю, гніву, грипу, жалю, катару, кашлю, коклюшу, кору, нежитю, отиту, СНІДу, сорому, стоматиту, страху, тонзиліту, тифу.

11. Назви процесів, станів, властивостей, ознак, формацій, явищ суспільного життя, загальних і: авралу, бігу, варіанту, виду, винятку, галасу, дисонансу, догмату, достатку, експорту, звуку, ідеалу, інтересу, іспиту, клопоту, колоквіуму, конфлікту, крику, лиску, ляпасу, мажору, максимуму, мінімуму, міражу, писку, піку, піруету, принципу, прогресу, рейсу, ремонту, ритму, роду, руху, складу, сорту, спорту, способу, стану, толку, фрахту, хисту, ходу, шумую

Але: ляпанця, паса, парадокса, пікніка, прочухана, ривка, рівня, стрибка, стусана, тягаря, феєрверка, фокуса, хабара.

12. Назви будівель, споруд, приміщень, установ, закладів, організацій та їх частин: відділу, водограю, вокзалу, ганку, даху, деканату, заводу, залу, замку, інституту, каналу, клубу, Колізею, комітету, кооперативу, коридору, магазину, мезоніну, молу, метрополітену, палацу, партеру, пасажу, поверху, театру, технікуму, сараю, тину, універмагу, факультету, шинку, штабу.

Але: акведука, ангара, бліндажа, відділка, гаража, еркера, карниза, Кремля, куреня, млина, портика, пташника, хліва, фонтана (бо в більшості наголос падає на закінчення).

13. Терміни іншомовного походження, що означають фізичні або хімічні процеси, частину площі: аналізу, аудиту, дивіденду, імпульсу, лакмусу, синтезу, ферменту.

14. Назви складних безсуфіксних слів: живопису, трубопроводу

15. Префіксальні іменники (крім назв істот): вибою, опуху, прибою, прибутку, сувою, успіху

16. Політичні, суспільні, громадські, мистецькі та інші формації, течії, напрямки із суфіксами - ізм, - изм: абстракціонізму, мперіалізму, комунізму, кубізму, лібералізму, нацизму, популізму,

Слід виділити для окремого засвоєння слова, що в родовому відмінку однини можуть мати подвійне закінчення:

• байрака - байраку;

• без стида - без стиду;

• борта - борту;

• двора - двору;

• моста - до мосту;

• полка - полку;

• стола - столу.

На конкретних прикладах показуємо учням, як в окремих словах уживання різних закінчень стає причиною зміни їх смислового значення, наприклад:

• акта (документу) - акту (процесу, дії);

• вала (машини) - валу (насипаного із землі);

• каменя (одного) - каменю (матеріалу, маси);

• листа (написаного) - листу (на дереві);

• листопада (місяця) - листопаду (осінньої пори);

• папера (документа) - паперу (матеріалу).

Після вивчення правил приділяємо максимум уваги 6-класників на розрізнення закінчень - а (- я), - у (- ю) в родовому відмінку однини в різних семантичних групах іменників.

Пропонуємо систему завдань для засвоєння відмінкових закінчень родового відмінка однини.

ДАВАЛЬНИЙ ВІДМІНОК

Правопис закінчень давального відмінка однини не викликає труднощів. Звертаємо увагу, що всі іменники середнього роду на означення неживих предметів та всі без винятку іменники - прізвища на - ов, - ев, - єв, - ів, - ин, - ін, - їв - , - ич, - ук, - юк, - ак, - як - у давальному відмінку однини мають закінчення - у чи - ю залежно від їх групи.

З цією метою рекомендуємо використати вправи.

МІСЦЕВИЙ ВІДМІНОК

Різноманітність відмінкових закінчень у місцевому відмінку однини вимагає від учителя вдумливого підходу викладання теми. З цією метою, по-перше, повторюємо матеріал про назви істот і неживих предметів, про рід, уточнюємо, які іменники належать до тієї чи іншої групи, учні тренуються розрізняти групи іменників із суфіксами -ар, -ир, -яр; по-друге, добираємо різноманітний лексичний матеріал для тренування й спостереження; по-третє, зіставляємо й порівнюємо з давальним відмінком однини, указавши на подібність закінчень і на відмінність смислових значень.

Так, іменники, що стоять у місцевому відмінку, мають при собі один із прийменників (на, о, по, при, у (в) й означають час і місце дії. Наприклад:

• Працював у полі.

• Подія відбувалася в лютому.

• Буду о п’ятій годині.

Іменники в давальному відмінку завжди бувають без прийменників і означають особу чи предмет, над яким відбувається певна дія, а при безособових дієсловах означають особу, яка переживає той чи інший стан. Наприклад:

• Хлопчикові здавалось.

• У бою Андрієві любо відчувати плече друга.

Повідомляємо учням і про те, що окремі іменники можуть мати закінчення -у, -ю та -і, -ї, наприклад:

• у гаю і в гаї;

• на торгу і в торзі;

• на ставу і в ставі;

• у краю і в краї;

• по морю й по морі;

• у часопису й у часописі;

• у літопису й у літописі.

Для тренувальних вправ добираємо ряд слів з кінцевим основи г, к, х, що чергуються із з, ц, с перед закінченням - і, наприклад:

• берег - на березі;

• бік - у боці;

• вік - у віці;

• льох - у льосі;

• плуг - у плузі;

• ріг - на розі;

• рух - у русі.

Для закріплення правопису відмінкових закінчень місцевого відмінка однини в системі уроків пропонуємо використати такі лексичні вправи.

КЛИЧНИЙ ВІДМІННОК

МНОЖИНА

У процесі вивчення відмінювання іменників у множині звертаємо увагу на правопис відмінюваних закінчень називного, родового та знахідного відмінків. Інші відмінки не викликають утруднень, правопис їх легко засвоюється учнями. Опрацьовуючи цей матеріал, уточнюємо, що деякі іменники чоловічого й середнього роду відходять від усталеної системи відмінювання й мають інші чи подвійні закінчення в називному та родовому множини.

Так, іменники вуса, рукави мають і паралельну форму вуси, рукави.

Іменники твердої групи звір, комар у називному відмінку множини приймають закінчення - і.

В окремих випадках зміна закінчення слова стає причиною й зміни його лексичного значення, наприклад: хліба (збіжжя) й хліби (спечені з борошна); ґрунта (ділянка) й ґрунти (ґатунки землі).

Закінчення - і замість - а, - я мають деякі іменники середнього роду: око - очі, плече - плечі.

Більше відхилень зустрічаємо в родовому множини. Так, окремі іменники чоловічого роду замість закінчень - ів, - їв мають чисту основу (городян, данців, киян, харків’ян).

Іменники середнього роду іноді мають закінчення - ей (очей, плечей) та більше - ів, - їв (морів, полів, почуттів, прислів’їв, узгір’їв).

Потребують додаткового уточнення іменники із суфіксами -анин, -янин, -ин, -ан, -ян, які втрачають повністю або частково ці суфікси в називному та родовому відмінках множини, наприклад:

• болгарин - болгари - болгар;

• громадянин - громадяни - громадян;

• міщанин - міщани - міщан.

Опрацювання знахідного відмінка пов’язуємо з повторенням про назви істот та неживих предметів, зазначаємо про відхилення граматичного вираження категорії істот у назвах деяких тварин:

• годую коні й коней;

• ловлю окуні й окунів;

• пасу воли й волів.

Ґрунтовному засвоєнню цих відмінків сприяють різноманітні вправи, зразки їх подають шкільні підручники. Ефективними, на наш погляд, є такі завдання.