Любов до праці

Колись людина для себе все мусила робити сама. Тому дівчинка в п’ять років брала в руки голку, сідала за в..рстат і пряла, а хлопець учився вирізати миску чи ложку, веретено чи кужівку.

Коли юнка в..ходила заміж, то село сход..лося д..витися на придане, яка з неї рукоділ..ниця.

А молодий під хатою на при..ьбі в..ставляв причандалля, виготовлене для своєї господині.

Наші предки вірили: на річ переходить людс..ка душа. І якщо тобі щось зробить погана людина, то буде не на добро, тому не треба нікого наймати.

За Гарафиною Маковій

Материнська пісня

Материнська пісня! Вона приходить до нас тихого вечора, ніжно й лагідно навіює нам ще змалечкупоетичні образи Землі, Сонця, Неба. Учить нас любові до рідного краю, до людей. З маминою піснею ми вирушаємо в життєві дороги. І вона стелиться вишиваним рушником по нашому життю, стоїть на варті всього доброго, людяного.

Материнська пісня - то найсильніший гімн людині. Мене теж вивела вона в широкий світ. У моєму репертуарі чимало пісень, присвячених їй - найдорожчій, найріднішій. У них - вічна синівська любов і вдячність.

Д. Гнатюк

«Морозе, морозе, іди до нас кутю їсти!»

Здавна різдвяно – новорічні свята відзначалися в Україні з особливою урочистістю. Усі три празники (з 7 до 19 січня) неодмінно супроводжували дідух та кутя.

Дідух - це сніп із жита чи пшениці. Він постійно стояв на покуті. Кутю варили із пшениці або ячменю до кожного свята окремо. Відтак мала свої назви: багата - на Різдво, щедра - на Новий рік та голодна - на Водохреща.

Із журналу «Барвінок»