ЦЕ Ж ЯК ВІРШ!

Є ще люди сонні, наче сови,

а глухі до слова — це найгірш.

Ти до рідної прислухайсь мови,

прокажи відмінки — це ж як вірш!

Називний питає: хто ти? що ти?

Хоче він про наслідки роботи

і про тебе чути лиш похвали,

щоб тебе як приклад називали.

Родовий доскіпує свого —

хоче знати він: кого? чого?

І про тебе знать, якого роду,

що немає роду переводу.

Все давальний дасть — не жаль йому,

але хоче знать: кому? чому?

Знать про тебе, гожого на вроду,

що даєш і ти свому народу?

У знахідного свої потреби:

він — кого? і що? — питає в тебе.

І кого всі ми за друзів маєм,

і що друзі роблять нам навзаєм?

А орудний хоче знать: ким? Чим?

У труді орудуй разом з ним.

Хоче знать: що здатний ти утнути?

Чим ти сильний? Ким ти хочеш бути?

А місцевий — де? В якому місці?

Хоче знати — у селі чи в місті?

Кличний закликає всіх навколо:

гей, Іване, Петре чи Миколо,

ви не будьте сонні та байдужі —

у житті нема нічого згірш.

Рідна мова! В ній слова — як ружі,

а самі відмінки — наче вірш.

Дмитро Білоус

Батько, вінок, дочка, земля, калина, Київ, книжка, край, місяць, пісня, родич, сестра, Україна, учитель, Христина, чужина.

Птиця шмигнула перед (очі) й заховалася в рясних (дерева).

Тиша. Не колихнеться найтонша віточка. І раптом у цю (тиша) війнув далекий, ледве вловимий шум. Щохвилини наростаючи, він наближався до (дорога). Сховалося сонце. Немовби (присмерк) окутався ліс — така димчаста хмара повзла над (верховіття) (дерева), віщуючи (гроза). (За Анатолієм Шияном)

На стіні висить новенький календар. Я вже встиг передивитися його, прочитати найцікавіші оповідки. В одній із них розповідалося про походження календаря. Слово це, як я вже тепер знаю, прийшло до нашої мови з латини й означає "боргова книга", куди записували борги античні римляни. Позичену річ господар мусив обов’язково повернути на "календи", тобто в перші числа наступного місяця. Оскільки такий звичай був лише в Стародавньому Римі, то вислів "відкласти до грецьких календ" означав "ніколи і нічого не зробити". Це тому, що в грецькому літочисленні таких календ взагалі не існувало. (За Василем Скуратівським)