Творення іменники
Творення іменники
Завдання 1. Вибірковий диктант.
Виписати з речень пестливі слова.
1) А от же й найбідніші з дівчат стали носити віночки з стрічок (Г. Григоренко)
2) Дівчинка заляпала босими ніжками по долівці (Г. Тютюнник).
3) Зашумлять під вітром сосни зеленаві, пролуна журавочки тихий крик (Л. Забашта).
4) Не рвіть, дівки, барвіночку, не збудіте дитиночку! (Народна творчість)
5) Спи, коточку, спи, маля! (М. Рильський)
6) Тепер посох садочок мого серця, не знаю, чи коли й одмолодіє (Леся Українка).
7) Хто ж тобі головочку змиє м'яткою да любисточком, щоб і тепло, щоб і запашно.. тобі було, моє серденько (Ганна Барвінок).
8) Цвіти, цвіти, барвіночку, з весни до зими! (Л. Глібов)
Завдання 2. Диктант з коментуванням.
Визначити спосіб творення виділених іменників.
Зустріч весни
Коли зацвітає терен, наші прабабусі та прадідусі виходили зустрічати весну, бо він зацвітав першим. Водили навкруг нього хоровод, а матері поспішали виліпили з тіста та спекти зозульку та ластівочку, щоби задобрити цих птахів, аби «зозулька щастя накувала. Ластівка гніздо під стріхою зів’є, але лихих людей вона обминає».
За Гарафиною Маковій
Картки для індивідуальної роботи
Картка № 1
1. Провідміняти іменники в однині й множині.
Вік, душа, степ.
2. Поставити іменники, узяті в дужки, у відповідному відмінку.
1) Дивлюся, аж світає, край (небо) палає, соловейко в темнім (гай) сонце зустрічає (Т. Шевченко).
2) Довго думає Оксана весняної теплої, зоряної (ніч) про свої негоди (Грицько Григоренко)
3) За добрим українським (звичай) мати ласкаво припрошувала пригощатися (О. Довженко).
4) Усе віщувало добру (днина) (С. Скляренко).
5)— (Чоловік) добрий, (голуб) сизий, ти багато таких (пісні) знаєш? (М. Стельмах)
Картка № 2
1. Скласти речення з поданими словами, визначити їх рід.
Кофе, НЛО, піаніно.
2. Поставити іменники, узяті в дужки, у відповідному відмінку; визначити їх рід, число й відмінок.
Коло (хата), що стояла в (садок), цвіли квіти, а за (хата), проти сінешних (двері), коло (вишня), поросла (полин), стара погребня з одкритою (ляда), звідки завжди пахло (цвіль). Там у (льох) в (присмерк) плигали жаби.
Олександр Довженко