Іменник - це перша морфологічна тема, з якою широко знайомляться шестикласники.
Шкільний підручник розрахований на сприймання 11 – 12-річного віку дітей і, безумовно, не може охопити всіх багатогранних відомостей про цю граматичну категорію. Під час вивчення учнями нових тем морфології та на окремих уроках повторення в 5 класі й на дальших етапах навчання учитель може подати ряд додаткових відомостей про іменник та поглибити знання окремих важких тем на більш ускладненому лексичному матеріалі, що сприяв би розширенню різними категоріями лексики активного словника учнів та вдосконаленню їх правописних навичок.
На вивчення іменника в 6 класі відводиться одне з найважливіших місць. Це пояснюється його складністю та широкими семантичними можливостями. Іменник означає конкретні та абстрактні назви, об’єднані значенням предметності.
Визначаючи взаємозв’язок між іменниками та іншими граматичними категоріями, мовознавці бачать основу цієї взаємодії у властивостях іменників опредмечувати різноманітні поняття. Унаслідок цієї особливості іменник повсякчасно поповнюється за рахунок інших частин мови.
Категорія іменників безперестанно залучає у свою систему колишні форми прикметників.
Наприклад: вартовий, дитяча, їздовий, костюмна, лісничий, майбутнє, набережна, посильний, рядовий, старий, сучасне, хворий, чайна, чергова.
За допомогою афіксів іменники творяться від
займенників: всячина, самець, самка;
числівників: половина, сотня, третина, четвертина;
дієслів: біганина, визволитель, зауваження, переможець, співець, споживання.
Одночасно іменники стають основою для утворення інших частин мови, наприклад,
різних груп прикметників: батьків ніж, весняний посів, дерев’яний стіл, зимові канікули, лісова квітка, сестрин олівець сталеве перо;
якісно-обставинних та обставинних прислівників: бігом, влітку, вранці, миттю, нишком;
дієслів: вечеряти, кашляти, обідати, сідлати;
складених прийменників: в інтересах, за винятком, за допомогою, з метою, на чолі, під час, у галузі, у напрямку, у справі;
вигуки: Біда! Горенько! Жах! Лишенько! Матінко!
Потрібна зосереджена увага й чітка система лексико-фразеологічних вправ, щоб учні усвідомили складну взаємодію між іменниками та іншими частинами мови, зрозуміли ці великі словотворчі можливості.
Правильний добір лексико-фразеологічного матеріалу під час вивчення теми «Власні й загальні іменники» допоможе зрозуміти учням узагальнюючий та конкретний характер слів на означення загальних назв, семантичні особливості власних іменників, дасть можливість усвідомити взаємоперехід власних назв у загальні, і навпаки, сприятиме удосконаленню орфографічних навичок шляхом повторення складних випадків правопису власних іменників, поступово привчатиме 6-класників проникати в смислове значення окремих лексем, потрібних для ілюстрації інших граматичних категорій, що вивчатимуться далі. Це насамперед стосується слів, що означають назви якостей, властивостей, дії, стану, явищ природи, матеріал, речовину тощо.
Більшість абстрактних іменників мають синоніми, антоніми. Використання їх у мовній практиці учнів буде сприяти поширенню граматичного поняття предметності й одночасно збагаченню активного словника учнів абстрактними іменниками.
Великої уваги вимагає тема «Рід іменників». Лексична робота допоможе 6-класникам свідомо збагнути зміст багатьох слів, сприятиме виробленню навичок у розрізненні граматичної подібності й семантичної неоднорідності І й IV відмін, допоможе правильно визначити рід іменників типу вельможа, голова, суддя, безпомилково знаходити рід в абревіатурах, у словах з абстрактним значенням, у невідмінюваних іменниках; запам’ятати ті слова, що не розрізняються за родами; усвідомити граматичну природу слів спільного роду.
Тема «Невідмінювані іменники» повинна вивчатися учнями на широкому лексичному та фразеологічному матеріалі, щоб вони усвідомили смислове значення багатьох слів, граматичну специфіку їх, потренувалися в доборі українських відповідників до окремих слів іншомовного походження та у визначенні родових ознак цих іменників. Слід накреслити поступовість у збагаченні активного словника учнів невідмінюваними словами іншомовного походження.
Узагалі вивчення всіх тем іменника треба вести в плані систематичного поширення пізнавальних якостей учнів через засвоєння ними смислового значення слів, які використовуються для розкриття специфіки певної граматичної категорії, домагатися усвідомлення смислових особливостей антонімів, омонімів, синонімів, простіших фразеологізмів побіжно з вивченням граматико-орфографічного матеріалу. Лексична робота повинна бути невід’ємним супутником і в час вивчення та повторення правопису відмінкових закінчень, суфіксів іменників тощо.
Усю роботу над удосконаленням знань учнів про іменник подаємо у зв’язку з удосконаленням правописних навичок у системі лексико-фразеологічних вправ на уроках закріплення й повторення як у 6 класі, так і в подальших роках навчання