Місце фонетики та орфоепії в системі мови. З історії української фонетики (повторення та узагальнення)

Любі учні та учениці ! Вітаю на уроці української мови. Сьогодні пригадаємо, що вивчає фонетика та її основні поняття

Фонологія починається там, де йдеться про функції звуків, які полягають у формуванні, розпізнаванні й розрізнюванні морфем, слів та інших одиниць мови. Для звука як знака мови у 70-х роках ХІХ століття польським мовознавцем І. Бодуеном де Куртене було запроваджено окремий термін фонема (грецьк. phonema — звук, голос).

Звуком називається коливальний рух тіл з наступним поширенням цих коливальних рухів у навколишньому середовищі. У природі існує необмежена кількість звуків, серед яких звуки людської мови становлять лише невелику групу. Творення мовних звуків є процесом, осмисленим людською свідомістю. Джерелом мовних звуків є коливання голосових зв’язок у гортані і тертя повітряного струменя об стінки мовних органів. Звуки поділяються на тони і шуми. Тони виникають внаслідок періодичних коливань повітряного середовища, а шуми — внаслідок неперіодичних коливань. У чистому вигляді як тони, так і шуми зустрічаються рідко. Проте мовні звуки розрізняються залежно від того, що лежить у їх основі — тон чи шум — і відповідно поділяються на дві групи: голосні і приголосні. Голосні — звуки, в основі яких лежить тон. Приголосні — звуки, в основі яких лежить шум.

Звукові одиниці, які слугують засобом передачі думки, досліджує спеціальна наука — фонетика .

Дякую за увагу! Любіть і вивчайте рідну мову!