Головними завданнями освіти в Україні є виховання громадянина України, формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, якій притаманно почуття власної гідності, повага до прав і свобод людини, свідоме ставлення до обов’язків людини і громадянина, гордість за свою Батьківщину, здатність до саморозуміння і самовдосконалення, активної участі у соціальному житті країни. У формуванні означених важливих якостей, розвитку соціальної компетентності, вихованні особистості громадянина сучасної демократичної держави важливе місце займає середовище - все те, що оточує дитину від народження до кінця життя, починаючи з сім’ї шкільного оточення і завершуючи середовищем соціальним, у якому вона народжується і яке створює умови для її розвитку і виховання.

Сім'я - є одиним із основних органів соціалізації.

Недоліки сімейної соціалізації   - надмірна опіка, допомога, що гальмує процес дорослішання дитини;

 - дефіцит елементарних обов’язків, ділових стосунків;

 - невміння узгоджувати дії, розв’язувати конфлікти.

 Педагогові належить збалансувати важливий для формування соціальної зрілості учнів уміння:

 - уміння орієнтуватися у нових умовах життя;

 - уміння пристосовуватися до навколишнього світу;

 - уміння конструктивно впливати на оточення та самого себе.

В «Концепції громадянської освіти та виховання» передбачено, що результатом успішної соціалізації дитини можна вважати її готовність до виконання соціальних ролей: Я – успішний учень, у дорослому житті – успішний працівник. Я – система громадянських компетентностей, у дорослому житті - свідомий громадянин. Я – система ціннісних ставлень, у дорослому житті - успішний сім’янин. Таким чином на концептуальному рівні державою визначено суспільно важливе завдання для освітян - забезпечити розбудову такого освітнього простору, у якому особистість з раннього дитинства усвідомлювала б свою суспільну значущість і через систему ціннісних ставлень набувала досвіду взаємодії з соціумом.

Соціалізація – процес і результати засвоєння людиною історично створених соціальних норм та культурних цінностей, що необхідні для повноцінного життя у суспільстві і передбачають включення особистості у систему суспільних відносин та самостійне відтворення цих відносин. Виховання – це спеціально організований, цілеспрямований процес формування морально- духовної життєво компетентної особистості, яка успішно самореалізується в соціумі як громадянин, сім'янин, професіонал.

Процес соціалізації відбувається в 3-х площинах: Ціннісні орієнтації, Соціальні ролі, Мотивація за 3-ма сферами: Спілкування. Діяльність, Свідомість 13 слайд

Залежно від віку індивіда розрізняють 5 основних етапів (стадій) соціалізації: Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує). Стадія індивідуалізації (з'являється бажання виділити себе серед інших, критичне ставлення до суспільних норм поведінки). У підлітковому віці стадія індивідуалізації, самовизначення “світ і я” характеризується як проміжна соціалізація, тому що усе ще не стійке у світогляді і характері підлітка. Юнацький вік (18-25 років) характеризується як усталено концептуальна соціалізація, коли виробляються стійкі властивості особистості. Стадія інтеграції (з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, “вписатися” у суспільство). Інтеграція проходить благополучно, якщо властивості людини приймаються групою, суспільством. Якщо ж не приймаються, можливі такі виходи: - збереження своєї несхожості і поява агресивних взаємодій (взаємовідносин) з людьми і суспільством; - зміна себе (стати як всі); - конформізм, адаптація. Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки опановує соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність. Післятрудова стадія соціалізації розглядає похилий вік як вік, що робить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.

. Первинна соціалізація Найбільше значення в процесі первинної соціалізації відіграє сім’я, звідки дитина і черпає уявлення про суспільство, про його цінності і норми. Так, наприклад, якщо батьки висловлюють думку, яка має характер дискримінації щодо якої- небудь соціальної групи, то дитина може сприйняти таке ставлення як прийнятне, нормальне, усталене в суспільстві.

Вторинна соціалізація Вторинна соціалізація відбувається вже поза домом. Її основою є школа, де дітям доводиться діяти у відповідності з новими правилами і в нових обставинах. У процесі вторинної соціалізації індивід долучається вже не до малої групи, а до великої. (екскурсії, профорієнтаційні заходи…)

Організаційна соціалізація - це процес придбання людиною навичок і знань, необхідних для виконання своєї організаційної ролі. Головне завдання – залучити особистість до різнобічної діяльності та спілкування. (ліцейське самоврядування ЛУР)

Групова соціалізація - це соціалізація всередині конкретної соціальної групи. Так, підліток, який проводить більше часу зі своїми однолітками, а не з батьками, ефективніше переймає норми поведінки, притаманні для групи його ровесників. (ліцейські свята, флеш-моби…)

Гендерна соціалізація Важливою складовою процесу соціалізації є вивчення ролі чоловіка і жінки. Гендерна соціалізація - це процес засвоєння знань і навичок, необхідних для конкретного статі. Простіше кажучи, хлопчики вчаться бути хлопчиками і дівчатка вчаться бути дівчатками.

Шляхи здійснення соціалізації є  уроки, виховні заходи, гурткова робота, соціальна практика, участь у соціальних проектах та акціях, учнівське самоврядування.

Сьогодні школа розглядається як відкрита соціальна система, яка включає: - розширення соціальних контактів школи із сім’єю; - взаємодію школи із закладами додаткової освіти, культури, іншими соціальними інститутами; - інтеграцію зусиль педагогів з широким колом громадськості; - проведення уроків, позаурочних занять за межами школи: у майстернях, лабораторіях, на свіжому повітрі тощо.

Успішність процесу соціалізації особистості здобувача освіти  є його готовність взаємодіяти з соціумом.

Таким чином соціально-педагогічна місія нашого ліцею як традиційного соціального інституту і агента соціалізації полягає у забезпеченні прав дитини, формуванні у неї необхідного адаптаційного потенціалу, створенні відповідних умов для її самореалізації, а також мінімізація негативних впливів соціуму на особистість шляхом використання сприятливих факторів соціального оточення.