План заходів, спрямованих на протидію

поширенню наркоманії серед неповнолітніх у КЗ «Ліцей» на  період до 2025 року

(з дотриманням протиепідемічних заходів)

АЛГОРИТМ ДІЙ

закладів освіти у випадку виявлення неповнолітньої особи

під впливом наркотичних або психотропних речовин

1.                  У разі підозри стану наркотичного сп'яніння у неповнолітньої особи  в закладі загальної середньої освіти адміністрація (відповідні педагогічні працівники закладу) повідомляють про це батьків або її законного представника (осіб, які їх замінюють) та за згодою останніх – територіальний підрозділ Національної поліції України. (Якщо батьки або особи, які                          їх замінюють, заперечують щодо повідомлення про стан неповнолітньої особи територіальним органам Національної поліції, відповідальність за стан дитини покладається на батьків (ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», ст.150 «Сімейний кодекс України»).

2.                  Якщо неповнолітній, виявлений під впливом наркотичних   або психотропних речовин, потребує невідкладної медичної допомоги, педагогічні працівники закладу освіти звертаються до закладу екстренної медичної допомоги за тел. «103».

3.                  Під час з'ясування обставин факту перебування неповнолітнього в стані наркотичного сп'яніння представники закладу загальної середньої освіти надають всебічну допомогу відповідним працівникам поліції, разом з останніми та іншими зацікавленими структурами вживають певних індивідуальних    та загальних профілактичних заходів щодо усунення умов, що сприяли даному факту.

При з'ясуванні обставин події бажана ініціативність адміністрації закладу та своєчасність повідомлення. Приховування зазначених фактів   не допускається, у іншому разі – винні особи підлягають відповідальності відповідно до законодавства України 

Сьогодні, як ніколи зростає співпраця закладів освіти  з працівниками правоохоронних органів. Адже профілактична робота дає можливість виробляти у дітей уміння діяти в конфліктних ситуаціях, приймати правильні рішення, володіти навичками самозбереження, знати свої права та обов’язки.

Здобувачі освіти 7-А,7-Б класів  13 жовтня 2021р.зустрілись з  В.О.Шугаєм, старшим інспектором СЮП ВП Нікопольського РУП ГУНП Дніпропетровської області.  Головною метою зустрічі було попередження протиправних дій з боку дітей та застереження їх від небезпеки. Розмова йшла про види правопорушень, які часто трапляються у шкільному середовищі та на вулиці,вплив на підлітковий організм психотропних, алкогольних та тютюнових виробів; про правила безпечного поводження в Інтернеті, акцентувалась увага на видах відповідальності учнів та їх батьків за скоєні правопорушення. Особливу увагу приділили темі булінгу в сучасному суспільстві. Зустріч пройшла у формі діалогу, всі отримали корисноу інформації та погодились з тим, що безпека кожного залежить від нас самих.

Ефективність профілактичної роботи у КЗ "Ліцей" на 2021-2022 н.р. визначалася: результативністю (обґрунтованістю програми з наукової точки зору; інтерактивним викладанням (наявністю методів, які забезпечували можливість спілкування, обміну ідеями та вмінням відмовитися від вживання ПАР, створювати сприятливу атмосферу в оволодінні корисними навичками); соціально-педагогічною спрямованістю (зниженням рівня вживання ПАР за рахунок протидії активному тиску зовні, усвідомленням соціальних, медичних, юридичних наслідків вживання ПАР); участю громади і лідерів-однолітків у здійсненні профілактичної роботи; набуттям підлітками соціального досвіду.     Упроваджуючи організаційно-методичну умову “Організація педагогічного керівництва процесом профілактики вживання підлітками ПАР”,  було внесено зміни до навчальних планів курсової перепідготовки вчителів, а саме доповнено їх спецкурсом “Профілактика вживання підлітками психоактивних речовин”.

Стратегія непрямого навчання як навчання взаємодіючого, що ґрунтується на досвіді, зосереджувалася на учневі й передбачала такі моделі:

- складання концептуальних карт як технічний прийом, який використовувався з метою визначення основних понять або показу зв’язків між ними;

- вивчення окремого випадку як метод непрямої стратегії стосувався визначених ситуацій, фактів реального життя, коли учні спостерігали, аналізували, записували, робили висновки;

- читання з метою розуміння значення застосовувалося під час письмового подання інформації, коли учні конструювали значення у рамках свого особистого досвіду і понятійної підготовки;

- обговорення забезпечувало сприятливу можливість для кожного висловити власні почуття й погляди та допомагало вчителеві оцінити рівень розуміння учнями матеріалу.

Стратегія взаємодіючого навчання застосовувалася до певної групи учнів, для яких важливо було усвідомлювати, чого вони мають досягти:

- форма дебатів заохочувала учнів до наведення переконливих аргументів, спираючись на факти та знання;

- навчальні групи, які співпрацювали, організовували взаємодію малих груп (у малих групах кожен мав можливість зробити власний внесок у процес навчання);

- спонукання до пошуку розв’язання проблеми використовувалося для генерування ідей та уявних розв’язань проблеми. Такий метод був найефективнішим, коли всі твердження, пропозиції приймалися, була відсутня критика, учитель виступав у ролі спостерігача і записував коментарі учнів;

- робота з однокласниками передбачала оцінювання товаришів за умови, коли учні самі відповідали за роботу інших. Використання такого методу давало змогу учням проявити критичне мислення під час ухвалення рішень і справедливо оцінити роботу товаришів;

- панельні дискусії або усні виступи організовувалися у малих групах підлітків, які окремо обговорювали проблему в присутності решти учнів класу під керівництвом посередника – учителя;

- інтерв’ювання проводилося з підлітками наодинці для обговорення теми або проблеми.

Стратегія самостійного навчання спрямовувалася на вироблення навичок прийняття рішень, аналізу проблем і об’єднала такі методи:

- “скринька з пропозиціями” давала можливість учням анонімно висловлювати власні погляди на вирішення проблем;

- домашні завдання  спонукали до прояву самостійності;

- метод гри передбачав такі види навчальної діяльності, які охоплювали конфлікт, контроль, правила перемоги й завершення діяльності 

З’ясовано, що психоактивні речовини (ПАР) – це визначені міжнародним законодавством речовини, які діють на психіку, усувають напругу і біль, змінюють настрій і свідомість. У поняття “токсичні (отруйні) речовини” входять окремі види ліків, не визнаних наркотиками. Найхарактернішим для підліткового віку є комбіноване вживання різних груп і видів наркотиків. Наркотичними визнаються речовини, які за трьома критеріями (медичним, соціальним і правовим) є небезпечними для особистості і суспільства загалом. Визначення цих трьох критеріїв дозволяє співвіднести поняття “наркотичні речовини” і “психоактивні речовини”. Згідно з класифікацією Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) десятого перегляду (1989 р.), до переліку психоактивних (наркотичних) речовин внесено алкоголь, тютюн, опіати, канабіс, седативи (гіпнотичні), кокаїн, стимулятори (у тому числі кофеїн), галюциногени, летючі речовини, неідентифіковані речовини, що вживаються з психоактивною метою.

Головна ознака ПАР – наявність психоруйнівного ефекту. Наркотики – це група речовин різної природи (рослинного походження або синтетичні), зловживання якими призводить до розвитку наркоманії. Наркотична речовина спричиняє наркотичну залежність – непереборний потяг до безупинного вживання наркотиків, постійного збільшення дози, при якому з’являється психічна і фізична залежність від наркотиків і поступово виявляються специфічні зміни особистості. Таким чином ПАР становлять загрозу здоров’ю людини, суспільству, призводять до скоєння правопорушень.

Установлено основні причини вживання ПАР підлітками: економічні; суперечливості й неузгодженості в законодавстві; традиції вживання легальних наркотиків (кава, тютюн, пиво, алкогольні напої); потурання дорослих, негативна специфіка соціалізації і пошук нових вражень, порушення в емоційній сфері; стрес, навіювання, цікавість, педагогічна недбалість, сімейні проблеми; спадковість, психопатології, неповна сім’я, деструктивна сім’я, ригідна сім’я; особливості характеру (поступливість, почуття провини, нерішучість, навіюваність, тривожність); потреба у визнанні, пригнічення душевних і сексуальних переживань, психологічний захист.

Виявлено, що у підлітковому віці через складності і суперечливості  внутрішніх і зовнішніх умов виникають ситуації, що порушують хід особистісного становлення, створюючи передумови для виникнення залежності від психоактивних речовин.

Констатовано, що на перший план виступає проблема профілактики негативних фізіологічних, психологічних, соціальних, кримінальних виявів поведінки підлітків, пов’язаних з уживанням психоактивних речовин, тобто їх несприйняття. Несприйнятливість є рисою, що виражає готовність і здатність не сприймати певні впливи, найбільш загостреною і стійкою формою несприйняття.

У дисертації поняття “несприйнятливість до вживання психоактивних речовин” розглядається як складний психологічний феномен, інтегральна, динамічна риса особистості, що виявляється у здатності регулювати свою діяльність, адекватно оцінювати поведінку, вчинки; відстоювати власні позиції у різних несприятливих умовах; протидіяти впливам, що суперечать моральним установкам і переконанням, самостійно ухвалювати рішення.

У дисертації проаналізовано зарубіжний досвід реалізації загальнонаціональних профілактичних програм та програм з популяризації здорового способу життя для дітей, які розв’язують різні завдання: Австрії (популяризація здорового способу життя та зниження ризикованої поведінки учнів, запобігання негативним наслідкам вживання ПАР); Бельгії (упровадження профілактичних заходів, спрямованих на утримання від вживання ПАР); Данії (максимальне зниження вживання психоактивних речовин в навчальних закладах країни); Франції (забезпечення інформацією школярів, учителів, батьків щодо існування всіх видів ПАР та їх небезпечного вживання); Німеччини (утримання від вживання ПАР, розвиток соціальних навичок в учнів всіх навчальних закладів); Угорщини (зупинення поширення вживання ПАР, ведення здорового способу життя); Іспанії (зменшення пропозиції та потреби у психоактивних речовинах); Люксембургу (профілактика вживання ПАР, спрямована на популяризацію здорового способу життя, зниження ризикованої поведінки, відповідальність педагогів та батьків за життя підлітків).

Аналіз сучасних вітчизняних програм з профілактики вживання психоактивних речовин підлітками допоміг визначити їх три основні типи: інформаційні програми; тренування навичок соціальної адаптації (спілкування, безконфліктна взаємодія, переборення стресів); актуалізація особистісних ресурсів. Усі вони спрямовані на зниження попиту щодо вживання ПАР і покращення показників здоров’я школярів.

Враховуючи теоретичні положення досліджуваної проблеми, аналіз вітчизняного і зарубіжного досвіду свідчить, що формування несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин є складовою цілісного навчально-виховного процесу, який у свою чергу виступає більш ширшою системою з власною структурою щодо формування несприйнятливості до вживання підлітками ПАР.

Під час дослідження розроблено структуру сформованості несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин на основі типології підлітків, видах їх ставлень, системі цінностей, поведінкових проявів. Структура сформованості несприйнятливості підлітків до вживання  психоактивних речовин містить такі змістові компоненти: когнітивний (знання основ здорового способу життя, відомостей про психоактивні речовини, їхню роль у житті, види і ознаки); емоційно-ціннісний (активність в оволодінні вміннями і навичками протидії вживанню ПАР); діяльнісно-поведінковий (свідоме дотримання вимог здорового способу життя, норм і правил відповідальної поведінки).

Установлено, що критерії і показники несприйнятливості по-різному співвідносяться з типологіями підлітків. Високий рівень несприйнятливості до вживання психоактивних речовин характерний для підлітків активно-позитивного типу, достатній – пасивно-позитивного, середній – ситуативно-нестійкого і низький – активно-негативного типу.

До критеріїв і показників несприйнятливості підлітків до вживання ПАР віднесено знання (знання про ПАР та наявність моральної позиції щодо їх вживання, ініціатива у позитивному розв’язанні конфліктів), цінності (визнання цінності свого здоров’я та здоров’я оточуючих, здорового способу життя, повага до інтересів і поглядів інших, уміння поступатися своїми інтересами і поглядами); поведінка (відповідальність під час ухвалення рішень, уміння поводитися, не порушуючи прав інших, саморегуляція).

За визначеними критеріями і показниками були виявлені рівні сформованості несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин: високий, достатній, середній та низький.

Високий рівень відзначається усвідомленням необхідності вести боротьбу проти негативних явищ, самостійно і відповідально ухвалювати рішення;  утвердженням своїх переконань на практиці – у діяльності та спілкуванні; здатністю особистості не лише захищати внутрішні позиції, а й виявляти активність для подолання негативного впливу; формуванням стійкої антинаркотичної установки та культури здорового способу життя.

Достатній рівень характеризується позитивним сприйняттям підлітками морально-правових норм і правил у суспільстві, негативним ставленням до їх порушень, адекватними емоційними реакціями, які дозволяють відстоювати власні переконання перед колективом однолітків та дорослими, пасивністю реагування на поведінку інших; епізодичним вживання психоактивних речовин.

Середній рівень визначається стриманою протидією негативним факторам середовища, байдужістю до проявів аморальної поведінки, їх виправданням, невизначеністю позицій щодо дотримання норм здорового способу життя, епізодичною участю підлітків в оздоровчій діяльності, безсистемним проведенням вільного часу, наявністю прихованих проявів аморальної поведінки, вживанням психоактивних речовин, низькою активністю у суспільно корисній діяльності, проявами конфліктних стосунків у школі.

Низький рівень має такі характеристики: відкритий прояв аморальної поведінки, стійке вживання психоактивних речовин, уникнення участі в оздоровчій діяльності, демонстративне куріння, наявність рецидивів після вчинення протиправних дій, відсутність активності у суспільно корисній діяльності, слабка мотивація до здорового способу життя, стійкі прояви конфліктних стосунків у школі та сім’ї, схильність до негативних угрупувань, відсутність несприйнятливості до негативних проявів у поведінці.

Для вивчення несприйнятливості підлітків до вживання психоактивних речовин було розроблено методику, основу якої склали програма педагогічного спостереження, анкети й опитувальники, бесіди, тести, експертна оцінка, самоаналіз (методика М. Рокича для визначення рівня сформованості ціннісних орієнтацій, А. Басса-Дарки – для визначення форм агресивних та ворожих дій, тест М. Люшера, проективні методики; авторські розробки карт-обстежень підлітків, сценаріїв батьківських зборів, інтерактивні ігри і вправи для визначення схильності підлітків до вживання ПАР та профілактики).