Урок 6(30.04)
Тема: Астрід Анна Емілія Ліндгрен.Основні відомості про життя і творчість письменниці, популярність її творів у різних країнах. " Міо, мій Міо" . Моральні цінності у творчості А.Ліндгрен. Дедлайн 07.05.20.
ЛІНДҐРЕН, Астрід (Lindgren, Astrid — 14.02.1907, Віммербю — 28.01.2002, Стокгольм) — шведська письменниця.Ліндґрен народилася в сім'ї землеробів "у старовинному червоному домі в глибині яблуневого саду". Ще в школі їй пророкували майбутнє письменниці, називаючи "Седьмою Лаґерлеф з Віммербю"; вона дала собі слово не писати, аби не бути на когось схожою. У 1941 р. захворіла її донька і, коли мати вичерпала ввесь запас історій, попросила, вигадавши зненацька дивне ім'я: "Розкажи мені про Пеппі Довгупанчоху". Незвичне ім'я змусило вигадати і саму незвичну героїню. Але видавати історію Ліндґрен не поспішала. У 1944 р. захворіла вона сама і опрацювала свої усні оповідання, подарувавши один примірник доньці, а другий надіславши у видавництво. Як і сподівалася Ліндґрен, видавництво, шоковане незвичайним характером і здібностями героїні, котра може підняти однією рукою коня і з'їсти за раз цілий торт, а, крім того, глузує з благодійників і загалом веде себе дивно, відхилило рукопис. Але 1945 р. Ліндґрен отримала премію за книгу "Бритт-Марі облегшує серце" ("Britt-Mari lattar sitt hjarta"), тоді наступного року видали і перероблений варіант "Пеппі". "Пригоди знаменитого слідчого Калле Блюмквіста"(1946) стали наступною книгою, знову відзначеною премією. Ліндґрен стала професійною письменницею. Вона вважала, що дитинство дало їй той матеріал, який потім увійшов до її творів. Волоцюги, які неодноразово просилися на нічліг до її батьків, змусили її замислитися вже в дитинстві, що не у всіх людей є свій дах, їхні оповідки розширювали її світогляд, вчили бачити, що світ населений не лише хорошими людьми. Тема боротьби добра і зла, одна з провідних у її творах, народилася вже тоді. Письменниця вважала, що "не можна сидіти і вигадувати якісь історії. Слід поринути у своє власне дитинство". Лише тоді можна написати те, що пробудить фантазію дитини. А це вона вважала найважливішим завданням літератури, лише їй притаманним, адже ні кіно, ні телебачення не залишають простору для уяви. Уява ж, цілком слушно вважала Ліндґрен, — найважливіша здатність людства, "адже всевелике, що коли-небудь постало в цьому світі, народжувалося спершу в людській уяві". Крім того, книга для дітей повинна розвивати віру дітей у здатність творити дива, в саме існування див. Але дива у творах Ліндґрен завжди народжуються із самої реальності, як в історії про Малюка та Карлсона, котрий живе на даху.
Провідною темою повісті «Міо, мій Міо» є тема родини. Хлопчик-сирота Буссе відчував себе зайвим у прийомній сім'ї, страждав від байдужості тітки й дядька, йому бракувало батьківської любові. У Країні' Далекій Буссе знайшов те, про що мріяв,— люблячого і турботливого тата, який поводив себе із сином саме так, як завжди хотілося хлопчику. На прикладі прийомної та справжньої родини Міо А. Ліндґрен у яскравому контрасті показала, якими не мають бути і якими мають бути стосунки батьків і дітей.
“Міо, мій Міо” аналіз
Жанр. Казкова повість (фентезі)
Тема – пригоди хлопчика в казковій Далекій Країні.
Ідея – віра в перемогу справедливості; розкриття безмежних фізичних і духовних можливості людей, які готові пожертвувати собою заради щастя інших.
Міо, мій Міо” сюжет
Експозиція. Життя Буссе в родині опікунів Зав’язка. Тітка Лундін дає Буссе яблуко та лист і Джин перевозить Буссе до Країни Далекої Розвиток дії. Буссе – Міо в Країні Далекій знаходить батька-короля; друзі та помічники Міо, відповідальність Міо за її долю жителів Країни Далекої
Кульмінація. Міо долає страх і приймає рішення боротися з лицарем Като. Випробування героя на шляху до замку лицаря Като Розв’язка. Перемога Міо над Като, звільнення дітей Епілог.
Повернення додому, щасливе життя Міо у Країні Далекій
Проблематика. Взаємини дітей та батьків, необхідність домашнього затишку, любові для дитини; роль батьків у житті дитини; материнська любов та піклування
Конфлікт твору. Втілення зла – жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора) протиставлений сонячному світу добра
Символи “Міо, мій Міо” Образ колодязя що ввечері шепоче – «Це колодязь забутих казок і пісень, таких, що їх колись давно розповідали й співали на світі, а потім так само давно забули. Тільки цей Колодязь, що шепоче ввечері, пам’ятає їх геть усі». Образ колодязя є символом народної пам’яті, життєвої мудрості фольклору і народ-них традицій. Почути його казки та пісні може тільки дитина з чистим серцем. Поки є такий невичерпний колодязь, народ з нього черпає силу протистояти злу. Маленька сіра пташка у замку Като – душа лицаря Като, яка звільнилася з кам’яного полону
“МІО, МІЙ МІО” ГОЛОВНІ ГЕРОЇ
“Міо, мій Міо” герої твору Образ Міо У головного героя гаряче і любляче серце. Він не терпить несправедливості, він відважний. Часом Міо дуже важко, часом він впадає у відчай і навіть плаче, але все ж таки здійснює свій подвиг і стає героєм. Образ Міо дано в розвитку. Спочатку це самий звичайний хлопчик, але думка про визначене йому подвиг (про нього розповідають в старій легенді, яку нашептав Міо казковий колодязь), про страждання людей надає йому мужності. До кінця твору Міо знаходить і батьківську любов і дружбу, домагається виконання всіх своїх заповітних бажань.
Самовідданість, відвага, почуття обов’язку, підтримка друзів ведуть його до перемоги.
Образи тітки Едлі та дядька Сікстена Опікуни Mio; не любили хлопчиків; крикливі, постійно сердиті; жадібні; не любили дитячого сміху; жорстокі; постійно ображали Mio; байдужі до долі хлопчика.
Образ Юм-Юма Зовнішність – хлопчик дев’яти років, із каштановим чубом та карими очима. Соціальне становище – син садівника. Вчинки – готовий прийти на допомогу. Риси характеру: добрий, щирий, кмітливий, любить пригоди, веселий, безкорисливий у дружбі, щедрий, підтримає у складній ситуації, вміє берегти таємниці.
Образ тата-короля Тато Mio є королем Країни Далекої. Свого сина він шукав дуже давно, а коли знайшов, був невимовно щасливим. Король дуже любить природу та свій сад. Проте, найбільше він любить свого сина і слухати, як він сміється у саду («…Я люблю пташиний спів, люблю музику своїх срібних тополь, але найдужче люблю слухати, як сміється в садку мій син…») Король щедрий і люблячий батько, підтвердженням цього є той факт, що як тільки він дізнався, що Mio любить коней, то подарував синові золотогривого Міраміса. Mio уже не боїться свого батька, він йому цілковито довіряє. («…Хоч би що я зробив, він дивитиметься на мене ласкавими очима так, як дивився тепер…»).
Прочитайте скорочено твір та виконайте завдання:
1.Зробіть порівняльну характеристику Міо та лицаря Като.
2. Складіть план до твору.
3. Складіть сенкан до назви твору.
Виконані завдання запишіть у зошит, сфотографуйте, та надішліть на Вайбер або ел. пошту.