Урок 2

Тема: Модернізм як літературно-мистецький напрям кінця XIX ст.Течії раннього модернізму: символізм, імпресіонізм, неоромантизм.

Шарль Бодлер" Квіти зла"("Альбатрос", "Відповідності", "Вечорова гармонія").

Ш.Бодлер - пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка" Квіти зла".Образи , символи , особливості поетичної мови у віршах поета. Теоретичні засади й художні відкриття поезії французького символізму.Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці. Дедлайн 10.04.20.

. Шарль Бодлер – помітне ім’я в світовій літературі. З ним, пізнім романтиком, пов’язують появу декадансу, в його творчості вбачають витоки символізму. Сам він заговорив про необхідність створення літератури, яку чітко назвав новою, тобто модерністською.

Доля подарувала Шарлю П'єру Бодлеру всього 46 років, позначивши печаткою вже при народженні. Коли 9 квітня 1821 р. він народився, його батькові, Жозефу Франсуа Бодлеру було 62 роки, а матері, Кароліні – 28. Батько помер, коли хлопцеві не було ще й 6 років, але на все життя в душі Шарля залишилося тепле дитяче почуття до батька, що межувало з поклонінням.

Письменник залишив по собі поетичний світ, де душа веде одвічний поєдинок із собою, але ніколи не зупиняється у постійних пошуках незнаної і прекрасної Таїни. Спробуємо й ми долучитися до цієї таємниці.

Хто ж він, Шарль Бодлер, – людина і митець? Уже давно існує науковий інститут із вивчення бодлерівської спадщини, яка налічує понад 15 тис. досліджень. Духовними дітьми Бодлера вважають таких поетів, як Рембо та Малларме, Верлен та Рільке, Блок та Білий, ранній Тичина.

.Шарль Бодлер, як і В. Вітмен, став «поетом однієї збірки». Літературознавці розглядали «Квіти зла» як пов’язані між собою ліричні тексти і навіть як сюжетну поему. Книга має посвяту, вступ і складається із шести циклів, об’єднаних за проблемно-тематичним принципом.

Перший, найоб'ємніший розділ збірки – «Сплін та ідеал». Це лірична драма, де ідеалові протиставлена не сама дійсність, а сплін – важкий хворобливий душевний стан поета, якому притаманні скептицизмом, зневіра й туга. Цей душевний стан породжений дійсністю, адже бодлерівський сплін має реальну суспільно-психологічну мотивацію. У вірші, який відкриває цій розділ, Бодлер дає своє пояснення цього стану: сплін – це «найзліше Страховидло», яке «ні повзати не вміє, ні ревти», це «Хандра, що бачить плахи й страти».

Пошук «сучасної краси» відображено у розділах «Паризькі картини», «Вино», «Квіти зла». Самі назви віршів цих розділів символічні — «Сонце», «Рудій злидарці», «Сім старих», «Скелет-землероб», «Вечірні сутінки», «Тумани й дощі», «Фонтан крові» та інші. Передостанній розділ книги «Квіти зла» має назву «Бунт». Це остання спроба поета поєднати мрію, ідеал та дійсність, це заклик постати не тільки проти своєї долі, але й проти всієї світобудови.

Трагічна тема блукань душі в пеклі життя, неможливість знайти ідеал стають основним мотивом кількох сонетів останнього розділу книги — «Смерть».

Своєрідним епілогом до всієї збірки є поезія «Мандрівка». У цій поезії вражає протиріччя між песимізмом головної думки про істинність лише смерті та тією бездоганною формою, у якій ця думка втілилася.

Важливе місце в естетичній системі Ш. Бодлера посідав принцип «відповідностей» (таку назву має й одна із його поезій).

Згідно з цим принципом образи та метафори не використовуються для опису конкретних реалій, предметів та фактів, а символічно позначають певні ідеї, універсальні явища буття. Це визначило в бодлерівській поетиці тенденцію до переростання образів у символи, а також

настанову на навіювання читачеві певних настроїв та душевних станів.

. У «Квітах зла» перед читачем постав поет нової формації, поет, який не йшов за кимось, а вів поезію за собою. Бодлер випередив свій час і ніби зазирнув у майбутнє. Хіба не про наше сьогодення його твердження: «Будь-яка газета – від першого і до останнього рядка – лише плетиво жахів. Війни, вбивства, крадіжки, тортури, злочини націй, приватних осіб, універсальне сп’яніння жорстокістю». Час показав, що Бодлер був не наклепником, а провидцем, який один із перших вказав на постійну присутність зла в цивілізованому світі та на право вибору, яке має кожен із нас

Прослухайте уважно вірш.

Хто ж він поет-альбатрос, збірка віршів якого має назву «Квіти зла»

На це питання можна відповісти тільки ознайомившись з біографіею поета.

Відомо,що 20 серпня 1857 року в Палаці правосуддя у Парижі відбувся суд над французьким поетом Шарлем Бодлером і його збіркою віршів “Квіти зла”.

У судовому залі лунали звинувачення на адресу поета і його книги: “Часом сумнівалися у психічному стані пана Бодлера…”, “Його вірші - це здебільшого монотонне й зумисне повторення одних і тих самих думок”, “Мерзенність тут межує з паскудністю, огидне змішане зі смородом”, “Він обливає брудом усе наше суспільство!”, “Цей негідник поетизує зло!”

Дали слово підсудному поету Шарлю Бодлеру: “Чи треба вам говорити,.. що в цю жорстоку книгу я вклав усе своє серце, всю свою ніжність, всю свою релігію (вивернуту), всю свою ненависть?..”, “Жодна із сучасних книг не сповнена такого жаху перед Злом, як моя”, “Про книгу треба судити в її цілості, і тоді з неї випливає жорстокий моральний урок”.

Вирок суду був опублікований на другий день. У ньому відзначався “згубний вплив” віршів Бодлера на читачів та “принизливий і прикрий для суспільної моралі реалізм”. Бодлерові присудили 300 франків штрафу, видавець теж мав сплатити 100 франків. Увесь тираж книги був заарештований, з неї вирізали ті вірші, які заборонили, причому постраждали і ті, які були на звороті. Бодлер був у розпачі: “Я кілька місяців перебуваю у полоні жахливої апатії, що порушила все… Самотність без підтримки й роботи – жахлива річ “.

Звідки така самотність? Невже всі відвернулися від Бодлера, не зрозумівши його поезії?

Звичайно, ні. Його підтримали ті, хто бачив дійсну цінність засудженої книги. Серед них Віктор Гюго. Знаменитий письменник писав Бодлерові на знак підтримки: “Я кричу “браво”! З усіх моїх сил браво вашому могутньому таланту. Ви одержали одну з тих виняткових винагород, котрі здатний дати існуючий режим. Те, що він називає правосуддям, винесло вирок усім в ім’я того, що він зове своєю мораллю. Ви отримали ще один вінок. Тисну вашу руку, поете!”

Поезія Шарля Бодлера відноситься до перехідного етапу між романтизмом і модернізмом. Також у його творах знаходять витоки символізму. Яскравий приклад цього – італійський сонет «Відповідності».

Сонет «Відповідності» - з циклу «Сплін та ідеал» зізбірки «Квіти Зла». Бодлер хоче в вірші осми слити стосунки природи і людини. Цього осмислення поет досягає через вдалі символи: «Природа – храм живий». Вже з перших рядків видно, що поет возвеличує природу, захоплюється дивом буття. Так як жанр цього вірша – італійський сонет, то це визначає його структуру.Спочатку поет стверджує, що «Природа – храм живий». Ця думка розкривається, коли барви, аромати з’єднуються і настає гармонія.І весь цей настрій навіювання, сугестії Бодлер досягає влучним каталогом епітетів: «є в світі запахи … ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі, розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола». А кажучі про стосунки людини і природи, поет використав гарну метафору: «ми в ньому (храмі) ходимо, й не раз вдається чути підмурків та колон неясні голоси». Ліричний герой у цьому піднесеному, оптимістичному вірші – деміург, який відкр иває таємні закони буття, він здатний пережити духовну хворобу.

У вірші відповідност іяскраво виражені риси модернізму. Поет передає нам настрій сугестії, чогось містичного, миттєвого. Крім того, у вірші домінує ірраціональність. Цей вірш відноситься до філософської лірики.

Отже, сонет «Відповідності» - один з прикладів модернізму.

Не менш красивим є вірш «Вечорова Гармонія»

У поезії Бодлера вражає сугестія (навіювання певного емоційного стану) і магія образів, характерні для творів символістів. Читач «бачить» не тільки кольори предметів, але й відчуває їх форми, насолоджується дивними звуками. Вечорова гармонія постає як симфонія почуттів («стебло співає росне», «цвіт димує в тишині».) Мелодії мають запахи («запашні», від них «очманіння млосне»). Лунає казковамузика — грає меланхолійний вальс, а стоголосе серце підспівує й «тремкоче» скрипкою. Настання ночі порівнюється з урочисто-піднесеною літургією («цвіт димує… мов кадило»; «небеса високі і смутні… як вівтар»; обличчя коханої ліричного героя «сяє,мов потир»;

[потир — церковна чаша]). Божественне начало контрастує з язичницьким уподібненням заходу сонця з його кривавим самогубством («упало в кров свою світило життєдайне»). Повторювання тих самих рядків (кожна наступна строфа починається з другого рядка попередньої, деякі рядки одних строф переходять до інших) нагадує якесь ворожбитське заклинання. Видовище вечора перетворюється на споглядання гри якихось містичних сил, боротьби світла й темряви. А загальна атмосфера поезії створює непередаване відчуття гармонії

Прочитайте з підручника сторінки 153-165 та дайте відповіді на запитання:№ 1, 2, 3, 4, що знаходяться на сторінці 165. Відповіді запишіть у зошит, сфотографуйте , та надішліть на Вайбер, або на ел. пошту.