Булінг

Булінг у дитячому садку - міф чи реальність? 

Консультація-діалог для вихователів 

Чи замислювалися ви, де беруть витоки комплекс жертви або потреба агресії стосовно інших. Мало хто з батьків знає про булінг чи стикається з цим явищем в дитячому садку. Чому і як дитина дошкільного віку стає жертвою булінгу? Види булінгу у дитячому садку Булінг (від англ. to bull - переслідувати) - свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. КУАпП доповнено статтею 1734 «Булінг (цькування) учасника освітнього процесу», якою конкретно визначено відповідальність. Булінг (цькування) - це діяння учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров'ю потерпілого.  Булінг у ЗДО може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор. 

Хто провокує булінг у дитячому садку? 

Булінг серед дітей старшого дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо: 

педагог або помічник вихователя:

 - зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі - ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки - глузує із зовнішнього вигляду дитини - образливо висловлюється про дитину чи її батьків - проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини батьки або члени сім'ї: 

- б'ють та ображають дитину вдома - принижують дитину у присутності інших дітей - проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини - ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).  Усі діти потребують підтримки дорослих - батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі. 

Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО 

Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина: 

вдома: 

- не хоче одягатися вранці - шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка - просить батьків забрати її із дитячого садка раніше - плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт - не контактує з однолітками у дворі - грає наодинці в парку 

в дитячому садку: 

- не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо - усамітнюється при будь-якій нагоді - часто губить свої іграшки або речі - бруднить чи псує одяг - грає поламаними іграшками - відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театралізації чи грі - не має друзів у групі. http://leleka.rv.ua/buling-u-dytyachomu-sadku-mif-chy-real-nist-konsul-taciya-dialog-dlya-vyhovateliv.html 

Що таке домашнє насильство? Які є його види? Як протидіяти проявам домашнього насильства та куди слід звертатися у разі, якщо Ви або Ваші знайомі потрапили в таку ситуацію?  

Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства, визначені Законом України від  07 грудня 2017 року№ 2229-VIII «Про запобігання та протидію домашньому насильству»

   Наразі Міністерством юстиції України та його територіальними органами проводиться активна інформаційна кампанія щодо протидії домашньому насильству. Це, до речі, є одним з пріоритетних векторів реалізації загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!».

   За інформацією Міністерства юстиції України, згідно статистики, щороку понад 600 жінок в Україні гинуть в результаті домашнього насильства.

   Згідно з дослідженнями за оцінками експертів менше 23% постраждалих звертаються за допомогою.

    Тож що це «домашнє насильство»? Вказаний Закон містить чітке визначення цього ганебного явища, а саме: домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

На кого поширюється дія цього Закону?    

    Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім’ї патронатного вихователя.

   Проте цей перелік не є вичерпним, оскільки законодавець передбачив, що дія цього законодавства поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов’язані спільним побутом, мають взаємні права та обов’язки, за умови спільного проживання, а також на суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Які є напрями надання допомоги та захисту особам, що зазнали домашнього насильства?      

    Стаття 20 Закону № 2229-VIII передбачає наступні напрями надання допомоги та захисту постраждалим особам:

     1) надання постраждалим особам інформації про їхні права та можливості реалізації таких прав зрозумілою їм мовою;

     2) забезпечення доступу до загальних та спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб для отримання соціальних послуг медичної, соціальної, психологічної допомоги;

     3) надання у разі потреби тимчасового притулку для безпечного розміщення постраждалих осіб;

     4) забезпечення постраждалим особам доступу до правосуддя та інших механізмів юридичного захисту, у тому числі шляхом надання безоплатної правової допомоги;

     5) утворення цілодобового безоплатного кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей для забезпечення невідкладного реагування на випадки домашнього насильства, надання консультацій щодо всіх форм домашнього насильства.

    До спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить терміновий заборонний припис стосовно кривдника, обмежувальний припис стосовно кривдника, взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи, направлення кривдника на проходження програми для кривдників (ст. 24 Закону № 2229-VIII).

         Також хотілося би зазначити, що якщо Ви стали свідком домашнього насильства щодо своїх близьких, рідних, знайомих, негайно звертайтеся до поліції! Ваша небайдужість може врятувати чиєсь життя!