ДЛЯ ЧОГО ПОТРІБЕН ПСИХОЛОГ?

Усі дорослі колись були дітьми. Напевно дитячі кроки є найважливішими у житті кожної людини. В цей час дитина зустрічається з величезною кількістю труднощів, які формують її особистість у майбутньому. Саме у дитинстві визначається ставлення до оточуючого світу, система цінностей, моделі поведінки, які зберігаються протягом усього життя і визначають майбутнє Вашої дитини. Безпека і затишок, як зовнішні ознаки нормального розвитку це ще не все. Не варто забувати про внутрішні, глибинні компоненти особистісного розвитку. Вони не завжди помітні, але про них потрібно пам'ятати обов'язково. Відповідальність за гармонійний, нормальний розвиток дитини лягає на батьків, але є моменти, стикаючись з якими, навіть найдосвідченіший батько, з заповненими широкими книжковими полицями в шафі відчуває себе безпорадно. І це нормально! Не можна знати все, але потрібно і важливо знати як, або за допомогою чого можна вирішити проблему. У такій ситуації вірним кроком стане звернення до дитячого психолога.
Якщо є якась тривога за свого малюка, візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією і з емоційним станом дитини об'єктивно. Виявити причини виникаючих труднощів, якщо вони є. Чомусь про психологів ж іноді зберігається така думка, що візитом до цього фахівці підтверджують свою «ненормальність». Це, звичайно ж, не так: психолог, взагалі, за визначенням, працює тільки з психічно здоровими людьми.
Інший випадок виникнення необхідності звернутися до дитячого психолога часто співпадає з так званими віковими кризами у розвитку дитини (рік-півтора, три-чотири, шість-сім і підлітковий період). Що відбувається в ці моменти? Віковий криза означає, що в розвитку людини відбувається різкий стрибок, що щось радикально змінюється. Мама й тато ж не встигають звикнути до цих змін, не враховують їх у спілкуванні, використовують виховні прийоми, вже не дієві в нових умовах. Все це накладається на підвищену емоційність дитини, характерну для перехідних періодів.
Капризи, агресія, впертість дитини - і почуття безпорадності у батьків. Цілком природна реакція - звернутися до фахівця. І це справді може допомогти. Психолог допоможе розібратися в суті виниклих труднощів, підкаже виховні прийоми, а при необхідності позайматися з дитиною, щоб допомогти йому подолати непростий період.

9 речей, які не варто забороняти дитині

1. Самостійно їсти

       Звичайно, набагато простіше і чистіше нагодувати дитину самій. Але, заборонивши самостійно донести ложку собі до рота, ми заважаємо малюку дорослішати, відчувати себе великим, впевненим у своїх силах, брати на себе відповідальність.

Це перші кроки дитини на шляху до самостійності. Тому, щоб не припинити бажання і прагнення до цієї самостійності, не заважайте її проявам! Плюс не забуваємо, що ця нехитра дія так само впливає на розвиток моторики.

2. Допомагати мамі

       Ми постійно турбуємось, що малюк щось розіб’є, розіллє, не донесе до потрібного місця і всіляко його обсмикуємо і контролюємо, щоб він ні в якому разі нічого не чіпав і не розсипав. А проходить кілька років і скарги змінюються на інші: «Він нічого не хоче робити!».

Чому? Та просто ми самі свого часу вплинули своїми заборонами на його бажання брати участь у домашніх справах. Малюку дуже важливо відчувати свою значущість, розуміти, що він потрібен. Зверніть увагу, з яким завзяттям і бажанням малюк витирає стіл або поливає квіти.

А ще йому дуже потрібні похвала і схвалення від батьків. Так що просіть дитину допомогти вам, дозволяйте допомагати та дякуйте за це, навіть якщо підлога протерта зовсім не ідеально, а половина борошна для млинців опиняється на столі. Дитина обов’язково навчиться цього! Але тільки якщо побачить, що ви цінуєте її прагнення.

3. Помилятися

Помилки неймовірно важливі як для дітей, так і для дорослих. Помилятися і пробувати заново – єдиний шлях для розвитку! Не забороняйте малюку помилятися, дозвольте перевірити свої сили, щось зробити правильно, щось – не дуже.

Тільки так він зможе зрозуміти різницю між тим, що добре, а що погано, до чого варто прагнути, а чого уникати. Життя без помилок – прямий шлях до бездіяльності.

4. Малювати та бруднитися

       Часто мами не дають дітям олівці або фарби, щоб малюк не забруднився, не розмалював стіни, не наївся фарб. Але цього всього можна уникнути, зробивши фарби в домашніх умовах або купивши правильні, водорозчинні в магазині, виділивши місце та одяг для малювання, які легко відчистити.

І нехай малює! Якомога більше! (Звичайно, в рамках його власних потреб). Бо малюнок – спосіб виявити свої почуття в той час, поки словами це зробити не завжди вдається.

5. Шуміти, кричати та бігати

       Таким способом дитина висловлює свої емоції, розслабляється, вихлюпує енергію, яка накопичилася. Звичайно, є місця, де така поведінка недоречна, але вдома дозвольте малюкові бути таким, як йому хочеться.

Ваш будинок – місце сили й для нього! Спробуйте разом з малюком подуріти, пострибати та покидатися подушками, і відмінний вечір вам забезпечений! А до того ж це залишить найбільш яскраві й теплі спогади про дитинство.

6. Лазити по спортивному майданчику на вулиці

       Малюку потрібен виплеск енергії. І якщо вже ви не хочете, щоб він трощив ваш будинок, то робити це на майданчику – найправильніший варіант! І звичайно ж, ми всі переживаємо, що він може впасти та щось зламати собі.

Але найкращий спосіб цього уникнути – навчити малюка бути спритним і вміти добре триматися руками. Нехай тренується! Тоді ви будете впевнені, що в більш дорослому віці, коли він уже стане гуляти один, в нього буде достатньо умінь і спритності, щоб носитися по спортивному майданчику з іншими дітьми та не падати.

7. Не доїдати обід

       Організм дитини – сформована біосистема, яка, якщо ви попередньо не нагодуєте її шоколадом і чипсами, достеменно знає, що потрібно з’їсти й в якій кількості. Організм це знає і підказує дитині, набагато краще, ніж ви.

Тому для формування правильного ставлення до їжі та щоб не закріпити звичку переїдати, дозвольте дитині самій регулювати розмір власної порції обіду. Повірте, вам це дозволить уникнути в майбутньому великої кількості проблем зі шлунково-кишковим трактом.

8. Розповідати небилиці

       Не варто забороняти дитині розповідати небилиці. Вигадки – природна і дуже важлива частина розвитку дитини, яка дозволяє розвиватися її правій півкулі, що відповідає за функції творчості, пам’яті, інтуїції, за музикальність і емоції.

Тому підтримайте цю гру в небилиці, проявіть щирий інтерес до розповідей дитини, так ви найкращим чином подбаєте про повноцінний розвиток вашого малюка.

9. Висловлювати свою думку

       Пам’ятайте, що дитина – це маленька особистість, повноправний член сім’ї, і у неї теж може бути своя думка. Тому говоріть із нею на рівних, слухайте її та пам’ятайте, що вона теж має потреби, бажання, вона теж відчуває і думає!