Організація

літнього оздоровлення

дітей дошкільного віку.

Літо – час оздоровлення дітей. Організація літнього оздоровлення та відпочинку має велике значення для відновлення сил, поліпшення стану здоров’я дітей дошкільних закладів.

В нашому садочку літньої пори діти частіше бувають на свіжому повітрі, на майданчиках. Адже саме тут відбуваються основні оздоровчі моменти.

Використати цей період необхідно дбаючи про повноцінне загартування повітрям, сонцем і водою. Ці природні чинники треба задіювати помірковано, не забуваючи про основні вимоги до загартувальних процедур:

· системність,

· послідовність,

· регулярність,

· урахування стану здоров’я та

· емоційного ставлення дитини до оздоровчих процедур.

Нормативна база для літнього оздоровлення дітей

Закон України "Про оздоровлення та відпочинок дітей" https://www.volynnews.com/files/news/2014/08-12/126993/t.jpg

https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/375-17#Text

Типове положення про дитячий заклад оздоровлення та відпочинку

Примірний перелік документації в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку

Чим ще ми маємо наповнити літнє дозвілля дошкільників?

Доречно, щоб це були ігри, розваги, спостереження, праця в природі, загартувальні процедури, пішохідні переходи, спортивні свята.

Цікавими для дітей будуть лялькові вистави, концерти, вікторини, інсценівки, драматизації казок, у яких вони будуть брати безпосередню участь. Вихователь має потурбуватися про різноманітність вражень і знань, які отримають малюки за три місяці літа.

Загартувальні процедури

Загартування повітрям

· повітряні ванни в приміщенні(діти мають їсти, гратися і спати в теплу погоду при відчинених вікнах);

· повітряно-сонячні ванни(на прогулянках, які організовують кожного дня по два рази. Проводити прогулянки слід за будь-якої погоди. При загартуванні повітрям дуже важливо правильно одягати дитину – відповідно до сезону і погоди, щоб забезпечити їй вільну рухливість і необхідний тепловий комфорт. У теплі дні організовують ігри середньої рухливості, щоб діти не перегрівалися);

Загартування водою

· обтирання(починати загартування водою можна з вологого обтирання (1-2 хвилини) спочатку з рук, шиї. Далі обтирати до пояса, потім ноги. Температура води від +32ْС, +28ْС до +22ْС, +20ْС.

· обливання(Загартуванню сприяє обливання стоп. Після прогулянки також можна обливати ноги дітей нагрітою на сонці водою з поліетиленових пляшок);

· купання( у гумових басейнах, встановлених на майданчиках);

Загартування сонцем

· Дітям рекомендується короткотривале перебування на сонячній ділянці. Вкрай обережно сонячні ванни призначаються дітям від 1 до 3 років.

· Перші сонячні ванни треба приймати при температурі повітря не нижче +18°С. Тривалість їх не повинна перевищувати 5хвилин (далі додавати по 3-5 хвилин, поступово доводячи до години).

· Загорати часто, але нетривало.

· Кращий час для засмаги: у середній смузі – 9-13 і 16-18 годин; на півдні – 8-11 і 17-19 годин.

· Приймати сонячні ванни найкраще ранком, коли повітря особливо чисте і ще не занадто пекуче, а також ближче до вечора, коли сонце хилиться до заходу.

· Не рекомендується загоряти безпосередньо перед їжею і відразу після неї. Сонячні ванни можна приймати через 30-40хвилин після сніданку, а закінчувати не менш ніж за годину до чергового прийому їжі.

· Абсолютним протипоказанням до проведення сонячних ванн є температура повітря +30 ْС.

· Після сонячних ванн, а не до них, дітям призначають водні процедури.

Заняття з фізичної культури

Влітку, як і взимку заняття складається з трьох частин, але при його проведенні необхідно кожного разу враховувати стан погоди і в залежності від того збільшувати або зменшувати навантаження.

Влітку заняття з фізкультури мають відрізнятися динамічністю, швидкою зміною діяльності. Вихідні положення не повинні бути стабільними, раз і назавжди закріпленими за даними вправами, їх треба частіше змінювати.

Ранкова гімнастика

· Влітку ранкову гімнастику обов’язково проводити на повітрі.

· У теплу погоду діти мають виходили на гімнастику в трусиках і майках, по можливості, босоніж.

· Структура ранкової гімнастики влітку залишається незмінною.

· У залежності від погоди змінюється темп проведення вправ, а інколи вихідні положення.

Ігри

Спортивні (бадмінтон, городки, з елементами футболу, з елементами баскетболу).

Рухливі (ігри з ходьбою, бігом, рівновагою; з повзанням і лазінням; з киданням і ловлею предметів; зі стрибками; на орієнтування у просторі).

Рухливі ігри на свіжому повітрі слід проводити щодня:

· під час ранкового прийому – одна-дві гри малої та середньої рухливості;

· на прогулянках у першу і другу половину дня – на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості при цьому першу гру розпочинають через 10-15 хвилин після початку прогулянки, коли діти дещо адаптуються до погодних умов, а останньою проводять малорухливу гру;

· увечері (після 16.00) – одна-дві гри малої та середньої рухливості.

Під час літньої спеки ігри з бігом або стрибками доцільно організовувати у другій половині дня, у затишку.

При поясненні гри не можна садити або ставити дітей обличчям до сонця. Сонце заважає дітям бачити вихователя, і вони погано сприймають пояснення і показ рухів у грі.

Рольові (згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик);

Народні (згідно з вимогами програми, атрибути виносити на майданчик).

Організація і проведення цільових прогулянок на природу

Ми можемо любити тільки те, що знаємо. Треба дати змогу дітям побачити хоч найближчі місцевості, знати в них кожну річку, ліс, озеро, острів тощо, знати рослинність, звірів свого краю, чим люди займаються, біля чого працюють.

С. Русова

Особливості цільової прогулянки

Посилення уваги до екологічного виховання дошкільників вимагає пошуку різноманітних форм ознайомлення їх з природою. Однією з таких форм, потенціал яких ще недостатньо використовуються вихователями, є цільові прогулянки на природу, що інтегруються з пішохідними переходами, є зручною й корисною формою організації дітей, що дає можливість знайомити їх з найближчим природним оточенням.

Цільові прогулянки вносять різноманітність у життя дітей, збагачують їхню уяву, дають змогу краще пізнати природне середовище місцевості, де вони мешкають : парк, сквер, ліс, луки, поле, ставок, річку. Такі прогулянки можуть проводитися не тільки з пізнавальної, а й з пізнавально-практичною метою - збирання ягід, грибів, насіння дикоростучих трав для підгодовування птахів узимку.

Відмінність їх від повсякденних прогулянок полягає у тому, що вони проводяться за межі ЗДО.

Обсяг програмових завдань, що намічається для реалізації на цільовій прогулянці, значно менший від того, що передбачається екскурсією. І все ж цінність таких прогулянок у тому, що завдяки регулярності їх проведення можна простежити зміни в об'єктах природи, виявивши їх причини.

Особливо багато можливостей для спостережень під час цільових прогулянок надає літо. Рослини, що зацвітають, розмаїття видів комах, птахів, їхня пристосувальна поведінка створюють необмежений простір для надання дітям цікавої інформації, спрямованої на пізнання рідної природи, її краси.

Часом можна почути запитання: для чого маленьким дітям потрібні знання про рослинний, тваринний світ? Достатньо, щоб вони засвоїли знання про найбільш важливі залежності у природі між організмом і умовами існування. Але ж засвоєння знань ніколи не може розглядатися в дошкільному віці як самоціль . Це - аспект всебічного розвитку дитини.

Знання, на думку дидактиків, виконують 3 функції у формуванні особистості:

- інформативну

- орієнтовну

- оціночну.

Можливості цільової прогулянки

Інформуючи про найближче оточення в процесі цільових прогулянок, вихователі здійснюють важливе виховне завдання - формування реалістичних знань, без яких неможливе оволодіння систематизованими знаннями, тобто встановлення об’єктивних зв’язків між предметами і явищами природи, серед яких провідними є причинні. Саме встановлення таких зв’язків характеризує рівень дитячого мислення.

Важливим є те, що в процесі ознайомлення з рослинами, тваринами під час цільових прогулянок розвивається мова дітей, поповнюються словник, бесіди це засіб розвитку діалогічної і монологічної мови.

Цільові прогулянки створюють чудові можливості для розвитку сенсорної сфери дитини. Кожна зустріч з новими об'єктами природи - це можливість побачити, доторкнутися, понюхати, прислухатися до них, і вихователі повною мірою повинні використати ці можливості.

Не можна переоцінити роль цільових прогулянок для розвитку у дошкільників пізнавальних інтересів і спостережливості - винятково важливих якостей у підготовці до школи.

У наш час винятково важливого значення набули проблеми екологічного виховання - формування нового, свідомого, відповідального, бережного ставлення до природи, розвитку екологічної етики, що ґрунтується на ідеї співпереживання, самооцінки всього живого. Екологічне виховання тісно пов’язане з екологічною освітою. Лише на основі знань, діяльність у природі формується екологічна культура, яка полягає в тому, що людина усвідомлює загальні закономірності природи і суспільства, вважає природу рідною домівкою, яку треба берегти і про яку треба піклуватися.

Яка ж роль цільових прогулянок у формуванні екологічної культури малят?

Цільові прогулянки цінні тим, що під час їх проведення діти отримують знання про взаємозв’язки в природі, про цінність для людини тих чи інших об'єктів природи, про правила природокористування. На цільових прогулянках діти можуть повправлятися у виконанні правил природокористування: на ставку, у лісі, в лузі ми гості, і поводитися треба чемно, не порушувати спокою тих, хто постійно там живе.

Ознайомлення з різноманітними об’єктами природи під час цільових прогулянок є важливим засобом естетичного розвитку дітей. Сприймання яскравих пейзажів, гармонійних сполучень барв у квітів - все це пробуджує у дітей почуття краси, виховує любов до природи. Велику роль у цьому відіграє емоційна чутливість вихователя, уміння не лише побачити красу природи, а й доступно донести її до дітей з тим, щоб прищепити естетичні цінності, важливі не лише для естетичного розвитку особистості, а й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.

Цільові прогулянки на природу є джерелом збагачення життя прекрасним. Навчаючи дітей після прогулянок відображувати на серветках, тарілках, чашечках, рукавичках природу - квіти, метеликів тощо, вихователі формують їх естетичні смаки, бажання створювати красу навколо себе.

Перебування серед природи, вплив природних факторів, активні рухи дітей під час цільових прогулянок стимулюють обмін речовин, загартовують дітей. Обов’язковою умовою проведення цільових прогулянок є вибір сприятливого з екологічної точки зору маршруту.

Дитячі садки знаходяться у різноманітних природних умовах, тому визначити тематику цільових прогулянок потрібно, виходячи з можливостей природного оточення ЗДО, а також явищ, які характерні для певної пори року, спостереження за якими цікаві для дітей.

Якщо недалеко протікає струмок, річка, озеро, водосховище, море, існує чудова можливість для проведення туди цільових прогулянок.

Цільові прогулянки на луки, в ліс, у парк, сквер, де можна знайомити з лісовими, лучними рослинами, деякими тваринами.

Надзвичайно сприятливі умови для цільових прогулянок мають ЗДО, розташовані поблизу ботанічних садів, які є майже в кожному обласному центрі.

Цільові прогулянки здійснюються у сад, на поле, на пустир.

Характерна ознака цільових прогулянок на природу - неодномірна насиченість їх матеріалом у різні пори року в зв’язку з природними процесами, характерними для нашої флори і фауни.

Профілактика дитячого травматизму

Шановні батьки!

Здоров'я - це найважливіше, що є в житті людини.

Закликаємо вас зміцнювати та берегти його.

З настанням літньої спекотної погоди населення поспішає до водоймищ, озер, річок. Як приємно відпочити біля води, позагоряти, поплавати, попірнати... Але чи знайомі вам правила поведінки біля водоймищ?

Вода є не тільки джерелом життя, здоров'я та задоволення, але й джерелом небезпеки для життя людини. Тому, знаходячись біля води, будь завжди максимально обережним. Пам’ятай, що на річці є течія, і дно річки може бути замуленим. Вода в озерах, ставках стояча, тобто більш забруднена, ніж у річках, і це може спричинити зараження при купанні. У морі на воді триматися легше, бо густина солоної води вища за густину прісної.

При організації відпочинку на воді дотримуйся наступних правил безпеки:

• купання починай при температурі повітря +25 °С та температурі води +17-19 °С;

• купайся тільки в спеціально відведених та обладнаних місцях;

• якщо пляжу поблизу немає, вибирай чистий пологий берег, але попередньо з’ясуй, чи немає на дні корячок, гострих підводних каменів, коловоротів, ям тощо;

• не купайся відразу після прийому їжі;

• знаходься у воді не більше 10-15 хвилин, не доводь тіло до ознобу;

• не плавай далеко від берега, не запливай за попереджувальні знаки;

• не переривай купання частими виходами із води і не стій мокрим на вітрі;

• потрапивши у сильну течію, не борись проти неї, а пливи за течією, наближаючись до берега;

• не входь у воду занадто розігрітим: перепади температури можуть спричинити судоми;

• при судомах не розгублюйся, намагайся утриматися на поверхні води і клич на допомогу;

• потрапивши у вир, набери побільше повітря у легені, занурся у воду і сильним ривком у бік за течією виходь з виру і випливай на поверхню;

• не лежи після купання на сонці, а відпочивай у затінку;

• при виході із води розітри тіло долонями або рушником насухо і одягнись.

Дитячий травматизм — сфера уваги всіх — держави, міністерств внутрішніх справ, освіти, охорони здоров'я, до­шкільних закладів, школи, спортивних організацій, водіїв усіх видів транспор­ту і, насамперед, сім'ї.

Найважливішими заходами його профілактики є контроль за вчинками дітей з боку дорослих, усунення з поля їх зору небезпечних предметів — ножів, гострих палиць та шпиць, сірників, хімічних речовин, ліків, заборона гра­тись на вулицях та дорогах, купатися без нагляду дорослих і в неперевірених місцях та багато інших. Для профілак­тики травматизму дітей грудного віку треба уникати їх піднімання над собою (над головою) та укладання на стільцях, звідки вони можуть упасти.

У першій лінії боротьби з травма­тизмом роль медичної науки і її пред­ставників полягає в науковому обгрун­туванні ролі соціально-економічних та екологічних факторів у профілактиці та лікуванні травм. Особливу роль тут відіграють наукові рекомендації гігіє­ністів, фізіологів та насамперед ліка­рів—терапевтів, хірургів, травматологів.

Другу ланку боротьби з травматизмом складають спільні зусилля керівників підприємств, установ, організацій, ко­лективів та батьків з лікарями щодо роз­робки і дотримання в цих колективах за­ходів профілактики травм, їх аналізу та конкретних висновків про результати цих заходів, а також удосконалення.

Третя лінія боротьби — головна лі­нія — медична. Проводиться за спри­яння, допомоги органів внутрішніх справ (поліції, ДАЇ, пожежників тощо). Нею передбачені організація першої допомоги тим, хто отримав травму, їх лікування та реабілітація.

У ролі таких дорадників виступають Міністерство охорони здоров'я. Націо­нальна академія медичних наук, науко­во-дослідні та навчальні медичного профілю університети, академії та інститути. Конкретними учасниками другої лінії профілактики є працівни­ки лікарень, санепідемстанцій, науко­во-дослідних лабораторій та кафедр, медсанчастин та медпунктів на підприє­мствах, шкільні та дільничні лікарі.