10 клас
ОСКАР ВАЙЛЬД. "ПОРТРЕТ ДОРІАНА ГРЕЯ"
Переглянути відео:
Експрес урок:
Фільм
Завдання:
проаналізувати еволюцію образу Доріана Грея, створивши дві його сторінки до і після перевтілення або створити інтаграм сторінку Доріана Грея (вимоги записували в зошит)
Шарль Бодлер - пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка Квіти зла (загальна характеристика). Сонет Альбатрос - ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ. ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ Й ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ
Шарль Бодлер - пізній романтик і зачинатель модернізму. Збірка Квіти зла (загальна характеристика). Сонет Альбатрос - ПЕРЕХІД ДО МОДЕРНІЗМУ. ВЗАЄМОДІЯ СИМВОЛІЗМУ Й ІМПРЕСІОНІЗМУ В ЛІРИЦІ
Французька поезія середини — II половини XIX ст. зберігала традиції романтизму, водночас сприймаючи модерністські зрушення, що долали усталені традиції мистецтва. Естетична концепція модернізму визначила шляхи розвитку символізму. Зміст символізму як модерністського напряму зумовлено філософією двох світів: світу видимого, матеріального, світу людського тіла (суспільне життя, соціальні проблеми, матеріальні потреби) та світу духовного, ідеального (вищі моральні цінності, ідеали, духовні потреби, мистецтво), який вищий за матеріальний Естетика символізму ставить мистецтво вище за реальне життя. Головне покликання поета — прагнення вищого світу, відчуття й осягнення його. Символістська творчість — це ідеал, доведений до витонченої досконалості, це ідеалізування позитивного та сконцентрований осуд потворного.
Сьогодні йтиметься про зачинателя модернізму в літературі — Шарля Бодлера, якого сучасники називали «королем поетів, справжнім Богом», «апостолом сучасності» та водночас аморальною людиною, напівбожевільним. Про його твори сперечалися і сперечаються донині — літературознавці, поети, пересічні читачі. Усесвітнє визнання прийшло до поета лише через 100 років після того, як його не стало. Письменник залишив по собі поетичний світ, де душа веде одвічний двобій із самою собою, але ніколи не зупиняється у постійних пошуках незнаної та прекрасної Таїни. Шарль Бодлер — поет, політичний діяч, журналіст, мистецтвознавець, неперевершений перекладач новел Едґара Аллана По. Бунтівний за характером, він почав творити на нових творчих та естетичних засадах, увів у літературу поняття модерн, який вважають предтечею символізму Багато поетів наступних поколінь узяли його творчість за взірець.
Тема :
Поль Верлен. Естетичні погляди поета у вірші «Поетичне мистецтво».
Поль Верлен. Естетичні погляди поета у вірші «Поетичне мистецтво». Зображення пейзажів природи і душі в «Осінній пісні». Сугестивність, музичність, живописність лірики
Є така поезія Верлена,
Де поет себе питає сам
У гіркому каятті:» Шалений,
Що зробив ти із своїм життям?»
(М. Рильський)
Ми з вами продовжуємо подорож безмежним світом Поезії. Продовжуємо «відкривати» для себе «нові землі», нові імена, світогляди митців, і водночас, сподіваюсь, що крізь призму їхньої творчості ми відкриємо і в собі нові почуття, емоції, здібності. Можливо, по-іншому подивимося на світ і самих себе, занурившись у неповторний світ її величності Поезії
— Поль Верлен — вождь поезії символізму, хоча сам поет відхрещувався від своєї причетності до символізму, а тим більше лідерства у ньому. Якщо під символістичною розуміти поезію, яка обов’язково зверталася до символів, то справді у ліриці Верлена символів майже не було. Справді близьким до символістів його зробило те, що він уперше звертає увагу не на художньо-виражальні можливості ліричного слова, а на його сугестивну, навіювальну силу, тобто на смисловий ореол, який підказував ті чи інші настрої, образи. Це одна з головних особливостей лірики Верлена. Життя поета було сповнене злетів і падінь; у нього були добропорядне існування і ув’язнення, захоплення Паризькою Комуною і пошуки Бога, радощі богеми й безпритульне злидарювання. Поет постійно шукав себе у суперечностях долі, виливаючи щастя й біль, тугу та самотність у своїх поезіях. Перегляд відео
Виразне читання та аналіз вірша П. Верлена “Поетичне мистецтво”. Перегляд відео
Вірш увійшов до збірки “Колись і недавно”, став програмовим твором поета. Був створений з нагоди 200-річчя написання трактату “Мистецтво поетичне” теоретика класицизму Ніколя Буало. Збіг у назвах творів підкреслює свідоме прагнення Верлена створити естетичну концепцію нового часу. Сприймається як поетичний маніфест символістів.
У вірші “Поетичне мистецтво” Поль Верлен використовує прийом обрамлення: початок і кінець м’які, лагідні, ненав’язливі — “музика у слові”, вірш “млистий і легкий”, “наймиліший спів”, “любий погляд”, “золоте тремтіння дня”; у кінці закликає — щоб “вірш твій завше був крилатий”, говорить про “нову блакить, нову любов” та “чари”. А в центральній частині вірша гостро засуджуються класицистичні канони, уживаються грубі, просторічні вирази: “дотепи гризькі”, “ум жорстокий, ниций сміх”, “часник із кухонь тих брудних”, “хребет риториці скрути”, яка “бряжчить фальшиво”. Тогочасні ж канони вимагали регламентованих рим із певним точним поєднанням наголошених і ненаголошених голосних у складах. Верлен переконаний, що головне в поезії — естетична насолода, навіювання певного настрою. Поет проти раціонального начала, вважаючи, що “найперше — музика у слові”, яка перетворює явища на символи почуттів. Наприклад, у словах “в нім — любий погляд з-під вуалю” вгадується підтекст, що поезія повинна бути загадковою, чарівною, виражатися натяками, сприяти тонкому навіюванню певних вражень та настроїв.
Дайте відповіді письмово
· Які вимоги ставить поет до поетичного слова?
· Як ставиться автор до чітких, ясних барв, що пропонує?
· Що говорить поет про порушення проблем сьогодення, наскільки вони, на його думку, сумісні з поезією?
· Як автор ставиться до прийомів риторики, рим, із чим їх порівнює? Знайдіть приклади у тексті.
· Який зміст вкладає, на вашу думку, поет у слово література?
· Випишіть із вірша поняття, що протиставляються, прокоментуйте їх.
· Цей вірш перетворився на літературний маніфест символістів та імпресіоністів. “Найперше — музика у слові!” У чому, на вашу думку, полягає ця музичність?
— Вірш П. Верлена “Поетичне мистецтво” став поетичним маніфестом символізму. Написаний 1874 року, надрукований 1882 року. “Найперше — музика у слові” — такою є головна теза поета. Поняття музикальності він трактує досить широко. Це подолання в поезії всього, що заважає ліричному самовираженню: законів логіки, звичайних форм віршування, точності змісту. Поет, за Верленом,— медіум, яким керує інтуїція, а не логіка.
Виразне читання та аналіз поезії П. Верлена “Осіння пісня”. Перегляд відео
Поезія П. Верлена символічна й глибоко лірична. У назві його збірки “Сатурнічні поезії” — символ Сатурна, за уявленням астрологів, похмурої, сумної планети. Так і Верлен зарахував себе до людей, котрі марно шукають щастя, проте ніколи не зупиняються у своєму прагненні до нього. Кожний вірш П. Верлена сповнений музики.
Своєрідною візитною карткою Верленової поезії в Україні стала знаменита “Осіння пісня” — яскравий зразок природності поєднання звукового ряду й емоції. Цей вірш увійшов до збірки “Сатурнічні поезії”.
У вірші Верлен звернувся до осені, на що прямо вказує заголовок вірша. Проте прикмет осені в тексті дуже мало. У Верлена воєдино зливалися осінній пейзаж і пейзаж душі.
Дайте відповіді письмово
· Які настрої, почуття у вас викликає пізня осінь?
· Яке значення має словосполучення осіння пісня?
· Які образи створюють картини мінливого життя?
· Із якими почуттями пов’язане слово осінь?
· · Що можна сказати про час та простір у вірші?
· Як досягається автором мелодійність вірша? Чому вірш нагадує пісню-журбу?
· Доведіть, що перед нами не просто осінній пейзаж, а пейзаж душі.
— Основний емоційний фон вірша створила мелодія, що линула з кожного рядка твору,— повільна й одноманітна, сумна й трохи тривожна. Ця мелодія відобразила стан осінньої природи й водночас стан ліричного героя. ліричний герой поринув у дитячі спогади, та за хвилину він знову опинився сам на сам з осінньою журбою. “Осіння пісня” ще асоціювалася з фразеологізмом — осінь на душі. Мертвим листком осіннього листопаду стає душа ліричного героя, яка потрапила під владу фатальної долі. У кожній строфі вірша змінювалися мелодія і настрій.
Тема:
Артюр Рембо (1854-1891). «Голосівки», «Моя циганерія».
ТЕМА: Артюр Рембо (1854-1891). «Голосівки», «Моя циганерія». Художнє новаторство А. Рембо. Поєднання рис імпресіонізму й символізму в сонеті «Голосівки». Образ ліричного героя у вірші «Моя циганерія».
Жан-Ніколя-Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року в провінційному містечку Шарлевіль, в Арденнах, на північному сході Франції.
Його батько, Фредерік Рембо, був військовим, служив в Алжирі. Мати, Марі-Катрін-Віталі Кліф, походила із заможної селянської родини. Коли хлопчикові виповнилося чотири роки, батько покинув сім’ю, і з того часу мати сама займалася вихованням сина. Вона прищеплювала дітям доброчинність, любов до Бога.
Змалку Артюр подарував батькам неабиякі надії: був богобоязливим, слухняним, блискуче вчився. Здібності Рембо всіх вражали. Вчитель Жорж Ізамбар підтримував перші спроби юного поета. Із шести-семи років Артюр почав писати прозу, а потім вірші. У п’ятнадцять років написав вірш «Сенсація», опублікований без відома автора в одному з паризьких журналів на початку 1869-го. Цього ж року надрукував кілька віршів латинською мовою. У цей час Рембо багато читає, захоплюється творами Рабле і Гюґо, а також поезією «парнасців». Віршами «Офелія», «Бал повішених», «Зло», «Сплячий у долині» поет заявив про себе як символіст. В. Гюґо, високо поцінував талант молодого Рембо, назвав його «дитям Шекспіра».
Перший період творчості митця (до 1871 року) позначений впливом авторитетів, що не завадило визріванню бунтарського духу як проти традиційної естетики, так і проти буржуазних порядків провінційного Шарлевіля, де, за словами поета, «ніколи нічого не відбувається». Орієнтуючись на В. Гюґо і Ш. Бодлера, почав писати вірші, які викривали нікчемність міщанства («Засідателі»), Другу імперію («Шаленство кесаря»), лицемірство служителів церкви («Покарання Тартюфа»). Рембо захоплюється революційними ідеями, що призвели монархію до краху. У ті часи свої надії на перебудову суспільства він пов’язував з Республікою.
1871 року, дізнавшись, що проголошено Комуну, Рембо кидає ліцей і, діставшись до Парижа, бере участь у революційних подіях. За спогадами сучасників, поет жив разом з комунарами, якийсь час був навіть у національній гвардії. Суворо- ритмічний «Вільний гімн Парижа», зворушливий образ дівчини-комунарки у вірші «Руки Жанни-Марі» — яскраві свідчення його настроїв. Але після розгрому Комуни, зневірившись у соціальній боротьбі, А. Рембо в листі до друга від 10 липня 1871 року просить знищити свої твори про комунарів.
Письменник шукає іншого шляху в поезії, яка, на його думку, має стати пророчицею і ясновидицею. У листі 1871 року до свого шкільного вчителя Жоржа Ізамбара Рембо стверджує, що поет — віщун і провидець — повинен бути Прометеєм, йти попереду людства.
У серпні 1871-го, повернувшись до Шарлевіля, він посилає свої вірші Полю Верлену. Хлопець із провінційного містечка своїми рядками зачарував відомого поета, і той запрошує його до себе. Знайомство переростає в дружбу. Верлен і Рембо вирушають з Парижа на пошуки нових вражень у Бельгію, а потім у Лондон. Цілий рік вони мандрували разом Європою.
У другий період короткочасної творчості (з початку 1871 до початку 1872 року) поезія Рембо набуває трагічного звучання. Особливо виділяється вірш «П’яний корабель», що його Стефан Цвейг назвав «фантасмагоричним сновидінням, бунтом фарб, химерною симфонією лихоманячих слів». Корабель, який збився з курсу і втратив управління, символічно відображає творчі й життєві пошуки Рембо.
У символістському сонеті «Голосівки» декларувалися нові принципи мистецтва: перетворення слова на символ, увага до смислового забарвлення звуків, велике значення відчуттів у сприйнятті світу та відображенні духовного життя людини.
У третій період творчості (1872-1873) Рембо пише цикл «Осяяння», який засвідчив народження незвичайної форми вірша, що можна назвати і віршем у прозі, і ритмізованою прозою. Чарівною красою віє від загадкових картин, навіяних гарячковою вільною фантазією поета. Головне в «Осяяннях» — фіксація особистих настроїв і відчуттів, незалежно від того, що їх викликало: «Є в лісі птах, його спів затримує вас і змушує червоніти. Є годинник, який не дзвонить. Є вибоїна з гніздом білих звіряток. Є собор, який запалає, й озеро, яке підіймається. Є маленький візок, що, покинутий у гаю або ж заквітчаний стрічками, котиться по стежці. Є трупа маленьких акторів у костюмах, що з’являються на дорозі перед стіною лісу. Є, нарешті, й такі, що тебе проганяють, коли ти спраглий і голодний».
Артюр Рембо мав непостійну і примхливу вдачу. Як у творчості, так і в житті він шукав різних шляхів, інколи цілком протилежних. Серед сучасників користувався славою «скандального» поета, який, за словами П. Верлена, «любив так само пристрасно, як і ненавидів». Можливо, внаслідок цього дружні стосунки між двома письменниками нерідко закінчувалися сварками. Одного разу, збуджений полемікою про релігію, Рембо вдарив Верлена ломакою й продовжував лупцювати, допоки той знепритомнів. А в липні 1873 року під час чергової бурхливої суперечки Верлен стріляє в Рембо, ранить його і сам потрапляє до в’язниці. Схвильований Рембо впадає наче в лихоманку. Криком душі, зойком людини, котра вже не розраховує на чиюсь допомогу і все ж кличе у всесвіті когось невідомого, стала книга «Сезон у пеклі» (1873), єдина збірка, видана за життя поета. Але невеличкий наклад (500 примірників) письменник не міг оплатити, і книжки так і залишилися на складі. Їх знайшли випадково через кілька десятків років, до того існувала легенда, начебто Рембо сам знищив увесь наклад.
Розрив із Верленом, відсутність коштів, духовна невлаштованість призвели Рембо до гострої творчої кризи. В останніх творах поета відчувається біль і розпач самотньої душі, приреченої на марне благання: «Приходьте всі, навіть маленькі діти, щоб я зміг втішити вас, роздати вам своє серце, прекрасне серце! Прийдіть, бідаки, робітники! Я не хочу молитов, вистачить мені вашої довіри, вона дасть мені щастя».
«П’яний корабель» долі Рембо остаточно збився з курсу. Поет шукає забуття в алкоголі, наркотиках, бурхливих пристрастях. Але це не втамувало «болю пекучих протиріч», і Рембо вирішив змінити своє життя. Після того, як йому виповнилося двадцять років, він не написав жодного поетичного рядка. Відмовившись від мистецтва, Рембо блукав Англією, Німеччиною, Бельгією, торгував усілякими дрібницями на європейських базарах, наймався косити траву в голландських селах, був навіть солдатом голландських колоніальних військ на Суматрі. Побував у Єгипті, на Капрі, в Занзібарі. Рембо вивчав мову негрів Сомалі, освоював землі Африки, де не ступала нога цивілізованої людини, допомагав імператору Абіссінії готувати війну проти Італії. В останні роки працював у торговельній фірмі «Віанне, Барде і К°», яка продавала каву, слонові бивні, шкіру.
Невідомо як склалася б його подальша доля, та 1891-го в нього виникла пухлина правого коліна, яка виявилася саркомою. 10 листопада того ж року Рембо помер у марсельській лікарні. Поховано поета в Шарлевілі.
Після смерті до митця прийшла всесвітня слава. Його ім’я стало символом світового поетичного авангарду. Без ясновидіння Рембо не було б великої поетичної революції Г. Аполлінера, французьких сюрреалістів, інших поетів. Його творчість привертала увагу й українських поетів. Значний інтерес до неї виявляли Юрій Клен і Василь Бобринський. Поезії Рембо також перекладали М. Терещенко, Г. Кочур, М. Лукаш, Д. Павличко, В. Стус, В. Ткаченко, М. Москаленко та ін. В підручнику с.168-171
Перегляд відео
Аналіз поезії А. Рембо «Голосівки» с. 172 Прослухайте відео
сонеті «Голосівки» Рембо пропонує новий принцип формування образу, який будується на вільній асоціації між звуком і кольором, зорових враженнях. Сонет побудований як низка довільних асоціацій ліричного героя між звуками й кольорами, зоровими образами.
Голосні звуки дають імпульс його творчій уяві, викликаючи образи, народжені враженнями від зовнішнього світу і напруженого духовного життя.
Так, звук «А» асоціюється у поета з чорним кольором смерті, тління, мухами на смітниках — символом усього віджилого, непотрібного.
Звук «Е» пов’язується з білим кольором, прадавньою чистотою льодовиків.
«І» символізує пурпур, струм крові, бурхливі пристрасті.
«У» втілює мудрість зеленої природи і водночас людську мудрість.
«О» асоціюється з синім кольором неба, неземними таємницями і нерозгаданим божественним смислом.
Кольорово-звукові асоціації співвідносяться між собою за принципом контрасту: чорний — білий (духовна смерть — вічне буття), червоний — зелений (пристрасть — мудрий спокій). Однак для поета все взаємопов’язано, одне краще віддзеркалює інше.
У «Голосівках» «поет-ясновидець» усе підкоряє своїй свідомості й здатен бачити природу та світобудову позбавленими об’єктивних закономірностей, причинно-наслідкових зв’язків. Як і більшість віршів Рембо, «Голосівки» мають безліч трактувань. Наприклад, одне з них пропонує розглядати вірш як символічну картину людського буття: від темряви (чорний колір А) до світла (білий колір Е), через бурхливі пристрасті (червоний колір І) до мудрості (зелений колір У) і пізнання таємниці Всесвіту (синій колір О). Важливу роль у «Голосівках» відіграє принцип контрастності: чорне — біле, смерть — життя, потворне — прекрасне, швидкоплинне — випадкове. Рембо використовує форму сонета, який традиційно складається з тези, антитези та їх синтезу, тобто в самій його будові закладене протиріччя, і це дозволяє розглядати «Голосівки» як зразок символістського пошуку «відповідностей» між різними началами життя, як панорамну картину Всесвіту.
Уподібнення голосного звука кольору означало нехтування словом як смисловою одиницею, як носієм певного значення. Звук, ізольований від смислового контексту, набуває функцію «навіювання», прямого впливу на почуття, «сугестивності», за допомогою чого й виявляється «невідоме». Таку літературну техніку провіщав уже принцип Верлена «музика понад усе» (який, безсумнівно, прямо вплинув на Рембо), але верленівський імпресіонізм зберігав як образ даної душі, так і конкретний природний образ, а у Рембо непізнаванним стає все просте й відчутне.
Підхоплюючи бодлерівську ідею загальних «відповідностей» у храмі природи, Рембо вписує її у свою концепцію «яснобачення», що дає йому змогу побачити природу і світобудову позбавленими причинно-наслідкових зв’язків, об’єктивних закономірностей, де все підкоряється свідомості поета.
Артюр Рембо
Сонет «Голосівки» — один з перших кроків Рембо на шляху до «ясновидіння». Рембо пропонує новий принцип формування образу, який будується на вільній асоціації між звуком і кольором, зорових враженнях. І хоча асоціації поета, на перший погляд, довільні, вони створюють широку картину духовного життя особистості.
“Кольоровий сонет” – поезія пошуку, Рембо шукає можливість узгодити лірику з живописом, малюнок з ритмом вірша. Відповідно до своєї естетичної задачі “говорити про неясне неясно” Рембо порівнює звукові ряди з образами, які йому приходять у голову, водночасно музично, гармонійно створюючи поезію з несподівано сміливими образами.
Аналіз поезії А. Рембо «Моя циганерія» («Моя богема») Прослухайте відео
У вірші яскраво виявляється характер ліричного героя А. Рембо — мандрівника, який подорожує дорогами Всесвіту в пошуках незнаного. І супроводжує героя на його нелегких шляхах Муза. Вона — його хрест та його відрада, покликання й сенс життя.
У вірші протиставляється буденне, земне існування високому поетичному натхненню. Поету байдуже, у якому жалюгідному стані його одяг і взуття, чи є в нього їжа й дах над головою. Головне — це поезія, що дає снагу жити. У той час, коли був створений цей твір, А. Рембо ще вірив у велику силу поезії й віддавався своєму поетичному покликанню з усім запалом юності. Молодість — стан душі й ліричного героя поета. Письменник Г. Міллер якось порівняв героя А. Рембо в ранній період його творчості з вільним вітром, що своєю свіжістю й енергією пробуджує до життя все, що трапляється на його шляху. Таким вітром віє і від сонета «Моя циганерія». Ліричний герой іде вперед за своєю Музою, і це відповідає внутрішнім поривам самого поета, який своєю новаторською поезією прокладав людству нові шляхи до істини та гармонії.
(РМ) Аналітичне дослідження віршів Поля Верлена та Артюра Рембо - ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ — II ПОЛОВИНИ XIX ст.
Евристична бесіда
¦ Яке враження справила на вас поезія?
¦ З чим асоціюється у поета осінь? Чому?
¦ Який настрій переданий в «Осінній пісні»?
¦ Визначте кольори, звуки осені й душевні стани ліричного героя.
Осінь для поета — не тільки сумна пора року, завмирання, засинання природи, але й символ людської зрілості, переддень старості, коли втіхою і розрадою стають спогади. Годинник, що дзвонить, символізує невпинний біг часу.
П. Верлен змальовує у вірші не просто осінній пейзаж, а передає свій настрій, почуття, відчуття, створюючи «пейзаж душі», тобто внутрішній стан ліричного героя у певний момент життя.
Виразне читання віршів П. Верлена «Сентиментальна прогулянка» та «Сентиментальна розмова»
СЕНТИМЕНТАЛЬНА ПРОГУЛЯНКА
Захід дотлівав. Багряніли хмари,
Вітер колихав білі ненюфари,
Квіти колихав між очеретів,
Над сумним ставком стиха шарудів.
Я бродив один із жалем кривавим,
Між похилих верб понад сонним ставом,
Де густий туман уставав з низів,
Де, мов великан, привид чийсь сизів,
Де ридав відчай в тужних криках сойки,
Де пливли сичів жалісливі зойки.
Між похилих верб, де бродив один
Я з своїм жалем, не лічив годин...
І упала ніч, і погасли хмари,
Мла оповила білі ненюфари,
Тільки над ставком, між очеретів,
Вітерець сумний стиха шарудів.
Переклад М. Лукаша
СЕНТИМЕНТАЛЬНА РОЗМОВА
В старім саду серед нічної мли
Дві постаті непевнії пройшли.
В них зір погас, уста у них змарніли
І ледве чутно голоси бриніли.
В старім саду, в зимову ніч сумну
Два привиди будили давнину.
Ти згадуєш, як ми колись любились?
Навіщо нам ті згадки знадобились?
Чи бачиш ти й тепер мене вві сні?
Чи рвешся серцем ти до мене? — Ні.
Як ми колись удвох жили щасливо,
Зливаючи серця й вуста! — Можливо.
Де синь небес, де сяєво надій?
Надії ті пощезли в тьмі густій.
Отак ішли вони у ніч зимову,
І тільки місяць чув чудну розмову.
Переклад М. Лукаша
Виразне читання вірша А. Рембо «Моя циганерія»
МОЯ ЦИГАНЕРІЯ
Руками по кишенях обмацуючи діри
І ліктями світивши, я фертиком ішов,
Бо з неба сяла Муза! Її я ленник вірний,
Ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліно море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
А під Чумацьким Возом — банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію,
Роса на мене впала, а я собі хмелію,
Бо вересневий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх купаю, як м’ячик).
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
Переклад В. Стуса
У вірші «Моя циганерія» А. Рембо змалював поетичний спосіб свого життя. Сміливий і безвідповідальний юнак, геній і «фертик», якому «по коліно море», з дірками в кишенях (тобто без грошей), а в голові «лиш рими», мандрує без мети. Голод і холод його не бентежать, у нього є найвище для поета щастя — хмеліти від «вересневого вечора» і «капарити вірші, згорнувшись у калачик». Небо для нього — як господарство у доброго селянина, бо «як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі». Його найбільша любов — Муза, якої він і раб, і володар.
Словникова робота
Циганерія в перекладі означає «богема», людина богеми; фертом іти — хвацько, бадьоро, безжурно; ленник — васал, підданий; купати — штурхати ногою.
Домашнє завдання
Підготуватися до контрольної роботи.
Тема:
Зміни в драматургії на межі XIX–XX ст.
Записати в зошиті термін:
«нова драма», дія (зовнішня і внутрішня), символ, підтекст, драма-феєрія.
Моріс Метерлінк (1862 – 1942). «Синій птах». М. Метерлінк як теоретик і практик «нової драми». Концепція символістського театру. Ідея одухотворення життя й відновлення втрачених зв’язків у драмі-феєрії «Синій птах». Особливості розвитку сюжету. Роль фантастики. Символіка образів. Трактування фіналу.
Контрольна робота. Роман ХІХ ст.. Перехід до модернізму.
Взаємодія символізму й імпресіонізму в ліриці.
Драматургія кінця ХІХ – початку ХХ ст..
Тести
1.Федір Достоєвський - представник напряму в літературі:
А реалізму
Б романтизму
В модернізму
2.Головний герой роману «Злочин і кара» Ф.Достоєвського:
А Соня Мармеладова
Б Аркадій Свидригайлов
В Родіон Раскольніков
3. Визначте образ Доріана Грея з однойменного роману О.Вайльда
А символ молодості
Б символ служіння мистецтву
В символ ідей гедонізму
4. «Портрет Доріана Грея за жанром:
А психологічний роман
Б соціальний роман
В інтелектуальний роман
5.Період виникнення модернізму:
А к.ХVІІІ - поч.ХІХ ст..
Б к.ХІХ - поч..ХХст.
В к.ХХ – поч..ХХІ ст..
6.Назва збірки Ш.Бодлера:
А «Листя трави»
Б «Квіти зла»
В «Зів’яле листя»
7.Характерні ознаки стилю П.Верлена:
А акцент на відчуттях, а не на речах
Б бачення краси в простих, буденних речах
В трагедія особистості в суспільстві
8.Яка поезія належить перу А.рембо:
А «Осіння пісня»
Б «Вечорова гармонія»
В «Голосівки»
9. «Синій птах» М. Метерлінка за жанром?
а. п’єса.
б. феєрія.
в. епічна драма.
10 Встановіть відповідність між автором і його твором.
Шарль Бодлер
Голосівки
Артюр Рембо
Поетичне мистецтво
Поль Верлен
Вечорова гармонія
11. Встановіть відповідність між автором і йодного твором.
Оскар Вальд
Синій птах
Моріс Метерлінк
Злочин і кара
Федір Достоєвський
Портрет Доріана Грея
12.Напишіть власне завершення твору за вибором:
Оскар Вальд - Портрет Доріана Грея, Моріс Метерлінк - Синій птах, Федір Достоєвський - Злочин і кара.
ТЕМА:
Паоло Коельйо (нар. 1947).«Алхімік».
Значення творчості П. Коельйо для сучасності. Пошуки сенсу буття в романі «Алхімік». Поняття «своя доля», «призначення», «мрія душ
Творчість Паоло Коельо оцінюють по- різному. Його називають то алхіміком слова, то майстром масової літератури. Незаперечне одне — він є найавторитетнішим письменником нового століття, твори якого посідають перші місця у списках бестселерів. З 1988 року, з часу виходу знаменитого «Алхіміка», романи Паоло Коельо перекладені на п’ятдесят мов. На сьогодні вже продано понад тридцять п’ять мільйонів книжок у ста сорока країнах світу.
Коельо пише для тих, хто прагне зрозуміти світ і визначити власне місце в ньому, шукає свого шляху в житті.
6.2.1 Паоло Коельо (нар. 1947 р.)
Алхімія — донауковий напрям у хімії, що виник у Єгипті у ІІІ — І ст. до н. е., головною метою якого було здобуття філософського каменя для перетворення неблагородних металів на золото й срібло та еліксиру довголіття.
Паоло Коельо народився в Ріо-де-Жанейро в 1947 році, у родині інженера. Він отримав освіту в єзуїтській школі і всі роки навчання мріяв стати письменником. Батьки всіляко намагалися відмовити сина від цієї ідеї. Для спокійного життя в Бразилії в 60-ті роки ХХ ст., за часів військової диктатури, потрібна була «справжня» професія — юриста чи інженера, мистецтво ж було заборонене, а слово «художник» було синонімом до слова «ледар». Із часом він поступився своєю мрією і вступив на юридичний факультет університету в Ріо-де-Жанейро.
днак навчання Паоло тривало недовго, він кинув університет. Батьки не знали, що робити з сином, який відмовлявся жити за загальноприйнятими правилами. Але з часом змирилися і більше не втручалися у його життя. Поневіряння цих років письменник зобразив у творі «Вероніка вирішує померти» (1998), майстерно відтворюючи почуття головної героїні.
Майбутній письменник з головою поринув у літературу. Ще у школі він зачитувався творами Ібсена і Вайльда, а тепер читав усе, що трапляло під руку. Особливо захоплювався окультною літературою. Також Коельо видавав підпільний журнал «2001», у якому обговорювалися проблеми духовності, пристав до руху хіпі, писав тексти пісень для рок-гуртів, що зробило його багатим і знаменитим.
Молодий чоловік продовжував шукати себе: працював журналістом у газеті, театральним режисером і драматургом. Але з часом вирішив, що найважливішою для нього є письменницька професія, і вже більше ніколи від неї не відмовлявся.
Перша книга Паоло Коельо «Паломництво» (інша назва «Щоденник мага»), видана у 1987 році, не привернула особливої уваги до автора. Наступна книга «Алхімік» стала всесвітньо відомою.
З того часу автор весь час подорожує світом і один за одним видає романи «Біля ріки Ріо-П’єдра сіла я й заплакала» (1994), «П’ята гора» (1996), «Книга Воїна Світла» (1997), «Любовні листи пророка»(1997), «Чорт і панна Прим» (2000), «Батьки, сини й діди» (2001), «Заїр» (2005), «Відьма з Портобелло» (2006), «Переможець завжди самотній»(2009), «Пророк» (2010), «Алеф» (2011), «Рукопис, знайдений в Аккрі» (2012), «Адюльтер» (2014), «Шпигунка» (2016) тощо.
Незважаючи на визнання з боку мільйонів прихильників, критики не завжди прихильні до нього. Але це ніколи не зупиняло письменника.
Він продовжує писати і підкорювати читачів.
Література і культура
Паоло Коельо активно дає інтерв’ю, пише статті для газет і журналів, веде різні розділи в міжнародних виданнях Італії, Іспанії, Греції, Німеччини, Естонії, Польщі, Еквадору, Венесуели, Колумбії та багатьох інших.
Разом із дружиною вони заснували Інститут Паоло Коельо, який підтримує у Бразилії дітей, літніх людей і людей із психічними розладами та фінансується виключно з гонорарів письменника.
Загальний тираж книжок Паоло Коельо різними мовами перевищує 300 мільйонів примірників.
Окультизм — містичне вчення, що визнає існування надприродних сил і можливість спілкування з ними за допомогою ритуалів та магії. Хіпі — міжнародний молодіжний рух, що виник у 1965 році у Сан-Франциско в контексті лібералізації й демократизації суспільства, один із найяскравіших проявів контркультури, мав пацифістське забарвлення, справив значний вплив на мистецтво, особливо на рок- музику. Був одним із символів епохи. Його учасники називали себе «поколінням квітів», «дітьми квітів», «Love Generation».
Військова диктатура — форма правління, коли владу формують представники Збройних сил. Військова диктатура у Бразилії у 1964-1985 рр. планувала розпочати програму розробки власної ядерної зброї.
Притча — твір із повчанням в алегоричній формі. Притча є одним із засобів вираження морально-філософських суджень автора і часто використовується з метою прямої настанови читача в питаннях людської й суспільної поведінки.
6.2.2 «Алхімік»
«Алхімік» (1988) дотепер залишається книжкою, яка найуспішніше продавалася в Бразилії. За це її згадують у Книзі рекордів Гіннеса.
У вересні 1993 року «Алхімік» очолив список бестселерів Австралії. Так почалося сходження за списком бестселерів у Франції, США, Німеччині тощо.
Паоло Коельо називає свої твори романами. Критики визначають жанр «Алхіміка» як філософську казку або роман-притчу.
ГОТУЄМОСЯ ДО ДІАЛОГУ
У творі розповідається про мандри молодого пастуха Сантьяго з Андалусії до Єгипту. Він, як біблійний блудний син, подорожує світом і з’ясовує, що обіцяний йому скарб лежить на тому місці, звідки й почалися мандри. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, потрапив у небезпеку, знайшов справжнє Кохання, пізнав Всесвітню Мову, багато зрозумів про самого себе та світ у цілому, тобто став Алхіміком, і, нарешті, отримав гроші.
У подорожі Сантьяго зустрів багато важливих для себе людей. Наприклад, вродливу арабську жінку Фатіму, яка пояснила, як важливо дослухатися до свого серця. Або самотнього алхіміка, який розповів про власний шлях пошуку скарбів. Або царя Мелхіседека, який розкрив, як важливо для людини слідувати своїй долі.
Символічність твору
Зрозуміти символіку твору дуже легко, бо вона розкриває сутність Всесвітньої істини, про яку «забуло» людство. У творі ця істина приходить до героя уві сні. Через сон Бог посилає людині знаки, розгадавши які, вона зрозуміє Істину, віднайде свій шлях у житті та виконає важливу місію: навчиться Алхімії Життя, тобто життя в гармонії зі світом. Допомогти їй зможе Еліксир Життя — знання про Світ та Філософський Камінь — досвід, історія людства.
Образ Сантьяго
Образ головного героя Сантьяго зібраний з різних персонажів. Ім’я та характер у нього від старого рибалки Гемінґвея («Старий і море»). Він навчався в семінарії, як Жульєн Сорель Стендаля («Червоне і чорне»), подорожував із трьома старовинними золотими, як Крихітка Цахес Гофмана з трьома золотими волосинами. Мандри та пригоди Сантьяго асоціюються і з «Одіссеєю» Гомера. Як герой давньогрецької поеми, він проходить своє магічне коло, упорядковує власне життя, знаходить скарби саме там, звідки розпочалася його подорож. Про те, що основу повісті про мандри взято зі збірки «Тисяча й одна ніч», Коельо сам нагадав у книзі «Заїр».
Творча майстерність Паоло Коельо
Коельо ніби ігнорує все те, що було написано до нього. У його творах немає ні розлогих, зі смаком «зроблених» описів, ні складних зав’язок і розв’язок. Коельо пропонує свій набір прописних істин. Незважаючи на екзотичність, його сюжети в основі традиційні.
Україна і світ
У вересні 2004 року Паоло Коельо став почесним гостем XI Форуму видавців у Львові. Для українських читачів письменник підписав сто своїх книжок.
Українською мовою романи Паоло Коельо перекладали Віктор Морозов, Василь Триліс, Віктор Шовкун, Ірина Палій.
Завдання:
1. Розкажіть, що ви дізналися про Паоло Коельо.
2. Поясніть смисл основних понять роману «Алхімік».
3. Подискутуйте про «сенс існування» людини з однокласниками.
4. Простежте, які традиції світової літератури використовує письменник у своєму творі.
5. Доведіть, що жанр «Алхіміка» — роман-притча.
6. Напишіть твір-мініатюру на тему «Скарби людського життя».
Узагальнення й систематизація навчального матеріалу за рік - ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ
Світ художньої літератури різноманітний і майже неосяжний. Але кожна людина, яка прагне бути освіченою, повинна ознайомитися з «вершинами» — найвидатнішими письменниками світової літератури та їх творами. У цьому навчальному році ми здійснили мандрівку в ХІХ століття й, можливо, відкрили для себе, що деякі цінності не змінюються з часом, є цінностями вічними — любов, дружба, честь, порядність, доброта. І якими б різними не були люди, їм хочеться саме цього. Хто ж обирав інші для себе пріоритети — владу, багатство — неодмінно розчаровувався, зазнавав нищівної поразки. Сьогодні ми ще раз повернемося до творів, їх героїв, ідей, над якими розмірковували на уроках літератури, та спробуємо осягнути їх значення, естетичну привабливість із позицій людини ХХІ століття.
Евристична бесіда, виконання завдань пошуково-дослідницького та проблемного характеру
-Пригадайте, до яких країн ми мандрували, яких письменників і які твори вивчали.
- Розкажіть ( письмово) про свого улюбленого героя з літератури ХІХ століття
- Які літературні течії та напрями зіткнулися, поєдналися у ХІХ столітті? Чому письменники постійно перебували у пошуку?
Продовжите речення:
-Верлібр — це. ... Верлібром писав.
- Поетами-символістами є.
- До психологічно-філософських романів належить.
- «Сімейний» роман написав
- Представником натуралізму є.
Список літератури
для 11 класу
Йоганн Вольфґанґ Ґете. «Фауст»
Франц Кафка. «Перевтілення»
Михайло Булгаков. «Майстер і Маргарита»
Ґійом Аполлінер «Зарізана голубка й водограй», «Міст Мірабо»
Райнер Марія Рільке. «Згаси мій зір…», «Орфей, Еврідіка, Гермес», збірка «Сонети до Орфея»
Федеріко Ґарсіа. «Про царівну Місяцівну», «Гітара»
Олександр Блок. «Незнайома»
Анна Ахматова. Вірші (1-2 за вибором учителя). Поема «Реквієм»
Володимир Маяковський. «А ви могли б?..», «Послухайте!», «Борг Україні»
Борис Пастернак. «Гамлет», «У всьому хочу я дійти...», «Зимова ніч»
Джордж Оруелл. «Скотоферма» або «1984»
Бертольт Брехт. «Матінка Кураж та її діти»
Генріх Белль. «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»
Пауль Целан. «Фуга смерті»
Ернест Міллер Гемінґвей. «Старий і море»
Ґабріель Ґарсіа Маркес. «Стариган із крилами»
Ясунарі Кавабата. «Тисяча журавлів» (2 твори за вибором учителя)
Милорад Павич. «Скляний равлик»
Хуліо Кортасар. «Менади»
Таїр Халілов. «До останнього подиху»
Джон Майкл Ґрін. «Провина зірок»
Маркус Френк Зузак. «Крадійка книжок»