Світловодськ.
Своїм утворенням місто на берегах рукотворного моря завдячує гідроелектростанції, будівництво якої розпочалося в 1954 році.
Але минувшина краю бере свій початок із сивої давнини. Історична назва Світловодська об’єднує в собі село Табурище, на місці якого розпочато будівництво міста, перенесений із зони затоплення водосховища районний центр Новогеоргіївськ (до 1822 р. мав назву Крилов) і робітниче селище гідробудівників (попередні назви Хрущов і Кремгес).
Територія краю входила до складу земель, на яких ще з доби міді і бронзи почало формуватися основне ядро протослов’янських племен. Поблизу сіл Андрусівки і Калантаєва виявлені поселення доби трипільської культури.
В І тисячолітті н. е. територія краю заселяється племенами східних слов’ян. Як свідчать давньоруський літопис “Повесть временных лет”, до розселення східнослов’янських племен в районі Середнього Придніпров’я жили племена уличів.
Найдавніша писемна згадка про наш край датується 1190 роком в "Київському літописі”.
В минулому землі сучасної Світловодщини входили до складу першої давньоруської держави Київська Русь. Саме тут проходила південна лінія укріплень проти кочівників: печенігів, а згодом половців.
В місті впадання Тясмину в Дніпро в кінці ХІІ ст. було закладено поселення Крилов. Але монголо-татарські полчища котрі пройшли нашім краєм в середині ХІІІ ст., залишили по собі одні руїни. Згодом на цій землі владарювали литовські та польські феодали.
Тоді ж на лівому березі Тясмину відроджується і Крилов, який з 1557 року отримує статус міста. Польській король на прохання старости Чигиринського Даниловича дарував місту Магдебурзьке право.
У 1615 році чигиринський староста Ян Данилович, якому належав Крилов впродовж останніх 30 років, влаштовує тут земляні укріплення і перетворює його в опорний пункт боротьби польської шляхти запорізькими козаками.
Пік слави міста припадає на час Визвольної війни ХVІІ ст. В результаті бойових дій козацтва проти 30-тисячної польської армії було підписання Куруківської мирної угоди.
Під час визвольної війни 1648 – 1654 р.р. Крилов був у складі Чигиринського полку. Але після перемир’я 1667 р. і до його ліквідації в 1711 р.правобережна частина полку формально була підвладною Речі Посполитій.
В 1674 році при гетьмані Самойловичу місто було зруйноване і на переговорах між Росією і Польщею 1667 – та 1686 р.р. він згадується, як спустошено городище.
Втрете Крилов був спалений військом Семена Самойловича у 1678 році. Але після кожного такого спустошення Крилов знову і знову піднімався з руїн і попелищ.
У 80-х роках XVII ст. на правому березі Тясмину, навпроти Крилова польського, виникла слобода з російських розкольників і польських вихідців. В 1732 році слобода стала підпорядкована Миргородському полку, а в 1741 році стала сотенним містечком і отримала назву Криловський шанець. В 1784 р. Криловський шанець став посадом Катеринославського намісництва. В 1795 році Катерина II дала указ генерал-губернатору Зубову, повітовим містечком став Крилов, отримавши назву колишнього повіту – Олександрія і статус міста. Та місту не судилось довго бути повітовим центром. Із-за віддаленості магістральних доріг в 1806 році Крилову повертають колишній статус і назву.
У 1821 році Крилов увійшов до складу військових поселень і отримав назву Новогеоргіївськ.
З введенням військових поселень у Росії, у Криловській слободі розташовується кірасирський полк ордена св. Георгія Побідоносця. У середині ХІХ ст. в цьому полку проходив військову службу відомий російський поет А. А. Фет.
Після ліквідації військових поселень (1859 р.) Новогеоргіївськ - заштатне місто з цивільним управлінням, важливий торговельний центр з розвинутими кустарними промислами.
З встановленням у місті Радянської влади (1918 р.) здійснена націоналізація виробництв, перерозподіл землі та ін. Ці процеси проходили в жорстких умовах громадянської війни, боротьби за незалежність України. Місто не раз переходило з рук в руки, влада часто мінялася, а це більше поглиблювало розруху. З остаточним встановленням Радянської влади (1920 рік) почалася відбудова промисловості і сільського господарства. Кустарі об’єднуються в артілі. У жорстких і форсованих умовах здійснено колективізацію селянських господарств, яка супроводжувалася масовим розкуркулюванням і виселенням заможних селян.Разом з тим, уже до середині 30-х років ХХ ст. було ліквідовано неписьменність серед населення, відкрито ряд шкіл будинків колективіста, заснований театр. У Новогеоргіївську діяла електростанція, меблева фабрика, маслозавод, завод та ін.
Тяжким випробуванням для населення краю стала друга світова війна. 7 серпня 1941 року Новогеоргіївськ окупували німецько-фашистські війська, почався масовий терор окупантів. В катівнях гестапо загинуло більше 700 жителів міста і навколишніх сіл. Майже три тисячі юнаків та дівчат було вивезено на роботу в Німеччину. На території міста і в ряді сіл були створені і діяли підпільно-диверсійні організації і групи.
На ранок 3 грудня 1943 року Новогеоргіївськ був визволений від німецько-фашистських загарбників. Особливо відзначились у цих боях воїни 5-ої гвардійської повітрянодесантної і 138-ої стрілецької дивізій 4–ої гвардійської армії 2-го Українського фронту.
Протягом1944 – 1950 р.р. здійснено відбудову народного господарства міста і району, зруйнованого у роки війни. Одночасно на території району велися геологорозвідувальні роботи на предмет пошуку корисних копалин.
Навесні 1954 року на беріг Дніпра до села Табурища прийшли перші гідробудівники, які за короткий строк побудували тут Кременчуцьку гідроелектростанцію.
Уже протягом 1954 – 1957 років на місці старовинного села Табурища і його околиць було створено виробничо-технічну базу ударної будови.
1 листопада 1957 року в будівлю ГЕС урочисто вкладено перший кубометр бетону, а уже 6 вересня 1959 року введені в експлуатацію судноплавні споруди, через щойно збудований у гранітній скелі шлюз пройшли перші річкові судна. Цього ж року, а саме 4 жовтня, у рекордно короткий строк перекрите основне русло Дніпра, а 5 грудня поставлено під напругу першій гідроагрегат. У листопаді 1960 року, на два роки раніше встановленого урядом строку, Кременчуцька ГЕС була введена в експлуатацію на повну потужність.
Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 17 березня 1961 року селище гідробудівників Хрущова колишній районний центром. Новогеоргіївськ, перенесений із зони затоплення, були об’єднанні в одне місто, якому дали назву Хрущов.
Йшли роки, мінялася влада, мінялися і її головні атрибути. 25 жовтня 1962року Президія Верховної Ради УРСР присвоїла місту назву Кремгес, і нарешті Указом тієї ж президії від 23 червня 1969 року місто Кремгес було перейменоване у м. Світловодськ, а Кремгесівський район – у Світловодський.
Широко розвитку набули тут підприємства енергобудівельного комплексу (виробниче об’єднання “Дніпроенергобудпром”, завод “Спецзалізобетон", кольорової металургії – завод чистих металів та комбінат твердих сплавів і туго-плавких металів, радіоелектронної промисловості – виробниче об’єднання “Олімп”, завод “Калькулятор” та інші. З роками місто розширювало свої межі, забудовувалося багатоповерховими будинками. Сьогодні - це одне з кращих міст не лише нашої області, а й України в цілому.