3.6.4. Українська естрадна музика

Естрада (від фр. estrade, «підмостки, поміст») – означає вид сценічного мистецтва малих форм переважно популярно-розважального напряму, що включає такі напрями, як співи, танці, цирк на сцені, ілюзіонізм, розмовний жанр, пародія, клоунада.

Як вид культурно-економічної діяльності естрада є складеним поняттям шоу-бізнесу. Проте в деяких випадках такі асоціації недопустимі.

Українське естрадне мистецтво зародилося в Україні в 1950-х, після смерті Сталіна.

1950—1960 роки

З'являється організація «Укрконцерт», естрадні пісні вводяться до програм обласних філармоній, виникають нові колективи, приходять співаки, що співають в основному тільки естраду. Пісні виконувалися в основному під оркестр (естрадний, естрадно-симфонічний, народних інструментів, іноді камерний), також їх часто виконували хорові колективи.

Пісні створювалися в основному на вірші провідних на той час поетів — Андрія Малишка, Дмитра Луценка, Михайла Ткача, Дмитра Павличка та ін. Основними мотивами цих пісень, не рахуючи творів соціалістичного реалізму, були любов до рідної землі, маленької батьківщини, матері, а також ніжна і висока любовна лірика. 

Саме народна пісня була основним поштовхом до написання власних пісень. Композитори естрадного напрямку практично не піддалися іноземному (західному) впливу.

Найвідомішими виконавцями пісень даного напрямку були Дмитро Гнатюк, Микола Кондратюк, Валентина Купріна, Констянтин Огнєвий, Анатолій Мокренко, Олександр Таранець, Лариса Остапенко, пізніше — Раїса Кириченко. Цікаво, що більшість з цих співаків працювали також в оперному жанрі.

Кінець 60-тих - 80-ті роки. 

Пісенну спадщину даного періоду варто поділити на дві частини. 

Перша з них - це оркестрова естрада нового типу. Пісні теж виконувалися під оркестр, але їхні автори були новаторами, що пішли новим шляхом, часто - під впливом західної музики. Сюди відносимо творчість (або більшу її частину) таких маестро, як Володимир Івасюк, Ігор Поклад, Іван Карабиць, Богдан Янівський, Вадим Ільїн, Олександр Зуєв, Ростислав Бабич, Борис Монастирський, Олександр Осадчий. Стиль народився у 70-ті і продовжував жити й пізніше, зазнавши величезної втрати - у 1979 році не стало Івасюка. 

Другий напрямок даного періоду - це музика нового покоління - електронна, яку виконували передусім ВІА (вокально-інструментальні ансамблі), іноді використовується такий термін, як біг-біт, але він не охоплює всі жанри, які панували серед цієї музики. На той час це була легка музика (відносно традиційної, оркестрової естради), мовою сьогодення - поп. У цьому стилі писали Левко Дутковський, Валерій Громцев, Микола Мозговий, Павло Дворський, Тарас Петриненко, Ігор Білозір,, далі з'явилися нові автори Олександр Злотник, Остап Гавриш та Генадій Татарченко. Також у цьому стилі аранжовано деякі пісні В. Івасюка, багато творів Ігоря Поклада. Деякі ансамблі, зокрема "Кобза" та "Калина", аранжували у модерному стилі навіть пісні членів спілки композиторів (наприклад, тих же Майбороди-Шамо-Білаша). Стиль зародився наприкінці 60-х під впливом "Бітлз", його піонерами були Дутковський ("Смерічка"), Громцев ("Карпати") та львівська "Арніка" В. Морозова та В. Васильєва.

У 70-ті роки він досяг розквіту, проте вже у 80-ті ВІА починають потроху відмирати, з'являється багато нових груп, які грали більш сучасну, але в багатьох випадках ще більш просту і менш якісну музику. Івасюк, до речі, не дуже любив такі аранжування своїх пісень, він завжди тяжів до оркестру. В зазначений період (70-ті - 80-ті) змінюється не лише музика, а й тексти - нові митці (за деякими виключеннями) відходять від сільської тематики, від "сльозливості" та "сентиментальності". Це й не дивно, бо більшість композиторів народилися і виросли у місті. Ритми стають більш жвавими, енергійними, під вокально-інструментальні ансамблі охоче танцює молодь, з кінця 70-тих відчувається вплив диско. З'являється величезна кількість джаз- і рок-обробок. Отримують свіже звучання і оркестри. Величезну роль в історії української естради 70-х - 80-х відіграв Естрадно-симфонічний оркестр Укртелерадіо п/к Ростислава Бабича, з яким записувалися майже всі відомі співаки. Серед найпопулярніших виконавців цього періоду були Назарій Яремчук, Василь Зінкевич, Софія Ротару, Ніна Матвієнко, Тетяна Русова, Людмила Артеменко, Лідія Михайленко, Лідія Відаш, тріо Мареничів; у 80-ті роки на естраду приходять Алла Кудлай, Віталій Білоножко, Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Микола Гнатюк, Володимир Удовиченко...

Величезною популярністю у 70-ті - 80-ті роки користувалися вокально-інструментальні ансамблі "Смерічка", "Кобза", "Ватра", "Водограй", "Світязь", "Арніка", "Чарівні гітари", "Краяни". Найвідомішими поетами-піснярами у цей час були Юрій Рибчинський, Володимир Кудрявцев, Вадим Крищенко, Андрій Демиденко, Ростислав Братунь, Анатолій Драгомирецький, Богдан Стельмах, Олександр Вратарьов, Ігор Лазаревський, Віктор Герасимов... Проте з молодими композиторами працюють і поети старшого покоління, що починали творити з метрами нашої естради - Михайло Ткач, Дмитро Луценко, Микола Сингаївський, Борис Олійник та ін.

Кінець 80-тих - 90-ті роки

Стара українська естрадна музика переживає занепад, потроху вмирають композитори, жанр ВІА взагалі зникає, пісні стають більш простими за музикою і текстами, часом - примітивними. Але і в цей період з'являються гарні твори, особливо це стосується таких композиторів, як Олександр Злотник, Остап Гавриш, Генадій Татарченко, Леонід Попернацький, В'ячеслав Корепанов, Мар'ян Гаденко, Микола Мозговий, Павло Дворський. Пісні під оркестр практично не виконуються, з ним зрідка виступають лише Олександр Василенко та Фемій Мустафаєв, останнім часом почав також виступати Павло Дворський, який у 80-ті - 90-ті роки ніколи такого не робив. Серед поетів-піснярів найбільш відомими є Вадим Крищенко, Андрій Демиденко, Степан Галябарда, Микола Луків, продовжують писати Ю. Рибчинський, М. Сингаївський, М. Ткач, хоч їхні пісні вже не мають колишньої популярності. Найвідоміші виконавці української естради (станом на кінець 90-х): Василь Зінкевич, Павло Дворський, Раїса Кириченко, Алла Кудлай, Оксана Білозір, Іво Бобул, Лілія Сандулеса, Віталій Білоножко, Павло Зібров, Іван Мацялко, Ніна Шестакова, Надія Шестак, Анатолій Матвійчук. За останнє десятиліття більшість з них значно скоротили, а то й зовсім припинили концертну діяльність.

Серед найпопулярніших пісень цього періоду можна виділити: "Україна" Т. Петриненка, "Україночка" О. Білозір, "Піду втоплюся" А. Миколайчука, "Я козачка твоя" Р. Кириченко, "Час рікою пливе" та "Смерека" М. Гнатюка, "Дві зорі" І. Мацялка, "Душі криниця" І. Бобула.

Часи незалежності

Зі здобуттям незалежності в Україні активніше почала розвиватися і культурна сфера. Своя власна естрада, яка тепер має назву шоу-бізнес, в Україні пройшла шлях від хобі купки ентузіастів до світового визнання і прибуткової індустрії. Вітчизняні артисти відкривали нашу країну світу, завойовували популярність за кордоном, створювали міжнародний імідж України. Багато з тих, хто стояв біля витоків українського шоу-бізнесу досі на плаву і в топі, хтось уже давно відійшов від справ, але всі взяли участь у створенні самобутнього українського естрадного стилю і розвитку культурної сфери країни.

Старт української незалежної сцени, не схожої на жодну іншу у світі, був даний ще за два роки до появи нашої країни, а саме у 1989 році, коли 24 вересня у Чернівцях відбувся фестиваль української музики "Червона рута - 89". З відомих артистів на сцені "Рути-89" виступили і популярні у майбутньому гурти - "ВВ", "Брати Гадюкіни", "Кому вниз", а також маловідома тоді виконавиця Ірина Білик. Так, на фестивалі у 1991 році у Запоріжжі виступав Андрій Кузьменко - тепер відомий як "Скрябін". Донецька "Червона Рута" у 1993 році відкрила Олександра Пономарьова та Руслану Лижичко, через два роки у Криму на фестивалі виступили зовсім молоді Ані Лорак та Наталя Могилевська. Ще через два роки у Харкові на сцені "Червоної Рути" засвітилися "Танок на майдані Конго" і "Тартак".  "Червона Рута" стала справжнім ярмарком талантів, а головне майданчиком, на якому могли заявити про себе молоді українські виконавці, з причини відсутності тоді доступу на радіо і телебачення.

Початок 2000-них років ознаменувався тим, що вперше українську сцену можна назвати шоу-бізнесом. У цей час ознаками естради стали комерціалізація, поява яскравих образів, дорогих шоу і нестандартних підходів для завоювання серця слухача.

 У перший день весни 2002 року на телебаченні з'являється новий канал - "М1", який стає головним джерелом музичного життя країни. Весь вітчизняний шоу-бізнес прагне отримати право ротації на каналі і розширити свою базу слухачів. Інші музичні канали - MTV-Україна, OTV, Entermusic також посприяли розкрутці української сцени і вивели її на новий рівень.