Мікроцикл

Епоха XVII - першої половини XVIII століття - час інтенсивного шукання в області музичного мистецтва. У цей час відбувається формування нових жанрів і принципів композиції. Серед блискучих досягнень цього часу - поява опери, ораторії, кантати, а також розквіт інструментальної музики, яка до цього часу знаходилася «в тіні» пануючої вокальної поліфонії.

У музиці епохи розрізняють три періоди: 

• ранній (творчість К. Монтеверді, Дж. Габріелі, Г. Шютца), 

• середній (А. Скарлатті, А. Кореллі, Ж. Б. Люллі, Г. Перселл), 

• пізній (Й. С. Бах, Г. Ф. Гендель, Г. Ф. Телеман, А. Вівальді, Д. Скарлатті,
  Р. Куперен, Ж-Ф. Рамо). 

У числі відкриттів інструментальної музики XVII-першої половини XVIII століття можна назвати формування циклічної форми. 

Циклічною називається форма, що складається з декількох частин, самостійних за формою, контрастуючих за характером, але пов'язаних єдиним задумом.

Слово "цикл" у перекладі з грецької мови означає коло. Тобто циклічна форма охоплює коло різних музичних образів - темпів, жанрів у їх різновидах.

В І половині XVIII століття з'являється жанр «малого» циклу (мікроциклу), що складається з прелюдії (токата, фантазія) і фуги, який є одним з найцікавіших феноменів музичного мистецтва епохи Бароко. Багато в чому зіставлення імпровізаційної свободи першої частини і суворого інтелектуалізму другої відобразило світовідчуття складної епохи. При цьому унікальність мікроциклу зумовлена і тим, що досягнувши своєї вершини в творчості Й. С. Баха, він не йде в минуле, а вже в мистецтві XIX-XXI ст. «здійснює своєрідний зв'язок часів». Як відомо, до циклу «прелюдія (токата, фантазія) і фуга» звертаються Ф. Мендельсон, С.Франк, М. Регер, П. Хіндеміт  та багато інших композиторів.

Найвідоміші приклади мікроциклу ми зустрічаємо в творчості Й.С.Баха - це прелюдії та фуги з "Добре темперованого клавіру" (зразок циклу в циклі), органні токати та фуги, фантазії та фуги.

Й.С.Бах «Добре темперований клавір»

Серед клавірних творів Й. С. Баха особливе значення має «Добре темперований клавір» (абревіатура цього циклу творів - ДТК). 

І том ДТК був написаний у 1722 р. в Кетені та складався з 24 прелюдій і фуг;
ІІ том мав таку ж будову і створений у Лейпцигу у 1744 р.

Назва циклу передбачає використання клавішного інструменту, налаштування якого дозволяє музиці звучати однаково добре в різних тональностях. Таким налаштуванням, наприклад, є поділ октави на дванадцять рівних півтонів — рівно темпероване налаштування. У часи Баха були поширені інші системи налаштування, наприклад, середньотонове налаштування. Це означало, що один і той же твір, що виконується в різних тональностях, звучав по-різному, а часте використання хроматизмів і модуляцій створювало враження неналаштованості інструменту і дисонансу. Це накладало на музику тієї епохи обмеження і Бах хотів показати музикантам всі переваги нового музичного налаштування. Як виявилося, саме за цим налаштуванням і було майбутнє музики.

Працюючи над ДТК, Й. С. Бах мав на меті продемонструвати можливості темперованого строю, застосування якого давало можливість користуватись усіма тональностями мажорного та мінорного ладів. Кожна прелюдія і фуга ДТК об’єднані однією тональністю і в циклі розташовані у висхідному русі хроматичної гами (До мажор — до мінор — До-діез мажор — до-діез мінор і т. д.).

В темах прелюдій і фуґ ДТК узагальнювалась мелодика різних жанрів та епох: теми-речитативи, пісенні, танцювальні, інструментальні (часто імітують прийоми скрипкової, гітарної гри). Цей грандіозний твір визнано одним з найвидатніших в світовому музичному мистецтві. Прелюдії і фуґи з цих двох томів входять і в навчальний, і в концертний репертуар всіх професійних піаністів.

Прелюдія виникла в кінці XVI століття - це вступна п'єса, яка виконувалась перед іншою вокальною або інструментальною п'єсою. Для прелюдії характерна однотипність викладу музичного матеріалу: однотипність фактури, ритмічного малюнка, будови музичних фраз. Прелюдія, найчастіше, містить в собі один музичний образ, висловлює один настрій.

Фуга (в перекладі означає «втеча», «біг») - складний поліфонічний твір, в якому всі голоси рівноправні. В основу звичайної фуги покладена одноголосна тема (основна музична думка), яка послідовно проводиться - точно або майже точно - у всіх голосах. Залежно від числа голосів фуга називається двоголосною, триголосною, чотириголосною і т. д.

Найбільшою популярністю користується перші прелюдії і фуги До мажор і до мінор.

Сучасні обробки поліфонічних творів