Embedded Files
Хорова музика має своє різновиди. Умовно її можна поділити:
одночастинні жанри: хорова обробка народної пісні, хорова мініатюра (хор), хорова поема;
жанри духовної хорової музики: піснеспів, хорал, літургія, меса, панахида, реквієм;
багаточастинні жанри: партесний і хоровий концерт, ораторія, кантата.
ХОРОВА ОБРОБКА НАРОДНОЇ ПІСНІ
ХОРОВА ОБРОБКА НАРОДНОЇ ПІСНІ
Хорова обробка - це видозмінення народної пісні за допомогою специфічних музичних прийомів (гармонізації, аранжування або транскрипції). Створення обробки – серйозний творчий процес, що потребує від автора не меншої майстерності, чим створення оригінального твору. Опрацьовуючи народну пісню, композитор за допомогою музичних засобів глибше розкриває її зміст, передає настрій та характер, зберігає першоджерело пісні з використанням нових тембрів, фарб і гармонійних засобів, проявляє свою авторську індивідуальність.
Видатними майстрами хорової обробки є українські композитори М. Леонтович, М. Лисенко, Я.Степовий, О.Кошиць та інш. У відповідності з народними виконавськими традиціями хорові обробки пишуться в куплетній або куплетно-варіаційній формі і в умовах концертного виконання часто звучать a cappella. В залежності від ступеня творчого впливу на фольклорний матеріал розрізняють три основні типи хорових обробок:
проста обробка-виклад в куплетно-віріаційній формі із збереженням мелодії і жанру пісні;
розгорнута обробка – наявність оригінального композиторського задуму при збереженні мелодії в незмінному вигляді (можуть бути різні варіанти: однокуплетна, багатокуплетна з повторенням або без повторення куплетів, більш складна структура);
вільна обробка – активний творчий розвиток фольклорного матеріалу, що включає і мелодичні перетворення. Цей тип обробки близький оригінальним творам, що засновані на матеріалі народних пісень. З них найбільш характерною та розповсюдженою є розгорнута обробка. Але можна зустріти хорову обробку і оригінальних творів – наприклад пісень українських композиторів, що стали народними.
Микола Леонтович
Микола Леонтович – відомий український композитор, творець понад 150 хорових обробок української народної пісні для хору a cappella.
Основу його музичної спадщини складають обробки українських народних пісень. На основі народних мелодій М. Леонтович створював цілком оригінальні хорові композиції. Композитор по-новому інтерпретував фольклор, в кожній народній пісні прагнув передати її неповторний образний зміст і самобутню художню красу, використовуючи музичні надбання європейської музично-хорової культури. Він належав до тих композиторів, які уміло використовували звукообразотворчі прийоми й підпорядковували цьому своє високе відчуття стильової природи пісні.
Тематика хорових мініатюр композитора надзвичайно різноманітна. Це обрядові, церковні, історичні, чумацькі, жартівливі, танцювальні, ігрові пісні. Одне з центральних місць у творчості Леонтовича посідають хори на побутові теми. Вони характерні динамічним розгортанням сюжету, активною драматизацією подій та образів. В піснях-реквіємах «Козака несуть», «Із-за гори сніжок летить», «Смерть»
Леонтович талановито переосмислив мелодику народного плачу, використовуючи специфічне звучання окремих голосів і цілих хорових груп, застосовуючи різні хорові звукові ефекти, наприклад, спів із закритим ротом.
Найвищим досягненням композитора вважають пісні «Щедрик» і «Дударик», в яких Леонтович досягнув максимальної ритмічної організації. Особливо популярним
був і залишається «Щедрик», в якій органічно поєднані прийоми народного багатоголосся з досягненнями класичної поліфонії.
«Дударик» - ця обробка виникла на основі простенької жалібної дитячої пісеньки про діда-дударя, що помер і залишив сиротою свій улюблений інструмент – дуду (тобто волинку).
Цей текст повторюється у обробці 4 рази без змін у тексті та на остинатному (такому, що повторюється) мотиві. З невеликої поспівки з одноманітним ритмом розгортається ціла хорова поема, де відображений і смуток за померлим дідом (низькі чоловічі голоси «гудуть», зображаючи звучання дуди), і спогади онуків за померлим дідом, що раділи за дідовими піснями. Тому веселі, жваві мажорні куплети чергуються з сумними мінорними.
Хор «Пряля» позначений справжньою майстерністю й художньою довершеністю. Індивідуалізація образного змісту пісні, психологічна глибина – риси, нові для жанру обробок народних пісень, створених до Леонтовича.
За сюжетом пісні молода жінка відчуває неприязнь і навіть ворожість батьків чоловіка. І свекруха, і свекор – злі люди, які постійно докоряють їй, не бажають бачити, як вона тяжко працює. Тільки чоловік жаліє її, зігріває теплим словом.
Народна мелодія відтворює лише один образ – образ невістки, перевтомленої працею, яка ледь не засинає за прядінням. Мелодію витримано в мінорних, журливих тонах. Її невеликий обсяг і часте повторення в цих рамках ніби передає монотонність праці молодої прялі. Текст народної пісні подано в рондоподібній формі: у першій, третій і п'ятій строфах ідеться про невістку, у другій та четвертій – про свекора і свекруху, і тільки в шостій говориться про любого чоловіка.
Виходячи із змісту поетичного тексту, композитор створює образи прялі, її чоловіка, свекра та свекрухи. У чотиритактному вступі втілено основний настрій пісні. Двічі повторена фраза передає неспокій, перевтому. Особливо виразною є партія альта, що рухаються по звуках верхнього тетрахорду мелодичного мінору.
«Козака несуть» - козацька пісня трагічного характеру, пісня-реквієм. Образи загиблого козака та дівчини, що плаче за ним. Вже у початковій темі, яку ведуть баси – своєрідному авторському вступі до пісні – втілені основні риси цього урочистого траурного маршу. Низький регістр, розмірений темп з підкресленням ритму ходи, низхідна спрямованість мелодії – все це сприяє створенню
траурного характеру.
Трагізм образу підкреслено композиційними засобами. У 1-му куплеті – це скорботна сповідь чоловічих голосів – «козака несуть». У другому – сумні, схожі на плач інтонації високих жіночих голосів – «а за ним його дівчина білі рученьки ломить». Повторення у
репризі першого куплету, де знову повертаються «присмеркові» тембри, довершує образ цієї трагічної тричастинної композиції.
«За городом качки пливуть» - це жартівлива пісня, де засуджується соціальна нерівність: хлопець хоче одружитися на дівчині, що кохає – доньці бідної вдови. Але мати сватає йому багатих, бо хоче невістку із приданим.
Основна музична тема пісні – речитативна, моторна, починається з висхідної терції. Характерна ознака обробки – дуже швидкий темп, що робить пісню подібною до скоромовки. Форма куплетна, в куплетах мелодія переходить від жіночих голосів до чоловічих і назад, утворюючи контрастні переклички хорових груп.
Слід за Лентовичем, до жанру хорової обробки зверталися інші провідні композитори України.
Олександр Кошиць
На початку ХХ століття сяяв талант Олександра Кошиця — всесвітньо відомого хорового диригента та композитора, автора хорових обробок народних пісень. Його творчість відіграла величезну роль у становленні нового етапу в історії обробки української народної пісні. Завдяки його таланту і праці на незнану височінь піднялася культура українського хорового виконавства, змінилося уявлення про художню спроможність хорових колективів, які талановито представили музичній громадськості кращі твори українських композиторів. Усе своє життя митець працював на ниві хорової культури.
Доробок композитора в галузі обробки української народної пісні великий. Зі своїх обробок він формував збірки. Тут є героїчно-епічні, гуртові, побутові пісні, багато ліричних та лірико-епічних зразків.
Колискова “Ой ходить сон коло вікон” написана для сопрано-соло в супроводі мішаного хору. Музиці притаманні неспішний темп, плавна, розспівна, ніжна мелодика, притишена звучність, м’який “баркарольний” ритм. У хоровій фактурі щедро застосовані засоби колористики. Хор створює рухливий, живий фон, монотонне “мерехтіння” якого викликає в слухача асоціації з втомленою
людиною, котра колише дитину й сама ледь не засинає над колискою.
Всесвітньої слави здобула Кошицева обробка мелодії М. Кропивницького “На вулиці скрипка грає”. Вона розроблена надзвичайно делікатно, граційно як лірико-психологічна сценка. Тонкий ліричний малюнок настрою відтінюється в обробці звукописом гри музик. Як основний штрих тут застосовується стилізація скрипкових штрихів. Це одна з обробок пісні в спадщині мистця, яка завжди зачаровувала публіку. у даній обробці варіаційність сприяє наскрізному розвиткові художньої образності ігровий характер музики майстерно відтворений у фактурі.
ХОРОВА МІНІАТЮРА
ХОРОВА МІНІАТЮРА
Хорова мініатюра - це невелика п'єса для хору. На відміну від хорової пісні, в хоровій мініатюрі сильно розвинене багатоголосся, часто використовуються поліфонічні прийоми. Багато хорові мініатюри написані для хору без супроводу (в такому випадку використовується італійський термін "a cappella"). Твори з супроводом зустрічаються значно рідше, але не виключно.
Особливу різновидність складають хорали та мадригали – твори переважно старовинної західної музики. Іноді до жанру хорової мініатюри відносять деякі хорові пісні, обробки та переклади. Мініатюрі не властива куплетність, що характерна для пісенної форми. До цього жанру можуть бути віднесені тільки самостійні, оригінальні хорові твори, а не їх обробки. Хоровій мініатюрі як жанру властива камерність, «акварельність» музичних кольорів.
На початку ХХ ст. широкою популярністю користувалася хорова мініатюра "Журавлі".
Вірші написані Б.Лепким під враженням від перегляду драми С. Виспянського про польський національно-визвольний рух 1830—1831 рр., мужніх повстанців якої автор порівняв із журавлиним вирієм. Музику написав його брат, Левко Лепкий, січовий стрілець, і ця композиція стала улюбленою стрілецькою піснею.
Слова мініатюри з особливою експресивністю, максимальною точністю відображають почуття людини, яку доля закинула в чужий край. Тому пісня швидко стала популярною серед українських емігрантів. Ліричний герой, звертаючись до свого товариша із сумом повідомляє, що журавлі відлітають у вирій. Довгим сірим шнурком тягнуться вони в синьому небі, прощаючись з домівкою.
У трагічні роки Першої світової війни ця пісня була своєрідним реквіємом за загиблими у кривавих січах початку ХХ ст. Виконували її українські січові стрільці.
Левко Лепкий
Розвиток української вокально-хорової музики нерозривно пов'язане з одного боку з духовною музикою, з другого - з поезією Тараса Шевченка. Саме поезія великого українського поета надихала і надихає досі багатьох композиторів у різних країнах — в Україні, Канаді, Америці, Франції... На вірші Шевченка написано багато сольної та хорової музики, і зустрічається майже у кожного українського композитора.
Декілька цікавих фактів:
Т.Г.Шевченко посідає І місце у світі за кількістю пісень, написаних на його слова.
На 240 творів «Кобзаря», композиторами складено понад 500 музичних творів.
Сьогодні продовжують створюватися пісні на слова Шевченка - вже в нових стилях та новими засобами.
ХОРОВА ПОЕМА
ХОРОВА ПОЕМА
Хорова поема – одночастинний ліро-епічний твір для хору a cappella або хору, солістів та оркестру. Найчастіше цей твір глибокого змісту, яке характеризується програмним сюжетом, вільною структурою і формою. Тяжіння до поеми, як до жанру, випливає з самої української культури, з властивим їй синтезом ліричного і епічного початку. Особливо яскраво це спостерігається в українській хоровій музиці, яка концентрує в собі глибинні національні народні традиції.
З кінця XIX - початку ХХ століття зростає інтерес до жанру хорової поеми, українських композиторів приваблює саме жанр хорової поеми, що витікає з самого духу українського мистецтва, від народних історичних пісень і дум, поезії Т.Шевченка.
Жанр хорової поеми широко представлений в творчості видатного українського композитора Кирила Стеценка. До жанрів хорової музики композитор звертався протягом усього свого творчого шляху. Це пов'язано з його диригентською та педагогічною діяльністю, роботою з хоровими колективами. Хорова творчість Стеценка різноманітна за жанрами: великі твори для хору й оркестру, хори з супроводом і без супроводу (а-капела); хорові обробки народних пісень.
Для хорових композицій Стеценко часто використовував тексти українських поетів-демократів Т. Шевченка, П.Грабовського, І. Франка, Лесі Українки.
Найбільшою популярністю користується хорова поема «Сон» на вірші Павла Грабовського «Зелений гай, пахуче поле». Поема привнесла багато нового в українську хорову музику початку ХХ ст.:
нову образну сферу (романтичне протиставлення образів мрії та реальності);
нове коло інтонацій, що об’єднує різні за змістом і жанрами групи народних пісень: ліричні про кохання, сімейно-побутові та соціально-побутові;
новий ідейний зміст.
Кирило Стеценко
До жанру хорової поеми звертався і Микола Леонтович. У творчому доробку композитора 4 хорові поеми: «Льодолом», «Літні тони», «Легенда», «Моя пісня», в яких простежуються пізньоромантичні риси.
Хорова поема «Льодолом» втілює народження нового через його конфліктне зіткнення з усім віджилим, руйнівним, ідею животворної весни, яка дає початок життю й оновленню.
Page updated
Google Sites
Report abuse