Брусенцов
Микола Петрович

У 1953 році після закінчення інституту Миколу Брусенцова направили на роботу до спеціального конструкторського бюро (СКБ) при Московському університеті, а потім в проблемну лабораторію з розробки ЕОМ для використання у навчальних закладах. Тут доля звела його з блискучим вченим-математиком Сергієм Львовичем Соболєвим, який загорівся ідеєю створення малої ЕОМ, яка б за вартістю, розмірами і надійністю була придатна для інститутських лабораторій.

Саме тоді у Брусенцова виникла думка використати трійкову систему числення. Вона дозволяла створити дуже прості та надійні елементи на магнітних підсилювачах, що працювали в імпульсному режимі. Він розробив і зібрав схему трійкового суматора, який одразу ж і надійно запрацював. С.Л.Соболєв, дізнавшись про його намір створити ЕОМ з використанням трійкової системи числення, палко підтримав задум і подбав про те, щоб допомогти молодими фахівцями. Винайти суматори, лічильники та інші типові вузли не склало особливих труднощів для Брусенцова.

У 1958 р. співробітники лабораторії (на той час їх було майже 20 осіб) своїми руками виготовили перший зразок машини. На десятий день наладки машина запрацювала. Машину назвали "Сетунь" – за назвою річки неподалік від Московського університету. Своєю простотою і практичністю «Сетунь» була зобов'язана поданням чисел і команд у симетричному коді - (-1, 0, 1). По суті, в університетських розробників вийшов перший RISC-комп'ютер. Довжина машинного слова «Сетунь» складала 9 тритів, всього 24 команди. Особливістю машини була сторінкова дворівнева організація пам'яті. Магнітний барабан, аналогічний барабану ЕОМ «Урал», був пов'язаний зі швидкою оперативною пам'яттю посторінковим обміном. Це сприяло підвищенню продуктивності машини, яка складала 4500 операцій на секунду.

Держкомісія, яка приймала ЕОМ «Сетунь», визнала машину першим діючим зразком універсальної обчислювальної машини на безлампових елементах, якому властиві висока продуктивність, достатня надійність, малі габарити і простота технічного обслуговування. Незабаром було прийнято рішення про серійне виробництво «Сетуні» на Казанському заводі математичних машин, який в результаті випустив 50 ЕОМ «Сетунь». 30 з них працювали у вищих навчальних закладах СРСР. На «Сетуні» вирішувалися завдання математичного моделювання у фізиці та хімії, задачі оптимізації управління виробництвом, короткострокових прогнозів погоди, конструкторських розрахунків, комп'ютерного навчання, обробки експериментальних даних і т. д.

У 1961-1968 роках М.П. Брусенцов разом з Є.А.Жоголєвим розробив більш досконалу машину, згодом названу «Сетунь-70». Це була машина нетрадиційної двостекової архітектури, орієнтованої на забезпечення сприятливих умов подальшого розвитку її можливостей методом інтерпретуючих систем. Діючий зразок пройшов випробування у квітні 1970 року. Але, на жаль, після завершення робіт з проектування, монтажу та налагодження «Сетуні-70» лабораторія Брусенцова була змушена за рішенням керівництва університету припинити подальші розробки. Єдиний створений екземпляр «Сетунь-70» стали використовувати в системі комп'ютерного навчання «Наставник».

М.П.Брусенцов тривалий час завідував лабораторією ЕОМ факультету обчислювальної математики і кібернетики МДУ ім.М.В.Ломоносова. Основними напрямками його наукової діяльності були архітектура цифрових машин, автоматизовані системи навчання, системи програмування для міні- і мікрокомп'ютерів. Ним опубліковано понад 100 наукових праць, в тому числі монографії "Мала цифрова обчислювальна машина «Сетунь»» (1965 р.), «Мінікомп'ютери» (1979 р.), «Мікрокомп'ютери» (1985 р.), навчальний посібник «Базисний фортран» (1982 р.). Він також має 11 авторських свідоцтв на винаходи. Книга про "Сетунь" була перекладена і видана німецькою мовою.

"Повноцінна інформатика не може обмежитися загальноприйнятою сьогодні з технічних причин двійковою системою - основа повинна бути трійковою. У мене в наявності переконливі докази правильності відкритого шляху." (М.П.Брусенцов)