Embedded Files
Його винахід був далеким від досконалості, але він породив нову галузь досліджень, яка дістала назву "машини Тьюрінга". Сьогодні ми називаємо їх "комп'ютери"
фільм "Гра в імітацію", 2014 р.
Ніхто інший не зробив такого самого внеску в нашу перемогу у війні (У.Черчілль)
Алан Метісон Тьюрінг, англійський математик, логік і криптограф, народився 23 червня 1912 року. До війни навчався у британському Королівському коледжі Кембриджа та американському університеті Принстон. У 1936 році Тьюрінг запропонував проект простого пристрою, що має всі основні властивості сучасної інформаційної системи: програмне керування, пам'ять і покроковий спосіб дій. Ця уявна машина, що отримала назву "Машина Тьюрінга", використовується в теорії автоматів або комп'ютерів. Він довів, що подібна машина була б здатна провести будь-які математичні обчислення, представлені у вигляді алгоритму.
Під час другої світової війни Алан Тьюрінг працював у Блетчлі-Парку - британському криптографічному центрі, де очолював одну з п'яти груп - Hut 8, яка займалася в межах проекту "Ультра" розшифруванням закодованих німецькою шифрувальною машиною "Енігма" повідомлень Крігсмаріне (німецьких військово-морських сил) і Люфтваффе (німецьких військово-повітряних сил). Робота з розшифрування німецьких повідомлень урятувала тисячі життів та допомогла країнам-союзникам перемогти фашистську Німеччину.
На початку 1940 року Алан Тьюрінг розробив дешифрувальну машину "Бомба", яка давала змогу читати повідомлення Люфтваффе. Принцип роботи "Бомби" полягав у переборі можливих варіантів ключа шифру і спроб розшифрування тексту, якщо була відома частина відкритого тексту або структура повідомлення, яка розшифровувалася. Перебір ключів виконувався за рахунок обертання механічних барабанів, що супроводжувався звуком, схожим на цокання годинника, через що "Бомба" і дістала свою назву. Перша у Блетчлі-Парку "Бомба" була запущена 18 березня 1940 року.
Через півроку вдалося зламати і стійкіший шифр Крігсмаріне. У липні 1942 року Тьюрінг розробив техніку, названу "Turingery" (або жартівливо "Тьюрінгізмус") і покликану спростити розшифрування повідомлень машини Лоренца. Пізніше, до 1943 року, Алан Тьюрінг зробив відчутний внесок у створення досконалішої дешифрувальної електронно-обчислювальної машини "Колосс" (Colossus), що використовувалась з тією самою метою. Colossus був першим у світі програмованим електронним комп'ютером, чия швидкість роботи дала змогу ефективно застосувати статистичні методи з дешифрування повідомлень.
Після війни у 1945 році Тьюрінг очолив проект зі створення комп'ютера ACE (Automatic Computing Engine) - першого комп'ютера, розробленого у Великій Британії, а у 1948 році став працювати з MADAM (Manchester Automatic DigitAl Machine) - з комп'ютером із найбільшою на той час пам'яттю у світі.
Роботи Алана Тьюрінга зі створення перших ЕОМ і розвитку методів програмування мали неоціненне значення, давши основу для більшості досліджень у галузі штучного інтелекту. Він вважав, що комп'ютери, зрештою, зможуть мислити як людина і в 1950 році у статті "Обчислювальні машини і розум" запропонував просту перевірку, відому як тест Тьюрінга, що оцінює здатність машини мислити: ЕОМ під час розмови з людиною мала переконати її, що вона - не машина, а жива людина. 7 червня 2014 року програма, створена українським програмістом Євгеном Демченком та російським інженером Володимиром Вєсєловим стала першою в історії, якій вдалося пройти тест Тьюрінга і переконати 33% членів журі, що з ними спілкується не комп'ютер, а реальна людина - 13-річний хлопчик з Одеси Євген Густман.
Скріншот програми, яка пройшла тест Тьюрінга
Алан Тьюрінг займався не лише комп'ютерами. Він багато років їздив на велосипеді, наполегливо бігав марафонські дистанції і лише травма завадила йому пройти кваліфікацію на участь в Олімпійських іграх 1948 року. У 1952 році Тьюрінг опублікував працю під назвою "Хімічні основи морфогенезу" (англ. The chemical basis of morphogenesis), де вперше математично описав процес самоорганізації матерії. Його основним інтересом у цій галузі було листорозміщення Фібоначчі — наявність чисел Фібоначчі в структурах рослин. Пізні роботи не були опубліковані аж до 1992 року, коли був випущений збірник його праць. Внесок Тьюрінга в цю область вважається основоположним. На жаль, ця його робота залишилась незавершеною. 8 червня 1954 року у віці 41 року Алана Тьюрінга знайшли мертвим у своїй квартирі. Розтин засвідчив, що причиною смерті було отруєння ціанідом. За однією з версій отруєння стало наслідком необережного поводження з хімічними речовинами, адже останнім часом вчений жив на самоті, граючи в свою улюблену гру "Безлюдний острів", яка полягала в отриманні різноманітних хімічних речовин з популярних продуктів. На тумбочці біля ліжка вченого було виявлене надкушене яблуко і дехто вважає, що саме це яблуко як символ вшанування пам'яті Алана Тьюрінга стало емблемою Apple, хоча, насправді, офіційна біографія Стіва Джобса спростовує цю теорію. Та як би там не було, а саме з яблуком у руці увічнили вченого, спорудивши йому пам'ятник у британському місті Манчестер:
Пам'ятник Алану Тьюрінгу
Ім'ям Тьюрінга названо щорічну премію Асоціації обчислювальної техніки. Алан Тюрінг згадується в історичному романі "Криптономікон" Ніла Стівенсона і фігурує в романі Роберта Гарріса "Еніґма" та став прототипом головного героя Тома Джеріко в однойменному фільмі. Відомий письменник-фантаст Гаррі Гаррісон у співавторстві з американським ученим у галузі штучного інтелекту Марвіном Мінскі написав роман "Вибір за Тьюрінгом". На честь математика названо астероїд 10204 Тьюрінг. 23 червня 2012 року, через 100 років з дня народження Тьюрінга, на сайті google.com логотип було замінено зображенням обчислювальної машини, що зчитувала і записувала двійковий код з/на стрічку. У 2011 році BBC було створено напівдокументальний фільм "Дешифровщик. Історія Алана Тьюрінга", а в 2014 році відбулася прем'єра художнього фільму "Гра в імітацію". Роль Тьюрінга у ньому виконав Бенедикт Камбербетч, а Кіра Найтлі зіграла колегу і подругу вченого.
За матеріалами: Ковалець К. Алан Тюрінг - батько теоретичної інформатики та штучного інтелекту / Катерина Ковалець. // Інформатика. – 2015. – №11. – С. 31–33.
Page updated
Google Sites
Report abuse