Абак (грец. αβαξ, лат. abacus — дошка — вид рахівниці у стародавній Греції та Римі, а також (до XIX століття) у Західній Європі.
Абак був розділений лініями та смужками, підрахунки здійснювалися за допомогою розташованих на смужках камінчиків або інших схожих предметів. Камінчик для грецького абаку називали псифос; похідною від цього слова стала назва для підрахунку — псифофорія, «розкладання камінців».
Суаньпань — китайський семикісточковий різновид абаку.
Вперше згадується в книзі «Шу цзі» Сюй Юе (190 рік). Сучасний тип цього лічильного приладу був створений пізніше, швидше за все в XII столітті. Суаньпань являє собою прямокутну раму, в якій паралельно один одному протягнені дротинки або мотузки кількістю від дев'яти і більше. Перпендикулярно цьому напрямку суаньпань перегороджений на дві нерівні частини. У великому відділенні («земля») на кожній дротині нанизані по п'ять кульок (кісточок), у меншому («небо») — по два. Дротинки відповідають десятковим розрядам.
Соробан - японська рахівниця. Походить від китайського суаньпаню, завезеного в Японію в середні віки (за деякими відомостями, в XVI ст.). В даний час соробан досі використовуватися переважно для навчання рахунку в початковій школі. Цей підхід має ряд педагогічних переваг в порівнянні з навчанням рахунку на папері і калькуляторі.
Російська рахівниця має вигляд чотирикутної рамки з поперечними металевими дротиками і нанизаними на кожному з них десятьма «кісточками». Дротик, на якому знаходяться 4 кісточки, використовувався для підрахунків, де кожна кісточка мала вартість 1/4 копійки (1/2 полушки). Відповідно, чотири кісточки складали одну копійку. Тепер цей дротик відділяє цілу частину набраного на рахівниці числа від його дробової частини, і в обчисленнях не використовується.