Панич Віталій

Вічна пам'ять герою!

Минає п’ятий рік найдраматичнішої події сучасної історії України, яка сколихнула не тільки нашу країну, а й увесь світ. І боротьба за незалежну, європейську Україну триває і досі. Наші героїчні воїни продовжують захищати єдність і територіальну цілісність України на Сході держави. Про людей, які зараз на війні, згадають лише на похоронах, і з тим болем залишаються тільки рідні. Але пам'ятати наших захисників, це обов'язок кожного сумлінного і люблячого свою державу українця. Адже без підґрунтя, без знання історії неможливо виховати патріотичну молодь. Цією роботою ми хочемо підкреслити важливість пам'яті про тих людей, які не шкодували свого життя задля нашого мирного майбутнього. Коли трагедія зачіпає тебе і входить у твоє життя, ти розумієш наскільки це боляче.

Сьогодні тисячі вірних синів і дочок боронять, захищають, підтримують рідну неньку - Україну. Птахом-феніксом був для нас односелець, випускник нашого навчального закладу, земляк, волонтер по духу, Панич Віталій Сергійович, який народився 14. 04. 1980 року. В Коломацькій ЗОШ навчався з 1987 по 1997 роки.

Вступив на навчання до Харківського інституту Військово – повітряних Сил. В 2002 році закінчив інститут та розпочав військову службу у військовій частині м. Миргород. З початку війни доброволець і волонтер. Протягом 2014 – 2017 років, разом зі своїм товаришем ризикуючи своїми життями, забезпечував воїнів ЗСУ всім необхідним. Зустріч з ним в рідних стінах школи, стала для нас незабутньою подією. Його сила волі, людяність, бажання робити добро вражає. Він – патріот Батьківщини. Цікавився історією країни, досліджував свої корені, дбав про чесність та справедливість, процвітання та добробут України.

Події на Донеччині переконали Віталія у тому, що за волю, процвітання країни, майбутнє варто стояти до кінця.

Він був неординарною особистістю, займав активну громадянську позицію. За його плечима безліч добрих справ, за власним бажанням і за власні кошти виїжджав на передову. Віталій був активним членом волонтерського руху, учасником бойових дій 95-ої та 25-ої бригад. Перебував довгий час серед воїнів – добровольців.

Коли розпочалася антитерористична операція, Віталій активно займався доставкою гуманітарної допомоги українським бійцям в зону АТО.

Віталій Панич годинами міг згадувати безстрашних бійців, з якими познайомився: «Вони всі герої! – хвалився він. – Хлопці свідомо і сміливо стали на захист країни».

Незважаючи на хворобу, Віталій був дуже енергійним, з міцною складовою характеру, не міг сидіти без діла, увесь час знаходив собі роботу, мав кудись їхати, комусь допомагати, прекрасно володів тонкощами служби та легко налагоджував взаємовідносинами між побратимами.

Волонтер не зупинявся на півдорозі до перемоги, впевнено йшов своїм шляхом: вдень чи вночі, в ясну чи дощову погоду, але продовжував постачати на передову все, що зібрав український народ для своїх захисників.