Embedded Files
Із Батьківщиною в серці
Велика історія України складається з маленьких історій звичайних людей, які живуть поруч з нами і несподівано стають відомими на загал.
Спокійне і розмірене життя країни не відзначалось яскравими подіями, аж доки в Україну не увірвалась війна. Спочатку вона була в телевізійних передачах, Фейсбук-дописах і навіть кінофільмах, але було відчуття, що це десь далеко і зовсім не про нас. І все ж відчувалась прихована загроза, напружувала близькість до самопроголошеної ПМР.
Хлопці з нашого села , яким було трохи більше за 20, вже далекого 2014 року стали на захист України від російської агресії. Доля кожного заслуговує на окрему розповідь, але мене захопила історія наймолодшого з них - Ейдера Андрія, який проявив себе як мужній і дорослий чоловік.
Закінчивши 9-й клас Троїцької ЗОШ, Андрій обрав кар’єру військового моряка, свідомо розуміючи всі виклики і ризики морської служби. Вибір його був свідомим, що і довели наступні події. Вважаю, що патріотизм Андрія походить від сімейного виховання, і ось чому: батько Андрія, Дмитро Ейдер, відомий в Україні коваль, цікавиться минулим. Де б він не проживав, і, зокрема, в Троїцькому- він одразу налаштовує свою кузню.
«У кузні „Дархан“ родини Ейдерів у місті Надвірна твориться українська історія, гартується не лише сталь, а й чоловіча мужність. Саме тут батько військовополоненого моряка Андрія Ейдера виготовляє кортики для наших полонених моряків. Символічно, що вони були виготовлені із російських снарядів», — пише Петро Порошенко на своїй сторінці у Facebook.
Так трапилось, що Андрій Ейдер входив до екіпажу українського корабля, який мав здійснити перехід з Одеси до Азовського моря. Зокрема, Вікіпедія дає таку інформацію про хлопця:
«Під час нападу російських ВМС біля Керчі, перебував на кораблі ВМС України «Бердянськ» (малий броньований артилерійський катер проекту 58155 «Гюрза-М»). У результаті нападу росіян 25 листопада 2018 року отримав поранення.
Катер «Бердянськ» дістав кілька пробоїн рубки, можливо, від снарядів 30-мм гармати російського корабля чи винищувача. Крім нього, поранення отримав Андрій Артеменко, який теж служив на «Бердянську». Його, як і двох інших поранених українців, доставили до лікарні у тимчасово окупованій росіянами Керчі, де їх прооперували в Керченській лікарні № 1 ім. Пирогова. Мати Андрія повідомила, що він дзвонив своїй дівчині і повідомив, що він у лікарні.
3 квітня 2019 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня»
25 листопада 2018 року кораблі українського флоту у складі двох малих броньованих артилерійських катерів «Бердянськ» і «Нікополь» та рейдового буксиру «Яни Капу» здійснювали плановий перехід з порту Одеси до порту Маріуполь Азовського моря.
Українська сторона заздалегідь поінформувала про маршрут, відповідно до міжнародних норм, з метою безпеки судноплавства. Проте, всупереч Конвенції ООН з морського права та Договору між Україною та РФ про співробітництво у використанні Азовського моря та Керченської протоки, прикордонні кораблі РФ (сторожові прикордонні катери типу «Соболь», пскр «Дон», катери типу «Мангуст», мпк «Суздалец») здійснили агресивні дії проти кораблів ВМС ЗСУ. Прикордонний корабель «Дон» здійснив таран українського рейдового буксира, в результаті якого пошкоджено головний двигун корабля, обшивку та леєрне огородження, втрачено рятувальний плотик. Диспетчерська служба окупантів відмовилась забезпечити право свободи судноплавства, гарантоване міжнародними угодами.
Під час блокування протоки (спочатку у радіоефірі з порту в Керчі було сповіщено, що рух будь-яких суден через арку зупинено через танкер, що сів на мілину. Проте згодом це судно повернули вздовж протоки та таким чином пропустили три російські військові кораблі, після чого судно повернули назад.
Ось що повідомляли ЗМІ в Україні: У результаті бою російські війська захопили буксир та обидва броньованих катери. Захоплені росіянами кораблі були відбуксовані в Керч. На опублікованих фото видно, що катер «Бердянськ» дістав кілька пробоїн рубки, ймовірно, від снарядів 30-мм гармати російського корабля чи винищувача.
Загалом росіяни захопили в полон 23 українських моряки, за даними Росії — 24. За інформацією ВМС України, шестеро українських моряків дістали поранення, двоє із них — важкі. Росіяни ж повідомили, що надали медичну допомогу трьом морякам й оцінили їх поранення як легкі. Ці поранені - Артеменко Андрій Анатолійович (нар. 31 березня 1994, м. Новоукраїнка), Сорока Василь Вікторович (нар. 11 квітня 1991, Одеса), Ейдер Андрій Дмитрович (нар. 20 грудня 1999, Одеса).
Внаслідок цих агресивних дій з боку Російської федерації в Україні запровадили військовий стан. І 26 листопада 2018 року Президент підписав указ про запровадження воєнного стану строком на 60 діб.
Під час засідання Верховної Ради серед імен інших українських моряків згадали і ім’я Андрія Ейдера: «Ірина Геращенко зазначила, що внаслідок збройного нападу на військові катери Військово-морських сил України були захоплені військовослужбовці - Артеменко Андрій, 1994 р.н., Сорока Василь, 1991 р.н., Ейдер Андрій 1999 р.н.»
Під час незаконного затримання українських моряків Андрій Ейдер проявив вольові якості і психологічну стійкість. Ось як він відреагував на рішення Московського міського суду щодо відмови у звільненні зі слідчого ізолятора 13 ув’язнених моряків: «Я не розумію, як дана ситуація може розцінюватися не як збройний конфлікт з урахуванням того, скільки міжнародних організацій вже висловило ставлення до зазначеного інциденту. Я наполягаю і сподіваюся на те, що суд візьме до уваги думку міжнародних судових органів і звільнить нас з-під варти», - заявив на засіданні так званого суду Ейдер. Після винесення рішення український моряк додав: «Позаду черговий судовий процес, підсумок якого був цілком очікуваним. Він, як і попередні процеси пройшов в «закритому режимі». Абсурд! Навіть судове засідання закривають з надуманих причин, про яке здорове рішення суду можна говорити? Про який суд взагалі можна говорити по відношенню до діючих військовослужбовців? Уже майже дев'ять місяців ми є учасниками цієї постановки в цьому театрі абсурду. Але так і не можемо вникнути в суть цієї п'єси. Клопотання відхиляються, вводиться «закритий режим» - робиться все, щоб не пролити світло на цю постановку. Тим часом по ТБ продовжують називати нас злочинцями, говорити про «чудові» умови утримання. Я, як і всі моряки, висловлюю подяку волонтерам, які нам завжди допомагають», - зазначив Ейдер.
Він також нагадав про повне ігнорування міжнародних домовленостей і рішень з боку російських судів: «Чи боюся я висловлювати свою точку зору? - Ні! Силу волі українського моряка не зламати. Після всіх пережитих труднощів вона тільки міцнішає. Сподіваюся, що здоровий глузд візьме гору», - резюмував полонений український моряк.
Саме такими, справжніми вірними синами своєї країни, варто пишатися. Вони будують основу світлого майбутнього, творять історію сильної України кожен своїми вчинками і твердими незламними позиціями. Це лише одна історія із багатьох, але вже за нею можна судити: ще не все втрачено, є велика надія. Це люди. Молоді і сміливі патріоти з Україною в серці. І нас таких багато. Вірю, що наш народ переможе. Слава Україні! Героям Слава!
Проєкт виконав:
Богославець Вячеслав Іванович, учень 11 класу
Троїцький ЗЗСО
Яськівської сільської ради ОТГ
Одеської області
Керівник проєкту:
вчитель історії Костенко Вадим Миколайович
Page updated
Google Sites
Report abuse