Пасічник Євгеній

Я пишаюся своїм сином. Вважаю, що маю на це всі підстави.

Пасічник Євгеній Віталійович, випускник Помічнянської ЗШ І-ІІІ ступенів №3 2014-го року.

Про те, що він стане військовим, Женя твердо вирішив ще у 10 класі. Навчався добре, закінчив школу зі срібною медаллю і вступив у кілька цивільних ВУЗів за результатами ЗНО, паралельно здавши всі іспити та нормативи, необхідні для вступу до військового вишу.

Але, сталося так, що саме в той рік, коли Женя випускається зі школи, розгортається жахіття на Сході нашої країни. Ми з татом вмовляли його відмовитися від наміру стати військовим, тим більше, що був гідний вибір. Але, він наполіг на своєму, твердо сказавши: «Там теж потрібно комусь бути!». Нам нічого не залишалося, крім як змиритися з цією думкою. Надіялися, що за роки навчання та клята війна закінчиться...

Женя став курсантом Одеської військової академії, вступивши на факультет ВДВ та військової розвідки.

Навчався і там добре. Його фото помістили на банері біля головного входу до академії, як одного з кращих курсантів.

Тоді для нас із татом настала пора хвилювань та переживань за сина. Адже він неодноразово (15 разів!) стрибав з парашутом, іноді з приземленням у море, були часті виїзди на навчальні стрільби з усіх видів зброї, довелося водити усі види бойової теніки...

...Але, влітку 2018 року ми зрозуміли, що наші колишні хвилювання ніщо в порівнянні з тим, що нас очікувало попереду. По закінченню військової академії Женя отримав звання Лейтенант і його відразу було направлено в зону проведення антитерористичної операції (АТО) як кадрового офіцера. Про те, що нам довелося пережити, я не розповідатиму, бо це передати словами просто не можливо. Щоденні очікування того завітного: «Ма, привіт...», переживання, чи не голодний, чи не захворів... Адже сам Женя жодного разу не поскаржився на якісь незручності, не сказава, що йому важко, чи щось подібне.

Та ми все витримали. Наш син повернувся на службу в місце постійної дислокації. Через пів року Женя вдруге виконував свій військовий обов’язок, захищаючи східний кордон України.

На даний час наш син має звання Старший лейтенант. Несе службу в одній з військових частин на посаді начальника військової розвідки.

Ось це і є та підстава, яка дає мені право пишатися своїм сином.