Нікітін Ростислав

Нікітін Ростислав Олегович

випускник Комунального закладу освіти «Середня загальноосвітня школа №62» Дніпровської міської ради

Народився 29 березня 1994 року в місті Дніпрі.

Дитинство хлопця було не з легких: доволі часто ніхто не звертав уваги на малого Ростика, дитина не була сповнена батьківською любов´ю і материним піклуванням. Вулиця, яка виховувала його, навчила не зважати на негаразди, прищепила вміння стояти на своєму, не чекати допомоги від сторонніх. А своїх, по-справжньому близьких людей, тільки меншало.

Ще малим був, коли не стало батьків. Бабуся взяла до себе Ростика. Здавалося б, тепер все зміниться на краще… Але не знайшлося для хлопчика ні добрих слів, ні добротного одягу, ні смачненького від рідної людини. Байдуже ставлення вдома – звик, постійні сварки в школі – звик, скарги вчителів – звик, звик, звик…Знову вулиця прийняла підлітка у свої рамена. Він начебто доводив усім навколо, що ще гірший , ніж про нього говорять.

І раптом усе змінилося. Йому запропонували займатися спортом. Хтось почав опікуватися підлітком, пояснювати, що вулиця – це не початок, а, скоріше, кінець. А ще з´ясував, що значення імені Ростислав, - зростаюча слава. І наче підмінили хлопця. Успіхи в спорті потроху збудили цікавість до навчання. Ростик змінювався на очах: не тільки дорослішав, мужнів, а й дружити з однокласниками почав, знайшов спільну мову з учителями.

Найкраща мить його підліткового життя – став чемпіоном Дніпра з панкратіону.

Після дев’ятого класу навчався в Дніпровському ліцеї з посиленою військово - спортивною підготовкою. Вирішив: буде військовим!

У 2012-2013 рр. проходив строкову службу у 79-ій Миколаївській аеромобільній бригаді, за військовою спеціальностю снайпер, розвідник, десантник. Одружився під час виконання військового обов’язку перед Вітчизною, отримавши відпустку після чергової успішно проведеної операції.

Загинув 30 липня 2014 року в бою під містом Шахтарськом.

Нагороджений Указом Президента «Орденом за мужність ІІІ ступеня» посмертно.