Білоконь Іван

Повсякденне життя в зоні АТО

Війна кардинально змінила життя тих, хто пішов на фронт. У тому числі життя нашого тата – Білоконя Івана Володимировича. Змінилося все: а саме - звички, розпорядок дня, раціон харчування…

Коли прийшла повістка, думки « відкупитися» навіть не могло бути. Тато пішов на принцип і відразу сказав: « У кожної людини є свої переконання. Прийшов супротивник на мою землю – я не маю втікати. Хто як не я захистить мою сім’ю, державу? Якщо я відмовлюсь, чому не можуть зробити це й інші? В цьому, звісно, проблем немає, але хто ж тоді воювати буде? Якщо держава покликала – значить так треба!».

В умовах війни солдати перебували у бліндажах, які власноруч викопували і облаштовували.

Щодо вогню: часто працювала заборонена артилерія, її було навіть більше, ніж стрілкового озброєння. Звичайно ж були обстріли з мінометів, кулеметів, крупнокаліберної артилерії та ін.

Великою емоційною розрадою були листи й посилки: від рідних, волонтерів, людей, які просто хотіли допомогти.

Уже, приїхавши додому, тато з упевненістю сказав, що приблизно 80% усієї інформації просто не показується, замовчується.

Російська агресія не має жалю! Вогонь не припиняється, але бійці з честю і гордістю продовжують захищати рідну землю.