Embedded Files
Кожна людина в своєму серці ,як найбільшу святиню, носить образ рідної землі. Кожному по – своєму болить його країна. Сьогодні на уроці ми будемо говорити про нашу землю, мову – про нас.І гості нашого уроку Олег Гончаренко та Валерій Прохін - наші сучасники,це два світи, два таланта, як добре, що про талановитих митців можна говорити не в минулому, а в теперішньому часі. Ілюзія реальності переплелась у творчості художника – графіка та поета - гірка перчинка, насаджена на вилку, це символ їх співдружності , бо обидва бачать сучасний світ, сучасну реальність по- своєму, мають неординарний "смак": торкаються душі, змушують задуматися.
Звернітьувагу на епіграф.Це рядочки поезії Олега Гончаренка «Кредо» Прочитайте їх.
Я - скіф! І все!
Зтривогою на серці,
я пролюбив, як пролетів, віки.
Я з кимсь - усе, а з кимсь - лише у герці
готов із лез запалюватьзірки.
Я так течу, неначе кров у жилах!
Я так ячу, як очі - до весни!
Мої вогнііще горять на схилах, і в маревах грімкочуть табуни…
Отже, спробуємо хоча б наблизитися до розкриття цієї вічної загадки – загадки життя.
Візитна картка ОЛЕГА ГОНЧАРЕНКА.
Олег Миколайович Гончаренко народився 5 серпня 1959 року в місті Теміртау (Казахстан). З 1964 року живе у місті Мелітополь Запорізької області. Здобув середню спеціальну освіту, служив в армії, багато працював фізично. Нині на творчій роботі.
Поетичною творчістю почав цікавитися дуже рано. Друкувався у журналах «Прапор», «Березіль», «Дніпро», «Донбас», «Київ», «Літературний Чернігів», альманахах «Хортиця», «Великий Луг», «Вітрила». Автор 11-ти поетичних збірок. Лауреат Обласної молодіжної премії ім. М.Андросова (1988), премії СРУ «Літературна скарбниця» (1991), Міжнародної літературної премії ім. Богдана – Нестора Лепкого(2006). Член Національної Спілки письменників України.
Вже перші публікації О.М. Гончаренка та збірка «Крони дитинства» (1988) спростовують думку про те, що до філософської лірики митцеві треба «дорости», бо це своєрідний підсумок творчого розвитку.
Друга ж збірка – «Петрогліфи» (1991) – має яскраве філософське спрямування, яке чітко прослідковується на романтичному тлі.
Ключ розуміння Гончаренком сучасності – у його художньо-історичному і філософському мисленні, у такому поетичному способі відображень реалій буття, який дає можливість сприймати красу й потворність, добро і зло, миттєвість і вічність крізь призму національного і загальнолюдського. Прагнення дійти до суті, осягнути все, що пережив наш народ, чим живе сьогодні і яким воно буде його прийдешнє, спонукає автора до усвідомлення себе не лише сином сучасності, а й сином історії: скіфом, козаком… У своїх віршах він звільняється від буденності, негараздів і од усього скороминучого - у леті розмовляє з Вічністю. Це нагадує філософську поезію В.Стуса,Л.Костенко,інтелектуальні вірші Є.Маланюка, філософську прозу Ф.Булгакова. Твори поєднують класику і модерн, постмодерн.
Презентация Гочаренко 2010.pptPage updated
Google Sites
Report abuse