Цікаві факти

Після війни Андрій Малишко познайомився з братами—композиторами Майбородами — Платоном та Георгієм. Творча співпраця з Платоном Майбородою дала плідні результати — з'явилося кілька прекрасних пісень. Згодом товаришування поета й композитора переросло у творче побратимство на все життя.

— Платоне, переходь жити до мене, — запропонував Малишко одного разу Майбороді. У відповідь кілька років жили вони в одній квартирі, як брати. І Платонова мати звала їх „синочками”. Заходив до них і Георгій. Скільки пісень вони тоді створили, скільки було співано-переспівано!

День стоїть за далями крутими,

Пахне літо щедрістю весіль.

Добре жить, бо є ще побратими,

Серце є, і люди, і хліб-сіль! —

так пізніше скаже про ці дні поет. Дружба, освячена творчістю, не припиняється й тоді, коли Платон перебрався на іншу квартиру, - брати часто відвідували Малишка.

Говорить Платон Майборода: „Я мав щастя в житті працювати з Андрієм Малишком, називати його своїм вірним другом. Про Андрія Малишка як про поета, як про людину, про особистість можна багато говорити. Я скажу тільки, що, як чарівний сон, згадую нашу спільну працю над піснями. Андрій дуже точно відчував музику і знав ті секрети, які допомагали йому писати свої блискучі поезії для пісень, для музики...

Пригадуються зимові й осінні вечори і ночі, коли ми так сиділи, і я ловив мелодію якоїсь пісні, а Андрій тут же біля мене підбирав до неї слова. Багато спогадів. Колись Малишко в одному з віршів, присвячених мені, так сказав про те, що я зараз згадую:

Ми подружили, до праці охочі,

Ми побратались у доброму ділі,

Як ми співали осінньої ночі:

„Карії очі і рученьки білі...”