Рівні види і заходи безпеки. Національна безпека України

Засади національної безпеки України

Верховна Рада України 19 червня 2003 року ухвалила Закон України «Про основи національної безпеки України». Згідно з цим документом об’єктами національної безпеки є:

громадяни — їхні права і свободи;

суспільство — його духовні та матеріальні цінності;

держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.

Національна безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави. У законі визначено, зокрема, такі принципи забезпечення національної безпеки України:

• пріоритет прав і свобод людини і громадянина;

• верховенство права;

• пріоритет договірних (мирних) засобів у розв’язанні конфліктів;

• чітке розмежування повноважень та взаємодія органів державної влади у забезпеченні національної безпеки;

• демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією держави;

• використання в інтересах України міждержавних систем та механізмів міжнародної колективної безпеки.

Пріоритетами національних інтересів України є:

• гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина;

• розвиток громадянського суспільства, його демократичних інститутів;

• захист державного суверенітету і територіальної цілісності;

• досягнення національної злагоди і стабільності;

• створення соціально орієнтованої ринкової економіки;

• забезпечення екологічно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства;

• збереження та зміцнення науково-технічного потенціалу;

• зміцнення інтелектуального потенціалу українського народу, його фізичного і морального здоров’я;

• розвиток української нації, а також самобутності громадян усіх національностей, що становлять український народ;

• налагодження відносин з усіма державами;

• інтегрування в європейську і світову спільноту.

Сфери національної безпеки

Економічна безпека

Економічна безпека — це здатність держави задовольняти потреби суспільства у необхідних товарах та послугах і створювати умови для сталого розвитку економіки в майбутньому.

До 1991 року економіка України була частиною народного господарства СРСР, що функціонувало за принципами планової економіки і мало дуже високий ступінь спеціалізації та кооперації. Наприклад, завод із виготовлення телевізорів міг отримувати кінескопи з Уралу, а корпуси — з Естонії чи Білорусі. Після розпаду СРСР розпочався процес формування національних економік, і більшість зв’язків було розірвано.

Україна взяла курс на розбудову ринкової економіки. Було здійснено масштабну приватизацію й ухвалено багато нових законів. На жаль, економічного спаду не вдалося уникнути: закрилися численні підприємства, працівники залишилися без роботи, а їхні родини — без засобів до існування. Це призвело до погіршення демографічної та соціальної ситуації в державі.

Демографічна ситуація є важливим показником економічної безпеки. Вона дає змогу оцінити наявні та майбутні трудові ресурси, а також вжити заходів для запобігання демографічній експансії інших народів.

За статистичними даними, у 1991-2015 рр. смертність в Україні переважала народжуваність, населення зменшилося на 9 мільйонів. Скоротився показник середньої тривалості життя. Спостерігається міграція за межі України громадян працездатного віку. В умовах інформаційного суспільства особливо небезпечним є «відтік мізків» — з України виїжджають представники інтелектуальної еліти: науковці та обдарована молодь.

Нині економічній безпеці України загрожують застарілі технології, корупція, економічні злочини, низька ефективність державного управління економікою, значні диспропорції в розвитку регіонів, політична нестабільність і недостатні обсяги інвестицій.

Великих економічних втрат Україна зазнала внаслідок агресії Російської Федерації та її втручання у всі сфери життя.

Продовольча безпека

Важливою складовою економічної безпеки є продовольча безпека. Населення світу стрімко зростає, а отже, зростає й виробництво продовольства, однак не так стрімко.

Рівень продовольчої безпеки впливає на рівень соціального, політичного та економічного спокою в державі. Забезпеченість продуктами харчування залежить від багатьох чинників. На деякі з них люди не можуть вплинути (наприклад, погодні умови — повені, посухи).

Для запобігання продовольчим кризам створюються національні резерви стратегічних продуктів — зерна, цукру, м’яса тощо.

Воєнна безпека

Є одним із найважливіших і водночас найдорожчих для народного господарства напрямів державної безпеки. Україна отримала у спадок від колишнього СРСР величезне військо, яке не здатна була утримувати на належному матеріальному й технічному рівні. Адже надмірні військові витрати лягали непосильним тягарем на державний бюджет, і як наслідок — скорочувалися видатки на соціальні потреби.

Сучасна Україна потребує компактної, мобільної, добре підготовленої армії, здатної забезпечити обороноздатність держави в умовах агресії Російської Федерації.

З огляду на це відбувається процес реформування Збройних сил України відповідно до стандартів НАТО. Важливою складовою цієї реформи є запровадження контрактної служби в армії. Проходження військової служби у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом здійснюється громадянами України, яким на момент призову виповнилося 18 років. Іноземці та особи без громадянства можуть проходити військову службу тільки за контрактом.

Екологічна безпека

Екологічна безпека — напрям національної безпеки, що характеризується здатністю держави забезпечити сталий розвиток суспільства. Екологічна ситуація в Україні — одна з найбільш неблагополучних у світі і щодо освоєності території, і за показниками забруднення довкілля. У 1986 р. в Україні сталася найбільша у світі екологічна катастрофа — аварія на Чорнобильській АЕС. Украй тяжкою є екологічна ситуація у промислових регіонах — Донецькій, Дніпропетровській, Луганській, Запорізькій областях.

Забруднення довкілля негативно впливає на стан здоров’я людей. Зростає захворюваність, зменшується потенціал трудових ресурсів, знижується продуктивність праці.

Нейтралізація екологічних загроз потребує величезних ресурсів. Поліпшення стану екологічної безпеки неможливе без значних інвестицій у переоснащення виробництва, будівництво очисних споруд, збільшення соціальних витрат на охорону здоров’я.

Інформаційна безпека

У будь-якому суспільстві існують такі важливі явища, як інформаційне поле і громадська думка. Масштаби інформаційних впливів і швидкість формування громадської думки увесь час зростають. Нині завдяки впровадженню новітніх інформаційних технологій (супутникового зв’язку, телебачення, Інтернету) інформаційні поля окремих спільнот зливаються у гігантський інформаційний простір людства, що діє в режимі реального часу. Це означає, що інформація про будь-які важливі події стає миттєво доступною всьому світові.

Наявність глобального інформаційного простору — дуже позитивне явище, що сприяє взаємному збагаченню культур, посиленню зв’язків між народами та окремими людьми. Водночас це уможливлює інформаційну експансію інших держав, що становить реальну загрозу національній безпеці. Інформаційні війни є ознакою нашого часу, стають дієвою альтернативою навіть збройним конфліктам. Адже нерідко за допомогою інформаційного пресингу можна сформувати бажану громадську думку й у такий спосіб вплинути на політичну ситуацію в іншій країні.

За допомогою інформації, наведеної на с. 199-201, назвіть основні загрози національній безпеці України. Наведіть конкретні приклади.

Загрози національній безпеці України

У політичній сфері:

• посягання на конституційний лад і державний суверенітет України;

• втручання у внутрішні справи України з боку інших держав;

• наявність сепаратистських тенденцій в окремих регіонах та у певних політичних сил в Україні;

• масові порушення прав громадян в Україні та за її межами;

• загострення міжетнічних і міжконфесійних відносин;

• порушення принципу розподілу влади;

• поширення корупції в органах державної влади;

• невиконання чи неналежне виконання законних рішень органів державної влади та місцевого самоврядування;

• відсутність ефективних механізмів забезпечення законності, правопорядку, боротьби зі злочинністю, особливо з її організованими формами, та тероризмом;

• прояви сепаратизму.

В економічній сфері:

• істотне скорочення внутрішнього валового продукту;

• неефективність системи державного регулювання економічних відносин;

• нестабільність у правовому регулюванні відносин у сфері економіки;

• наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перепон становленню ринкових відносин;

• нерозв'язаність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;

• неконтрольований відплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;

• криміналізація суспільства, діяльність тіньових структур.

У соціальній сфері:

• низький рівень життя та соціальної захищеності значних верств населення;

• неефективність державної політики щодо подолання бідності;

• зниження можливостей здобуття якісної освіти представниками бідних прошарків суспільства;

• зниження рівня здоров’я населення, незадовільний стан системи його охорони;

• тенденції моральної та духовної деградації в суспільстві;

• неконтрольовані міграційні процеси в країні.

У воєнній сфері:

• посягання на державний суверенітет України та її територіальну цілісність;

• нарощування поблизу кордонів України угруповань військ та озброєнь, які порушують співвідношення сил, що склалося;

• військово-політична нестабільність, конфлікти в сусідніх країнах;

• можливість застосування ядерної зброї та інших видів зброї масового ураження проти України;

• зниження рівня боєздатності Збройних сил держави;

• політизація силових структур держави;

• створення та функціонування незаконних збройних формувань.

В екологічній сфері:

• значне антропогенне порушення і техногенна перевантаженість території України, негативні екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи;

• неефективне використання природних ресурсів, широкомасштабне застосування екологічно шкідливих і недосконалих технологій;

• неконтрольоване ввезення в Україну екологічно небезпечних технологій, речовин і матеріалів;

• негативні екологічні наслідки оборонної і військової діяльності, що особливо відчутно в зоні антитерористичної операції на неконтрольованих Україною територіях.

В науково-технологічній сфері:

• невизначеність державної науково-технологічної політики;

• відплив інтелектуального та наукового потенціалу за межі України;

• науково-технологічне відставання України від розвинутих країн;

• зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів.

В інформаційній сфері:

• прояви обмеження свободи слова та доступу до публічної інформації;

• невиваженість державної політики в інформаційній сфері;

• комп’ютерна злочинність і комп’ютерний тероризм;

• інформаційна експансія з боку інших держав;

• витік інформації, яка становить державну таємницю, та конфіденційної інформації, що є власністю держави;

• намагання маніпулювати суспільною свідомістю, зокрема через поширення недостовірної, неповної або упередженої інформації.

У зв’язку з агресією Російської Федерації та окупацією частини території України Рада національної безпеки і оборони України у травні 2015 року схвалила Стратегію національної безпеки і оборони.

Стратегія національної безпеки України розрахована на термін до 2020 року. Основними її цілями є:

• мінімізація загроз державному суверенітету та створення умов для відновлення територіальної цілісності України у межах міжнародно визнаного державного кордону;

• відновлення мирного розвитку Української держави;

• набуття нової якості економічного й гуманітарного розвитку, забезпечення інтеграції України до Євросоюзу та її майбутнього як демократичної, правової, соціальної держави.

Стратегія відносить до основних загроз національній безпеці:

• агресивну політику Російської Федерації;

• неефективність системи забезпечення національної безпеки України;

• корупцію та неефективну систему державного управління;

• економічну кризу, виснаження фінансових ресурсів держави, зниження рівня життя населення;

• загрози енергетичній, інформаційній, екологічній і техногенній безпеці.

1. Як Україна намагається розв’язати проблему окупованих територій?

2*. Які заходи вживаються для захисту інформаційного простору держави?

ПІДСУМКИ

Національна безпека — це стан захищеності життєво важливих інтересів особистості, суспільства і держави.

Пріоритетними національними інтересами України є створення громадянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини, досягнення національної злагоди і стабільності, зміцнення Збройних сил України, повернення окупованих територій, забезпечення державного суверенітету, налагодження відносин з усіма державами, інтегрування в європейську і світову спільноти.