Створення атомної зброї, нарощування ядерних потенціалів, демографічний вибух, безконтрольне зростання матеріального виробництва і споживання перетворили людство на найбільшу геологічну силу, що загрожує вичерпанням природних ресурсів, порушенням природних балансів, руйнуванням екосистем. Усвідомивши глобальні небезпеки, світова спільнота робить перші кроки на шляху до сталого розвитку, який не позбавляє людство майбутнього.
Як вдалося зменшити загрозу атомної війни
Створивши атомну бомбу, люди вперше усвідомили, що можуть стати жертвою рукотворної глобальної катастрофи. Зважаючи на трагізм ситуації, фізик Альберт Ейнштейн і філософ Бертран Рассел у 1955 році звернулися до народів світу з маніфестом, в якому гонку атомних озброєнь назвали ядерним безумством.
Як відповідь на цей маніфест виник всесвітній рух учених за мир, роззброєння, міжнародну безпеку і наукове співробітництво. Його назвали Пагвоським рухом (за назвою канадського містечка Пагвош, де в 1955 році було проведено першу конференцію з цієї проблеми). Відтоді відбулося більш як 200 таких конференцій, у їхній роботі взяли участь 10 тисяч осіб.
Активісти Пагвоського руху, всесвітньо відомі фізики Ірен та Фредерік Жоліо-Кюрі, виступили зі Стокгольмським зверненням до народів світу, в якому вимагали заборонити атомну зброю. Під цим зверненням поставили свої підписи сотні мільйонів людей в усьому світі.
Екологічне законодавство України
Екологічне законодавство України є прогресивним, адже його створювали вже за часів незалежності з використанням найкращого світового досвіду. Було ухвалено десятки законів і кодексів, зокрема Закони України:
«Про охорону навколишнього природного середовища»;
«Про охорону атмосферного повітря»;
«Про екологічну експертизу»;
«Про відходи»;
«Про природно-заповідний фонд України»;
«Про екологічну мережу України»;
«Про Червону книгу України».
А також:
Лісовий кодекс України;
Кодекс України про надра;
Водний кодекс України;
Земельний кодекс України.
Перспективи інформаційного суспільства
Ми живемо на зламі епох, коли індустріальне суспільство, орієнтоване на матеріальне виробництво і неконтрольоване споживання, поступається місцем суспільству інформаційному, яке несе з собою нові цінності й відносини в усіх сферах життя. Тепер центр тяжіння економіки зміщується від промисловості до інформації. В інформаційній економіці вирішальним чинником господарської діяльності є ноу-хау, що в перекладі з англійської означає «знаю як».
Це інформаційні системи і технології, які суттєво підвищують ефективність виробництва. В умовах автоматизації та комп’ютеризації лише 2-3 % населення будуть зайняті виробництвом продовольства, 20-30 % — промислових товарів, 17-20 % працюватиме у сфері послуг і понад 50 % — у сфері інформаційних технологій: освіті, науці, інноваційній діяльності, комунікаціях. Обмежувальним чинником будуть не матеріальні ресурси (земля, сировина чи капітал), а інтелектуальні — знання.
В інформаційному суспільстві значну частину роботи можна буде виконувати вдома, в «екологічному котеджі» (наприклад, як на мал. 57). Працівник, увімкнувши комп’ютер, через Інтернет контактуватиме з потрібними йому комп’ютерами і колегами. Зменшаться енергетичні затрати, відпаде потреба опалювати й освітлювати величезні підприємства, офіси. Для забезпечення потреб невеликого екологічного котеджу використовуватимуть екологічно чисті види енергії, наприклад сонячні батареї.
Мислити глобально, діяти локально
Людство робить лише перші кроки на шляху до сталого розвитку. І головна проблема полягає не в технічних можливостях, а в необхідності змін у масовій свідомості. Якщо раніше людство діяло за принципом «Після нас хоч потоп» або «Не треба чекати милостей від природи», то нині в суспільстві народжуються нові цінності.
Люди починають розуміти, що досягнення глобальних цілей можливе лише через реальні дії на місцевому та індивідуальному рівнях.
Місцевий порядок денний на XXI століття — перехід до сталого розвитку вашого району, міста, села, вулиці, двору, школи чи родини за принципом «Мисли глобально, дій локально».
Перевірка знань!
1. Назвіть позитивні наслідки науково-технічного прогресу (швидкий транспорт, побутові зручності, Інтернет, мобільний зв’язок...).
2. Назвіть негативні наслідки технічного прогресу, які відчуваєте на собі (погіршення якості питної води, забруднення повітря, закриття пляжів, купи сміття в лісі...).
3*. Щодня із засобів масової інформації дізнаємося про загрозу глобального потепління, енергетичну кризу, знищення екваторіальних лісів, поширення пустель і спричинені цими явищами соціальні негаразди — голод, війни за ресурси, масові міграції, зростання расової нетерпимості. Пригадайте й обговоріть кілька таких повідомлень. Вивчаючи наслідки науково-технічного прогресу, перший президент Академії наук України Володимир Вернадський ще у першій половині XX століття спрогнозував невідворотність настання принципово нової епохи. Він зазначав, що людство переходить від локальних перетворень до такої життєдіяльності, яка починає впливати на біосферу в глобальних (геологічних) масштабах. Цей вплив зростає, і швидкість цього зростання суттєво перевищує швидкість природної еволюції біосфери.
Згідно з вченням Вернадського, людство невдовзі має перетворитися на «найбільшу геологічну силу», еволюція на нашій планеті визначатиметься передусім людським чинником.
І як результат — біосфера неминуче перетвориться на ноосферу: сферу панування людського інтелекту («ноо» в перекладі з латинської означає «розум»). Епоха ноосфери вимагатиме від людства відповідальності за результати своєї життєдіяльності, за безпеку всього живого на планеті.
Глобальні загрози
Досягнення цивілізації, що забезпечили людям високий рівень комфорту, на жаль, породили й нові загрози. У XXI столітті масштаби цих загроз зростають через збільшення чисельності населення Землі, вичерпання запасів природних ресурсів, порушення стійкості біосфери, накопичення арсеналів зброї масового ураження. Деякі з цих загроз ставлять під питання існування людини як біологічного виду. Єдина можливість збереження людства — навчитися впливати на причини цих загроз, а не лише боротися з наслідками.
Світ стає дедалі більш взаємопов’язаним, взаємозалежним і взаємоуразливим. Щоб оцінити масштаби глобальних загроз, об’єднайтесь у три групи і за допомогою підручника підготуйте повідомлення про можливі наслідки:
група 1: демографічного вибуху;
група 2: накопичення зброї масового ураження;
група 3: порушення стійкості біосфери.
Демографічний вибух
Людство усвідомило передусім глобальну демографічну проблему. Завдяки винайденню вакцин, антибіотиків, очищенню води, пастеризації молока, загальному підвищенню рівня санітарії та гігієни зменшилась дитяча смертність і зросла тривалість людського життя. Це зумовило різке збільшення населення Землі — демографічний вибух.
На невідповідність між зростанням населення Землі та обмеженими запасами природних ресурсів планети уперше звернули увагу ще на початку XIX століття. Англійський учений Томас Мальтус підрахував, що населення Землі зростає в геометричній прогресії, а кількість продовольства — в арифметичній. У XX ст. питання демографічної кризи і меж зростання чисельності населення стало ще актуальнішим. У 1960-ті роки на замовлення Римського клубу (об’єднання політиків і вчених) дві групи експертів зробили глобальні прогнози розвитку людської цивілізації. Результати виявилися вражаючими: якщо людство розвиватиметься такими темпами й у такий спосіб, воно перестане існувати вже у XXI столітті.
Загроза ядерного конфлікту
Збройні конфлікти супроводжують усю історію цивілізації. За останні 5000 років у них загинуло більш як 5 мільярдів людей.
У війнах завжди перемагали ті, хто володів найсучаснішою зброєю. Результат Другої світової війни також залежав від того, чи встигне Адольф Гітлер створити атомну бомбу. Якби його плани здійснилися, результат війни міг бути іншим. Коли про ці плани стало відомо у США, там було розпочато надсекретний проект «Мангеттен», щоб випередити Гітлера. Навесні 1945 року США створили і випробували першу атомну бомбу.
Передбачена Вернадським епоха, коли життєдіяльність людини досягне геологічних масштабів, настала. Перед експериментальним випробуванням першого атомного заряду в учених виникло занепокоєння, чи не спричинить ланцюгова ядерна реакція бомби таку ж реакцію речовини усієї планети, чи не перетвориться Земля внаслідок вибуху на нову зірку Сонячної системи?
На щастя, цього не сталося, однак стала очевидною небезпека монопольного володіння атомною зброєю. Занепокоєні долею планети учасники проекту «Мангеттен» сприяли витоку інформації про атомну бомбу до СРСР. Завдяки цьому вже у 1949 році атомну бомбу було створено у Радянському Союзі.
Відтоді розпочалася гонка озброєнь. За кілька десятиліть ядерні держави накопичили арсенали, що налічують десятки тисяч атомних зарядів, і ракети, здатні донести ці заряди в будь-яку точку планети.
Наслідки одного атомного вибуху жахливі, але локальні: тепловий удар, повітряна ударна хвиля, пожежі, радіація. Однак низка таких вибухів може спричинити глобальну загрозу існуванню життя на Землі.
Цю загрозу у 60-70-ті роки XX ст. проаналізували радянські вчені на чолі з Микитою Моісєєвим і група американських дослідників, очолювана Карлом Саганом. Вони з’ясували, що внаслідок низки ядерних вибухів в атмосферу підніметься величезна кількість пилу. Великі часточки швидко осядуть, а дрібні можуть залишатись у повітрі більш як три місяці. Вони утворять екран, який перекриє доступ сонячній енергії до поверхні Землі. Уже за кілька днів після вибухів температура поблизу поверхні суші знизиться на десятки градусів і настане ядерна зима.
Як землероби море згубили
Посушливий клімат Середньої Азії непридатний для сільського господарства без зрошування, а в Аральське море впадають дві великі річки — Сирдар’я та Амудар’я. Тому рішення використовувати ці річки для будівництва водосховищ, каналів та зрошувальних систем здавалося цілком виправданим.
Однак внаслідок забору води річковий стік в Аральське море значно скоротився, площа моря зменшилась і через кілька років портові міста опинилися далеко від його берегів. Кораблі й тепер іржавіють посеред пустелі. Збільшилася солоність Аральського моря, загинули прісноводні організми, що здебільшого населяли його.
Водночас надлишок зрошувальних вод накопичувався в низинах. Так утворилася система Арнасайських озер, забруднених мінеральними добривами і пестицидами.
Фільтрація води через дно каналів та штучних озер підвищила рівень ґрунтових вод. Великі площі виявилися заболоченими або засоленими. У багатьох населених пунктах ґрунтові води піднялися до рівня вигрібних ям. Це призвело до зараження криниць небезпечними інфекціями.
Аральська екологічна катастрофа триває й нині. Вона завдає величезних збитків країнам Середньої Азії, які неспроможні самотужки впоратися з нею.
ПІДСУМКИ
Досягнення цивілізації, завдяки яким люди забезпечили собі високий рівень комфорту, породили нові загрози.
У XXI столітті масштаби цих загроз зростають через збільшення чисельності населення, накопичення арсеналів зброї масового ураження, нераціональне природокористування і порушення біосферної стійкості.
Найбільшими глобальними проблемами людства є загроза демографічного вибуху, ядерного конфлікту та порушення стійкості біосфери.
Безпека життєдіяльності стає найважливішим завданням у XXI столітті, оскільки від неї залежить виживання людини як біологічного виду.